—

Кінцева мета (передбачуваний результат)

Новий психічний зв'язок з побічним результатом

—р-

Фактично насталий злочинний результат (не входить до кінцевої мети)

Рис. 2.3 Особливості мотивації необережного злочину

в усіх випадках є антисоціальними та негативними [115, С 5]. Підґрунтям такого підходу є, на нашу думку, сплутування понять мотиву та мотивації злочину. Мотивація будь-якого злочину, хоча б необережного, завжди має суспільно-негативний характер, оскільки відбиває недостатньо уважне ставлення особи до охоронюваних законом суспільних відносин. Однак сам по собі конкретний мотив вчинення необережного злочину може бути і позитивним. Негативна оцінка в цьому випадку переноситься на вибір особою способів і засобів дії або на інші елементи мотивації.

У психологічному плані дія, що призвела до спричинення суспільно небезпечної шкоди з необережності, як і будь-яка інша поведінка, може бути вольовою, імпульсивною та звичною [68, С 116].

Здійснення вольової поведінки передбачає досягнення суб'єктом визначеної мети за допомогою реалізації мотиву в певній діяльності. За своєю суб'єктивною спрямованістю вольова поведінка може бути правомірною (наприклад, будування гаража з порушенням правил безпеки проведення будівельних робіт) або протиправною (автомобільна аварія під час незаконного заволодіння транспортним засобом). Певні склади злочинів з подвійною (змішаною) виною передбачають поєднання умисного вольового посягання на одні суспільні відносини та необережного спричинення шкоди іншим (наприклад, незаконне проведення аборту, якщо

69

воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої - ч. 2 ст. 134 КК України; незаконне поводження з радіоактивними матеріалами, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки - ч. 2 ст. 265 КК України тощо).

Вчинення імпульсивних необережних злочинів обумовлюється напруженою та швидкоплинною обстановкою, коли свідомість нездатна сприймати необхідну інформацію і дія вчиняється миттєво, під значним впливом інтуїції, за якою криються внутрішні настанови суб'єкта. Суспільно небезпечний результат може бути спричинений також внаслідок необережної імпульсивної поведінки під впливом афекту, глибокого алкогольного або наркотичного сп'яніння, психічного захворювання, що повністю не виключає осудність, або іншого хворобливого стану. Проте на відміну від умисних імпульсивних необережних злочинів, що вчиняються у зазначених станах, суб'єкт не тільки не усвідомлює суспільну небезпеку своїх дій, але і не передбачає фактичного розвитку подій, настання злочинної шкоди, хоча міг і повинен був їх передбачити. У цьому зв'язку навряд чи можна погодитися з М. Г. Угрехелідзе, який всі необережні злочини відносить до імпульсивних у силу того, що в основі тих й інших лежать неусвідомлені психологічні настанови, а не антисоціальна спрямована свідомості та волі винних осіб [174, С. 53]. Як вже підкреслювалось, сама по собі поведінка, що призвела до настання злочинної шкоди внаслідок необережності, може мати та часто має цілком вольовий і цілеспрямований характер.

Значне місце серед необережних злочинів належить звичним формам поведінки. Багато порушень правил безпеки дорожнього руху стали звичними, незважаючи на тяжкі наслідки цих порушень (наприклад, лише незначна кількість водіїв автомобілів пропускає пішоходів на нерегульо-ваному пішохідному переході). Причиною цього є низька правова свідомість і правова культура населення. Одним з головних джерел мотивації необережних злочинів на виробництві, транспорті та в побуті є звичка до вживання алкоголю, який позбавляє свідомого контролю за прийняттям правильного рішення, спотворює інформацію про об'єктивні фактори ситуації.

Моральне обґрунтування відповідальності за необережні злочини полягає у безвідповідальній поведінці винних осіб, які мали можливість і повинні були мобілізувати свідомість та волю на відвернення помилки і недопущення злочинних наслідків, однак не зробили цього. Необережність означає

70

не тільки відсутність належної свідомості, а й антисоціальну спрямованість настанови особи. Саме на теорію настанови особи спирається психологічне обґрунтування відповідальності за необережний злочин.

Щодо оцінки соціального змісту настанови у необережних злочинах, то серед вчених-правників поки що немає єдиної думки. П. С Дагель не бачить різниці між настановами на умисні та необережні злочини і вважає, що кожний злочин (умисний або необережний) з суб'єктивної сторони являє собою сполучення дефектної правосвідомості з антисоціальною настановою [175, С 7-8]. В. Є. Квашис акцентує увагу на криміногенній ролі зовнішньої ситуації, заперечуючи антисоціальність настанов більшості засуджених за необережні злочини [176, С. 15-32]. Однозначна оцінка особистісної настанови, що здатна потягти необережне спричинення злочинних наслідків, на нашу думку, неможлива. Не можна виключати як певну позитивність настанови, так і її антисоціальну спрямованість.

Таким чином, у необережних злочинах безпосередня мотивація щодо суспільно небезпечних наслідків відсутня, що, однак, не повинно виключати встановлення мотивів і цілей у цій категорії злочинів. Вольовий характер поведінки особи зберігається і при вчиненні необережних злочинів, а отже, їх не можна відносити до безмотивних і безцільних різновидів людської поведінки. З психологічного погляду, мотив і мета є необхідними структурними елементами необережних злочинів [80, С. 44]. їх встановлення не може не вплинути на кримінальну відповідальність за необережність в цілому. Значно зростає і кримінологічне значення встановлення мотивів у кожному необережному злочині, що впливає на вирішення загальних і окремих завдань у сфері профілактики необережності.

'44

 ТОЇ