ВСТУП

Не лише в Україні та державах, що утворилися на території колишнього СРСР, а також у країнах колишнього соціалістичного табору, у більшості зарубіжних країн світу за останні роки спостерігається зростання злочинності та погіршення її основних показників (1). Періоди деякої стабілізації злочинності або незначного її зниження, як правило, з невідворотністю змінюються зростанням і подальшим погіршенням її стану, рівня, структури та динаміки(2). За істотних розбіжностей у рівнях злочинності в різних країнах першою і визначальною тенденцією в світі, що зберігається впродовж тривалого часу, є її абсолютне та відносне зростання(З). Саме тому проблема боротьби зі злочинністю є однією з найактуальніших не тільки для України, де вона загострилась через тривалу економічну, фінансову, енергетичну і політичну кризу, але й для більшості країн світу. В усьому світі нині здійснюються інтенсивні дослідження, спрямовані на пошук і визначення найбільш ефективних шляхів, засобів і методів боротьби зі злочинністю та на її попередження. При цьому сучасні буржуазні кримінологічні школи і теорії, побудовані головним чином на неокласичних і нео-соціологічних засадах, поступово починають втрачати свої провідні позиції, що, в свою чергу, зумовлює деяке посилення ролі прихильників неоантропологічної школи, зокрема її практичного, чи так званого клінічного напряму, що проголошує злочинність медичною проблемою й відмовляється від критики існуючого ладу, який нібито не може нести відповідальність за підсвідомі імпульси індивідів. З іншого боку, спостерігається тенденція до помолодшання та модернізації теоретичних і практичних підвалин неокласичних і неосоціологічних шкіл з урахуванням соціально-політичних, економічних, господарських, юридичних та інших умов і реалій сучасності, що постійно змінюються(4).

Не вдаючись до подробиць дискусій та конкретної боротьби між різними кримінологічними школами й теоріями у питаннях боротьби зі злочинністю, зауважимо, що більшість теоретиків вважає, що якщо злочин вже вчинено, то першочергове значення серед попереджувальних заходів отримують заходи по забезпеченню невідворотності відповідальності, своєчасності та справедливості покарання. Таким чином, проблеми злочинності та проблеми системи кримінальних покарань у боротьбі з нею є взаємозв'язаними та взаємозумовленими. При цьому проблеми злочинності, незважаючи на наявність зворотних зв'язків, зберігають відносну самостійність. Це пояснюється низкою причин і передусім тим, що ефективна боротьба зі злочинністю та її попередження не зводяться і не можуть бути зведеними лише до кримінального покарання, а передбачають комплекс попереджувальних заходів і системний підхід до їх реалізації. Злочинність — це масове соціально-правове явище. Якщо злочин — це одиничний, окремий, суб'єктивний та випадковий факт, то злочинність у цілому — це вже загальне, об'єктивне і закономірне явище. Злочинність не є механічною сумою злочинів або злочинців, що їх вчинили. Це якісно нове (порівняно з окремим злочином) явище, що має якісно нові властивості й підкоряється якісно новим закономірностям, наукове вивчення яких, як масових явищ і процесів, підвладне лише сучасним логіко-математичним та статистичним методам вивчення.

Як окремий злочин співвідноситься зі злочинністю в цілому, так само покарання за окремий злочин співвідноситься із системою покарань. При вивченні проблем кримінального покарання та системи кримінальних покарань як масових юридичних, кримінологічних і соціальних явищ, так само як і при дослідженні проблем злочинності, не можна обійтись без математичних методів, які дозволяють поширити та поглибити межі вивчення, гранично точно й професійно грамотно обробити значні масиви статистичної інформації, визначити ефективність окремих видів кримінальних покарань та їх системи в боротьбі з конкретними складами й видами злочинів і злочинністю в цілому, виявити та оцінити фактори, що впливають на цю ефективність і розробити науково обгрунтовані заходи її підвищення. Сучасний кримінолог повинен використовувати у своїх дослідженнях апробований і відшліфований століттями математичний інструментар, логічні можливості сучасних ЕОМ та комп'ютерної техніки для генерації нових гіпотез, перевірки їх несупе-речливості та дієвості для одержання вірогідних висновків і результатів з відомою ймовірністю помилки, проводити і, зрештою, розробляти ефективні комплексні попереджувальні заходи боротьби зі злочинністю на підставі наукового прогнозування відповідних явищ і процесів.

Незаперечним є факт, що нині в усьому світі логіко-математичні методи завоювали загальне визнання і є найпоширенішими методами, сфера використання яких постійно зростає, поглиблюється, зокрема і в кримінологічних дослідженнях. Разом з тим в Україні досі, як і в інших державах, що утворилися на території колишнього СРСР, зберігається гострий дефіцит відповідних підручників і навчальних посібників, присвячених методам логіко-математичного аналізу для вирішення актуальних проблем як кримінального та кримінально-виконавчого права і кримінології, так і правоохоронної практики, які були б корисними для професійної підготовки сучасного юриста й відповідали б рівню сучасних вимог. Така ситуація пояснюється низкою об'єктивних і суб'єктивних причин, у тому числі й ідеологічного характеру, що зумовили панування в науковій та навчальній літературі помилкової точки зору, згідно з якою "злочинність — це " родима пляма" капіталізму, "рудимент (залишок)" класово-експлуататорських формацій(5). У зв'язку з цим невипадково "викорінювання" злочинності в процесі побудови комуністичного суспільства було проголошено програмним завданням КПРС(6). Застосування логіко-математичних методів у кримінології іноді оцінювалося як щось буржуазне, спрямоване на приховання зв'язку злочинності з "самою природою буржуазного суспільства(7). Звідси логічний висновок — радянським кримінологам ні до чого, ламаючи інерційність традиційно-гуманітарного способу мислення, засвоювати кількісні методи математичного аналізу з метою застосування їх при дослідженні злочинності, особистості злочинця, причин та умов злочинності і розробки заходів по запобіганню злочинності. Все це, безперечно, гальмувало розвитокна-уки, вдосконалення законодавства та практики його застосування, негативно позначилось на якості підготовки юридичних кадрів.

Частково усунути наявні прогалини у постановці та вирішенні соціальних, юридичних і кримінологічних проблем злочинності й системи кримінальних покарань у боротьбі з нею покликаний цей навчальний посібник. Як науковий інструментар при розв'язанні поставлених проблем тут використано відомі методи логіко-математичного аналізу, що добре зарекомендували себе на практиці.

Структура й зміст навчального посібника визначаються тим, що він призначений для студентів юридичних спеціальностей вузів, які вивчають курси кримінального права й кримінології і вже ознайомлені з курсом юридичної статистики та основами математичного аналізу в межах навчальної програми школи.

Основною метою навчального посібника є постановка соціальних, правових і кримінологічних проблем злочинності й системи кримінальних покарань, пошук і визначення можливих шляхів їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів, що відігравали б допоміжну роль. Виходячи з вищенаведеного, автор не намагався дати тут первинні або глибинні знання відповідних математико-статистичних методів, обмежившись лише конкретними прикладами їх використання або посиланням на конкретну літературу. Додаткову інформацію, необхідну для поширення чи поглиблення відповідних знань про механізм застосування автором логіко-математичних методів, можна знайти в цитованій літературі як наукового, так і науково-популярного характеру.

Грунтуючись на власному багаторічному досвіді роботи та аналізуючи дані практики, автор не без підстав вважає, що навіть при спільній роботі з математиком, кримінолог повинен володіти деяким мінімумом знань про математико-статистичні методи і мати певний рівень розуміння їх можливостей і перспектив використання. Інакше ніякі математичні методи, ніяка сучасна електронно-обчислювальна чи комп'ютерна техніка не здатні повною мірою розкрити своїх можливостей щодо дослідження кримінально-правових і кримінологічних проблем, а їх використання може перетворитися на якусь безглузду гру, яка, до того ж, може дати безліч "гарно оформлених", але хибних результатів, що скомпрометують ідею використання логіко-математичних методів у цій галузі науки. Додатковою метою посібника є переконати і зацікавити студентів юридичних спеціальностей вузів у одержанні певного мінімуму знань про логіко-математичні методи дослідження, у необхідності вироблення практичних навичків по їх впровадженню і застосуванню на практиці, без яких робота сучасного юриста завтра буде неможлива.

Декілька слів про загальний методолого-концептуальний підхід, на якому грунтується цей посібник. Співвідношення і зв'язки злочинності і системи кримінальних покарань надто складні й суперечливі. З одного боку, вони стикаються із загальнофілософськими проблемами пошуку джерел і глибинних механізмів соціальних, антисоціальних і соціально-правових явищ і процесів, з іншого боку — зі спеціальними проблемами конкретних соціальних, у тому числі й правових наук. Зрозуміло, що розв'язати ці та інші проблеми й дати відповіді на всі питання, які при цьому виникають, у рамках одного посібника неможливо. Та ми й не ставили перед собою такої мети. Виходячи з матеріалістичного розуміння злочинності як лише частини протиправних, суспільно небезпечних діянь, передбачених кримінальним законом, вважаємо самі по собі протиправні, суспільно небезпечні діяння первинними, а кримінальне законодавство — вториним, що не тільки моделює певну кількість протиправних, суспільно небезпечних діянь, але й (що є найважливішим) передбачає покарання за їх вчинення.

Таким чином, у деякій системі протиправних діянь, що об'єктивно існує в певних історичних, соціально-політичних, економічних, господарських та інших умовах, законодавець більш-менш вдало вирізняє окрему систему найбільш, на його думку, суспільна небезпечних діянь, що називаються ним злочинними, описує і моделює їх у законі, передбачивши за вчинення кожного з них "своє" покарання, що у сукупності з іншими створює ще одну систему — систему кримінальних покарань. Звідси виходить, що ефективність системи кримінальних покарань у боротьбі з реальними правопорушеннями й успішність вирішення її власних соціальних, правових і кримінологічних проблем значною мірою залежить від професійної майстерності законодавця в криміналізації та пе-налізації суспільно небезпечних діянь; своєчасності і наукової обгрунтованості його рішень; якості, своєчасності і повноти їх реалізації в правоохоронній діяльності. А тоді для успішного дослідження соціальних, правових і кримінологічних проблем системи кримінальних покарань з метою її вдосконалення і підвищення ефективності боротьби зі злочинністю конче необхідний всебічний комплексний і системний підхід, що передбачає одночасне застосування багатьох різноманітних наукових засобів, методів і методик, а також поступове (окремими кроками) наближення до істини, чи суті, досліджуваного явища або процесу. У нашому випадку це, зокрема, означає, по-перше, що спочатку необхідний умовно ізольований розгляд соціальних, правових і кримінологічних проблем як самої системи кримінальних покарань, так і злочинності як системи, що є первинною по відношенню до системи кримінальних покарань і лише потім, по-друге, ускладнення дослідження шляхом встановлення і моделювання прямих та зворотних зв'язків, існуючих між злочинністю і системою кримінальних покарань за допомогою загальної теорії систем та деяких інших логіко-математичних методів з метою подальшого попередження злочинності.

Оскільки цей посібник за своїм змістом, цільовим призначенням та інструментарем є одним із перших в Україні, він, безперечно, має окремі недоліки й далеко невичерпані можливості щодо вдосконалення. Тому автор буде щиро вдячний за зауваження, рекомендації та побажання, які будуть ним обов'язково реалізовані.

Автор висловлює щиру подяку рецензентам, чиї доречні та глибокі зауваження, поради і рекомендації допомогли в роботі над цим посібником і наштовхнули його на ідею написання інших, які б продовжили, розвинули, поглибили, конкретизували або деталізували окремі висновки і положення, наприклад, у загальнофілософському або вузькоспеціальному плані, чи поради щодо розкриття механізму і можливостей застосування конкретних логіко-математичних методів тощо.

Сподіваємось, що цей посібник буде корисним викладачам, студентам і слухачам юридичних спеціальностей вузів, працівникам правоохоронних органів, які підвищують свою кваліфікацію, не тільки як допоміжний чи додатковий матеріал, який сприяє розширенню та поглибленню знань з окремих тем курсів "кримінальне право" та "кримінологія", але й як основний — при підготовці та вивченні відповідного спецкурсу.

Бібліографічні посилання

1. Див.: Преступность и правонарушения в СССР: Статистический сборник. 1989 г. /Отв.ред. А.И. Смирнов. — М., 1990. — 112 с.; Преступность и правонарушения в СССР: Статистический сборник. 1990 г. /Отв. ред. А.И. Смирнов. — М., 1991. — 117 с. та ін.

2. Див.: Третий обзор ООН о тенденциях в области преступности, функционирования систем уголовного правосудия и стратегиях по предупреждению преступности: Доклад, подготовленный секретариатом. A/CONF. 144/6, 27 July 1990 та ін.

3. Лунеев В.В. Тенденции преступности: мировые, региональные, российские //Государство и право. — 1993. — № 5. — С. 3-19.

4. Peters A. Main currents in criminal law theory // Criminal law in action; an overview of current iss, in Western societies. — Kluwer, 1988. — P. 19-36.

5. Див.: Криминология: Учебник /Под ред. Б.В. Коробейникова, Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. — М., 1988. — С. 63-66; Советская криминология: Учебник / Отв.ред. А.А. Герцензон, И.И. Карпец, В.Н. Кудрявцев. — М., 1966. — С. 53-84 та ін.

6. Программа Коммунистической партии Советского Союза. — М., 1961. — С. 106.

7. Див.: Криминология: Учебник /Под ред. Б.В. Коробейникова, Н.Ф.Кузнецовой, Г.М. Миньковского. — М., 1988. — С. 211-229.