2.2. РЕФОРМУВАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ СИСТЕМИ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ ШЛЯХОМ ВВЕДЕННЯ ПОНЯТТЯ СКЛАДУ ПОКАРАННЯ

1. Визначення поняття системи у загальній теорії систем і основний підхід до реформування поняття системи покарань.

Науці у цілому та загальній теорії систем зокрема відомо безліч загальних понять системи. Найбільш вдалими, на нашу думку, і репрезентуючими різні напрями у визначенні поняття системи є такі: наприклад, за B.I. Вернадським, система — це сукупність різних функціональних одиниць (біологічних, людських, машинних, інформаційних, природних), що взаємодіють і зв'язані з середовищем і спрямовані на досягнення деякої загальної мети шляхом дії над матеріалами, енергією, біологічними явищами та керування ними (21). Згідно з О.І. Уємовим, можна дати визначення системи як множини об'єктів, на якій реалізовано певні відносини з фіксованими властивостями, або множини об'єктів, що володіють наперед визначеними властивостями з фіксованими між ними відносинами (22). В дещо іншому плані доповнює наведені визначення В.М. Сагатовський. Він називає їх та їм подібні визначення як дескриптивні й вважає за необхідне дати власне конструктивне визначення, згідно з яким система — це кінцева множина функціональних елементів та відносин між ними, що вирізняється з середовища відповідно до визначеної мети в межах означеного інтервалу часу (23). Проте, які б не були зовнішні розбіжності різних визначень поняття системи, всі вони, як правило, мають деякі спільні глибинні й характерні особливості та ознаки, властиві будь-якій системі та визначенню її поняття, в якій би галузі знань вони не розглядались. Серед них, зокрема, можна виділити дві найбільш істотні ознаки. Перша: система — це множина, чи сукупність, яких-небудь елементів; або система — це один об'єкт, що розглядається в єдності його складових частин друга: всі елементи системи, чи її складові частини, взаємозв'язані й утворюють систему шляхом спеціальних системоутворюючих властивостей чи відносин.

Звідси випливає, що для побудови системи покарань та визначення її поняття необхідно розв'язати три основних завдання: по перше, визначитися в тому, що система покарань — це множина різних елементів, якими виступають види покарань, передбачені кримінальним законом; по-друге, спробувати максимально стиснути, узагальнити, сконцентрувати та систематизувати всю на сьогодні характеристичну інформацію та знання про названі елементи, по-третє, визначити системоутворюючі властивості чи відносини, що зв'язують ці елементи у систему покарання.

2. Поняття складу покарання та його елементів. Для зручности та адекватного, повного і разом з тим стислого опису різних вид покарань і системи покарань у цілому введемо новий інститут інститут складу покарання (за аналогією з інститутом складу злочину у вченні про злочин).

Склад покарання — це наукова абстракція й своєрідна юридична модель покарання, що дозволяє найбільш повно і разом тим лаконічно й строго охарактеризувати (описати) кримінальне покарання, виділивши у ньому найхарактерніші ознаки.

До об'єктивних ознак покарання віднесені: об'єкт та об'єкти ний бік покарання, а до суб'єктивних ознак покарання — суб'єкта суб'єктивний бік покарання. Таким чином, для будь-якого реального кримінального покарання можна побудувати його теоретичну модель — склад покарання, який би містив у собі чотири обов'язкових структурних елементи: об'єкт, об'єктивний бік суб'єкт та суб'єктивний бік покарання. Під об'єктом покарані будемо розуміти осіб, засуджених до відбування покарання судом відповідно до закону, за вчинення злочину з моменту набуття вироку чинності та початку виконання покарання до моменту звільнення від відбування покарання, згідно з законом. До суб'єктів покарання у загальному випадку належать органи, заклади, установи, організації та окремі особи, які, відповідно до закону, виконують вирок суду і здійснюють кримінальне покарання.

Зобразимо склад покарання схематично:

СКЛАД ПОКАРАННЯ — ЮРИДИЧНА МОДЕЛЬ ПОКАРАННЯ Й ОСНОВА ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ПОКАРАНЬ

Склад покарання — це сукупність певних об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують які-небудь позбавлення чи обмеження прав і свобод громадян (які визнані винними, відповідно до кримінального закону, у вчиненні злочину), як кримінальне покарання.

Об'єктивний (формальний) бік покарання міститься, з одного боку, у передбачених вироком суду, відповідно до закону, конкретних видах, розмірах чи обсягах кримінального покарання, а також у визначеному порядку, місці, строках чи способах його виконання. Окрім того, з іншого боку, у передбачених законом характері, змісті, обсязі чи розмірах позбавлень (обмежень) визначених прав та свобод засудженого, які повинні були б виникнути У нього у зв'язку з виконанням конкретного вироку. Суб'єктивний (фактичний) бік покарання виражається у фактично виконуваних стосовно засудженого видах, розмірах чи обсягах кримінального покарання, а також у певному фактичному порядку, місці, строках чи засобах його виконання. З іншого боку, у фактичних позбавленнях (чи обмеженнях) прав і свобод засудженого, які виникають у нього у зв'язку з фактичним виконанням призначено- го вироком суду покарання. Інакше кажучи, об'єктивний бік по. карання — це те, що, відповідно до закону, об'єктивно повинно було б становити зміст покарання, а суб'єктивний — це фактичний зміст покарання на стадії його виконання.

3. Реформування визначення системи кримінальних покарань.

Очевидно, що склад покарання дозволяє на якісно новому рівні досить повно, всебічно й глибоко за допомогою об'єктивних і суб'єктивних ознак описати як конкретне покарання, так і їх групу, чи множину. Введення поняття складу покарання дозволяє вирішити інше завдання, яке було сформульоване нами у зв'язку з реформуванням визначення системи кримінальних покарань як системи і полягало у тому, що треба було досить повно охаракте-ризувати й схематично описати кожен елемент системи кримінальних покарань і всіх їх у цілому. Однак, як підкреслювалося, цього ще недостатньо. Потрібно знайти хоча б одну системоутворюючу властивість чи хоча б єдине системоутворююче відношення, що поєднувало б усі види покарань як складові елементи системи в систему. Основні системоутворюючі властивості й відношення в систему кримінальних покарань вводить сам законодавець. Так, одну з головних системоутворюючих властивостей ми отримуємо завдяки спільним для всіх видів покарань цілям, що ставить законодавець перед кримінальним покаранням взагалі, отже, перед будь-яким та кожним видом покарання й всіма ними водночас. Системоутворюючі відношення виникають, наприклад, і у зв'язку з визначенням законодавцем для кожного виду покарання, який входить до складу системи, його об'єктивного боку, об'єкта та суб'єкта, що дозволяє строго диференціювати та певним чином упорядкувати структуру системи покарань і види покарань, що ЇЇ становлять, за тяжкістю, змістом, характером тощо, визначити певні "внутрішні" взаємовідносини між ними всередині системи що має неабияке значення при вирішенні питань призначення покарання або заміни одного виду й розміру покарання іншим здійсненні взаємних заліків тощо. Показово, що диференціація

видів покарання зумовлює не тільки структуру системи покарань, але й певною мірою її функціонування, при якому кожному елементу системи відводиться "своя", строго визначена роль. Диференційованість елементів системи за вказаними вище та іншими критеріями автоматично передбачає наявність всередині системи покарань інших підсистем, що мають свої системні властивості, таких як підсистеми покарань, що застосовуються щодо неповнолітніх та осіб, які досягли віку кримінальної відповідальності, підсистеми основних і додаткових покарань, а також покарань, які можуть застосовуватися не лише як основні, але й як додаткові покарання тощо.

Виходячи з цього, поняття системи покарань у кримінальному праві можна визначити таким чином.

Система покарань — це передбачена кримінальним законом і строго диференційована законодавцем за об'єктивним боком, об'єктом та суб'єктом покарання кінцева множина різних видів покарань, що об'єднані в систему спільністю поставлених законодавцем цілей.

Розглянемо основні атрибутивні системні властивості, чи параметри, які має система покарань у чинному кримінальному законодавстві.

3. Багатовимірність. Система покарань у своїй структурі має багато вимірів, тобто є багатовимірною, оскільки кожний з її елементів може набувати різних значень, як правило, розміщених у певних межах. Наприклад, згідно з частиною 1 статті 29 Кримінального кодексу України, виправні роботи без позбавлення волі при- значаються на строк від двох місяців до двох років і відбуваються, відповідно до вироку суду, за місцем роботи засудженого або в інших місцях, визначених органами, що відають застосуванням виправних робіт, але в районі проживання засудженого; або, згідно з частиною 1 статті 25 зазначеного Кодексу, позбавлення волі встановлюється на строк від трьох місяців до десяти років, а за особливо тяжкі злочини та злочини, що спричинили особливо тяжкі наслідки, й для особливо небезпечних рецидивістів у випадках, передбачених Кримінальним кодексом, — не більш, ніж п'ятнадцять років, при заміні у порядку помилування смертної кари позбавленням волі, воно може бути призначене й на строк більше п'ятнадцяти років, але не більш, як двадцять років тощо.