§ 1. ВИДИ ПОДАТКІВ ТА ІНШИХ ОБОВ'ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ І ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ

Базуючись на філософській концепції, що "система — це сукупність елементів, що знаходяться у відношеннях і зв'язках один з одним, яка утворює цілісність, єдність", і виходячи з того, що кожний компонент системи, в свою чергу, можна розглядати як окрему систему, а кожна си­стема являє собою один з компонентів більш широкої си­стеми, можна дати таке визначення поняття податкової системи:

Податкова система — це сукупність податків, зборів, інших платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, платників податків та органів, що здійснюють кон­троль за правильністю обчислення, повнотою і своєчас­ністю сплати їх у встановленому законом порядку.

Сутність, структура і рольлаїстеми^оподаткування ви­значаються податковою політикою, що є виключним пра­вом держави, яка проводить її в країні самостійно, вихо­дячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки і відповідальність, які є невід'ємною частиною системи опо­даткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні .

Податки — найбільш важливий і впливовий інструмент рег^лІЗіЗнТїя економічних відносин та інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян. Вони відіграють значну роль у формуванні доходної частини бюджету.

Згідно зі ст. 67 Кцнсти'іуцТГУкраТнй кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, вста­новлених законом.

У структурі доходів консолідованого бюджету найбільшу частину становлять податок на прибуток підприємств і організацій — 23,1% та податок на добавлену вартість —

Див.: Философский словарь. — М., 1987. — С. 427.

, Див.: Філіпов В., Патика О., Бєлінський О. Обов'язки і відпо-мдальність платників у системі оподаткування України // Економіка України. — 1994. — № 10. — С. 43.

21,6%, акцизний збір — 1,9%, податки з громадян — 7,7%. Значну питому вагу в доходній частині бюджету займають надходження до Пенсійного фонду — 19,9% і внески до Фонду ліквідації наслідків Чорнобильської ката­строфи — 4,9%.

Податки мають стимулювати розвиток усього прогресив­ного та ефективного, регулювати суперечності, що вини­кають у процесі реалізації економічних інтересів. За оцін­ками фахівців, система оподаткування тим ефективніша, чим вона зручніша як для того, хто податки сплачує, так і для того, хто здійснює контрольні функції.

Вивчення цієї проблеми показало, що становлення по­даткової системи в Україні проходить у складних умовах. Аналіз динаміки вирішальних показників, які характе­ризують економічну могутність держави, свідчить, що за 1992—1994 рр. обсяг валового внутрішнього продукту Ук­раїни в поточних цінах зріс у 210 разів. Разом з тим у 1995 р., за цінами 1991 р., його реальна величина стано­вила тільки 44,9% від рівня 1992 р. У 1990 р. валовий внутрішній продукт у розрахунку на душу населення Ук­раїни дорівнював 2226 дол. США, у 1992 р. — 1653, у 1993 р. — 1242, а в 1994 р. — лише 742 дол., тобто за минулі 5 років він скоротився втричі. За цей самий період рівень споживчих цін у країні зріс майже в 17 тис. разів, а індекс реальних доходів населення впав до 24,3% .

Через економічну кризу, характерними рисами якої є: істотний спад виробництва валового внутрішнього продукту і національного доходу при загальному падінні фізичного обсягу товарної продукції та послуг; інфляційні процеси, що деформують національні системи грошового і кредит­ного обігу; посилення бюджетного дефіциту і дефіциту платіжних балансів; бурхливе соціальне розшарування на­селення та інші об'єктивні й суб'єктивні причини, подат­кова система не набула стабільності і має багато недоліків та суперечностей. До останнього часу не було чіткої кон­цепції побудови системи оподаткування. Це стосується співвідношення підсистем оподаткування юридичних і фізичних осіб, складу податків, співвідношення прямих і непрямих податків, визначення об'єктів оподаткування і джерел сплати податків, рівня податкових ставок і прин-

Див.: Лукінов І. Результати економічних досліджень у здійсненні ефективних ринкових реформ // Економіка України. — 1995 — № 6. — С. 5.

ІІ

ципів їх диференціації, напрямів та умов надання подат­кових пільг.

Податки  відображають складні  економічні  відносини  іЛ тому мають бути адекватними цим відносинам. У проти- 1~ лежному випадку вони не зможуть повною мірою виконуй вати покладені на них функції.

У  літературних  джерелах   висловлюються   різні  думки щодо напрямів і підходів удосконалення под|щсової_СИСіе-ми, схем оподаткування та податкових ставок. На сьогоднГ відомо декілька схем оподаткування, однак серед них пра­вомірно відзначити три основні:

а)             стягнення податків з особи як такої в залежності від

прибутку або інших властивостей;

б)            стягнення податків з використовуваних загальних або

неподільних ресурсів;

в)             оподаткування результатів комерційної діяльності фі­

зичних і юридичних осіб, а також частково їх власності.

Але, незалежно від схем оподаткування, будь-яка по­даткова система має забезпечувати надійне надходження коштів у доходну частину бюджету. Прибуток підприємств і добавлена вартість в умовах кризової економіки — ве­личини дуже мінливі і не завжди можуть бути придатними як базові показники при оподаткуванні. Про це свідчить практика і, зокрема, різниця між прогнозованою і фак­тично одержаною в бюджет сумою податкових надходжень, яка іноді сягає 40 і більше відсотків.

На думку деяких^адхощ^^визначну роль у податковій системі України мають відігравати податки на майно, на землю і на використання природних ресурсів. Вони не залежать від обсягу виробництва, продажу і є стабільними, а отже, створюють гарантію поповнення бюджету, будуть стимулювати ефективне використання природних ресурсів і закріплених основних і оборотних фондів. Для введення в дію таких видів податків необхідно мати положення про середню норму прибутку, а для цього мають бути юри­дично точними відносини між товаровиробниками, розра­хунки вартості майна, ресурсів тощо.

Є розбіжність думок і щодо кількості податків. Одні фахівці пропонують введення єдиного податку, інші вис­тупають за їх чисельність. Введення єдиного податку, на якій би основі він не грунтувався, не відповідає систем­ному підходу до конструювання податкового механізму і входить у суперечність зі світовою практикою оподатку­вання.

У країнах далекого зарубіжжя, особливо з розвинутою ринковою економікою, спокійно ставляться до кількості податків, яких все більшає. Там вважають, що "чим прості­ша податкова система, тим вона грубіша і менш надійна, вплив податків на реальні економічні процеси і поведінку платників податків у потрібному для держави напрямі не можна забезпечити двома, трьома і навіть десятьма податка­ми". Водночас "велика кількість податків не обов'язково по­винна вести до важкого податкового тягаря, всі ці процеси піддаються регулюванню" .

Наприклад, у Китайській Народній Республіці єди­ний промислово-торговельний податок включає в себе 106 найменувань зборів за промислово-сільськогосподарські асортименти. Податок стягується за 42 ставками, які варіюють залежно від призначення товарів від 1,5% (для невибіленої бавовняної тканини) до 66% (для сигарет). Ставки оподаткування для більшості товарів становлять менше 20%. При сплаті єдиного промислово-торговельного податку стягується і місцева надбавка до нього у розмірі 1% від суми податкового платежу.

Останнім часом в Україні особливо гостро постають пи­тання щодо розміру податкових ставок. Підприємці кри­тикують їх за те, що вони непомірно високі і давлять виробника, працівники бюджетної сфери — за те, що вони низькі і не дозволяють гідно платити за роботу, бухгалте­ри — за складність у розрахунках, фахівці податкової служби — за ту легкість, з якою при бажанні від них можна ухилитися,. і т.п.

Здавалося б, що для поповнення бюджету потрібно збільшити податки, причому чим більші будуть ставки, тим більше грошей одержить казна. Але не все так просто. Давно доведено, що на кожний карбованець, одержаний в бюджет від підвищення податків, 2—3 карбованці залиша­ються в "тіні" . Крім цього, теоретично відомо, що збіль­шити збір податків можна двома шляхами: або підвищити податкову ставку, що як побічний результат призводить до скорочення виробництва, або значно знизити ставки і тим самим стимулювати ріст виробництва і збільшити подат­кову базу. В економічній літературі широко відома "крива Лафферта",   яка   відображає   цю   залежність.   У  багатьох

Див.: Фінанси. — 1993. — № 5. — С. 46.

Див.: Соколовская Е. Калмьїкия: парадокси налоговой политики // Деловои мир. — 1995. — № 8. — С. 7.

10

країнах вона себе виправдовує, але в Україні підприємства ще не адаптувалися до ринку. Іншими словами, відсутня гарантія, що зекономлені при зниженні податкових ставок кошти будуть використані на розвиток виробництва. В та­ких умовах необхідно виважено підходити до шляхів ре­формування податкової системи.

Слід мати на увазі, що ідеальних податкових систем, які б одночасно влаштовували населення, підприємства і органи влади, немає і бути не може. Тому при удоскона­ленні податкової системи потрібно виходити з компроміс­них рішень, які б задовольнили потреби усіх рівнів де­ржавного управління. В Україні вже зроблено перші кроки в цьому напрямку. Згідно з податковою політикою урядом запропоновано зміни в податковій системі щодо спрощення механізму оподаткування і зниження розмірів ставок по­датків з урахуванням розширення бази для нарахування податків (головним чином завдяки скороченню і скасуван­ню пільг), що дало можливість знизити:

Ставку податку на добавлену вартість з 28% до 20%.

За  прогнозними   розрахунками   Міністерства  фінансів   це

дасть  змогу  отримати  в  бюджет  близько  30%   загальної

суми доходів бюджету;

Ставку оподаткування особистих доходів громадян з

10—50% до 10—40%. Доходи бюджету з цього виду податку

повинні скласти 8,5% загальних надходжень до бюджету.

Щодо змін в оподаткуванні доходів громадян, то вони полягають у включенні всіх видів одержаних доходів до сукупного доходу і здійсненні його оподаткування за по­мірними прогресивними ставками в залежності від розміру річних доходів громадян. При цьому незмінною залиша­ється умова прогресивного збільшення ставки податку з більших доходів громадян, а також визначення межі не­оподатковуваного доходу і категорії громадян, до яких бу­дуть застосовуватись зменшені податкові зобов'язання.

Передбачається ввести податок на майно підприємств, щоб забезпечити ефективне використання виробничих фон­дів, встановлення оптимальних запасів сировини і матеріа­лів, готових виробів, а також залучення стабільних над­ходжень до бюджету, і податку на нерухоме майно гро­мадян за мінімальною ставкою 0,05% вартості нерухомості.

Змінено ставку податку з 22% з доходу до 30% з прибутку. Це дозволить наблизити її до чинної системи оподаткування більшості розвинутих країн світу та залу­чити  додатково до  бюджету  значну  суму  доходів.   Крім

п

цього, внесено ряд інших змін і доповнень до чинних нормативних актів. Прийнято нові закони, в т.ч. "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та ін­ших обов'язкових платежів", "Про оподаткування при­бутків підприємств" , які в сукупності з Законом України "Про систему оподаткування" (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 13 березня 1992 р., 5 травня 1993 р., 2 лютого 1994 р.), Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та інши­ми законами визначають правову основу податкової сис­теми.

У названих нормативних актах визначені і закріплені принципи побудови системи оподаткування, дається пе­релік об'єктів оподаткування і видів "податків, встановлені розміри ставок податків, визначені права, обов'язки і від­повідальність платників податків та посадових осіб дер­жавних податкових інспекцій, здійснюючих контроль за дотриманням податкового законодавства. Ними регулю­ється і ряд інших важливих питань стосовно функціону­вання податкової системи.

До найбільш важливих принципів побудови та призна­чення системи оподаткування слід віднести: принцип од-норазовості оподаткування, який означає, що один і той же об'єкт може підлягати лише одному виду оподаткуван­ня і тільки один раз протягом оподатковуваного періоду; соціальної справедливості, що передбачає встановлення рів­них умов оподаткування для всіх підприємств і організацій незалежно від форм власності; обов'язковості — означає, що порушення посадовими особами податкового законодав­ства тягне за собою адміністративну, кримінальну чи дис­циплінарну відповідальність; економічної доцільності, який є основоположним у визначенні переліку як об'єктів опо­даткування, так і видів податків, розміру ставок податків та інших платежів.

Деякі автори дотримуються іншої точки зору щодо принципу економічної доцільності. Так, В. Філіпов, О. Папаїка та О. Бєлінський вважають, що даний прин­цип дуже розпливчастий, і тому замість нього пропонують

1 До 1 січня 1995 р. діяв Закон України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" від 21 лютого 1992 р. (із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 7 липня 1992 р., 1 липня 1993 р. та Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на прибуток підприємств і організацій" від 26 грудня 1992 р.

12

встановити принцип створення дійових стимулів до підвищення ефективності виробництва, економічного вико­ристання ресурсів і охорони навколишнього середовища1. Науковці, економісти вважають, що податкова система України в перехідний період має базуватися~на таких принципах:

антициклічний характер;

цільове призначення податків;

погодження податкових ставок;

рівність і справедливість оподаткування;

відносна стабільність;

гнучкість податкової системи;

однозначність тлумачення;

недопустимість необгрунтованих пільг;

автоматична індексація податків і зборів;

відповідальність платників податків;

системний підхід;

численність податків .

їх втілення має сприяти нейтралізації протиріч, які ви­никають між державою в особі податкових органів і плат­никами податків, спонукати всіх суб'єктів підприємницької діяльності в Україні своєчасно і в повному обсязі викону­вати обов'язки щодо сплати до бюджету частини свого прибутку на потреби держави.

При оподаткуванні прибутків підприємств виникає кілька питань. По-перше, визначення об'єкта оподаткування. По-друге, рівень ставок податку і їх диференціація. По-третє, склад податкових пільг і умови їх надання підприємствам.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про

податок на прибуток підприємств і організацій" об'єктом

оподаткування в першому кварталі 1993 р. вважався ва­

ловий прибуток підприємства^     

Згідно з Законом України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" (із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 7 липня 1992 р., від 1 лип­ня 1993 р.) об'єктом оподаткування протягом 1992—1994 рр. (крім І кварталу 1993 р.) був визначений валовий доход підприємства, що являв собою "суму доходів від реалізо-

Див.: Філіпов В., Папаіка О., Бєлінський О. Обов'язки і відповідальність платників у системі оподаткування України // Економіка України. — 1994. — № 10. — С. 47.

Див.: Базилевич В., Василенко Л., Бондарева Г. Як поповнити бюджет, аб° Роздуми про податкову модель України // Бізнес. — 1994. — 19 квітня.

13

ваної продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цін­ностей і майна (включаючи основні фонди), нематеріаль­них активів, брокерських місць (крім реалізації біржами) і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях".

До складу доходу для цілей оподаткування включали також кошти, одержані від підприємств-покупців (замов­ників) на власні потреби підприємств-постачальників (під­рядників), що не враховувались підприємствами на рахун­ку реалізації.

При оподаткуванні доходів підприємств у 1994 р. засто­совувалося 8 ставок: 11, 15, 19, 22, 55, 65, 70, 75%. Основна ставка була підвищена з 18 до 22%. Головним критерієм диференціації ставок податку був вид діяльності.

28 грудня 1994 р. Верховна Рада прийняла Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", ха­рактерними особливостями якого є:

повернення до оподаткування балансового прибутку;

зменшення кількості ставок з 8 до 3;

зменшення ставок оподаткування прибутку від бан­

ківської, страхової і посередницької діяльності;

4)             зміна строків сплати податку на прибуток до бюд-

Чч~жету, тобто замість щомісячних авансових платежів  15 і

28 числа встановлено один авансовий платіж до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до цього Закону об'єктом оподаткування зно­ву став балансовий прибуток, що являє собою загальну суму прибутку, отриманого підприємством від усіх видів діяльності за звітний період.

Законом України "Про оподаткування прибутку підпри­ємств" встановлено нові ставки податку. Базова ставка, за якою оподатковується прибуток підприємств, включаючи підприємства, засновані на власності окремих громадян України, визначена в розмірі 30%. Прибутки від опе­рацій особливого виду оподатковуються за ставками 45% або 60%.

За ставкою 45% оподатковується прибуток від посеред­ницьких операцій, аукціонних торгів матеріальними цін­ностями (крім цінних паперів, корпоративних прав, ва­лютних цінностей та інших видів фінансових ресурсів). За ставкою 60% оподатковується прибуток від проведення ло­терей (крім державних), від казино, інших гральних домів (місць), ігрових автоматів з грошовим виграшем та  іншого

14

грального бізнесу (включаючи доходи від оренди та інших видів використання майна для його потреб).

З прийняттям цього Закону суттєво змінюються пріори­тети економічної стратегії і тактики підприємств. Ці зміни полягають не тільки в тому, що тепер реалізація повинна визначатися не по оплаті, а по зміні власника, але й, крім того, прирівнянням передоплати до комерційного кре­диту, а поставки з відстрочкою платежу — до товарного. При несплаті за такий кредит процентів кредитору або сплаті менше, ніж за середньовиваженою обліковою став­кою Національного банку України, "недоплачений" про­цент прирівнюється до оподатковуваного прибутку.

Принципові зміни в законодавстві пояснюються тим, що раніше прийняті закони про податки виходили з непра­вильного посилання на те, що чим вищим є розмір штра­фу, тим більше коштів надходить до бюджету, і в цьому зв'язку головною метою фінансових санкцій було зосеред­ження на фіскальній функції оподаткування — поповненні доходної частини державного і місцевих бюджетів.

Другою важливою причиною, яка викликала необхід­ність внесення змін і доповнень до податкового законодав­ства України, стало те, що законодавчі акти, прийняті в 1990—1994 рр., виявились недостатньо розробленими і пе­ревіреними практикою. Крім того, в ньому використову­вався досвід застосування заходів відповідальності в системі оподаткування в країнах близького і далекого зарубіжжя.

Проте слід відзначити, що прийнятий Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" теж не вирі­шив усіх проблем і має свої недоліки. Головним його недоліком є те, що він не створює пріоритетів при опо­даткуванні підприємств виробничої сфери. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", на думку за­конодавців, повинен був почати нову еру в становленні вітчизняної податкової системи і значно послабити тиск на товаровиробника. Однак наміри розробників Закону не реалізувалися і, як результат, багато його положень є важкозрозумілими і навіть не можуть бути виконані .

За цим Законом продовжує зберігатися принцип так званого "неоподатковуваного трикутника", суть якого по­лягає в тому, що підприємства постачають товар один одному по колу, фактично обмінюючись ним без оплати

1 Див.: Іваськів В. Лібералізація податкової системи навиворіт // Фінансова Україна. — 1995. — 27 квітня. — С. 20.

15

і реалізації. Та обставина, що кожне з цих підприємств використовує товар, який повинен знаходитись у нього на відповідному збереженні як власність; не має відношення до реалізації постачальника і не підлягає оподаткуванню. Закон не виключає й можливості передачі товару до оп­лати не у власність, а на відповідальне його збереження. У такому випадку той, хто отримав товар, не вважається одержувачем кредиту тому, що не обумовлено відстрочки платежу, а без такої умови поставлений товар не вва­жається кредитом.

Названий Закон, як й інші, не дає чіткого визначення основних елементів оподаткування: об'єкта оподаткування, предмета і податкової бази, в зв'язку з чим у податковій практиці інколи об'єкт незаконно ототожнюють з іншими поняттями податкової бази. Так, об'єкт оподаткування — це юридичний факт, саме ті дії, події або стан, які зобо­в'язують платника сплачувати податок. Наприклад, об'єк­том оподаткування при реалізації майна буде не саме май­но, а угода купівлі-продажу. Майно в даному випадку — кількісне вираження об'єкта оподаткування.

Проведення чіткої різниці між цими поняттями має вик­лючно правові наслідки, особливо з точки зору визначення і встановлення міри відповідальності.

Згідно з чинним законодавством на території України справляються такі іиди_лодахківи

—            загальнодержавні податки та інші  обов'язкові  пла­

тежі;

—            місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

До загальнодержавних податків та інших обов'язкових

платежів належать:

а)             податок на добавлену вартість;

б)            акцизний збір;

в)             податок на прибуток (до 1 січня 1995 р. податок на

доход);

г)             прибутковий податок з громадян;

д)             мито;

є) державне мито;

є)  податок на майно підприємств;

ж)            податок на нерухоме майно громадян;

з)             плата за землю;

и)  податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; і) податок на промисел;

16

ї) плата за відшкодування витрат на геологорозвіду­вальні роботи;

й) плата за спеціальне використання природних ресурсів;

к) плата за забруднення навколишнього природного се­редовища;

л) відрахування та збори на будівництво, ремонт і ут­римання автомобільних доріг;

м) внески до Фонду для здійснення заходів щодо лік­відації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

н)  внески до Фонду сприяння зайнятості населення;

о)  внески до Фонду соціального страхування України;

п)  внески до Пенсійного фонду України.

Шдатокмна добавлену^ вартість. ПДВ є частиною но-воствореної вартості, який сплачується до державного бюд­жету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Акцизний збір. Це непрямий податок на високорента­бельні та монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих товарів.

Перелік__юваріві_ на які встановлюється акцизний збір_, та „його ставки, визначає Кабінет Міністрів України.

Податок на прибуток підприємств. Податок введено За­коном України "Про оподаткування прибутку підпри­ємств".

Платниками податку на прибуток є суб'єкти підпри­ємницької діяльності, бюджетні організації в частині здій­снення госпрозрахункової діяльності, банки (крім Націо­нального банку України та його установ, за винятком госпрозрахункових, а також підприємств пенітенціарних закладів), які є юридичними особами згідно з законодав­ством України, міжнародні організації, що не мають імуні­тету та дипломатичних привілеїв і здійснюють підприєм­ницьку діяльність в Україні, нерезиденти, які здійснюють підприємницьку діяльність через постійні представницт­ва, розташовані на території України, та нерезиденти, які здійснюють репатріацію прибутків, отриманих з джерел на території України.

Прибутковий податок з громадян. Цей податок обчис-люється згідно з Декрет6м~Каб1нету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 р.

Об'єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний доход громадян за календарний рік. Відрахування прибут­кового   податку  проводиться  щомісячно  за  диференційо-

ваними ставками залежно від суми заробітку за місцем основної роботи громадянина та за ставкою 20% від суми заробітку не за місцем основної роботи. Особи, які одер­жували будь-які доходи не за місцем основної роботи, відповідно до ст. 12 цього Декрету зобов'язані не пізніше. 1 березня року, наступного за звітним, подати до Дер­жавної податкової інспекції за місцем постійного прожи­вання декларацію про сукупний річний доход.

„Мито. Порядок обкладання митом предметів, які виво­зяться або пересилаються громадянами за митний кордон України, встановлено Законом України "Про порядок об­кладання митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України" від 28 січня 1994 р.

Порядок обкладання митом предметів, які ввозяться або пересилаються громадянами в Україну, затверджено Де­кретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 р. із змінами і доповненнями, внесеними Законом України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про порядок обкладання митом предметів, які ввозяться (пе­ресилаються) громадянами в Україну" від 19 листопада 1993 р., згідно з яким предмети, які ввозяться на митну територію України, підлягають обкладанню митом за по­вними ставками єдиного митного тарифу.

V / Держаїше мито. Платниками державного мита в Україні 'є фізичні і юридичні особи — за вчинення в їх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Розмір ставок державного мита й порядок його відра­хування встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін і доповнень до деяких зако­нодавчих актів України" від 11 липня 1995 р. Л/ Податок на нерухоме майно громадян. Наявність цих податків^ визначає ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" в редакції від 2 лютого 1994 р. Введення їх в дію передбачається Законами України "Про податок на майно підприємств" та "Про податок на нерухоме май­но громадян". Законопроект останнього схвалено Верхов­ною Радою в червні 1995 р. Згідно із ст. 1 законопроекту "платниками податку на нерухоме майно є громадяни Ук­раїни, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі громадяни), які мають у власності нерухоме майно, що розміщується  на  території  України,   а  також  громадяни,

18

які постійно проживають в Україні та мають у власності нерухоме особисте майно за її межами".

Постановою Верховної Ради України "Про податок на нерухоме майно громадян" від 7 червня 1995 р. передба­чено доручити Кабінету Міністрів України розробити ме­тодику оцінки нерухомого майна громадян залежно від місцезнаходження цього майна.

' Плата за землю. Справляється у вигляді земельного податку або орендної плати згідно з Законом України "Про плату за землю" від 3 липня 1994 р. за середніми став­ками за одиницю розміру землі залежно від якості і місце­знаходження земельної ділянки, виходячи з її кадастрової оцінки.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Основними документами, згідно з якими справляється цей податок, є Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11 грудня 1993 р. та Закон України "Про Державний бюджет на 1995 рік" від 6 квітня 1995 року.

Відрахування податку здійснюється за відповідними ставками з кожної кінської сили або з кожного кіловата потужності двигуна залежно від типу транспортних засобів.

Податок на промисел. Сплачується згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на промисел" від 17 березня 1993 р.

Його сплачують громадяни, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють несисте­матичний, не більше 4 разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.

Плата за відшкодування витрат на геологорозвідуваль­ні роботи. Вводиться з метою відображення у собівартості і ціні на добувну продукцію складу витрат на роботи, пов'язані з пошуком і розвідкою родовищ корисних копа­лин, а також з метою компенсації видатків бюджету.

Плата за спеціальне використання природних ресурсів. Включає:

а)             плату  за  спеціальне  використання  прісних  водних

ресурсів;

б)            лісовий доход (плата, яка вираховується за деревину,

що відпускається на пні, і на живицю та на інші лісові

користування в лісах державного значення, зараховується

в доход бюджету як лісовий доход);

в) плату за спеціальне використання надр.

Плата за забруднення навколишнього природного се­редовища. Стягується згідно з Законом України "Про охо­рону навколишнього середовища" від 25 червня 1991 р. із змінами, внесеними Законом України від 5 травня 1993 р., і Постановою Кабінету Міністрів України "Порядок виз­начення плати і стягнення платежів за забруднення на­вколишнього середовища" від 13 січня 1992 р..

Відрахування та збори на будівництво, ремонт і утри­мання автомобільних доріг. Цей вид обов'язкового плате­жу визначено Законом України "Про джерела фінансу­вання шляхового господарства України" від 18 вересня 1991 р. із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 7 листопада 1992 р. та від 24 лютого 1994 р.

Внески до Фонду для здійснення заходів щодо ліквіда­ції наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Фонд для здійснення заходів щодо лік­відації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення утворюється за рахунок внесків під­приємств і господарських організацій незалежно від їх під­порядкованості та форм власності у розмірі 12% від фак­тичних витрат на оплату праці з віднесенням сплачених сум на собівартість продукції (робіт, послуг).

Внески до Фонду сприяння зайнятості населення. Дер­жавний фонд сприяння зайнятості є самостійною фінан­совою системою і відповідно до Закону України "Про зай­нятість населення" від 1 березня 1991 р. утворюється на республіканському і місцевих рівнях. Відрахування до Фон­ду сприяння зайнятості населення здійснюється за основною ставкою 1% від фонду споживання.

Внески до Пенсійного фонду України. Постановою Вер­

ховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону

України "Про внесення змін і доповнень до Закону Ук­

раїни "Про пенсійне забезпечення" від 17 червня 1993 р.

визначено, що з 1 травня 1993 р. розмір обов'язкових

внесків на державне соціальне страхування для підпри­

ємств, установ і організацій незалежно від форм власності,

об'єднань громадян, громадян-підприємців, які використо­

вують найману працю, становить 37% від фонду оплати

праці (в т.ч. в натуральній формі)?~     ~       •

Працюючі громадяни сплачують обов'язкові внески до Пенсійного фонду — 1% розміру оплати праці, тобто усіх виплат з фонду оплати праці незалежно від обкладання

20

..   прИбутковим податком та інших виплат, які підлягають обкладанню прибутковим податком.

Види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення визначає Декрет Кабінету Міністрів України   "Про  місцеві  податки   і   збори"   від   20  травня

1993        Р- Перелік місцевих податків і зборів містить Закон

України   "Про   систему   оподаткування"   від   24   березня

1994        р.             -—-^

До місцевих податків і зборів належать:

а)             готельний збір;    "

б)            збір за парковку автомобілів;

в)             ринковий збір;

г)             збір за видачу ордера на квартиру;

д)             курортний збір;

є)  збір за участь у бігах на іподромі;

є) збір за виграш у бігах на іподромі;            -

ж)            збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі

на іподромі;

з)             податок з реклами;

и) збір за право використання місцевої символіки;

і) збір за право проведення місцевих аукціонів, конкур­сного розпродажу і лотерей;

ї) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

й) комунальний податок;

к) збір за проїзд на території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

л) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

Крім сплати зазначених загальнодержавних та місцевих податків, в Україні передбачено відрахування платежів до Державного інноваційного фонду, позабюджетних фондів фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції, Державного фонду сприяння конверсії, Фонду охорони праці та інших галузевих фондів.

Слід зазначити, що поряд з установленими видами податків та платежів, які застосовуються державою, в умо­вах фінансової нестабільності існує так званий "інфляцій­ний податок". Діє він у тій ситуації, коли уряд покриває бюджетний дефіцит за рахунок друкування додаткової кількості грошей. Використання емісії грошей для фінан­сування бюджетного дефіциту по суті є прихованою фор­мою оподаткування, від якої не можна ухилитися. Є навіть математична теорія утворення і динаміки інфляційного податку,   існують   формули,   що  дозволяють   підрахувати

21

\

кількість грошей, які одержує уряд за рахунок грошової емісії.

Деяким підприємствам така емісійна підтримка йде на користь, але тільки в тому випадку, коли величина нових кредитів, одержаних у результаті грошової емісії, переви­щує інфляційний податок. Для населення інфляційний по­даток завжди невідворотний, оскільки за його рахунок на­дається кредитна допомога окремим підприємствам.

Чинним законодавством України значно розширені кон­трольні функції податкових адміністрацій, чітко регламен­товано їх обов'язки і відповідальність за проведення по­даткової політики держави.

Податковим органам та їх посадовим особам надані пев­ні повноваження на здійснення контролю за правильністю та своєчасністю справлення податків. Зокрема, їм надано право перевірки всіх документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, а також отримання пояснень, довідок та іншої документації з питань, що виникають при пере­вірках, обстеження будь-яких використовуваних для одер­жання доходів приміщень платників податків, призупинен­ня їх операцій на розрахункових рахунках у банку.

Вони також мають право:

подавати до народних і арбітражних судів позови про визнання угод недійсними і стягувати в доход держави все одержуване при цьому та в деяких інших випадках;

давати доручення органам державної контрольно-ревізій­ної служби на проведення ревізій в разі виявлення зловжи­вань під час здійснення контролю за надходженням валют­ної виручки, використанням товарно-касових книг та інше;

передавати інформацію, одержану під час здійснення контрольних функцій, про злочинну діяльність або ство­рення умов для такої діяльності відповідним спеціальним органам з боротьби з організованою злочинністю;

передавати правоохоронним органам матеріали про фак­ти правопорушень, за які передбачена кримінальна відпо­відальність.

Закон зобов'язав посадових осіб податкових органів, що здійснюють повну перевірку документів, які мають відно­шення до доходів юридичних і фізичних осіб, зберігати комерційну та службову таємницю. Захищаючи інтереси платників, Закон передбачив обов'язок податкових органів та їх посадових осіб відшкодовувати збитки, заподіяні їх неправомірними діями.

Новим  законодавством  на  державні  податкові  адміні-

22

страції покладено обов'язок контролю за додержанням по­рядку витрачання лімітів готівки в касах та її використання для розрахунків за товари, роботи і послуги з вилученням до бюджету сум, які витрачені готівкою понад норми і пе­ревищують ліміти залишків готівкою, встановлені в Україні.

Успішне виконання цих та інших обов'язків потребує від державних податкових адміністрацій тісної співпраці з фінан­совими органами, установами банків, народними та арбітраж­ними судами, Службою безпеки України, органами внутріш­ніх справ і прокуратури та іншими контролюючими органами.

Законодавством визначені права і обов'язки платників податків і працівників податкових органів. Одним із голов­них обов'язків платників податків є своєчасна сплата їх у встановлених розмірах. Крім цього, вони повинні:

вести бухгалтерський облік, складати звітність про фі­нансово-господарську діяльність і забезпечувати її збері­гання;

подавати до державних податкових адміністрацій декла­рації, бухгалтерську звітність та інші документи і відо­мості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів;

допускати посадових осіб державних податкових адміні­страцій до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування.

Керівники і відповідні посадові особи підприємств, ус­танов, організацій та громадяни під час перевірки зобов'я­зані підписати акт перевірки, проведеної державною по­датковою адміністрацією, давати письмові пояснення з усіх питань, що виникають, виконувати вимоги державних адміністрацій щодо усунення виявлених порушень законо­давства про податки. Одночасно вони мають право:

подавати державним податковим адміністраціям доку­менти, що підтверджують право на пільги щодо оподатку­вання;

ознайомлюватися й одержувати акти перевірок, прове­дених державними податковими адміністраціями;

оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових адміністрацій та дії їх посадових осіб.

Серед заходів щодо відповідальності за порушення по­даткового законодавства особливе місце займають штрафні санкції як інструмент адміністративного впливу на плат­ників податків і посадових осіб, які не дотримуються чин-

23

ного законодавства. У разі приховання (заниження) плат­никами суми податку або іншого обов'язкового платежу з них стягується сума донарахованого податку або іншого обов'язкового платежу і штраф у двократному розмірі тієї ж суми. У разі повторного порушення протягом року після встановлення порушення попередньою перевіркою — штраф у п'ятикратному розмірі.

У тих випадках, коли платники податків не мають у термін, встановлений для сплати податку, бухгалтерських звітів і балансів, декларацій і розрахунків, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку за відповідний період, вони сплачують 110% суми податку на прибуток, обчисленого за попередній звітний період.

Платники податку за неподання або несвоєчасне подан­ня державним податковим адміністраціям податкових де­кларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших документів, необхідних для обчислення податку, а також за неподання або несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень на сплату податку на прибуток до­датково сплачують до бюджету 10% належної до сплати суми податку.

Треба мати на увазі, що Законом встановлено десяти­денний строк сплати донарахованих податків з дня скла­дення акта перевірки — для підприємств, установ, органі­зацій і п'ятнадцятиденний, з дня прийняття державними податковими адміністраціями відповідного рішення, — для громадян. Суми податків та інших обов'язкових платежів, не внесені у встановлений термін, а також суми штра­фів та інших фінансових санкцій стягуються за весь час ухилення від сплати податків та інших обов'язкових пла­тежів з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та наслідків фінансово-господарської діяль­ності у безспірному порядку, а з громадян — за рішенням суду або через нотаріальні контори за виконавчими напи­сами.