§ 2. ПІЛЬГИ ПРИ ОПОДАТКУВАННІ

Одним з дійових важелів регулювання соціально-еко­номічних процесів, що відбуваються в державі, є податкові пільги. Податкові _пільги — це часткове або повне звіль­нення фізичних чи юридичних осіб від податків. Вони є одним з елементів податкової політики і переслідують як економічні, так і соціальні цілі. Використовуючи податкові

24

пільги, держава регулює певні економічні процеси і забез­печує соціальний захист окремих груп населення. Перелік податкових пільг визначається законами України та ін­струкціями Міністерства фінансів України про порядок на­рахування та сплати тих чи інших податків. Найпоши­ренішими видами податкощх пільг є:

повне  або  часткове  звільнення  від  сплати  деяких

податків;

податкові скидки для окремих підприємств, галузей,

регіонів;

неоподатковуваний мінімальний рівень прибутків;

виключення з оподатковуваних прибутків деяких вит­

рат платників податків;

—            повернення  раніше  сплачених  податків   (податкова

амністія).

Податкові пільги завжди були і залишаються об'єктом особливої уваги і зацікавленості всіх платників податку, оскільки наявність комплексу податкових пільг означає повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від обов'язкових платежів. За умов ринкових відносин во­ни є необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою економічного і пра­вового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва тощо. Передбачені законодавством пільги надаються залежно від об'єктів і суб'єктів оподат­кування та їх значення для розвитку народного господар­ства країни. Вони мають мати постійний, сталий характер і не бути амністією для неплатників податків .

На думку деяких економістів, податки повинні сплачу­вати всі, в кого виникає той чи інший об'єкт оподатку­вання. Пільги можливі й потрібні, якщо вони мають ціле­спрямований характер — стимулюють інвестиційну та ін­новаційну діяльність, сприяють виконанню загально­державних програм, і мова може йти тільки про пільгові податкові ставки, встановлені на якийсь термін. Причому, по-перше, надання таких пільг має бути виваженим процесом, а по-друге — одночасно вирішувати питання про компенсаційні заходи щодо доходної частини бюджету .

Див.: Філіпов В., Папаіка О., Бєлінський О. Обов'язки і відпо­відальність платників у системі оподаткування України // Економіка України. — 1994. — № 10 — С 44.

Див.: Шокун В. Фінансова система країни: стан і напрями реформування // Економіка України. — 1995. — № 1. — С. 11.

25

Інші вважають, що окремі пільги в оподаткуванні можливі лише з трьох позицій: щодо експортних операцій, інвес­тицій та новостворених підприємств .

З наведеними доводами не можна не погодитися, оскіль­ки через відсутність чіткої концепції податкової політики пільги до недавнього часу надавалися широкому колу суб'єк­тів підприємницької діяльності на шкоду інтересам держави. Пільги повинні встановлюватися лише стосовно об'єкта, а не суб'єкта оподаткування. Зменшення податку на добав­лену вартість можливе лише стосовно галузі, а не окремого виробника. Це допоможе закрити шляхи для зловживань і корупції з боку посадових осіб.

Виступаючи в січні 1995 р. перед редакторами районних, міських та обласних газет, Президент України Л.Кучма наголосив, що "ми вимушені піти у цьому році на скасу­вання численних податкових пільг, які надавалися окре­мим виробникам, але без реальної економічної віддачі". Надання в 1994 р. пільг на податки знизило загальні надходження до бюджету на 38%.

Таке становище пояснюється тим, що, всупереч вимогам ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування", яка передбачає, що встановлення і скасування податків і пільг здійснюється Верховною Радою України, а ставки податків і пільги не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами України, крім законів про оподаткування , Президент і Кабінет Міністрів України продовжували видавати нормативні акти, які встановлюва­ли або скасовували пільги суб'єктам підприємницької діяль­ності. Нерідко такі нормативні акти не кореспондувалися між собою, а іноді суперечили один одному, що призводило до різного роду порушень як з боку платників податків, так і працівників податкових адміністрацій.

Так, порушуючи вимогу вищеназваної статті Закону, п. 1 Постанови Верховної Ради України "Про деякі пи­тання оподаткування" від 15 липня 1994 р. Кабінету Міністрів України тимчасово надавалося право вносити змі­ни до переліку товарів (продукції), на які встановлено акцизний збір, та його ставок, надавати додаткові пільги

1              Див.: Господарники підтримують В.Пинзеника // Урядовий кур'єр. —

1994. — 10 листопада.

2              Див.: Голос України. — 1995. — 14 січня.

3              Див.: ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" в редакції

від 2 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 21.

26

щодо податку на добавлену вартість, акцизного збору і ввізного мита. Цією ж Постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни заборонялося надавати зазначені пільги окремим суб'єктам підприємницької діяльності. Однак Указом Пре­зидента України "Про пільги щодо оподаткування" від 31 травня 1995 р. Кабінету Міністрів доручено внести про­позиції про пільги щодо оподаткування, які доцільно на­давати за наперед встановленими критеріями деяким суб'єктам підприємницької діяльності.

На сьогодні Президентом та Верховною Радою України вжито практичних заходів з перегляду чинного законо­давства щодо упорядження пільгового оподаткування. З метою зміцнення фінансової дисципліни при виконанні Державного бюджету України, врегулювання питань пільго­вого оподаткування та збільшення доходів бюджету і по­силення соціального захисту населення Указом Президента України "Про пільги щодо оподаткування" від 31 травня 1995 р. скасовано пільги, які раніше надавалися указами Президента та постановами Кабінету Міністрів, а Законом України "Про внесення змін і доповнень до деяких зако­нодавчих актів України" від 14 липня 1995 р. скасовано пільги з податку на добавлену вартість та ввізного мита.

Природно, постають питання: які пільги залишилися в системі оподаткування і якими нормативними актами вони регулюються?

Згідно з Указом Президента України "Про справляння податку на добавлену вартість з імпортних товарів" від ЗО червня 1995 р. передбачено, що з 7 червня 1995 р. імпортна сировина, матеріально-технічні ресурси, комплек­туючі вироби, устаткування, матеріали, техніка й інші товари, що ввозяться господарюючими суб'єктами всіх форм власності, в тому числі посередниками (прямими постачальниками), для виробничих та власних потреб (тоб­то без наступної реалізації), а також енергоносії (нафта і газ), що ввозяться для виробничих потреб, в тому числі за бартерними операціями, не підлягають обкладанню податком на добавлену вартість під час переміщення через митний кордон України.

Від оподаткування податком на добавлену вартість та акцизного збору звільняються імпортні товари, що пере­тнули митні кордони України, згідно з переліками, ви­значеними Декретами Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість" від 26 грудня 1992 р. і "Про акцизний збір". До них належать товари, як такі,

27

що не є об'єктом оподаткування, поіменовані в пп. 6, 26, підпунктах "а—є", п. 27 Інструкції "Про порядок обчис­лення і сплати податку на добавлену вартість та акцизного збору за товари, ввезені із-за меж митних кордонів Ук­раїни", затвердженої наказом Головної державної податко­вої інспекції України від 31 травня 1994 р. і зареєстрованої Міністерством юстиції України 29 червня 1994 р. Зокрема, не підлягають оподаткуванню податком на добавлену вар­тість та акцизним збором:

транспортні засоби, що використовуються для між­

народних перевезень товарів і пасажирів;

професійне обладнання,  майно та інструменти,  що

належать іноземним юридичним особам, необхідні для на­

дання послуг чи виконання робіт ними на території Ук­

раїни;

зразки товарів,  якщо вони залишаються власністю

іноземних юридичних осіб і їх використання на території

України не має комерційного характеру.

Під час проведення митних процедур звільняються від акцизного збору:

—            легкові   автомобілі   спеціального   призначення   для

інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соці­

ального забезпечення;

—            легкові автомобілі спеціального призначення (швидка

медична допомога, міліція тощо), за переліком, що виз­

начається Кабінетом Міністрів України, які будуть вико­

ристані за призначенням.

Від податку на добавлену вартість звільняються:

товари, передбачені для офіційного використання іно­

земних  дипломатичних  і  прирівняних  до  них  представ­

ництв, а також для особистого використання дипломатич­

ного  та  адміністративно-технічного  персоналу  цих  пред­

ставництв, включаючи членів сімей, які живуть разом з

ними, якщо таке звільнення для України передбачено іно­

земною державою;

вугілля, вугільні брикети та електроенергія;

продукти дитячого харчування та дитяче харчування,

що імпортуються виключно для реалізації через молочні

кухні;

дитячі журнали і газети, учнівські зошити та підруч­

ники;

лікарські засоби та вироби медичного призначення,

що імпортуються виключно для реалізації через аптечні

28

«станови (в тому числі ветеринарні), спеціалізовані мага­зини ("Оптика", "Медтехніка").

До виробів медичного призначення належать предмети погляду за хворими, санітарії та гігієни (крім загальнотор-гового асортименту), перев'язувальні засоби, шприци, про­тезно-ортопедичні вироби, аптечний посуд та упаковка, вироби і предмети, дозволені Міністерством охорони здо­ров'я України для застосування з метою профілактики та лікування захворювань;

товари спеціального призначення для інвалідів;

поштові марки, крім колекційних, конверти, листівки

з поштовими марками, лотерейні білети, марки державного

мита та інших знаків.

Не підлягає оподаткуванню податком на добавлену вар­тість та акцизним збором майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду під­приємств з іноземними інвестиціями.

Крім цього, згідно з Декретом Кабінету Міністрів Ук­раїни "Про податок на добавлену вартість" та змінами, внесеними Декретом Кабінету Міністрів України "Про вне­сення змін і доповнень до деяких декретів Кабінету Мініст­рів України про податки" від ЗО квітня 1993 р. не обкла­даються податком на добавлену вартість:

експорт товарів  (робіт, послуг), включаючи послуги .

транспортування,  навантаження,  розвантаження,  переван­

таження товарів, що експортуються, та транзит іноземних

вантажів, включаючи транзитні послуги, через територію

України  за  розрахунками  у  вільноконвертованій  валюті,

крім валюти країн СНД;

вартість робіт з будівництва, реконструкції та рестав­

рації культурних споруд, що проводяться за рахунок по­

жертвувань;

вартість робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської

катастрофи, що виконуються за рахунок коштів бюджету;

реалізація  Національному банку  України для Дер­

жавної    скарбниці   дорогоцінних    металів,    дорогоцінного

каміння та інших коштовностей;

роботи  з благоустрою  (озеленення,  зовнішнє освіт­

лення,   експлуатація  міських  доріг),   що  виконуються  за

рахунок бюджету;

прання білизни для лікарень, шкільних та дошкіль­

них  установ,   навчальних  закладів  та  інших  бюджетних

установ;

вартість робіт з будівництва, реконструкції культових

29

споруд, що проводяться за рахунок пожертвувань, Та вартість робіт з будівництва об'єктів соціальної сфери і житла незалежно від джерел фінансування;

науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проект­

но-розвідувальні роботи, що проводяться за рахунок дер­

жавного бюджету;

послуги у сфері освіти: курси, гуртки, секції, студії

та уроки, що оплачуються учнями;

державні, митні та інші збори, які повністю сплачу­

ються до бюджету;

операції щодо страхування і перестрахування, видачі

та передачі позик, а також операції, які здійснюються за

грошовими    вкладами,    розрахунковими,    поточними    та

іншими рахунками;

операції, які стосуються обігу валюти, грошей і банк­

нотів,  що  є  законними  засобами  платежу,   за  винятком

тих, що використовуються в нумізматичних цілях, а також

цінних   паперів   (акцій,   облігацій,   сертифікатів,   векселів

та ін.);

театрально-видовищні,   культурно-освітні   заходи   та

спортивні послуги;

путівки на санаторно-курортне лікування;

ритуальні послуги;

послуги з утримання дітей у дошкільних закладах,

що утримуються за рахунок бюджету;

підготовка і перепідготовка кадрів, що здійснюється

за рахунок бюджету;

послуги міського пасажирського транспорту (крім таксі);

матеріали, обладнання, що використовуються під час

будівництва житла за рахунок інвестицій для військово­

службовців та членів їх сімей, які мають право на отриман­

ня житла відповідно до чинного законодавства України;

кінцева будівельна продукція, а також роботи  (по­

слуги), виконані в процесі житлового будівництва за ра­

хунок   інвестицій  для  військовослужбовців   та   членів  їх

сімей, які мають право на отримання житла відповідно до

чинного законодавства України;

кошти, отримані інвестором від реалізації належної

йому частки житла, збудованого за рахунок інвестицій для

військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право

на отримання житла.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про відстрочку у сплаті податку на добавлену вартість з імпортних світлих нафтопродуктів" від 26 серпня 1995 р. Міністерству фінан-

30

сів дозволено надавати відстрочку у сплаті податку на побавлену вартість під час переміщення через кордон Ук­раїни світлих нафтопродуктів, які ввозяться господарюю­чими суб'єктами всіх форм власності, в тому числі посе­редниками (прямими постачальниками) для виробничих потреб, терміном, що не перевищує 20 днів, без нараху­вання пені і штрафних санкцій.

З метою стимулювання благодійної діяльності, яка про­водиться міжнародними організаціями, та більш повного використання добровільних пожертвувань юридичних і фі­зичних осіб Указом Президента України "Про пільги щодо оподаткування добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб" від 12 серпня 1995 р. звільняються від податку на добавлену вартість, акцизного збору, ввізного мита, прибуткового податку та обов'язкових внесків до бюджетів і державних цільових фондів:

кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи,

що надходять безкоштовно у вигляді добровільних пожерт­

вувань юридичних і фізичних осіб,  у тому числі нерези­

дентів, громадянам, а також фондам, установам, закладам,

громадським  і  релігійним  організаціям,  метою діяльності

яких не є одержання,прибутку та доходи яких формуються

виключно з добровільних пожертвувань і членських внесків

або бюджетних асигнувань, для здійснення передбаченої їх

статутними документами екологічної,  оздоровчої,  аматор­

ської,   спортивної,   культурної,   освітньої,   наукової  і  бла­

годійної діяльності   (далі  —  неприбуткові  організації),  а

саме:

з сукупного доходу, одержуваного громадянами про­

тягом календарного року, виключаються суми зазначених

добровільних пожертвувань, одержаних громадянами як у

грошовій,   так  і  в   натуральній  формі  незалежно  від  їх

розміру;

на суми добровільних пожертвувань не нараховують­

ся обов'язкові платежі до бюджетів та внески до держав­

них цільових фондів;

—            не  підлягають  обов'язковому   продажу  на   міжбан-

ківському валютному ринку України надходження в іно­

земній валюті від нерезидентів як добровільні пожертву­

вання неприбутковим організаціям;

—            звільняються від обкладання податками на добавлену

вартість, акцизним збором та ввізним митом під час пе­

реміщення через митний кордон України товари, які над­

ходять від нерезидентів неприбутковим організаціям;

Зі

— не є об'єктами обкладання податком на добавлену вартість обороти з безкоштовної передачі товарів (робіт, послуг), включаючи імпортні, як добровільні пожертвуван­ня неприбутковим організаціям.

Відповідно до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і ме­ханізмів" сільським, селищним і міським Радам народних депутатів надано право повністю звільняти платників від податків на транспортні засоби чи частково зменшувати його розмір за наявності поважних причин.

Що стосується окремих категорій суб'єктів підприєм­ницької діяльності, як підприємств, так і громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інва­лідів війни, учасників війни в Афганістані та інших, то, згідно з чинним законодавством, надання пільг з податку на добавлену вартість та акцизного збору для таких ка­тегорій платників взагалі не передбачено, оскільки пільги можуть надаватися рішеннями Верховної Ради України не для окремих платників, а щодо окремих товарів (робіт, послуг).

У той же час відповідно до ст. 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 1995 рік" передбачена до­даткова пільга щодо звільнення підприємств і господар­ських організацій, незалежно від їх підпорядкованості та форм власності, від сплати до Фонду для здійснення за­ходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення внесків від витрат на оплату праці їх працівників, віднесених до категорій 1 і 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катаст­рофи.

У 1996 р. продовжує діяти пільга з прибуткового по­датку для учасників бойових дій, інвалідів війни, осіб, які мають заслуги перед Батьківщиною, та осіб, на яких по­ширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачена ст. 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 1994 рік" від 11 лютого 1994 р.

Слід зазначити, що в грудні 1995 р. Верховна Рада прийняла Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яким розширено коло пільг та осіб, на яких поширюється дія цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про  прибутковий  податок  з   громадян"   від  26  грудня

32

1992 р. громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи і віднесені до категорій 1 та 2, сукупний оподатковуваний доход зменшується до 10 неоподаткову­ваних мінімумів, а громадянам, які віднесені до 3 та 4 категорій, — до 5 неоподатковуваних мінімумів. Сукупний оподатковуваний доход інвалідів з дитинства, інвалідів І і II груп (крім інвалідів, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), в тому числі інвалідів І і II груп по зору, зменшується за кожний місяць до 5 неоподатко­вуваних мінімумів.

Закон України "Про плату на землю" від З липня 1992 р. передбачає пільги для певної категорії землекори­стувачів. Відповідно до ст. 11 цього Закону від земельного податку звільняються:

заповідники,  національні, дендрологічні і зоологічні

парки, ботанічні сади;

заказники (крім мисливських), дослідні господарства

науково-дослідних установ і навчальних закладів сільсько­

господарського профілю;

державні сортовипробувальні станції та сортодільниці,

а також землі радгоспів, що використовуються цими стан­

ціями і дільницями для випробування сортів сільськогос­

подарських культур;

заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я,

соціального забезпечення, спеціалізовані санаторії по ре­

абілітації хворих згідно із списком Міністерства охорони

здоров'я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі

заклади,   а  також  навчально-виховні  заклади,   підприєм­

ства, об'єднання та організації товариства сліпих і глухих,

громадські організації інвалідів та їх об'єднання;

заклади  фізичної  культури  і  спорту,   за  винятком

кооперативних і приватних;

благодійні фонди;

інваліди І та II груп, учасники Великої Вітчизняної

війни   і   прирівняні  до  них  особи,   вдови  військовослуж­

бовців,   загиблих   при   виконанні   державних   обов'язків,

пенсіонери;

громадяни,   яким  у  встановленому  порядку  видано

посвідчення про те, що вони постраждали від Чорнобиль­

ської катастрофи, а також громадські об'єднання осіб, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Не справляється плата за радіоактивно і хімічно забруд­нені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено об-

2 Гега П.Г.            33

меження щодо ведення сільського господарства, за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сіль­ськогосподарського освоєння, а також на землі кладовищ.

Новостворювані селянські (фермерські) господарства звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу передачі їм у власність або надання у користування земельної ділянки.

Додаткові пільги щодо платиза землю, а саме: часткове звільнення на певний строк, відстрочення сплати, знижен­ня ставки земельного податку можуть встановлювати Вер­ховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські Ради народних депутатів.

Підприємства, установи і організації, які здають в орен­ду іншим юридичним особам чи громадянам приміщення, підвали і т.п., сплачують податок на земельні ділянки, зайняті ними, на загальних підставах. Пільга по земель­ному податку надається безпосередньо тій особі, якій зе­мельна ділянка надана у власність або передана в кори­стування і якій видано державний акт на право користу­вання цією ділянкою.

Закон України "Про оподаткування прибутку підпри­ємств" не визначає прямих пільг для платників податку, але згідно зі статтями 5, 6, 7, 8 передбачено ряд особли­востей при оподаткуванні підприємств і організацій агро­промислового комплексу, прибутку нерезидентів, підпри­ємств з іноземними інвестиціями і сезонними видами ви­робництва. Ці особливості полягають у тому, що від сплати податку звільняються:

а)             підприємства — з прибутку, одержуваного від вироб­

ництва сільськогосподарської продукції та продукції її пе­

реробки на власних переробних потужностях, включаючи

міжгосподарські підприємства, за винятком прибутку, одер­

жуваного від квітково-декоративного рослинництва, вироб­

ництва спирту, лікеро-горілчаних виробів, пива, хутряних

та тютюнових виробів,  виноматеріалів, крім тих, що ре­

алізуються для наступної переробки;

б)            рибні  господарства  та  риболовецькі  колгоспи  —  з

прибутку  від  вилову  риби  та  її  переробки  на  власних

переробних потужностях;

в)             ветеринарно-санітарні заводи — з прибутку, одержа­

ного   від   збору   та   утилізації  трупів   загиблих  тварин  і

виробництва з них білкових кормових добавок;

г)             сума  прибутку будівельних,  монтажних,  проектних

та інших підприємств  і організацій,  одержуваного в ре-

34

зультаті спорудження в сільській місцевості житла, об'єктів побуту, культури, торгівлі, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, освіти, зв'язку, а також шляхів, енергетичних, газових та водорозподільних систем, тваринницьких при­міщень, інженерно-технічних комплексів машинно-трак­торного парку та інших об'єктів, які впливають на поліп­шення соціального становища села.

Прибуток підприємств і організацій агропромислового комплексу по обслуговуванню сільськогосподарського ви­робництва оподатковується за ставкою 15%.

Пасивні прибутки нерезидентів, що не здійснюють під­приємницької діяльності в Україні через постійне представ­ництво, доходи від надання технічних послуг, джерело яких знаходиться в Україні, в разі їх репатріації за межі України оподатковуються за ставкою 15%, якщо інше не встановлено міжнародним договором України з податкових питань.

Суми доходів від фрахту, що сплачуються підприєм­ствами України нерезидентам у зв'язку із здійсненням міжнародних перевезень, оподатковуються за ставкою 6%.

Не оподатковуються суми прибутків нерезидентів у виг­ляді процентів за кредити, надані Уряду України та Націо­нальному банку України. Прибутки нерезидентів, одержані у зв'язку з їх підприємницькою діяльністю в Україні через постійне представництво, оподатковуються за базовою став­кою. До прибутку нерезидента, одержаного через постійне представництво в Україні, належить прибуток, який могло б одержати це постійне представництво, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж діяль­ністю за аналогічних умов, і діяло б незалежно відносно резидента, постійним представництвом якого воно є.

Якщо ж нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на під­ставі складання нерезидентом розподільчого балансу, уз­годженого з державною податковою інспекцією за місце­знаходженням постійного представництва. У разі немож­ливості шляхом прямого підрахування визначити прибуток, одержаний нерезидентами від діяльності в Україні, він ви­значається державною податковою інспекцією на підставі валового доходу або проведених затрат, виходячи з норми рентабельності 30%.

35

Прибуток підприємств з іноземними інвестиціями, за­реєстрованих до 1 січня 1995 р., не оподатковується про­тягом п'яти років з моменту внесення кваліфікаційної інвестиції, за винятком прибутку від діяльності, що опо­датковується за ставками оподаткування прибутку від опе­рацій особливого виду (45 або 60%). Такі пільги поши­рюються на підприємства з іноземними інвестиціями, якщо кваліфікаційна іноземна інвестиція не відчужується про­тягом пільгового періоду. У разі відчуження кваліфіка­ційної іноземної інвестиції раніше п'ятирічного строку під­приємства сплачують податок у повному обсязі за весь пільговий період, протягом якого вони його не сплачували.

Прибуток від господарської діяльності, одержуваний при здійсненні іноземної інвестиції на основі договорів (кон­трактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності без створен­ня юридичної особи, укладених до 1 січня 1995 р., якщо такі договори (контракти) передбачають здійснення іно­земних інвестицій на території України в обсязі не менше 100 тис. дол. США, оподатковуються у порядку, передба­ченому для підприємств з іноземними інвестиціями. При­буток підприємств з іноземними інвестиціями, зареєстро­ваних після 1 січня 1995 р., або прибуток від здійснення іноземної інвестиції на основі договорів (угод) без ство­рення юридичної особи, укладених після цього строку, оподатковується на загальних підставах.

Підприємства з сезонними видами виробництва, які ма­ють державний пріоритет у розвитку, сільськогосподарські підприємства, обчислюють податок на прибуток у особли­вому і винятковому порядку. Сільськогосподарські підпри­ємства звільняються від сплати авансових внесків податку на прибуток.

Законом також передбачено зменшення сум податку на прибуток:

до 20% — на відшкодування витрат підприємства на реконструкцію і модернізацію активної частини основних фондів, здійснених в оподатковуваному періоді, у разі по­вного використання на цю мету амортизаційних фондів, створених за рахунок прибутку минулих періодів;

до 50% — на відшкодування витрат підприємства на закупівлю спеціального обладнання і устаткування для за­безпечення роботи інвалідів І і II груп, що перебувають з ним у трудових відносинах;

звільняються від сплати податку на прибуток підприєм-

36

ства громадських організацій інвалідів, зареєстровані згідно з чинним законодавством, де інваліди становлять 50% за­гальної чисельності працюючих на основному виробництві, за умов, що рентабельність зазначених підприємств не перевищує 50% і що вони не займаються експортно-імпортними операціями (крім випадків, коли такі операції здійснюються для забезпечення виробництва власної про­дукції та її реалізації);

до 100% — на відшкодування витрат підприємств та організацій, спрямованих на інвестування будівництва і придбання житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на отримання житла.

Сума нарахованого податку, яка залишилася на кінець звітного року після його зменшення на зазначені цілі, підлягає перерахуванню до бюджету на загальних підста­вах. Одночасно Закон України "Про оподаткування при­бутку підприємств" визначає, що не вважаються прибут­ком і не підлягають оподаткуванню:

кошти, матеріальні цінності і нематеріальні активи,

що надходять підприємству у вигляді внесків до його ста­

тутного фонду,  оплати емітованих ним акцій або інших

корпоративних прав;

кошти громадян, що надходять до кредитних спілок,

пенсійних фондів та інших спеціалізованих фінансових ус­

танов у вигляді внесків на додаткове пенсійне страхування

або вкладів на інші потреби, передбачені чинним законо­

давством;

взяті на облік, але не погашені боргові вимоги та

права, вимоги на виконання договірних зобов'язань, у то­

му числі отримані, але не оплачені векселі, боргові роз­

писки,   акредитиви,   чеки,  гарантії,   банківські  накази  та

інші види забезпечення заборгованості щодо розрахунків з

дебіторами;

курсові різниці, нараховані на валютні цінності під­

приємства;

сума дооцінок, одержувана від переоцінки залишків

товарно-матеріальних цінностей, що здійснюється платни­

ками податку самостійно, виходячи з щомісячного офіцій­

ного індексу інфляції або за рішеннями Кабінету Міністрів

України,  спрямованих на поповнення власних оборотних

коштів;

—            кошти   спільного   інвестування   інвестиційних   ком­

паній;

—            кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи,

37

внесені у вигляді іноземної інвестиції та повернуті іно­земному інвестору в разі припинення інвестиційної діяль­ності на суму фактичного внеску в грошовій або нату­ральній формі;

кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи,

що надходять безкоштовно у вигляді безповоротної фінан­

сової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних

і фізичних осіб,  у тому числі нерезидентів, фондам,  ус­

тановам,   закладам,   громадським  та  релігійним  організа­

ціям,  метою діяльності яких  не є  одержання  прибутку,

для здійснення екологічної, оздоровчої, аматорської, спор­

тивної,    культурної,   освітньої,    наукової   та   благодійної

діяльності;

кошти, одержувані закладами і установами освіти та

науки, що повністю або частково фінансуються з бюджету,

на здійснення діяльності,  передбаченої їх статутними до­

кументами.

У разі використання зазначених коштів та цінностей на інші цілі такі кошти та цінності включаються до складу об'єкта оподаткування;

—            кошти,   одержувані   релігійними   організаціями   від

здійснення діяльності, передбаченої їх статутними докумен­

тами.

Слід зазначити, що нині чинна система пільгового опо­даткування в Україні не поширюється на діяльність малих підприємств і не стимулює податковими пільгами їх роз­виток. Зарубіжна практика показує, що формування рин­кової економіки відбувається тим скоріше, чим швидше створюється значний прошарок малих підприємств. У про­відних країнах світу малі й середні підприємства станов­лять 95% загальної кількості господарських організацій. На початку 90-х років сукупна частина малих та середніх підприємств в економіці Німеччини дорівнювала 99,8% . Великою є роль малих підприємств у формуванні сукуп­ного національного продукту, забезпеченні виробництва то­варної маси і національного експорту. В США малі та середні підприємства забезпечують три чверті доходу.

Успіх малого та середнього бізнесу в названих країнах у загальній мірі визначається рівнем сприяння йому з боку держави. В ряді країн їх діяльність регулюється спеціаль­ними законами. Законодавчо визначено коло підприємств,

1 Див.:   Жук  О.   Малий  бізнес  у  світі  та  в  Україні   //  Економіка України. — 1995. — № 7. — С. 33.

38

які вважаються середніми або малими і відповідно працю­ють у пільгових умовах. Існують структури, які підтри­мують розвиток малих та середніх підприємств.

В Україні на початок 1995 р. існувало 213,8 тис. малих підприємств, з них діючих — 79,8 тис, а це 37,3% їх загальної кількості. Обсяги продукції малих підприємств невеликі. Тому вони ще не відіграють важливої ролі у формуванні виробництва товарної маси. Для підвищення активності малих підприємств і стимулювання їх діяльності доцільно було б на державному рівні здійснити ряд прак­тичних заходів щодо організації цієї справи. Насамперед необхідно прийняти закон про державну підтримку малих підприємств, норми якого визначали б пільги для малого бізнесу, зокрема:

звільнення від оподаткування коштів малих підпри­

ємств, які акумулюються для розвитку виробництва;

зменшення ставок податку на прибуток малих під­

приємств   протягом   перших   чотирьох   років   їх   функціо­

нування;

відшкодування податку на добавлену вартість, який

сплачується  малими  підприємствами  постачальникам  об­

ладнання;

зменшення  податку  на   прибуток  протягом  одного

року за створення додаткових робочих місць.

Пільги цілковито надавати малим підприємствам з чи­сельністю у виробничій сфері до 50 чол. і в невиробни­чій — до 15 чол.

Але, як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, при відсутності закону про малий бізнес і чітких критеріїв визначення малого бізнесу податковими пільгами малого бізнесу можуть користуватися великі фірми, які склада­ються з малих фірм і часто є монополістами на ринку нових технологій. З метою запобігання таким негативним проявам доцільно було б передбачити в законі систему контролю податкових, антимонопольних органів і банків за відповідністю рівня податкового характеру діяльності структурі та обсягу злиття власності. Зобов'язати банки та інші кредитні установи посилити відповідальність за неподання податковим органам відомостей про відкриття, зміну розрахункових та інших відомостей, включаючи ва­лютні й депозитні відомості про фінансово-господарські операції. Це дозволить повніше аналізувати та перевіряти господарську діяльність і не допускати застосування пільг

39

оподаткування великим бізнесом, який маскується малими підприємствами.