І. ЩО ТАКЕ УПРАВЛІННЯ!

Управління у його повсякденному розумінні буде не надто важко визначити. Його можна розглядати відносно таких видів діяльності, як організація, координація, планування, ухвалення рішень та впровадження. Усі ці види діяльності цілком правильно буде назвати елементами чи компонентами управління. Але, як ми згодом побачимо, управління може мати багато складників. Із самого початку корисно спробувати чіткіше визначити те, що ми називаємо управлінням. Це визначення має застосовуватися на широкий і загальний манір до всіх елементів управління.

Якщо ми використаємо стереотипний підхід до визначення терміну, то нам треба лише заглянути до словника. Фактично словник може дати нам точне визначення, яке потрібне нам для початку нашого дослідження управління. Словникове визначення описує управління, як «організацію й спрямування ресурсів з метою досягнення бажаного результату». Тимчасом як це визначення є досить чітким, йому бракує детальності в характеристиці управлінської діяльності.

38

>>>39>>>

Ось ще одне визначення, яке допомагає краще зрозуміти, що таке управління: «Управління — це процес чи форма діяльності, яка передбачає керівництво певною групою людей чи спрямування її на досягнення цілей організації» (Rue and Byars, p. 6). Ми маємо висвітлити деякі аспекти цього визначення.

По-перше, це визначення характеризує управління як процес чи форму діяльності. Виходячи з цього, можна припустити, що управління має справу зі способами та методами, які застосовуються до діяльності. Визначення й використання цих способів та методів має бути функцією управління.

По-друге, твердиться, що управління «передбачає керівництво певною групою людей». Отож, ми починаємо розуміти, що управління вимагає певних навичок з координування та контролю, спрямованих на ресурси, наявні для управління. Очевидно, що це визначення лише ідентифікує людсые ресурси. Ми могли б розкритикувати таке визначення за те, що воно випускає з поля зору інші ресурси, такі як гроші та технологія, які можуть бути не менш важливими.

Нарешті, це визначення звернене на організаційні цілі. Це дає нам елементи структури, організацію і призначення, цілі чи мету. Ми могли б визначити організацію як групу людей, які мають спільну мету.

Управління в його найширшому визначенні звернене на процеси, ресурси та цілі. Керівникові, при виконанні ним своїх обов'язків, доводиться мати справу з кожним із цих елементів. Усі аспекти його діяльності обертатимуться довкола визначення і в певному розумінні врівноваження кожного з них.

Мірою того, як ми досліджуватимемо управління й роль керівника, важливо збагнути, що управління як функція чи діяльність перетинає всі культури й кордони. Проблема в тому, що термінологію часто неможливо точно перекласти мовою цих культур. Ось що пише Друкер: «Слово менеджер не має точного відповідника в німецькій, французькій, іспанській, італійській чи російській; і все ж таки слова, які використовуються в цих мовах, так само неточні й ухильні, як і слово менеджер в американській англійській» (Drucker, p. 390). Отже, необхідно усвідомити, наскільки неточні й оманливі наші означення управління та керівника. Вони можуть нагадувати наші уподобання в мистецтві чи музиці.

39

>>>40>>>

Ми не спроможні описати те, що нам подобається, але ми знаємо це, коли чуємо чи бачимо його.

А тепер припустимо, що управлінська діяльність однакова в усіх культурах і в усіх видах діяльності. Тобто управління може здійснюватися за різних культурних умов чи в різних культурних середовищах, але, no-суті, управління скрізь однакове. Згодом ми розглянемо державне управління і приватне, або господарське управління, аби побачити, чи різні в цих видах управління функції, ролі та діяльність.