ВСТУП

Досягнення проголошених Конституцією України ідеалів незалежної демократичної правової соціальної держави потребує критичної оцінки та переосмислення багатьох норм законодавства, в тому числі і про зайнятість населення. За умов пріоритетного окреслення Основним Законом держави прав і свобод людини, зміст багатьох норм повинен бути змінений у напрямку посилення гарантій захисту трудових прав працівників. В зв’язку з цим гостро постає проблема вдосконалення нормативної бази, покликаної регулювати зайнятість працівників органів внутрішніх справ, зокрема їх вивільнення внаслідок скорочення штату.

Проблеми зайнятості населення в юридичній та економічній науці завжди були предметом дослідження, що сприяло накопиченню необхідного теоретичного матеріалу. На цю тему було опубліковано велику кількість статей, збірників та монографій. Однак, цього не можна сказати про таке явище як вивільнення робочої сили внаслідок скорочення штату. Сьогодні ж поняття вивільнення, його зміст, форми вияву і нормативне закріплення, а також ряд інших аспектів проблеми стали предметом жвавої наукової дискусії. Дослідженню зайнятості були присвячені праці вчених: Андрєєва С.А., Аметисова С.М., Бабкіної З.В., Бандурки О.М., Безуглої Я.І., Бару М.І., БугроваЛ.Ю., Василенко П.М., Венедиктова В.С., Волкова О.М., Гончарової Г.С., Жанабілова Є.Ж, Жигалкіна П.І., Кудрявцева В.Н., Кузьміної С.О., Кондратьєва Р.І., Маслової Н.С., Мацюка А.Р., Новицького Л.Р., НікіфоровоїА.О., Лазор Л.І., Лівшица Р.З., Овсюка О.М., Пашкова О.С., Пастухова В.П., Прокопенко В.І., Процевського О.І., Рижова В.О., СиморотаЗ.К., Смирнова О.В., Толкунової В.Н., Туманова В.О., Яковлева Б.О. та ряду інших авторів.

Наявні теоретичні розробки становлять добротний науковий фундамент для подальшого аналізу і дослідження проблеми вивільнення працівників органів внутрішніх справ, оскільки спеціальні наукові дослідження щодо цієї категорії суб’єктів правовідносин відсутні.

Перебудова організаційної структури державного апарату, проведення економічних реформ вимагають виправлення дисбалансу між попитом та пропозицією робочої сили. Не залишило це осторонь і органи системи Міністерства внутрішніх справ. Зараз не викликає сумніву той факт, що для підвищення ефективності діяльності та бойової готовності органів внутрішніх справ треба:

– привести їх організаційно-штатну структуру у відповідність з новими соціальними вимогами;

 – звільнити їх від надлишкової кількості працюючих;

– реформувати напрямки та функції їх діяльності;

– визначити такі показники ефективності функціонування органів, які мали б соціальний вимір.

Раніше діяльність працівників органів внутрішніх справ регулювалась головним чином законами адміністративної галузі права та іншими відомчими нормативними актами: наказами, положеннями, інструкціями тощо. На сучасному етапі розвитку державності, коли невід’ємними її рисами стали гласність і демократизація управління, необхідно визнати, що діяльність працівників органів міліції має не тільки адміністративний, але й трудо-правовий аспект.

Вступаючи ж у трудові правовідносини, працівники міліції набувають трудові права і обов’язки, гарантом яких виступають положення Конституції України, відповідні норми трудового та адміністративного законодавства. Водночас, у зв‘язку з об‘єктивною потребою вивільнення працівників органів системи Міністерства внутрішніх справ виникає реальна загроза порушень їх трудових прав, зокрема права на працю. Означене стає можливим через відсутність спеціальної нормативної бази, в сфері скорочення штату органів внутрішніх справ та запобігання порушенням службово-трудових прав їх особового складу.

Наукові дослідження та розробки в цій сфері особливо доцільні сьогодні, коли набрала чинності низка загальних законів, що складають юридичну базу для вирішення проблеми зайнятості як населення України в цілому, так і тих, хто знаходиться у трудових правовідносинах з органами внутрішніх справ. Ці правові акти безумовно є значними кроками на шляху до забезпечення продуктивної зайнятості. Однак, вже зараз деякі їх положення не відповідають реаліям сьогодення, а отже, потребують кропіткої роботи щодо подальшого їх розвитку і удосконалення.