УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ, ЗБОРІВ ТА ІНШИХ ОБОВ'ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ: ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЩОДО КВАЛІФІКАЦІЇ

Перехід до ринкових відносин, нових форм господарювання істотно змінив динаміку і структуру фінансової злочинності. Вона завдає дер­жаві значних матеріальних збитків, послаблює її економіку, незрідка призводить до зрощування нових підприємницьких структур з кримі­нальними елементами.

Так,(за останні часи спостерігається значне зростання числа порушень податкового законодавства, зокрема ухилень від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Відомо, що саме податки виступають важливим засобом стимулювання економіки держави і підтримання її на належному рівні. Адже основна частина доходів держави (приблизно 80%) — це відрахування податків підприємствами, організаціями, колективни­ми господарствами й окремими громадянами. Обов'язок сплати податків є конституційним (ч. 1 ст. 67 Конституції України).

З чим же ми стикаємось на практиці? За даними Міністерства внутрішніх справ України в 1997 р. в Україні органами дізнання та по­переднього слідства порушено 8973 кримінальних справи про ухилення від сплати податків (у суди направлено 3943 справи), у 1998 р. — вже 10378 кримінальних справ (у суди направлено 5069). За даними Управл-

> Кураш Я М., Козина А. А., 2000.

45

іння податкової міліції в Харківській області у впровадженні органів дізнання та попереднього слідства у 1998 р. знаходилось 696 справ, на­правлено у суди — 384 справи.

Зрозуміло, що статистичні дані в дійсності не повністю відбивають наявний стан злочинності у сфері податкового законодавства, а навпаки, іноді свідчать про низький рівень ефективності діяльності контролюю­чих органів, органів внутрішніх справ по виявленню та розкриттю цих злочинів, бо більшість із них залишається латентними. Необхідні серй­озні економічні, організаційні і правові заходи, які підвищили б ефек­тивність усієї діяльності по збиранню податків, сконцентрували зусилля правоохоронних органів на боротьбі з податковими правопорушеннями. При цьому слід зазначити, що кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків не є єдиним заходом боротьби зі злочинами у сфері податкового регулювання. Перше місце все ж таки посідають економічні заходи. Застосування кримінально-правових методів боротьби з цими зло­чинами має бути спрямовано не стільки на посилення кримінального по­карання, скільки на попередження (загальна превенція) ухилення від спла­ти податків, зборів та інших обов'язкових платежів і ненадходження по­вністю або частково податків у бюджети різних рівнів та державні цільові фонди. В теорії та практиці це має неабияке значення для вирішення ок­ремих питань, пов'язаних безпосередньо з визначенням предмета злочи­ну, передбаченого ст. 1482 КК України, питань кримінальної відповідаль­ності за сукупність злочинів у сфері підприємницької діяльності і ст. 1482~ КК України та відмежування ст. 1482 КК України від інших злочинів.

Злочин, передбачений ст. 1482 КК України, визначається у чинному законодавстві як господарський, його родовим об'єктом слід вважати відносини у сфері господарювання, безпосереднім — суспільні відно­сини у сфері податкового регулювання в частині формування доходних статей бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів. Безпереч-

46

но, цей злочин має суспільне небезпечну спрямованість, його предме­том визнаються податки, збори та інші обов'язкові платежі. Тому ухи­лення від сплати вищезазначених платежів є кримінальне караним. Виз­начення предмета злочину із вказівкою на його матеріальну і норматив­ну функції має конкретне значення для з'ясування питання про джерело надходження коштів для оподаткування. Відомо, що податки можуть сплачуватися тільки з коштів, отриманих законним шляхом.

Виникає питання: яким чином треба вирішувати справу в тих випад­ках, коли винна особа займається діяльністю, яка сама по собі вважаєть­ся законною, але для її здійснення необхідно ліцензування або будь-яке інше оформлення у встановленому порядку? Очевидно, що ця особа, як правило, має на меті у майбутньому ухилитися від сплати податків. Отже, постає питання про співвідношення понять «законний (незаконний)», «легалізований (не легалізований)» і вплив кожного з них на кваліфіка­цію, а також на призначення покарання за сукупністю злочинів у сфері підприємницької діяльності і ст. 1482 КК України. Діяльність, яка при­носить кошти для оподаткування, має бути законною, однак це не озна­чає, що у всіх випадках вона повинна бути легалізована (ліцензована, зареєстрована тощо). Адже винна особа вчинює низку дій, спрямованих на готування до ухилення від сплати податків саме шляхом здійснення не легалізованої у встановленому законом порядку діяльності, але й не забороненої Законом України «Про підприємницьку діяльність». Відпо­відно до п. 13 проекту постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів» оподаткуванню підлягають тільки доходи від діяльності, яка здійснюєть­ся з підстав і в порядку, передбачених законом. У зв'язку з цим дії осо­би, яка одержала доходи від зайняття забороненими видами підприєм­ницької діяльності, незаконної торговельної діяльності, що здійснюва-

47

лася без державної реєстрації, а також від іншої незаконної чи злочин­ної діяльності, згідно з цим проектом мають кваліфікуватися за відпов­ідними статтями КК і додаткової кваліфікації за ст. 1482 не вимагають. З цим не можна погодитися хоча б тому, що не можна ставити поруч такі злочини, як зайняття забороненими видами підприємницької діяльності і незаконну торговельну діяльність, з точки зору визначення джерела оподаткування. У першому випадку маємо справу з діяльністю, яка вза­галі ні за яких умов не може приносити доход для оподаткування, у дру­гому — з діяльністю, що приносить певний доход для оподаткування у разі оформлення належних документів, які винна особа і не оформлює з метою ухилення від сплати податків. Таким чином, коли йдеться про одержання коштів від незаконної діяльності, яка ніяк не може бути виз­нана законною і бути легалізованою у встановленому законом порядку, не припустимо кваліфікувати ці злочини за сукупністю зі ст. 1482 КК України. Якщо ж мова йде про діяльність, яка може бути легалізована у встановленому законом порядку (наприклад, незаконна торговельна діяльність), ці злочини слід кваліфікувати за сукупністю зі ст. 1482 КК України.

При розгляді ухилення від сплати податків виникає також питання про його співвідношення зі злочином, передбаченим ст. 1485 КК (шахрайство з фінансовими ресурсами). Для зазначених злочинів характерна низка загаль­них ознак, а практика застосування цих норм показує, що згадана схожість часто ускладнює кваліфікацію вчиненого. Ухилення від сплати податків і шахрайство з фінансовими ресурсами заподіюють шкоду суспільним відно­синам у сфері господарювання (фінансовій сфері), у них також співпадає спосіб вчинення злочину (обман), вони заподіюють майнову шкоду, можуть вчинюватися одними й тими ж особами, обидва ці злочини характеризу­ються, як правило, корисливими спонуканнями тощо.

Доцільно провести порівняльний аналіз ст. 1482 і ч. 2 ст. 1485 КК за

48

об'єктивними і суб'єктивними ознаками з тим, щоб виявити їх більш повне співвідношення. Об'єктивна сторона шахрайства з фінансовими ресурсами знаходить свій прояв в активних діях, метою яких є незакон­не одержання дотацій, субсидій, субвенцій, кредитів або пільг по подат­ках від державних органів, банків або інших кредиторів. Причому зло­чин, передбачений ч. 1 ст. 148s KK, — це злочин з формальним складом і моментом його закінчення є саме дія — надання зазнаки неправдивої інформації з метою одержання дотацій, субсидій, субвенцій, кредитів або пільг по податках. Для застосування ч. 2 ст. 1485 КК вимагається настання суспільне небезпечних наслідків у вигляді великої матеріаль­ної шкоди державі або кредитору, і це, звичайно, вже злочин з матері­альним складом. Ухилення ж від сплати податків — завжди злочин з матеріальним складом. Не менш важливо те, що ускладнений сам «ме­ханізм» заподіяння шкоди об'єкту. Так, при ухиленні від сплати податків бюджети і фонди не одержують певних коштів від платника податків і тому порушується встановлений порядок податкового регулювання. Згідно ж зі ст. 1485 КК різні організації надають дотації, субсидії, суб­венції, кредити, пільги по податках, тобто передають кошти, які вже є чиєюсь власністю, підприємцям або службовим особам суб'єктів підприємницької діяльності (за відсутності ознак розкрадання). Як на­слідок — порушуються фінансові відносини у сфері підприємництва, тому що фінансова допомога надається суб'єктам неправомірно, на підставі неправдивих відомостей. Таким чином, у першому випадку йдеться про неодержання грошових виплат, у другому ж — про переда­чу певних грошових виплат, які вже знаходяться у чиїйсь власності.

Можна вирізнити відмінність і за предметом цих злочинів. Предме­том злочину, передбаченого ст. 1482 КК, виступають податки, збори, інші обов'язкові платежі, що стягуються з підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і фізичних осіб, які беруть участь у госпо-

49

дарській діяльності. Предметом шахрайства з фінансовими ресурсами (ст. 1485) «є грошові виплати або виплати в натуральному вигляді, що на­даються підприємцям державними органами влади, різними фондами, підприємствами та іншими кредиторами у вигляді дотацій, субсидій, суб-венцій, кредиту або пільг по податках». Таким чином, предметом злочи­ну, передбаченого ст. 1485 КК, є дотації, субвенції, субсидії, кредити і пільги по податках. Усі вони, за винятком пільг по податках, становлять грошові виплати, а саме — грошову допомогу, що надається державою в особі його центральних або місцевих органів влади (законодавчої або виконав­чої) за рахунок державного або місцевих бюджетів, а також допомогу, яка надається суб'єктами підприємницької діяльності різними фондами, в тому числі благодійними, й окремими громадянами за рахунок власних коштів суб'єктам підприємницької діяльності, суспільним організаціям, об'єднан­ням громадян. Дотації, субсидії і субвенції можуть надаватися і в нату­ральній формі. Зазначені грошові кошти вже знаходяться в чиїйсь влас­ності і передаються відповідним суб'єктам оплатно або безоплатно.

Що стосується пільг по податках, то вони являють собою, як відомо, повне або часткове звільнення від сплати податків. Шахрайське отри­мання таких пільг фактично призводить до повного або часткового не-надходження відповідних грошових коштів до державної скарбниці. Тому одержання незаконних пільг по податках є, по суті, формою ухилення від сплати податків, а не шахрайством з фінансовими ресурсами. Зви­чайно, ці дії, пов'язані з отриманням таких пільг, призначені для обслу­говування майбутньої бездіяльності і зводяться до досягнення єдиної мети — несплати визначеною законом податкової суми повністю або частково, тобто ухилення від сплати податків. Вважаємо, що слід було б виключити зі ст. 1485 КК вказівку на одержання пільг по податках, тому що ці дії охоплюються ст. 1482 КК. Зазначене значною мірою полегшить правозастосування й усуне труднощі при кваліфікації вчиненого.

50

Л.В.ДОРОШ,

канд. юрид. наук, доцент,

Національна юридична академія

України ім. Ярослава Мудрою

(м. Харків)

f      s