ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ДЛЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ

Об'єктом "пріоритетної уваги" злочинців залишається економіка України. Аналіз статистичної звітності свідчить, що коли в певні періо­ди має місце деякий спад злочинності, це не стосується сфери економі­ки, де негативний процес криміналізації не припиняється. Особливого поширення злочинність набирає у банківській та кредитно-фінансовій системі.

Координаційний комітет по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при президентові України в спеціальному рішенні про стан боротьби та попередження злочинних проявів у сфері економіки та підви­щення ролі юридичної науки визнав роботу заінтересованих міністерств та Національного банку щодо припинення подальшої криміналізації сфери економіки (насамперед у фінансово-банківській системах) мало­ефективною і такою, що не впливає на попередження злочинних про­явів у цій сфері. У розпорядженні Президента України, виданому одно­часно з цим рішенням, вказується на необхідність на базі науково-досл­ідних установ судових експертиз розробити методики проведення бух­галтерських експертиз в умовах ринкових відносин.

© Сегай Я М , Фрідман І. Я., 2000.

"4

Вивчення діяльності органів прокуратури, слідчих апаратів МВС України по розслідуванню злочинів у сфері економіки, судових справ цієї категорії, практики судово-експертних установ, податкової адміні­страції та податкової міліції, а також аналіз результатів анкетування пра­цівників правоохоронних органів і судових експертів дозволили встано­вити низку недоліків та обставини, які ускладнюють розслідування й попередження злочинів у кредитно-фінансовій системі.

Однією з таких обставин є недостатньо чітке нормативне регулю­вання. Останнім часом Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення поповнилися значною кількістю статей, якими встановлена відповідальність за злочини та інші правопо­рушення у сфері економіки. Разом с тим, повільно розроблюється зако­нодавство щодо встановлення кримінальної відповідальності за надан­ня незабезпечених кредитів та їх нецільове використання, неповернен­ня валютних коштів, які незаконно утримуються за кордоном, за відми­вання коштів, здобутих злочинним шляхом, тощо. Відповідні пропозиції Генеральної прокуратури досі не реалізовані.

Багато законів, інших нормативних актів, які регламентують діяльність в економічних галузях перехідного періоду, або не містять заходів профілактичного характеру, або ж не розроблено механізму їх реалізації. Відсутній чіткий механізм контролю з боку Національного банку України, Мінфіну за діяльністю комерційних банків, місцевих органів влади за додержанням статутних вимог комерційних структур, особливо СП.

Недостатня професійна підготовка слідчих, працівників ДСБЕЗ, відсутність тісної взаємодії між ними, призводять до безпідставного порушення кримінальних справ. Зокрема, багато справ, розслідуваних органами МВС, за ст. 1482 КК України, були закриті, оскільки були по­рушені за необгрунтованими матеріалами, де намір на приховування

75

прибутків від оподаткування не вбачався, а висновки податкової інспекції були лише вірогідні.

Не належним є рівень оперативного забезпечення слідства: не в повній мірі використовуються можливості, надані законами "Про опе-ративно-розшукову діяльність" та "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", відсутня належна взаємодія спецпідрозділів силових структур та кримінального розшуку.

При розгляді кримінальних справ у судах незрідка залишаються без реагування порушення чинного законодавства, недоліки в роботі по кон­тролю за зберіганням і розподілом матеріальних цінностей, факти без­господарності, невиконання договірної дисципліни тощо.

У ст. 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність" зазна­чається, що довідки по операціях та рахунках юридичних осіб видають­ся за письмовими вимогами судам, органам прокуратури, служби безпе­ки, внутрішніх справ, арбітражного суду та аудиторським організаціям. Стосовно аналогічних довідок по рахунках та вкладах громадян вказа­но, що вони видаються "по справах, які знаходяться в їх провадженні". Відсутність такої конкретизації щодо юридичних осіб (хоча вона є в За­коні "про міліцію" ст. 11 п. 17) призводить до багатьох правопорушень. Є посилання на те, що згідно з абз. "б" п. 2 ст. 12 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" існує право отримувати від банків будь-яку інформацію й у тому випад­ку, коли правоохоронними органами не заведена оперативно-розшукова справа. Вважаємо, що банки повинні давати інформацію тільки по по­рушених справах, але це повинно бути досить чітко нормативно врегу­льовано.

Незважаючи на специфіку розслідування справ цієї категорії, слідчі майже не залучають фахівців для консультацій щодо вилучення певних документів, доцільність призначення ревізії, що пояснюється різними

76

причинами, зокрема, відсутністю в окремих регіонах підрозділів, які провадять економічні дослідження, або їх великою завантаженістю. Непоодинокі випадки, коли проведення економічних експертиз дору­чається не професійним судовим експертам, а фахівцям, не обізнаним із специфікою їх проведення, з висновками яких суди не погоджуються.

До недоліків в оформленні надісланих на експертизу матеріалів, що утруднює можливості повноцінного використання спеціальних знань, слід віднести: неподання документів, на які є посилання в акті ревізії; відсутність вказівок на конкретні бухгалтерські документи і на наявність матеріальної шкоди; формулювання питань, що виходять за межі спец­іальних знань. В компетенцію експерта-бухгалтера не входить вирішен­ня правових питань; він повинен встановлювати тільки економічну сто­рону шкоди. Питання, яке вимагає правової оцінки діяння осіб, винних у заподіянні шкоди, має бути переформульовано. Експерт може лише встановлювати відповідність обліку та звітності чинним нормативним актам, а не з'ясовувати обставини, які належать до суб'єктивної сторо­ни діянь посадових осіб чи вказувати на "умисне перекручування фак­тичних даних", наявність чи відсутність у діях (бездіяльності) складу злочину.

Мають місце факти немотивованої відмови експертів від вирішення поставлених перед ними питань, зокрема, про розмір матеріальної шко­ди, завданої внаслідок неправильних дій посадових осіб. Іноді в резуль­таті переформулювання низки питань (що дозволяється інструкцією про проведення судово-бухгалтерських експертиз) вирішуються не всі пи­тання, чи безпідставно розширюються межі досліджень (збільшується період, протягом якого вивчалися результати чи аналізувалися не перед­бачені завданням документи), питання формулюються про одне пору­шення правил обліку та звітності, а відмічаються інші. В актах експер­тизи зустрічаються недостатньо обгрунтовані формулювання, профілак-

77

тичні рекомендації викладаються в ультимативній формі, встановленим недолікам не дається кримінологічна оцінка тощо.

Практично слідчі, ревізори, експерти не використовували можли­вості застосування спеціальних економічних знань щодо усунення кри­міногенних обставин, які виявлялися в ході розслідування. Серйозні порушення вимог бухгалтерського обліку й контролю (в тому числі й по закритих справах) свідчать про доцільність призначення експерти­зи спеціально для аналізу криміногенних обставин і розробки за допо­могою фахівців заходів по їх усуненню. Хоча в коментарях до проце­суального закону й говориться, що причини й умови, які сприяли вчи­ненню злочину, підлягають доказуванню у кримінальній справі, однак у тексті ст. 64 КПК така вказівка відсутня.

У статтях КПК, які регламентують запобіжну діяльність (231, 232), законодавець говорить лише про "виявлення", "встановлення" причин та умов що сприяли правопорушенням, залишаючи слідчому та суду право самим вирішувати ступінь їх доведеності, виходячи з власного розуміння змісту вжитих у законі термінів. І вони, як свідчить вивчення матеріалів кримінальних справ, у кращому випадку обмежуються кон­статацією зазначених обставин, часто не відрізняючи причин від умов і не вдаючись до аргументації, яка за загальним правилом використовуєть­ся при доказуванні наявності складу злочину.

Поверховий аналіз згаданих обставин, слідчим, судом, недостатнє використання в цій справі знань фахівців не сприяють активізації су­дової, слідчої, експертної профілактики правопорушень у нових умо­вах господарювання. Тому доцільно було б доповнити наведений у ст. 64 КПК перелік обставинами, які сприяють учиненню злочину. Відсутність у законі саме вимог доказування причин та умов учинен­ня злочину, призводить до того, що слідчий і суд у деяких випадках навіть не згадують про них ні в обвинувальному висновку (ст. 223

78

КПК України), ні у вироку (ст. 334, 335 КПК). Про необхідність вик­ладення цих даних слід прямо вказати в згаданих нормах.

Серед інших заходів, які необхідні для забезпечення потреб практи­ки та активної протидії злочинності, першочерговими є: а) вдоскона­лення окремих норм Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів; б) прийняття Закону "Про профілактику злочинів"; в) створен­ня Державної служби профілактики економічних правопорушень, Цен­тральних курсів підвищення кваліфікації слідчих, оперативних праців­ників СБ України, митниці, податкової служби; г) розробка методичних вказівок по використанню спеціальних знань при розслідуванні й попе­редженні злочинів у сфері економіки; д) вдосконалення структури екс­пертних закладів та організація комплексних експертних досліджень; е) використання засобів обчислювальної техніки при проведенні еко­номічного аналізу процесів, що відбуваються у виробничо-фінансовій діяльності та ін.

А. Г. КАЛЬМАН,

канд. юрид. наук, доцент,

зав. сектором

НИИ изучения проблем

преступности АПрН Украины

(г. Харьков)