style='margin-left:0cm'>2. Анатомія іміджу

На відміну від вчених-психологів, соціальних психологів або соціологів, які здебільшого досліджують об’єктивну природу стереотипів, психологічних образів (іміджів), фахівці з питань паблик рілейшнз підходять до їх аналізу прагматично, керуючись потребами своєї професії. Імідж для них є таким самим об’єктом обстеження, яким для лікарів є організм людини. Бо щоб створювати іміджі, формувати їх, а потім рекламувати, потрібно знати їх, так би мовити, "анатомію", сильні та слабкі сторони, знати те підводне каміння, на яке може наштовхнутися піермен у процесі своєї роботи.

Важливо звернути увагу ще на одну обставину. Піермен здебільшого має справу не з тими іміджами, що формуються у свідомості індивіда шляхом безпосереднього спілкування з великою гамою обставин повсякденного життя, а тими, що стосуються сприйняття певної організації або особистості, яке складається під впливом практичних дій (того, що вона робить) та усних заяв, друкованих матеріалів й інших повідомлень (того, що вона говорить), які самі по собі вже містять елементи образу (іміджу).

Зважуючи саме на таку обставину, піермени часто-густо стикаються з рядом проблем. Американський фахівець з питань теорії паблик рілейшнз А.Саллівен у цьому зв’язку звертає увагу на такі три властивості "іміджу організації", що мають безпосереднє відношення до роботи засобів масової інформації (тобто до поширюваних ними текстів, символів тощо): неповнота, забарвленість, неточність (викривленість). Саме завдяки таким властивостям іміджу виникає ряд складнощів.

Візьмемо, наприклад, таку властивість, як неповнота. По-перше, імідж, що міститься у текстовій інформації, завжди фрагментарний, стислий. У декількох реченнях потрібно сказати про організацію якщо не все, то по можливості якомога більше, натякнути на те, що залишено поза "кадром", а це завжди потребує високої майстерності, якої часто-густо не вистачає. По-друге, проблема виникає у зв’язку з тим, що читач завжди прагне до висновків і таке прагнення потрібно спрямовувати у бажаному напрямку. Але, оскільки імідж – це лише фрагмент, то не кожний має здатність із обмеженої кількості інформаційних даних дійти бажаного висновку. По-третє, кожне нове фрагментарне повідомлення віддаляється від попереднього та наступного у часі. Люди у різний час і з різних джерел можуть черпати неоднакові відомості про дану організацію. Отже, все це може розхитати уявлення читачів або взагалі завадити адекватності між створюваним зусиллями піермена іміджем та фактичним враженням, що складається у людей.

Не менше проблем виникає і у зв’язку з іншою властивістю іміджу – його забарвленістю. Мається на увазі те, яке забарвлення дістане імідж залежно від часу та друкованого органу, де вміщено матеріал, розташування на газетно-журнальній смузі та інших обставин.

Щодо неточності (викривленості) іміджу, то проблеми тут виникають у процесі передачі текстів засобами масової інформації. Йдеться, зокрема, про культурний рівень та емоційний стан реципієнта інформації, небажаних редакційних правках та скороченнях тексту, уточненнях редактором його заголовку, що призводить до акцентування не того, що передбачав пієрмен.