3. ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ І ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Відповідно до Закону України "Про власність" всім власникам законодавче забезпечуються рівні умови захисту грава власності, оскільки всі форми власності рівноправні (ст. 2, 48 Закону "Про власність"). Впровадження такого положення в чинне законодавство є закономірним результатом поступового входження України в світову ринкову економіку і вдосконалення свого законодавства згідно із загальними принципами міжнародного права. Так, у ст. 17 Загальної декларації прав людини вказано, що кожна людина має право володіти майном як одноособово так і спільно з іншими, а ст 1 протоколу № 1 до Європейської Конвенції про Захист Прав Людини і Основних Свобод проголошує: "Кожна фізична або юридична особа має право безперешкодно користуватися своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, окрім як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права".

Проголошення рівноправності всіх форм власності і забезпечення рівних умов захисту в порядку цивільного судочинства вимагає внесення відповідних змін і до кримінальною законодавства.

Пачвшсть в Особливій частині Кримінального Кодексу України двох окремих глав — глави ІІ "Злочини проти дсржавної і колективної власності" і глави V "Злочини проти індивідуальної власності громадян" не відповідає тим змінам що відбулися у громадсько-політичному і економічному житті суспільства, і тим потребам правозастосувальної діяльності щодо однакового і точного виконання законів. У зв'язку з цим фахівцями робочої групи Кабінету Міністрів України підготовано проект нового Кримінального Кодексу України, де поряд з іншими суттєвими змінами в кримінальному законодавстві, передбачається єдина глава "Злочини проти власності", до якої включені всі форми і види злочинів проти власності незалежно від приналежності майна тому чи іншому власнику. Тому якнайшвидше прийняття нового КК України є важливим завданням сучасного періоду законотворчої діяльності суверенної держави. І мабуть, надією на швидке прийняття нового Кримінального Кодексу України можна пояснити ту обставину, що Законодавець України досі не вніс до чинного КК змін, відповідних до Закону "Про власність", як це було зроблено в Білорусі і Росії ще в 1994 році (1 березня — в Білорусі, 1 липня — в Росії), де всі злочини проти власності кваліфікуються за однією главою КК. Вирішення цього питання в Білорусі було досягнуто завдяки тому, що з Кримінального Кодексу виключили главу про злочини проти власності громадян і поширили дію складів злочинів, які передбачали відповідальність за посягання на державну чи колективну власність, на будь-які посягання, незалежно від форми власності. В Росії, навпаки, виключивши з КК главу про злочини проти держаної і колекіивної власності, до глави, що залишилась, ввели додаткові склади злочинів і розповсюдили її дію на всі посягання проти власності.

Певно, тією ж надією на швидке прийняття нового Кримінального Кодексу можна пояснити, що в чинному КК України не відбилися зміни, які були внесені в 1992 році до Закону "Про власність", згідно з якими термін "індивідуальна власнісгь" було замінено на поняття "приватна власність", а глава V КК досі має назву "Злочини проти індивідуальної власносгі громадян". Відреагував на зміни в законодавстві про власність тільки Пленум Верховного Суду України своєю постановою №12 від 25 грудня 1992 року "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності", тому з метою найбільшої відповідності до чинного законодавства про власність далі при позначенні посягань, спрямованих проти власності громадян (фізичних осіб), застосовуватиметься термін "злочини проти приватної власності".

<І>