2. ПОНЯТТЯ 1 ОЗНАКИ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

Чинне законодавство України об'єктивно надає всім власникам умови і засоби захисту від будь-яких втручань в їхні суб'єктивні права по володінню, користуванню і розпорядженню майном. Ці засоби поділяються на право витребувати повернення (віндикації), свого майна з чужого незаконного володіння (ч. 1 ст. 50 Закону "Про власність"), а також на право вимагати усунення всіляких порушень його права, хоча б ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння (ч. 2 ст. 48 Закону "Про власність")-

Усунення порушень прав власника здійснюється цивільно-правовими заходами, а у випадку, якщо посягання на права власника було настільки суспільне небезпечним. що підпадало під кримінально-правову заборону,— також заходами кри.мінально-правового впливу.

Чинний КК також виходить із того, що право власності може бути порушене як шляхом заволодіння чужим майном, так і шляхом завдання шкоди без заволодіння майном як умисно, так і з необережності. Тому під злочинами проти власності слід розуміти передбачені КК умисні або необережні діяння, які поєднані з порушенням права володіння або з іншими засобами завдання власнику майнової шкоди, або зі створенням погрози завдання такої шкоди.

Проте не всі суспільно небезпечні діяння, що завдають тієї чи іншої шкоди власнику, закон відносить до злочинів проти власності. Тільки в тих випадках, коли законодавець вважає, що основним об'єктом тих чи інших посягань є саме відносини власності, він зараховує їх до злочинів проти власності.

З огляду на це слід розглянути основні ознаки складів злочинів проти власності, що характеризують їхні об'єкт і предмет посягання, об'єктивну та суб'єктивну сторони суб'єкта злочину.

Основними ознаками, які допомагають відрізняти склади злочинів проти власності від суміжних складів, є об'єкт та предмет злочину; інші ознаки, хоча і мають неабияке значення, все ж таки відіграють допоміжну роль, яка дозволяє конкретизувати об'єкт злочину і завдяки цьому відрізнити суміжні склади один від одного.

Загальним об'єктом злочинів проти власності, як і всіх інших злочинів, передбачених в КК, е сукупність суспільним відносин, які охороняються кримінальним правом, тобто вся сукупність прав і обов'язків, що існують у суспільстві, в тому числі і в сфері відносин власності. Родовим об'єктом злочинів проти власності є сукупність суспільних відносин у сфері власності. Юридичним вираженням цих відносин є право власності, яке надає всім власникам однакові умови в придбанні і захисті цих прав, тобто право власності в об'єктивному розумінні як сукупність правових норм, які регулюють і охороняють відносини власності.

Безпосередній об'єкт злочинів проти власності - конкретні відносини власності, яким завдасться або може бути заподіяно шкоди злочинним посяганням. Юридичним вираженням цик відносин є суб'єктивні права по володінню, користуванню і розпорядженню майном, що належить конкретним суб'єктам права власності.

У літературі можна зустріти твердження, що безпосереднім об'єктом посягання злочинів, що розглядаються, є конкретна форма власності, яка визначається приналежністю майна.

Така позиція уявляється неточною, оскільки будь-який злочин безпосередньо завдає шкоди не формі власності, а конкретному власнику, котрий підпадає під ту чи іншу форму власності, саме його суб'єктивним правам завдається шкода. Крім того, така спрощена схема безпосереднього об'єкта злочину (за формами власності) не завжди може бути застосована: вона деякою мірою ще виправдовує себе при так званих "чистих" варіантах форми власності, однак з розвитком ринкових відносин дедалі частіше з'являються суб'єкти з так званими "змішаними" формами власності в різноманітних варіантах, з залученням іноземних партнерів та іноземного капіталу для створення спільних підприємств та інших міжнародних організацій.

Предметом злочинного посягання е конкретне майно, що належить суб'єктам права власності.

Об'єктивна сторона злочинів проти власності характеризуєгься, як правило, активними діями (в деяких випадках і бездіяльністю), що безпосередньо завданють майнової шкоди суб'єктам права власності, або створюють реальну загрозу завдання шкоди. Ознаки об'єктивної сторони дозволяють не тільки розрізняти між собою схожі злочини, але й об'єднувати їх у групи. Описуючи ознаки різних форм розкрадань, закон об'єднує їх в одну групу і відмежовує цю групу злочинів від інших злочинів проти власності і будь-яких суміжних складів, а вказуючи на спосіб вчинення злочину, дає змогу відрізнити форми розкрадань.

Суб'єктивна сторона злочинів проти власності характеризується, як правило, умисною виною, у формі прямого умислу. При вчиненні умисних злочинів проти власності винний найчастіше керується корисливими мотивами і ставить собі за мету протиправне збагачення. Тільки один умисний злочин проти власності — знищення або пошкодження майна — може бути скоєний з будь-яких мотивів і з будь-якою метою, в тому числі і корисливих, а також з різними формами умислу — прямим і непрямим. Необережні злочини проти власності характеризуються необережною виною у формі злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Суб'єкт злочинів проти власності — це фізична, осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності за суспільне небезпечні діяння проти власності. Деякі склади злочинів проти власносгі мають спеціальні ознаки суб'єкта. Такими є розкрадання шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем, злочинно-недбале ставлення до охорони майна. До спеціальних ознак суб'єкта належать також вчинення корисливого злочину проти власності повторно або особливо небезпечним рецидивістом.

Сукупність вказанних в законі ознак дає змогу відрізнити склади злочинів проти власності від суміжних складів.

Наприклад, законодавець виводить за межі злочинів проти власності посягання на об'єкти права виняткової власності народу України і права інтелектуальної власності з тих підстав, що об'єктом злочинів проти власності можуть бути тільки майнові відносини, а предметом — відповідно тільки майно (рухоме і нерухоме), яке створене працею людини. Багатства природи в їхньому природному стані і результати творчої праці не належать до предметів злочинів проти власності. У разі злочинних посягань на них діяння слід кваліфікувати за статтями глави, що передбачають відповідальність за господарські злочини або за злочини проти політичних і трудових прав громадян.

Проте і посягання на майно інколи не належить до злочинів проти власності. Це мас місце там, де, виходячи із специфіки предмета злочину, законодавець розглядає злочинне діяння як таке, що завдає шкоди, в першу чергу, іншим суспільним відносинам, хоча ним були порушені і відносини власності.

Наприклад, розкрадання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів до неї або вибухових речовин, розкрадання радіоактивних матеріалів чи наркотичних засобів або психотропних речовин, а також викрадання предметів, що знаходяться в могилі чи на могилі, належать до злочинів проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я через специфіку предмета посягання.

У різних главах КК у зв'язку із специфікою предмета посягання розміщені склади, що характеризують діяння, схожі з умисним або необережним знищенням чи пошкодженцям майна, або несумлінним ставленням до його охорони. Такими, наприклад, є умисне зруйнування або пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 78 КК); пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- і нафтопродуктопроводів (ст. 781); потрава посівів і пошкодження насаджень (ст. 159); незаконна порубка лісу (ст. 160); глум над державною символікою (ст. 1872); пошкодження документів, штампів, печаток і бланків (ст. 193); пошкодження морського телеграфною кабелю (ст. 205); порушення правил охорони ліній зв'язку (ст. 2051); знищення і зруйнування пам'яток історії і культури (ст. 207); порушення правил зберігання, використання, обліку та перевозки вибухових речовин (ст. 221); недбале зберігання вогнепальної зброї і боєприпасів (ст. 224); руйнування радіоактивних матеріалів (ст. 2282); умисне знищення або пошкодження військового майна (ст. 245) тощо.

За особливостями об'єктивної сторони складу злочину також не підпадають під ознаки злочинів проти власності такі діяння, як масові безпорядки (ст. 71); порушення правил безпеки та експлуатації транспорту (ст. 215); порушення правил при проведенні будівельних робіт (ст. 219), порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 220); порушення правил пожежної безпеки (ст. 220); викрадання па полі бою речеіі, що знаходяться при вбигих і поранених (ст. 260).

За особливостями суб’єктіївиої сторони складу розрізняються такі діяння, як умисне знищення або пошкодження майна (ст. 89) і диверсія (ст. 60). З суб'єктивної сторони спричинення майнової шкоди при посяганнях проти власності повністю вмчерпують характер цих злочинів.

При вчиненні диверсії заподіяння майнової шкоди виступає якголовний спосб досягнення злочинної мети - ослаблення держави.

Сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак лежить в основі відмежування злочинів проти власності від бандитизму (ст. 69), оскільки все вчинене бандою кваліфікується як бандитизм і в окремих випадках потребує лише додаткової кваліфікації за єдиною статтею про злочин проти власності — розкрадання в особливо великих розмірах (ст. 861). Тут, як і в складі диверсії, матеріальна шкода, яка заподіяна власникові, є не метою злочинної діяльності, а своєрідним мірилом суспільної небезпеки вчиненого злочину, що посягає на інший об'єкт кримінально-правової охорони.

Специфіка ознак суб'єкта також с основою для розмежування злочинів проти власності і посадових та військових злочинів.

<І>