4. Підвищення комунікативної компетентності працівників міліції.

З тих якостей, котрими дійсно повинні володіти працівники ОВС, на перше місце, як указує Л.В. Васильєв, варто поставити їхнє уміння розбиратися в психології людей, володіти психологічним підходом до людей, психологічним аналізом їхньої поведінки, вміло, у межах допустимості, впливати на них. Для цього необхідні знання психології, життєвий досвід і оволодіння розробленими криміналістичними прийомами, заснованими на психології. Від якості контакту працівника ОВС із різними групами населення буде залежати ефективність його діяльності.  Таким чином, дана фахова діяльність може бути віднесена до розряду комунікативних професій (людина-людина за Е.А.Климовим). Отже, одним із визначальних чинників ефективності роботи працівника міліції буде адекватно сформована фахова комунікативна компетентність.

Різноманітні цикли фахової діяльності працівників міліції актуалізують відповідні особистісні якості, знання, необхідні для вирішення фахового завдання.  Л.В. Васильєв виділив найбільше суттєві боки фахової діяльності працівника міліції, кожен з яких пред'являє особливі вимоги до особистості:

Пошуковий бік діяльності, у процесі якого з навколишнього оточення видобувається криміналістично значима інформація, що дає можливість реконструювати подію злочину.

Комунікативний бік діяльності: у спілкуванні з людьми працівник ОВС одержує необхідну для розкриття злочину інформацію.  У процесі спілкування для нього важливим умінням є управління ситуацією спілкування, регуляція стану допитуваних, саморегуляція емоційного стану.

На думку Л.В.Васильєва, працівник ОВС повинен мати неабиякі здібності співрозмовника, що веде бесіду в особливо важких умовах.

Тому ми пропонуємо ввести до структури стаціонарної і післядипломної підготовки працівників ОВС систему активного соціально-психологічного навчання, спрямованого на удосконалювання орієнтовної частини фахового спілкування, що сприяє скороченню і більш осмисленому протіканню періоду адаптації.

Посвідчувальна діяльність працівника ОВС полягає в упорядкуванні необхідних документів.  Будь-який документ, крім нормативного боку, може більшою або меншою мірою бути спрямований на розуміння його іншими людьми.  Таким чином, і в даному напрямку діяльності можна виділити комунікативну складову у вигляді його умінь передавати письмову вербальну інформацію.

Організаційна діяльність. У процесі роботи у більшості справ необхідним є сприяння міліції з боку населення.

Для роботи в ОВС необхідними, як вважає Л.В.Васильєв, є такі організаційні якості:

а) наполегливість, енергійність, самоорганізованість, що забезпечують цілеспрямоване розслідування кримінальної справи, систематичну роботу щодо неї;

б) винахідливість,  відповідальність,  вимогливість, уміння берегти  таємницю,  організаторські здібності, що  забезпечують управління різними групами людей у ході розслідування;

в) витримка, дисциплінованість, самокритичність, почуття власної гідності у стосунках із колегами і керівництвом.

Таким чином працівник ОВС повинний володіти знаннями про соціально-психологічні закономірності протікання динамічних процесів у малих групах, навичками управління ними.  Організаторські якості можна розвити.

У запропонованому нами циклі соціально-психологічного навчання забезпечується актуалізація необхідності розвитку цих якостей особистості працівника ОВС, дається орієнтована основа в сфері психологічних закономірностей організаторської роботи в групі і провадиться "запуск", якийсь поштовх саморозвитку особистості в цьому напрямку.

По суті, у кожній "технологічній ланці" діяльності працівників ОВС можна вичленити комунікативний аспект, а в деяких він є основним.

На практику оволодіння подібними комунікативними навичками йде як би за кадром основної діяльності працівників ОВС, багато в чому інтуїтивно. Проте такий процес може затягтися, що викликає значні трудності адаптації до фахової діяльності, почуття незадоволеності нею аж до рішення звільнитися.

Таким чином, одним із важливих фахових освіт працівників ОВС є адекватно сформована професійна комунікативна компетентність (ПКК), що дозволяє швидко орієнтуватися у фахових контактах і підвищує ефективність фахової діяльності.  Комунікативна компетентність – це спроможність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, яка включає уміння розширювати (або звужувати) коло спілкування, варіювати його глибину, розуміти партнера по спілкуванню, прогнозувати наслідки різноманітних комунікативних ситуацій і т.д. Професійна комунікативна компетентність (ПКК) – складне психологічне утворення, що формується на базі комунікативної компетентності людини в умовах конкретної фахової діяльності, що можна уявити у вигляді системи значимих для працівника відносин, умінь і навичок спілкування.

У повсякденній діяльності працівників ОВС присутні різноманітні ситуації психологічної боротьби, конфліктної взаємодії різного рівня, агресивного за своєю формі спілкування. Наприклад, багато дій слідчого по розкриттю злочинів протікають саме в такому агресивному середовищі спілкування: очна ставка, обшук, допит і ін. Для найбільш повного позначення специфічних умов фахового спілкування працівників ОВС ми вводимо спеціальний термін – "агресивне комунікативне середовище".

Під терміном "агресивне комунікативне середовище" ми надалі будемо розуміти всю галузь контактів міліціонера, пов'язану з негативною емоційною напругою, що викликається агресивними проявами осіб, із якими він контактує, протистоянням позицій, відкритим конфліктом різного ступеня, проявом психологічної боротьби в тому числі й у ході неконструктивних психологічних ігор, що передбачають надання негативного впливу на особистість працівника міліції, його діяльність, психічний і фізичний стан.  Саме специфіка його фахового спілкування робить актуальним питання про спеціальне додаткове орієнтування в колі даних проблем, що стосуються закономірностей спілкування як в агресивному, так і в неагресивному середовищі.

У фаховій взаємодії працівника ОВС із громадянами можуть зустрічатися різноманітні види агресивної поведінки. Серед них: агресія, спрямована генералізовано на органи правопорядку; агресія, спрямована конкретно на працівника ОВС як людину.  Дані види агресивних установок у спілкуванні потребують диференціації в процесі фахового спілкування. Таким чином, працівник ОВС, що володіє навичками такої диференціації і, головне, корекції агресивних установок у контакті з громадянами, буде більш успішним.

Контакти в умовах агресивного комунікативного середовища можливі як із правопорушниками, так і з законослухняними громадянами, наприклад, що знаходяться в складних емоційних станах.  У непростий період становлення і державного самовизначення нерідко зустрічаються випадки негативного відношення громадян до представників правопорядку, що саме по собі може бути предметом спеціального соціологічного дослідження.

Таким чином, об'єктивний аналіз діяльності працівників правоохоронних органів дозволяє описати їх фахову комунікативну сферу в двох основних класах фахового спілкування:

1. Спілкування, що протікає в агресивному середовищі;

2. Спілкування, що протікає в неагресивному середовищі.

Саме контакти в агресивному комунікативному середовищі складають основу фахового спілкування працівника ОВС. У частини працівників ОВС чинник агресивності середовища спілкування може викликати високу напруженість міжособистісних контактів, що негативно впливає на виконання фахової діяльності і самовідчуття працівника в цілому. Профілактика несприятливих станів і подолання негативних тенденцій у фаховому спілкуванні потребує спеціальної уваги.  Наприклад, у виді проведення спеціальних тренінгів, що готують слідчого до специфічних умов фахового спілкування, що полегшує освоєння ним функціонально рольових позицій у фаховій діяльності.

Активізуючий ефект соціально-психологічного тренінгу (СПТ) обумовлений створенням особливої учбово-експериментальної обстановки, що забезпечує розуміння учасниками групи психологічних схем індивідуальних і групових подій міжособистісного спілкування (яким є вплив кожного учасника на інших, на результат спільної діяльності, як ситуація в цілому управляє поведінкою окремих учасників і наскільки вони можуть її змінити в заданому напрямку).

Методи СПТ можна об'єднати в декілька основних блоків:

1) дискусійні методи (групова дискусія, розбір випадків із практики);

2) ігрові методи (ділові, дидактичні, творчі, рольові ігри; трансактні контрігри);

3) метод сенситивного тренінгу (невербальні вправи, спрямовані на міжособистісну чутливість, емпатію щодо партнерів по спілкуванню, тренування саморозуміння).

СПТ дозволяє проводити підготовку професіоналів, спрямовану на формування психологічної компетентності і, зокрема ПКК, вона є унікальною навчальною психотехнологією для дорослих людей.

Проте для "вирощування" професіонала недостатньо оснастити людину якими б то не було психотехнологіями. Важливим є деякий момент індивідуально-творчого зростання "Я-концепції", здібностей, які відповідають потребам основної діяльності, що є можливим в особливих умовах цілеспрямованого формування певних характеристик ціннісно-мотиваційної сфери особистості майбутнього професіонала на етапі стаціонарної підготовки.  У даному аспекті застосовується так називаний тренінг особистісного зростання, теоретичною основою якого є гуманістична й екзистенціальна психологія .

Наприклад, у процесі участі в "групах зустрічей" людина одержує груповий зворотний зв'язок у вигляді щирих почуттів, що сприяє в результаті кращому розумінню людиною своїх почуттів, учинків, свого відношення до навколишнього. У ході тренінгу в групі виникає нетерпиме відношення до поведінки захисного типу. Група стає вимогливою щодо того, щоб кожний її член був самим собою, не приховував своїх щирих намірів і почуттів.  У результаті тренінгу особистісного зростання як правило спостерігається розуміння людиною власних мотивів, що керують її діяльністю, обумовленість ними способів дій, оцінки подій і людей тощо.

Але даний метод часто не коректний для вже діючих професіоналів. З метою удосконалювання і корекції їхньої фахової майстерності був створений акмеонологічний тренінг, що передбачає значною мірою згорнуті схеми навичок для свідомого самовдосконалення і самокорекції в процесі реальної фахової діяльності.

На підставі аналізу наукових даних щодо проблеми удосконалювання комунікативної компетентності, аналізу і дослідження специфіки фахової комунікативної компетентності працівників ОВС нами була створена система тренінгів, орієнтованих на удосконалювання ПКК працівників ОВС.

Система спирається на принципи проведення соціально-психологічного, перцептивно орієнтованого, акмеонологічних тренінгів і містить у собі :

Перцептивно-орієнтований тренінг сенситивності. Мета – підвищити чутливість тих, хто навчається, до мимовільних, невербальних проявів партнера по спілкуванню. Основні теми:

– усвідомлене – неусвідомлене; види невербальних проявів внутрішніх позицій, відношень, установок (міміка, окорухові реакції, пози, дистанція в спілкуванні, жести, пара– і екстралінгвістичні явища, вазо– і піломоторні реакції, колірні переваги і т.д.);

– можливості впливу:  установлення раппорта, приєднання до пози, дихання, інтонацій, рухів, внутрішніх ритмів і досвіду людини, можливості ведення в необхідному напрямку;

– досвід ведення партнера в напрямку актуалізації необхідних станів.

Тренінг партнерського спілкування.

Мета: сформувати навички ефективної партнерської взаємодії.

Основні теми:

складові психологічного контакту;

технології слухання, роль емпатії;

бар'єри в спілкуванні і способи їх подолання;

прийоми аргументації і переконання;

жорстке управління діалогом;

маніпуляції в спілкуванні;

трансактний аналіз взаємодії;

психологічні ігри і контрігри.

Тренінг ефективної співпраці в групі. 

Мета:  сформувати навички успішної взаємодії в групі,  організації  групової діяльності, оптимального розподілу ролей.

Основні теми:

динаміка групової взаємодії;

рольовий розподіл у групі;

організація спільної діяльності;

загальногрупова стратегія ухвалення рішення;

психологічна структура групи;

лідерство і влада в групі;

групові реакції: конформізм і самовизначення;

основи створення іміджу керівника.

Тренінг взаємодії в агресивному середовищі. 

 Мета: придбання навичок самоконтролю  і  поведінки  в ситуації сутички інтересів, установок, думок, невмотивованої агресії.

Основні теми:

стилі спілкування;

стратегії поведінки в конфлікті;

самоконтроль емоційного реагування;

можливості управління емоційним станом інших людей;

усвідомлення механізмів особистісного захисту;

техніки і прийоми ведення психологічної боротьби;

техніки посередництва в конфліктній взаємодії сторін;

самопосередництво.

Зазначені теми  пропонуються тим, хто навчається, в оформленні активних методів навчання,  за допомогою яких відбувається "проживання" різноманітних ситуацій, орієнтування  в просторі фахової взаємодії.

Адекватними, на наш погляд, методами ведення тренінгових занять є: групова дискусія, операціональні ігри, рефлексивний аналіз, організований у межах психодіагностичних процедур.

Типові фахові ситуації аналізуються з різних точок зору:

1) як комплекс об'єктивних чинників (включаючи фізичне і соціальне середовище);

2) як систему соціальних установок стосовно подій, їхніх учасників, способів поведінки в різних ситуаціях;

3) як факт его-залученості учасників у ситуації і можливості управління собою і ситуацією.

Подібний досвід у фаховому соціальному просторі набувається роками.  У системі тренінгів є можливим спрямоване формування орієнтовної частини професійної комунікативної компетентності в більш стислі строки й у більш структурованому виді, ніж при інтуїтивному накопиченні досвіду.

У даний момент запропонована система проходить апробацію.