Т

Телефон довіри (служба телефонної допомоги) – підрозділ соціальної служби або самостійна соціальна служба, діяльність якої спрямована на надання кваліфікованої, безкоштовної психологічної та психотерапевтичної допомоги по телефону окремим категоріям населення, що переживають кризові ситуації. В усьому світі ці служби розглядаються як один із засобів профілактики та попередження суїцидальної  поведінки. Телефонні служби мають за мету прагнення запропонувати кожній людині, яка знаходиться у кризовій ситуації, помишляє про самогубство, телефонний контакт зі співробітником, що готовий вислухати її як друг, здібний вести  “облегшуючу” розмову і дати абоненту “мужність жити” та подолати кризову ситуацію, з якою той зіткнувся. За бажанням абонента служба може зв’язати його з іншими фахівцями. В Україні прийнята професійна модель організації служб телефонної допомоги, згідно з якою співробітниками служб є соціальні працівники, психологи, психотерапевти, педагоги, що пройшли спеціальну підготовку для роботи телефонними консультантами, мають відповідні посвідчення, їх праця оплачується. Окрім них, до роботи можуть залучатися і добровольці (“волонтери”) за умовою їх спеціального відбору та відповідної підготовки.

Терапія соціальна – 1) система соціально-психологічних методів та прийомів впливу на індивідуальну, групову та масову поведінку з метою її соціальної адаптації; 2) діяльність соціальних служб, яка полегшує взаємини індивіда із соціальним середовищем і допомагає йому подолати соціальні проблеми, конфлікти.

Технологія управління персоналом – сукупність прийомів, засобів, форм та методів впливу на персонал у процесі його найму, використання, розвитку та звільнення з метою отримання найкращих результатів трудової діяльності. Т.у.п. регламентується спеціально розробленими нормативно-методичними документами: норми та нормативи, положення, посадові інструкції, стандарти організації, схеми документообігу, схеми функціональних взаємозв’язків та інші документи.

Типові групи працівників, з якими можуть статися нещасні випадки – У теорії та практиці управління персоналом виділяють три типових групи працівників:

1) працівники, які не дотримуються правил безпеки, тому що їх не знають. Це найчастіше новачки в організації, недосвідчені та недостатньо проінструктовані у процесі оволодіння новою посадою;

2) працівники, які хоча і знають як потрібно діяти, але не виконують правила безпечної діяльності, вони відволікаються з різних причин, бувають перевантажені, нервують. Іноді через перевтому, особисті неприємності або хворобу, сильне збудження вони стають нездатними виконувати певну діяльність;

3) працівники, які хоча і знають як правильно працювати і вміють це робити, але не приділяють значення дотриманню правил безпеки. Такі працівники не вважають свої ризиковані методи роботи (або дії) небезпечними і не усвідомлюють того, що вони можуть призвести до нещасних випадків.

Тілесне ушкодження – суспільно небезпечне, протиправне і винне заподіяння шкоди здоров’ю іншої особи, що виражається в порушенні анатомічної цілісності або фізіологічної функції органів і тканин.

“Тренінг-метод” – новий підхід до вдосконалення практичної діяльності персоналу (у тому числі управлінської) та засіб реалізації нововведень. У практиці підготовки працівників, що висуваються на посаду вищого управлінського рівня, використовують «гласний тренінг» та «негласний тренінг». Мета «негласного тренінгу» – коректировка службової поведінки та стилю керівництва, при цьому тренер не вдається до аналізу причин тих або інших особливостей поведінки працівника. Він обмежується чіткими рекомендаціями щодо форм поведінки та забезпеченням пропозицій щодо впровадження необхідних управлінських інновацій.  У процесі «гласного тренінгу» досліджується весь комплекс причин, що обумовили особливості службової поведінки працівника та стиль його керівництва. За результатами тренінгу моделюється новий образ поведінки та ефективні методи управління.

Тренінг соціально-психологічний – одна з форм групової психокорекційної роботи, покликаної формувати та закріплювати навички міжособистістних стосунків людей; сукупність методів організації внутрігрупової взаємодії з метою розвитку особистості та вдосконалення групових стосунків. Методи Т. с.-п. спрямовані на розвиток комунікативних здібностей індивідів, рефлексивних навичок, уміння адекватно сприймати себе та оточуюче середовище. У групах Т. с.-п. розробляються та коректуються норми особистої поведінки та міжособистої взаємодії, розвивається здібність гнучко реагувати на ситуацію. Т.с.-п. проводяться як із спеціально підібраними з цією метою групами, так і з реальними групами людей, що пов’язані між собою виробничими або іншими стосунками.

Трудова адаптація персоналу – взаємне пристосування працівника та організації, що засновується на поступовому включенні працівника в процес виробництва в нових для нього професійних, соціальних та організаційно-економічних умовах праці.