Глава 8. ПЕРЕКОНАННЯ ТА ПРИМУС В АДМІНІСТРАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ

Ф 1. Поняття методів адміністративної діяльності. Форми використання переконання

Робота органів внутрішніх справ щодо організації та практичного здійснення охорони громадського порядку реалізується з допомогою відповідних методів діяльності апаратів та співробітників.

В адміністфатвно-правовому аспекті під методами, адміністративної діяльності органів внутрішніх справ розуміються способи цілеспрямованого впливу на поведінку громадян, а також діяльність підприємств і організацій в інтересах забезпечення громадського порядку. Найбільш важливими методами адміністративної діяльності органів внутрішніх справ є переконання та примус.

- Ill -

Переконання є пріоритетним методом здійснення виконавчої влади в сфері охорони громадського порядку. Найбільш поширеними формами використання методу переконання е:

проведення систематичної роз'яснювальної роботи про норми адміністративно-правових актів ;

інформування населення про стан охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю;

організаційна робота з формуваннями громадськості;

прийом громадян, бесіди з ними відносно стану громадського порядку.

За останній час Верховна Рада України, Президент, Кабінет Міністрів прийняли ряд правових актів, які регулюють діяльність міліції, а також питання охорони громадського порядку. У цій кількості адміністративно-правових норм тяжко розібратись навіть досвідченому юристові. Населення мало знає про ці акти та норми, що регулюють охорону громадського порядку, а від знання законодавства у відповідній мірі залежить правослухняна поведінка громадян та посадових осіб. Тому працівники міліції повинні своєчасно доводити до відома громадян прийняті нормативні акти та роз'яснювати їх положення. Цю роботу можна здійснювати під час виступів перед населенням, прийому громадян на дільничному пункті міліції і т.ін.

Відповідно до чинного законодавства працівники міліції повинні інформувати^ населення про стан охорони громадського порядку на дільниці. Це робить дільничний інспектор міліції. У районі, місті, області це мають робити відповідні керівники міськрайорганів внутрішніх справ, начальники обласних управлінь внутрішніх справ та їх заступники. Про стан охорони правопорядку в республіці населення інформують керівники МВС України, використовуючи при цьому засоби масової інформації.

Формою використання методу переконання є організаційна робота з формуваннями громадськості. Відповідно до законодавчих та відомчих актів співробітники органів внутрішніх справ надають допомогу штабам добровільних народних дружин щодо планування їх роботи в охороні громадського «порядку, беруть участь у проведенні інструктажів нарядів ДНД, а також інших формах навчання представників громадськості .

Старший дільничний інспектор, як правило, є заступником голови ради громадського пункту охорони порядку. Він у тісній взає-

І.

- 112 -

модії з членами ради організує роботу громадських організацій на пункті, безпосередньо допомагає штабам ДНД. товариським судам, квартальним, вуличним комітетам планувати роботу, складати адміністративно-процесуальні документи, вести облік правоохоронної Інформації.

Робота співробітників міліції повинна будуватися так, щоб громадяни могли спілкуватися з ними, висловити свої пропозиції та зауваження щодо охорони громадського порядку, зробити заяву в разі порушення громадського порядку. Тому в кожному органі внутрішніх справ функціонує чергова частина, її співробітники постійно приймають заяви громадян; у зручний для громадян час їх приймають керівники горрайліноргану внутрішніх справ, а також дільничні інспектори міліції.

Ф 2. Адміністративний примус. Адміністративно-попереджувальні заходи

Не завжди заходи переконання достатні для попередження та зупинення правопорушення. Для більш ефективного впливу на правопорушників або на обставини, що погрожують порушенням громадського порядку, застосовуються заходи адміністративного примусу.

~ Адміністративний примус має специфічні особливості, з урахуванням яких можливе формулювання його поняття. Примус - це метод вольового, недобровільного забезпечення виконання відповідним* грошЗянажи відповідної дії або утримання від неї. Заходи адміністративного впливу застосовуються для охорони відповідних юридичних відносин. Органи внутрішніх справ уповноважені застосовувати ті чи інші заходи, що є результатом реаліації їх держав-н«-владних повноважень. Система заходів адміністративного примусу різноманітна і включає в себе заходи як матеріального, так 1 пси-хічн®г0 та фізичного впливу. Застосування заходів адміністративнеє примусу не пов'язане з відносинами службової підлеглості, ііни застосовуються органами внутрішніх справ відносно осіб, які не служать в врганах внутрішніх справ 1 не підлеглі їх керівництву.

Метою адміністративного примусу є спонукання громадян, а та-кю посадових та юридичних осіб до виконання загальнообов'язкових правил пфведінки в сфері громадського порядку. Застосування заходів адмініствативніГФ примусу чітко регламентовано законом.

І

- 113 -

Таким чином, адміністративний примус - це метод вольового забезпечення відповідної правової норми поведінки громадян, посадових та юридичних осіб за допомогою застосування заходів впливу, урегульованих адміністративно-правовиш нормами, з метою досягнення відповідного порядку, припинення па попередження правопорушень, притягнення до відповідальності правопорушників.

Адміністративний примус - поняття родове. Залежно від мети призначення всі заходи адміністративного примусу можуть бути зведені у відповідні однопорядкові групи. В останні роки вченими адміністративного права запропонована трьохчленна класифікація цих заходів: 1) адміністративно-попереджувальні заходи; 2) заходи адміністративного припинення та забезпечення адміністративного провадження; 3) адміністративні стягнення.

Одним, з найбільш поширених засобів адміністративного попередження егпеЪев1рка~документ1в. У відповідності з п. 2 ст. 11 За-

—— —— ————''  •

кону України "Про міліцію11" співробітники міліції при підозрі у вчиненні правопорушення мають право поревіряти у громадян документи, що засвідчують їх особу, а також інші документи, які необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, відносно яких міліція має повноваження контролю або нагляду.

Особливим видом перевірки документів є перевірка працівниками Державтоінспекції учводіїв автотранспортних засобів посвідчень водія, дорожних листів і т. ін. Перевірка документів здійснюється також співробітниками Державної служби охорони на право вивезення продукції з об'єктів, що охороняються.

Наступним адміністративним заходом попередження є відвідування підприємств, установ та організацій, житлових та інших приміщень громадж, ~1~також~Ьс-земельннх ділянок. Цей захід передбачений пунктами 15 та 21 ст/11 Закону України "Про міліцію11. Але вхід на цю територію або до приміщення можливий лише в окремих випадках. Так. у відповідності з п. 15 названої статті міліція має право безперешкодно і будь-який час доби входити на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, у тому числі митниці, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах. На таких самих підставах міліція може входити на земельні ділянки, до житлових та іншик приміщень громадян. Міліція має також право відвідувати підприємства, установи і організації для виконання контрольних І профілак-

- 114 -

тичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху /п. 21^ ст. 11 закону України "Про міліцію"/.

Попереджувальними заходами адміиістратнвно-правового характеру є організація співробітниками Державтоінспекції медичного огляду водіїв для вяиявлення порушень правил дорожнього руху У -вигляді керування транспортними засобами в стані сп'яніння; огляд виробничих складських та іншик службових приміщень і територій з метою перевірки охорони державного та колективного майна, додержання правил продажу товарів і надання послуг населенню; обмеження або заборона руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів. Цей захід застосовується лише у випадках, що передбачені п. 21 ст.11 - /затримання злочинця, аварії та інші обставини, що загрожують життю і здоров'ю людей/.

З метою попередження правопорушень здійснюється також ^дмі-ністративний нагляд мідіціїза особами, що звільнені з місць позбавлення волі. Але він має комплексний адміністративно-правовий характер, оскільки включає заходи як щодо попередження і припинення правопорушень, так і адміністративно-правового стягнення. У зв'язку з наявністю великої кількості особливостей адміністративний нагляд буде розглянуто в окремій главі.

Ф 3. Заходи адміністративного припинення та забезпечення у справах про адміністративні правопорушення

Цю групу заходів доцільно розділити на дві групи: 1) передбачені в кодексі про адміністративні правопорушення; 2) передба-/ чені в законі "Про міліцію" та інших нормативних актах.

У відповідності зі ст. 260 КпАП України у випадках, визначених законодавчими актами, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпані інші заходи впливу, встановлення особи правопорушника, складення протоколу про адміністративне порушення в разі неможливості його складення на місці протиправного вчинку і якщо складення його є обор'язковим для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні порушення, передбачено: адміністративне затримання особи; особистий огляд; огляд речей 1 вилучення речей та документів; відсторонення водіїв від керування транспортними засобами.

- 115 -

Порядок здійснення цих заходів визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення. Зокрема, ст. 261 регламентує порядок адміністративного затримання, а саме: про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, що склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується службовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови затриманого від підписання протоколу в ньому робиться про це іапис.

Ця стаття також визначає, що на прохання особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, про місце її перебування повідомляються родичі, адміністрація за місцем роботи або навчання. Про затримання неповнолітнього повідомлення його батьків або осіб, які їх замінюють, обов'язкове.

Нерідко буває, що одразу після складання протоколу відповідна посадова особа /начальник органу, його заступник, співробітник Державтоінспекції та ін./ розглядає справу по суті. Тут треба зазначити, що у разі затримання особи, що підозрюється в скоєнні адміністративного правопорушення, їй необхідно роз'яснити її права. Слід повідомити, що у відповідності зі ст. 271 КпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, який має право знайомитися з матеріалами справи; порушувати клопотання за дорученням особи, яка його запросила, від її імені приносити скарги на рішення органу, який розглядає справу.

Органи внутрішніх справ відповідно до ст. 262 КпАП правомочні здійснювати затримання у таких випадках^.

при скоєнні дрібного хуліганства;

при злісній непокорі законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції або народного дружинника;

незаконних операціях з іноземною валютою і платіжними документами;

при появі особи на вулиці або в інших громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність 'і громадську мораль або загрожує її особистій безпеці і безпеці інших громадян;

при порушенні правил дорожнього руху, а також у інших випадках, що передбачені законодавством.

Важливе значення в справах про адміністративні правопорушення мають строки адміністративного затримання. Стаття 263 КпАП •містить таке положення. Адміністративне затримання особи, яка

- 116 -

вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більше трьох годин. Але в цій же статті передбачені винятки з загального правила. Наприклад, передбачено, що особи, які вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, народного дружинника, а також військовослужбовця чи їх образу, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції, дрібне хуліганство, можуть бути затримані до розгляду справи суддею або начальником /заступником начальника/ органу внутрішніх справ.

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставления порушника для складення протоколу. Але у випадках, коли особа знаходиться в стані сп'яніння, законодавець передбачає, що строк адміністративного затримання починається після її витвереження. У відповідності до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 3 серпня 1988 р. внесені зміни та доповнення до КпАП України в частині боротьби з порушеннями правил проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій: особи, що скоїли такі адміністративні проступки, можуть бути затримані до розгляду справи судом /суддею/. Такий порядок передбачений і відносно осіб, які виявили неповагу до суду чи торгували в невстановлених для цього місцях.

^ Важливе значення для забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення та припинення проступку має особистий огляд та огляд речей.

Відповідно до ст. 264 КпАП України ці процесуальні дії компетентні провадити уповноважені на те службові особи органів внутрішніх справ, воєнізована охорона. На об'єктах, що охороняються, ці дії можуть здійснювати представники державної служби охорони.

Законодавець передбачає деякі правила проведення особистого огляду і огляду речей. Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою одної статі з тим. кого оглядають, у присутності двох понятих тієї ж статі.

Огляд речей, ручної поклажі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності /володінні/ якої вони перебувають. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано огляду з участю двох понятих під час відсутності власника або володільця. Міліція має право також проводити огляд транспортних засобів.

- 117 -

Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі при адміністративне затримання.

Як засіб припинення адміністративного проступку та забезпечення провадження в справі розглядається вилучення речей і документів.

Речі 1 документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються компетентними службовими особами органів внутрішніх справ або державної служби охорони.

Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення в органі внутрішніх справ, а після розгляду справи, залежно від його результатів, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при сплатному вилученні речей - реалізують. Вилучені державні нагороди повертаються після розгляду справи володільцеві, а якщо він невідомий, то надсилаються до Президії Верховної Ради України.

Міліція зобов'язана після розгляду справи про адміністративне правопорушення знищити вилучений самогон, інші міцні спиртні напої домашнього вироблення та апарати для їх вироблення.

При затриманні предметів контрабанди для забезпечення стягнення штрафу допускається вилучення речей - цінностей в особи, яка вчинила контрабанду, якщо остання не має постійного місця проживання в Україні. Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

При вчиненні таких правопорушень, як стрільба з вогнепальної зброї в населених пунктах і у не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку, порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної зброї, її перевезення, строків реєстрації, правил взяття на облік, ухилення від її реалізації громадянами, у яких органами внутрішніх справ анульовано дозвіл на зберігання зброї і бойових припасів /ст. 190-193 КпАП України/, працівник міліції має право вилучити вогнепальну зброю, а також бойові припаси до розгляду справи, про що робиться запис у протоколі з зазначенням марки або моделі, калібру, серії і номера зброї, що вилучається, кількості та виду бойових припасів. При відмові добровільно пред'явити вог-

- 118 -

непальну зброю і бойові припаси працівник міліції має право провести особистий огляд речей порушника. До особи, яка вчинила правопорушення під час виконання службових обов'язків /це можуть бути працівники охорони, лісники і т.ін./. вилучення, особистий огляд і огляд речей застосовуються лише у невідкладних випадках.

При вчиненні порушення, за яке відповідно до законодавства може бути накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права користування транспортним засобом, річковим або маломірним судном, у водія чи судоводія вилучається посвідчення /свідоцтво, диплом/ на строк винесення постанови по справі і видається тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном, про що робиться запис у протоколі про правопорушення.

У випадку таких правопорушень, як користування транспортним засобом без номерного знака, або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандарту, або з умисно прихованим номерним знаком, керуванні транспортними засобами в стані сп'яніння, ухиленні від проходження огляду на стан сп'яніння працівник Державної автомобільної інспекції вилучає номерні знаки транспортного засобу або затримує транспортний засіб і доставляє його для тимчасового зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці до усунення порушення. При цьому робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення і про огляд. транспортного засобу.

Водії, судноводії та інші особи, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними суднами і відносно яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, на основі ст. 266 КпАП України підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами або суднами та оглядові на стан сп'яніння.

Заходи адміністративного припинення передбачені не тільки Кодексом про адміністративні правопорушення, а й іншими нормативними актами. Це передусім заходи, що перелічені в Законі "Про міліцію", а саме:

затримувати і тримати в приймальнику-розподільнику осіб, що займаються бродяжництвом, до ЗО діб з санкції прокурора;

тримати в медвитверезниках осіб, які знаходились у громадському місці в п'яному вигляді, якщо їх вигляд ображає людську гідність і громадську мораль і вони порушували громадський порядок

- 119 -

або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим чи особі - до їх витвереження;

затримувати на строк до трьох діб осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії;

затримувати на строк до 24 годин осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих з метою передачі їх в лікувальні заклади;

затримувати не більш як на вісім годин неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, для передачі їх законним представникам або влаштування у встановленому порядку, а також утримувати в приймальниках-розподільниках неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння;

компетентні особи органів внутрішніх справ мають право виносити офіційне застереження особам, що систематично порушують порядок, про недопустимість протиправної поведінки.

Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю.

Для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків, міліція має право застосовувати прийо^ ми рукопашного бою. наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії. пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні 1 транспортні засоби, а також використовувати у таких випадках собак.

Стаття 14 Закону "Про міліцію" дає перелік випадків, коли застосовуються засоби фізичного впливу:

для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій. що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

для припинення масових безладь і групових порушень громадського порядку;

для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди 1 транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення ;

для затримання і доставлення до міліції або Іншого службового приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання та утримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих

- 120 -

під варту, якщо зазначені особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;

для припинення масового захоплення землі та інших дій. що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей;

для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю; для визволення заложників.

Закон зазначає умови і встановлює межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використати, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю 1 здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків, і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим у найкоротший строк.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї працівник міліції зобов'язаний негайно письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень по застосуванню сили, у тому числі спеціальних засобів1! зброї, тягне за собою відповідальність, ус-

- 121 -        : ;

тановлену законом.

Стаття 15 Закону "Про міліцію" встановила порядок застосування вогнепальної зброї. Зброя застосовується лише як крайній захід у таких випадках:

для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також для звільнення заложників;

для відбиття групового або збройного нападу на працівника міліції або членів його сім'ї чи іншого нападу, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;

для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються, конвої, житлові приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх У разі захоплення;

для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;

для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції;

для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Працівники міліції мають право використовувати зброй для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника міліції. Якщо працівник міліції вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для застосування зброї, він має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність. Спроби особи, яка затримується працівником міліції з оголеною вогнепальною зброєю, наблизитися до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань чи доторкнутися до його зброї дають останньому право застосовувати вогнепальну зброю. Порядок застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні встановлений спеціальними правилами, що затверджені Урядом України 27 лютого 1991 р.

Адміністративні стягнення - ке правовий наслгЗок скоєного адміністративного правопорушення, що є відповідним заходом державного примусу, своєрідним втручанням у сферу правових благ та майновий Інтересів винного, адекватним абстрактній оцінці иього Зіяння законодавцем. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується, як зазначено в ст. 23 КпАП України, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, -в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Органи внутрішніх справ, їх служби та співробітники правомочні застосовувати такі адміністративні стягнення за вчинення правопорушень: попередження; штраф; сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові /права керування транспортними засобами/. Кожний вид стягнення буде охарактеризований при розгляді питань адміністра-тивно-юрисдикційної діяльності міліції. Однак слід зазначити, що відповідно до тяжкості стягнення, законодавець поділив /ст. 25 КпАП/ їх на оснрвні та додаткові. Сплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись у якості як основних, так і 'додаткових адміністративних' стягнень, всі інші перераховані вище стягнення можуть бути застосовані лише як основні.

'Система стягнень може бути при необхідності доповнена законодавцем іншими видами адміністративних стягнень, застосування яких покладається на органи внутрішніх справ.