§ 8. Конституційний Суд України

Поняття, етапи становлення і моделі конституційного

судочинства. Конституція як основний закон держави ви-

магає особливої правової охорони, яка може здійснюва-

тися різними засобами, іноді прямо передбаченими в ос-

новному законі. Охорона конституції — завдання і обов'я-

зок всіх органів та посадових осіб, що здійснюється ними

шляхом застосування різних правових засобів у межах

наданої їм компетенції. Однак найбільш ефективною є

судова охорона конституції, особливо у формі конститу-

ційного судочинства.

Конституційне судочинство — це діяльність судових ор-

ганів, що полягає в розгляді справ, предметом яких є консти-

туційно-правові питання, пов'язані з забезпеченням додер-

жання конституції державними органами, і прийнятті по

них рішень, що тягнуть за собою правові наслідки.

Конституційне судочинство покликане забезпечува-

ти верховенство конституції як основи національної пра-

вової системи, охорону конституційних прав і свобод,

додержання принципу поділу влади у всіх його аспектах.

Необхідним, стрижневим елементом конституційного

судочинства є здійснювана судовим органом перевірка

нормативних актів з погляду їх відповідності конституції.

Саме це складає сутність конституційного судочинства.

Інститут судової охорони конституції виник у США на

основі судових прецедентів. Його доктрина була сформуль-

Розділ IV. Судова система

ована Верховним судом США в рішенні 1803 р.: «Саме су-

дова влада має право і зобов'язана сказати, що є закон».

Цей прецедент заклав основи так званої американської

моделі судової охорони конституції, головною особливіс-

тю якої є здійснення його судами загальної юрисдикції.

На першому етапі становлення світового конститу-

ційного процесу американська модель залишалася єди-

ною. З тими чи іншими модифікаціями вона затверджу-

ється у деяких країнах Латинської Америки (Аргентина,

Болівія, Бразилія, Колумбія), Скандинавії (Данія, Норве-

гія, Швеція), англійських домініонах (Австралія, Канада,

Нова Зеландія, Південно-Африканська Республіка).

На другому етапі втикає принципово нова, європейсь-

ка модель конституційного судочинства, концепція якої

була розроблена австрійським ученим Г. Кельзеном. її

головна відмінність від американської моделі полягає, в

тому, що конституційне судочинство виділяється із загаль-

ного судочинства і здійснюється не судами загальної

юрисдикції, а спеціалізованим органом — конституцій-

ним судом, або квазісудовим органом (конституційною

радою чи конституційною палатою вищих судових орга-

нів загальної юрисдикції).

Широке поширення розглядуваний інститут одержує

після Другої світової війни на третьому етапі конститу-

ційного процесу. Він затверджується практично у всіх кра-

їнах Західної Європи, багатьох нових державах Азії, Аф-

рики, Латинської Америки. Поза цією загальною тенде-

нцією залишаються соціалістичні держави.

Конституційне судочинство в країнах соціалістичного

табору не відповідало принципу єдності державної влади

і заснованому на ньому принципу формального верховен-

ства вищого представницького органу, що наділяється всі-

єю повнотою державної влади.

Новий етап у розвитку інституту конституційного су-

дочинства розпочався на рубежі 80-90-х років, коли про-

цес демократизації набув глобального характеру. Він запо-

чатковується в усіх країнах, де відбувається перехід від

авторитарних і тоталітарних режимів до демократії.

Організація судових та правоохоронних органів

Наведений історичний екскурс дозволяє зробити низку

висновків. По-перше, можна стверджувати, що в даний час

інститут конституційного судочинства притаманний пере-

важній більшості сучасних держав, однією з істотних рис

яких є верховенство права та його головного джерела — кон-

ституції. Верховенство конституції означає підпорядкова-

ність їй не тільки всіх інших джерел права, а й всіх гілок вла-

ди, у тому числі й законодавчої. Як показав світовий досвід,

найбільш ефективною правовою гарантією реалізації верхо-

венства конституції є конституційне судочинство.

По-друге, на сучасному етапі переважає європейська

модель конституційного судочинства, покликана усунути

вади американської моделі, такі, наприклад, як зв'язаність

суду при вирішенні конституційних питань обставинами

розглянутих їм кримінальних і цивільних справ, тривалий

строк судочинства, обов'язковість прийнятих рішень

лише для сторін у конкретній справі.

Конституційні суди — це судові органи, діяльність

яких здійснюється в процесуальних формах, що зближає

їх з судами загальної юрисдикції. У деяких країнах зако-

нодавець розглядає їх саме як суди: положення про них

містяться в розділі конституції, присвяченому судовій

владі (Україна, Португалія, Росія, Туреччина, Чехія, Сло-

ваччина, Вірменія, Узбекистан та ін.). Цим законодавець

підкреслює зв'язок конституційного судочинства з інши-

ми формами судочинства і визнає конституційний суд од-

ним із судів, але з особливою юрисдикцією — конституцій-

ною. Процедура судочинства в конституційних і загальних

судах базується на таких принципах судочинства, як не-

залежність, колегіальність, гласність, змагальність і рівно-

правність сторін.

Однак спеціалізовані органи конституційного судо-

чинства істотно відрізняються від судів загальної юрисдик-

ції. При всьому різноманітті національних особливостей,

властивих їм в окремих країнах, можна виділити три ос-

новні подібності.

1.У формуванні спеціалізованих органів конституцій-

ного судочинства, як правило, беруть участь декілька гі-

Розділ IV. Судова система

лок влади, що представлені різними державними органа-

ми. Причому в одних державах конституційні суди утво-

рюються при участі в тій чи іншій формі двох гілок вла-

ди — законодавчої і виконавчої (Австрія, Албанія, Вірме-

нія, Бенін, Киргизстан, Румунія, Росія, Франція.). В

інших країнах конституційні суди формуються при участі

трьох гілок влади — законодавчої, виконавчої і судової

(Болгарія, Габон, Італія, Іспанія, Литва, Мадагаскар, Мол-

дова, Монголія, Республіка Корея).

2. На відміну від суддів судів загальної юрисдикції

судді конституційних судів призначаються і обираються

на певний, відносно короткий строк без права повторно-

го призначення і обрання. У більшості країн поряд з фік-

сацією граничного віку встановлений законом строк не

перевищує 12 років (у Марокко, Молдові, Республіці Ко-

рея, Португалії — шість років, Болгарії, Угорщині, Литві,

Румунії, Франції — дев'ять років, Албанії, Росії — 12 ро-

ків). При цьому в одних країнах склад конституційних

судів залишається незмінним протягом усього строку

(Болгарія, Італія, Монголія, Росія, ПАР, Ефіопія), в інших

— передбачена ротація їх членів (в Іспанії, Казахстані,

Литві, Мавританії, Румунії, Франції 1/3 складу оновлю-

ється кожні три роки, у Польщі — половина кожні чоти-

ри роки). Лише в деяких країнах, наприклад, в Австрії, Ві-

рменії, Туреччині, строк перебування судді на посаді об-

межений тільки досягненням певного віку.

3. На відміну від судів загальної юрисдикції, що фор-

муються виключно з професійних суддів, конституційні

суди створюються, як правило, на більш широкій основі:

їх членами можуть бути викладачі в галузі права, держав-

ні службовці, політичні діячі і навіть особі, що не мають

юридичної освіти.

Компетенція (юрисдикція) органів конституційного су-

дочинства. Способи визначення компетенції органів кон-

ституційного судочинства прямо залежать від моделі кон-

ституційного судочинства. У класичному варіанті амери-

канської моделі конституційне судочинство не виділяєть-

ся із загального. Тут немає особливої категорії конетиту-

Організація судових та правоохоронних органів

ційних справ. Конституційно-правові питання можуть

бути присутніми у будь-яких справах — кримінальних,

цивільних, адміністративних — і розглядатися судами за-

гальної юрисдикції.

Компетенція конституційних судів як органів консти-

туційного судочинства визначається їх природою як

головних органів судової охорони конституції. Аналіз су-

часного законодавства дозволяє виділити чотири основні

групи повноважень конституційних судів:

Це повноваження, пов'язані:

1) з забезпеченням верховенства конституції в системі

джерел національного права: розгляд справ про конститу-

ційність нормативно-правових актів і міжнародних дого-

ворів, офіційне тлумачення конституції і законів;

2) з забезпеченням принципу поділу влади: розгляд

спорів про компетенцію міждержавними органами (роз-

межування компетенції законодавчої, виконавчої і судо-

вої влади по горизонталі); між державою та її складовими

частинами (розмежування повноважень по вертикалі: у

федеративній державі — між федерацією та її суб'єктами,

у складній унітарній державі — між центром і автономія-

ми, у простій унітарній державі — між центральними дер-

жавними органами і територіальними колективами);

3) з захистом конституційних прав і свобод людини:

процедури «хабеас корпус», ампаро, конституційної скар-

ги. До них можна віднести також розгляд справ про консти-

туційність проведення виборів та референдумів і розгляд

виборчих спорів, оскільки йдеться про захист одного з най-

важливіших політичних прав громадян — виборчого;

4) з захистом конституції від порушення її вищими по-

садовими особами, а у деяких державах — і політичними

партіями (розгляд справ у порядку процедури імпічменту або

участь у ній; контроль діяльності політичних партій).

При цьому слід ураховувати дві обставини. По-перше,

не всі органи конституційного судочинства здійснюють

усі або в повному обсязі зазначені повноваження. По-дру-

ге, в окремих країнах органам конституційного судочин-

ства властиві й інші повноваження, наприклад, оголо-

Розділ IV. Судова система

шення неконституційною бездіяльність державних орга-

нів або посадових осіб (в Австрії, Угорщині, Німеччині

конституційний суд може зажадати від законодавчого

органу, що зволікає з виконанням запропонованих йому

законом обов'язків по виданню правових норм, виконан-

ню їх у визначені строки).

Порядок формування, склад і структура Конституційно-

го Суду України. Відповідно до ст. 148 Конституції Украї-

ни Конституційний Суд складається з вісімнадцяти суд-

дів Конституційного Суду України. Президент України,

Верховна Радою України та з'їзд суддів України признача-

ють по шість суддів Конституційного Суду.

Основні положення порядку призначення суддів за-

кріплені в Законі України «Про Конституційний Суд

України». Так, Президент України перед призначенням

шести суддів обов'язково здійснює консультації з Прем'єр-

міністром України і Міністром юстиції України щодо кан-

дидатур на посади суддів Конституційного Суду. Указ

Президента України про призначення суддів скріплюєть-

ся підписами Прем'єр-міністра і Міністра юстиції Украї-

ни. У разі припинення повноважень судді Конституційно-

го Суду, який призначався Президентом України, Пре-

зидент України у місячний строк призначає іншу особу

на цю посаду.

Верховна Рада України призначає суддів Конститу-

ційного Суду таємним голосуванням шляхом подання

бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів

Конституційного Суду вносить Голова Верховної Ради, а

також може вносити не менш як 1/4 народних депутатів

України від конституційного складу Верховної Ради; при

цьому депутат має право поставити підпис під пропози-

цією про висунення тільки однієї кандидатури і ці підпи-

си депутатів не відкликаються. Відповідний Комітет Вер-

ховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки

щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституцій-

ного Суду, внесеної у встановленому порядку.

Призначеними на посади суддів Конституційного

Суду вважаються кандидати, які набрали найбільшу кіль-

Організація судових та правоохоронних органів

кість голосів депутатів, але більшеполовини голосів депу-

татів від конституційного складу Верховної Ради. Можли-

ва ситуація, за якої кілька кандидатів набрали однакову

кількість голосів і після їх призначення було б перевище-

но необхідне для призначення число суддів. Тому щодо

цих кандидатів проводиться повторне голосування. У разі

припинення повноважень судді Конституційного Суду,

який призначався парламентом України, Верховна Рада у

місячний строк призначає іншу особу на цю посаду. За

результатами голосування Головою Верховної Ради підпи-

суються постанови Верховної Ради України про призна-

чення суддів Конституційного Суду.

Закон «Про Конституційний Суд України» визначив

такий механізм обрання суддів Конституційного Суду від

з'їзду суддів України загальної юрисдикції. Цей з'їзд за

пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням

більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кан-

дидатури на посади суддів Конституційного Суду для

включення в бюлетені для таємного голосування. Призна-

ченим на посаду судді Конституційного Суду вважається

кандидат, який у результаті таємного голосування одержав

більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду судців

України. Якщо голосування проводиться щодо кандида-

тур, число яких перевищує квоту для призначення на по-

сади суддів Конституційного Суду, призначеними вважа-

ються кандидати, які набрали більше голосів, ніж інші

кандидати на ці посади. У разі припинення повноважень

судді Конституційного Суду, який призначався з'їздом

суддів України, цей з'їзд у тримісячний строк призначає

іншу особу на цю посаду. За результатами голосування

головуючим і секретарем з'їзду підписуються рішення

з'їзду суддів України про призначення суддів Конститу-

ційного Суду.

Голова Конституційного Суду обирається на спеціаль-

ному пленарному засіданні Конституційного Суду із скла-

ду суддів Конституційного Суду лише на один трирічний

строк таємним голосуванням. Він очолює Конституцій-

ний Суд та організовує його діяльність.

Розділ IV. Судова система

Голова Конституційного Суду має двох заступників, які

обираються за пропозицією Голови Конституційного Суду

лише на один трирічний строк таємним голосуванням.

Конституційне судочинство здійснюється в колегіях

суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у

справах за конституційним поданням чи конституційним

зверненням, засіданнях Конституційного Суду та пленар-

них засіданнях Конституційного Суду. Для організації ро-

боти в Конституційному Суді формуються Секретаріат,

постійні і тимчасові комісії, Архів, Бібліотека, Науково-

консультативна рада. Друкованим органом Конституцій-

ного Суду є «Вісник Конституційного Суду України».

Для з'ясування правової природи Конституційного

Суду України як органу конституційного судочинства важ-

ливо визначити його завдання і принципи діяльності. Від-

повідно до ст. 2 Закону «Про Конституційний Суд Украї-

ни» завданням Конституційного Суду України є гаранту-

вання верховенства Конституції України як Основного

Закону держави на всій території України.

Основні принципи діяльності Конституційного Суду

закріплені в ст.ст. 4, 27, 28, 56 Закону «Про Конституцій-

ний Суд України» і багато в чому подібні тим, що покла-

дені в основу організації і діяльності інших судів. Діяль-

ність Конституційного Суду ґрунтується на принципах

верховенства права, незалежності і недоторканності суд-

дів, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, дер-

жавної мови судочинства, повного і всебічного розгляду,

справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

Тут не згадується принцип законності. Це пояснюєть-

ся тим, що Конституційний Суд при здійсненні своїх пов-

новажень має керуватися вимогами не будь-якого закону

або іншого нормативного акта, а принципу верховенст-

ва права, тобто правовими положеннями і приписами

Конституції України. Не згадані також принципи пре-

зумпції невинності, забезпечення обвинуваченому права

на захист, участі представників народу у відправленні су-

дочинства, забезпечення права громадянина на судовий

захист, здійснення судочинства тільки судом. І це природ-

Організація судових та правоохоронних органів

но, оскільки Конституційний Суд не вершить правосуд-

дя по конкретних справах. Він здійснює конституційне

судочинство, в якому немає обвинувачених, підсудних та

їх захисників, позивачів і відповідачів. Громадянин може

брати участь у конституційному судочинстві у вкрай об-

межених випадках. Він може виступати тільки в ролі осо-

би, яка підтримує своє звернення — клопотання про офі-

ційне тлумачення Конституції і законів України з метою

забезпечення реалізації і захисту його конституційних

прав і свобод.

Своєрідність принципів діяльності Конституційного

Суду проявляється також у тому, що вони часом наповню-

ються дещо іншим змістом порівняно з принципами су-

дочинства в судах загальної юрисдикції. Наприклад,

принцип колегіальності конституційного судочинства не

допускає можливості притягнення до розгляду справ

представників народу, тому що питання, з яких Консти-

туційний Суд має право приймати рішення, вимагають від

тих, кому довірено брати участь у цьому, глибоких профе-

сійних знань в галузі права. Рішення приймаються, ви-

сновки даються тільки тими суддями, які брали участь у

розгляді матеріалів справи на засіданні; пленарному засі-

данні Конституційного Суду. Тимчасова відсутність судді

на засіданні, пленарному засіданні, на якому розгляда-

лись матеріали справи, справа, не перешкоджає участі

такого судді з правом вирішального голосу в прийнятті

рішення або даванні висновків у справі, за винятком тих

випадків, коли рішення приймалися, висновки давалися

в межах процесуальних дій, які виконувалися за відсут-

ності судді.

Усі судді Конституційного Суду є рівноправними під

час розгляду справ на засіданні Колегії суддів, на засі-

данні, пленарному засіданні Конституційного Суду. Голо-

вуючий на засіданні Колегії суддів, на засіданні, пленар-

ному засіданні не має права обмежувати суддів у можли-

вості ставити запитання учасникам засідань, знімати по-

ставлені суддями запитання, коментувати висловлюван-

ня та запитання суддів, учасників засідання. Судді Кон-

Розділ IV. Судова система

ституційного Суду під час засідань повинні утримуватись

від коментарів та реплік, від втручання у дії головуючого.

Принцип гласності судочинства в Конституційному

Суді може бути обмежений з дуже широких підстав. Якщо

в судах загальної юрисдикції закрите судове засідання в

обов'язковому порядку здійснюється для охорони держав-

ної таємниці, а в арбітражному — ще й для охорони комер-1

ційної таємниці, то в Конституційному Суді обов'язко-

вою підставою для обмеження гласності може бути потре-

ба в охороні будь-якої таємниці, у тому числі службової,

професійної таємниці, таємниці приватного життя грома-

дянина. Можливі й інші винятки з цього принципу.

Зал засідань Конституційного Суду може відвідати не

кожний бажаючий. Відповідно до положень Регламенту

Конституційного Суду України реалізація особою можли-

вості бути присутньою на відкритих пленарних засіданнях

Конституційного Суду значною мірою залежить від розпо-

рядника, який здійснює пропуск громадян у Зал судових

засідань. Не вільний доступ і для представників засобів

масової інформації: такі представники, акредитовані при

Конституційному Суді, проходять до Залу судових засідань

за акредитаційними посвідченнями, інші журналісти — за |

списком, поданим Прес-службою Конституційного Суду.

Розгляд справ на пленарному засіданні Конституцій-

ного Суду може проводитися у формі усних слухань, тоб-

то шляхом безпосереднього заслуховування на пленарно-

му засіданні всіх учасників конституційного проваджен-

ня, та письмових слухань, тобто шляхом заслуховування

та аналізу зібраних на попередніх стадіях конституційно-

го провадження та залучених додатково в ході пленарно-

го засідання матеріалів, документів, необхідних для забез-

печення об'єктивного і повного розгляду справи. Форма

слухання визначається процесуальною ухвалою Консти-

туційного Суду.

Усні слухання є обов'язковими у випадках, коли/для

всебічного дослідження обставин справи та прийняття

обґрунтованого рішення на пленарному засіданні Кон-

ституційного Суду необхідно безпосередньо заслухати,

Організація судових та правоохоронних органів -

учасників конституційного провадження. Усні слухання

можуть проводитись також за клопотанням суб'єктів пра-

ва на конституційне подання, конституційне звернення та

органів, посадових осіб, конституційність правових актів

яких оспорюється або потребує офіційного тлумачення.

За ухвалою пленарного засідання Конституційного Суду

може бути проведене усне слухання лише з окремих пи-

тань справи, визначених ухвалою.

Розгляд справ на пленарному засіданні Конституцій-

ного Суду, незалежно від форми слухання, проводиться

відкрито. У разі, коли розгляд справи на відкритому пле-

нарному засіданні Конституційного Суду України може

призвести до розголошення державної або іншої таєм-

ниці, що охороняється законом, справа за ухвалою Кон-

ституційного Суду розглядається на закритому пленарно-

му засіданні.

Рішення та висновки Конституційного Суду у всіх

випадках оголошуються публічно у відкритому пленарно-

му засіданні.

У Конституційному Суді провадження ведеться, рі-

шення, ухвали приймаються, висновки даються та опри-

люднюються державною мовою. Учасники конституційно-

го провадження, які не володіють державною мовою, ма-

ють право користуватися послугами перекладача. Про свої

наміри користуватися послугами перекладача учасники

конституційного провадження своєчасно повідомляють

Конституційний Суд, який до початку розгляду справи

вирішує питання про участь у засіданні перекладача.

Таким чином, Конституційний Суд України є одним

із вищих органів, який незалежно і самостійно існує і діє

поряд з усіма іншими вищими органами влади України. З

огляду на функціональну характеристику Конституцій-

ний Суд України становить собою орган судової влади, що

здійснює свою діяльність у формі конституційного судо-

чинства. Цей аспект, якщо його співвіднести з практикою

організації державної влади, є переважаючим. Саме тому

акти Конституційного Суду України за змістом Консти-

туції України і Закону «Про Конституційний Суд Украї-

Розділ IV. Судова система

ни» не є актами вираження політичної волі. Конституцій-

ний Суд не розглядає політичні питання, його рішення

завжди повинні бути рішеннями про право. В противно-

му разі може виникнути реальна небезпека політизації

конституційного судочинства, основою якої за умов Укра-

їни є відсутність належної правової регламентації деяких

сфер суспільних відносин, а можливо, і бажання (усвідом-

лене чи неусвідомлене) законодавця, глави держави або

виконавчої влади перекласти на Конституційний Суд ви-

рішення окремих питань, що належать до їх компетенції.

Статус суддів Конституційного Суду України визнача-

ється Конституцією України, законами «Про Конститу-

ційний Суд України» та «Про статус суддів» і Регламентом

Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного Суду України може бути

громадянин України, який на день призначення досяг

віку сорока років, має вишу юридичну освіту, стаж прак-

тичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не ме-

нше десяти років, володіє державною мовою і проживає

в Україні протягом останніх двадцяти років.

Законодавство встановлює заборону на заняття і дії,

не сумісні з посадою судді Конституційного Суду. Суддя

Конституційного Суду не може одночасно бути народним

депутатом, належати до будь-якої партії, руху, входити до |

складу органів виконавчої влади, інших державних орга-

нів, органів місцевого та регіонального самоврядування,

підприємств, які мають на меті отримання прибутку, зай-

матись підприємницькою та іншою діяльністю, крім ви-

кладацької, наукової та іншої оплачуваної творчої діяль-

ності у вільний від роботи час. Але і така діяльність не

повинна перешкоджати виконанню ним обов'язків судді

і не може служити поважною причиною його відсутності

на судовому засіданні, якщо на те не дано згоди Консти-

туційного Суду.

Особливо забороняється суміщення з посадою судді

занять, пов'язаних з професійною юридичною Діяльністю,

якщо вона виходить за рамки посадових обов'язків судді.

Суддя не має права здійснювати захист або представнице

Організація судових та правоохоронних органі^

во, крім законного представництва, у суді, арбітражному

суді або інших органах, робити заступництво яким би то не

було особам в одержанні прав і звільненні від обов'язків.

Передбачені також істотні обмеження для участі судді

Конституційного Суду в політичній та іншій громадській

діяльності. Суддя не може належати до політичних партій

або рухів і матеріально їх підтримувати, брати участь у

політичних акціях, проводити політичну пропаганду або

агітацію. Він не може також входити до керівного складу

яких-небудь організацій і рухів, хоча б вони і не переслі-

дували політичних цілей. Суддя не має права брати участь

у кампанії по виборах в органи державної влади та орга-

ни місцевого самоврядування, бути присутнім на з'їздах і

конференціях політичних партій і рухів, займатися іншою

політичною діяльністю. Однак судді Конституційного

Суду не забороняється брати участь у науково-практич-

них конференціях, симпозіумах, на яких обговорюються

не пов'язані з політикою питання, а також входити до

складу делегацій Конституційного Суду України.

Зазначені обмеження спрямовані на забезпечення

неупередженості суддів. Це по суті гарантії від впливу кор-

поративних чи особистих інтересів при розгляді справ

або від розуміння практичної доцільності, якими можуть

керуватися народні депутати, політичні лідери та інші

особи, але не судді. Саме цим обумовлена ще одна забо-

рона для суддів Конституційного Суду: суддя не має пра-

ва, виступаючи в пресі, інших засобах масової інформації

і у будь-якій аудиторії, публічно висловлювати свою дум-

ку про питання, що можуть стати предметом розгляду в

Конституційному Суді, або про питання, які досліджу-

ються або прийняти до розгляду Конституційним Судом,

до винесення рішення у справі.

Повноваження судді Конституційного Суду України.

Суддя Конституційного Суду має право витребувати від

Верховної Ради України, Президента України, Прем'єр-

міністра України, Генерального прокурора України, суд-

дів, органів державної влади, органів влади АРК, органів

місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств,

Розділ IV. Судова система

установ, організацій усіх форм власності, політичних пар-

тій та інших об'єднань громадян, окремих громадян необ-

хідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань,

що готуються до розгляду Колегією суддів Конституцій-

ного Суду, Конституційним Судом. Ухилення віддавання

пояснень або відмова від надання документів, матеріалів,

інформації судді Конституційного Суду тягне за собою

відповідальність винних осіб згідно з законом.

Суддя Конституційного Суду України має право пуб-

лічно висловлювати свою думку з питань, що стосуються

провадження в Конституційному Суді, лише щодо тих

справ, у яких Конституційним Судом прийнято рішення

чи дано висновок.

Повноваження судді Конституційного Суду України

та його конституційні права і свободи не можуть бути об-

межені при введенні воєнного чи надзвичайного стану в

Україні або в окремих її місцевостях.

При відправленні своїх обов'язків на пленарному за-

сіданні, на засіданні Конституційного Суду та в Колегії

суддів Конституційного Суду суддя повинен бути одягне-

ний в мантію і мати нагрудний знак.

Суддя Конституційного Суду має наукового консуль-

танта і помічника, що виконують його доручення зі справ

конституційного провадження. Науковий консультант і

помічник судді Конституційного Суду є державними служ-

бовцями.

Голова Конституційного Суду України очолює Консти-

туційний Суд та організовує його діяльність. Законодав-

ство досить чітко окреслює повноваження Голови Кон-

ституційного Суду. Одні з них пов'язані з його станови-

щем як керівника установи і збігаються з повноваження-

ми, притаманними правовому становищу будь-якого ке-

рівника. Інші обумовлені його спеціальним статусом, і в

цьому разі Голова Конституційного Суду наділений де-

якими повноваженнями. Якщо стисло визначити спрямо-

ваність цих повноважень Голови, то можна сказати, що, з

одного боку, вони обмежені таким чином, щоб не пере-

творити Голову на «незалежного лідера» Конституційно-

Організація судових та правоохоронних органів

го Суду, здатного діяти у сфері офіційної діяльності Кон-

ституційного Суду без його доручення, з іншого — ці по-

вноваження не звільняють Голову від відповідальності і не

позбавляють його деякої незалежності від Суду при здій-

сненні покладених на нього оперативних функцій.

Голова Конституційного Суду України:

- організовує роботу колегій суддів Конституційного

Суду, комісій та Секретаріату Конституційного Суду;

- скликає і проводить засідання, пленарні засідання

Конституційного Суду:

- розпоряджається бюджетними коштами, виділени-

ми на утримання і забезпечення діяльності Конституцій-

ного Суду відповідно до кошторису, затвердженого Кон-

ституційним Судом.

Крім цього, Голова Конституційного Суду:

- подає на затвердження Конституційного Суду про-

ект кошторису витрат на кожний наступний рік;

- подає на затвердження Конституційного Суду план

роботи Конституційного Суду на кожний квартал року;

- скликає чергові, а також з власної ініціативи або на

вимогу не менше трьох суддів Конституційного Суду по-

зачергові засідання Конституційного Суду з організацій-

них та інших питань діяльності Конституційного Суду;

- видає розпорядження;

- призначає на посади радників та помічників Голови

Конституційного Суду, наукових консультантів та поміч-

ників суддів Конституційного Суду за пропозицією суд-

дів, заступників керівника Секретаріату Конституційно-

го Суду, керівників самостійних структурних підрозділів

Секретаріату Конституційного Суду та їх заступників,

керівників інших структурних підрозділів, кандидатури

яких на посади погоджуються на засіданні Конституцій-

ного Суду, та їх заступників;

- присвоює ранги державного службовця працівни-

кам Секретаріату Конституційного Суду;

- застосовує до працівників Секретаріату Конститу-

ційного Суду заходи заохочення та дисциплінарного стяг-

нення;

Розділ IV. Судова система

- звітує протягом січня кожного року на пленарному

засіданні Конституційного Суду про діяльність Консти-

туційного Суду, а також щоквартально інформує суддів

про свою діяльність на засіданні Конституційного Суду;

- представляє Конституційний Суд у відносинах з ор-

ганами державної влади України та органами інших дер-

жав і міжнародних організацій;

- виступає від імені Конституційного Суду з офіцій-

ними заявами.

У разі відсутності Голови Конституційного Суду або

неможливості здійснення їм своїх повноважень його обо-

в'язки виконує старший за віком заступник. У разі відсут-

ності старшого за віком заступника обов'язки Голови ви-

конує інший заступник. У разі відсутності обох заступни-

ків обов'язки Голови Конституційного Суду виконує най-

старший за віком суддя Конституційного Суду.

Закон «Про Конституційний Суд України» не встано-

влює ніяких адміністративних повноважень для заступни-

ків Голови Конституційного Суду: вони лише виконують

обов'язки Голови Конституційного Суду за його доручен-

ням, а також у разі відсутності Голови, призупинення,

припинення або складання його повноважень. Функції

заступника Голови Конституційного Суду визначаються

виключно Головою Конституційного Суду, і будь-які пов-

новаження, крім обов'язків судді, здійснюються заступ-

ником Голови лише за дорученням Голови Конституцій-

ного Суду і у встановлених ним межах.

Закон «Про Конституційний Суд України» передба-

чає гарантії діяльності суддів Конституційного Суду Украї-

ни, які носять взаємообумовлений характер.

Одним з основних принципів діяльності Конститу-

ційного Суду є незалежність, її межі та юридичний зміст

розкриваються у деяких статтях цього Закону, відповідно

до яких судді Конституційного Суду в своїй діяльності є

незалежними і підкоряються лише Конституції України та

керуються цим Законом, іншими законами України, крім

тих законів або їх окремих положень, що є предметом роз-

гляду Конституційного Суду._______________

Організація судових та правоохоронних органів

Важливою гарантією незалежності суддів Конститу-

ційного Суду та їх самостійності слугує положення Зако-

ну про те, що судці Конституційного Суду виступають в

особливій якості. Вони, як і Конституційний Суд у ціло-

му, не є представниками яких би то не було державних або

громадських органів, політичних партій і рухів, держав-

них, колективних, кооперативних, інших підприємств,

установ і організацій, посадових осіб, державних утво-

рень, територій, націй, народностей, соціальних груп. З

цього випливає таке положення: судді Конституційного

Суду розглядають справи в умовах, що виключають сто-

ронній вплив на свободу їх волевиявлення. Вони не пови-

нні запитувати або одержувати вказівки від яких-небудь

державних або громадських органів, посадових осіб. Що

ж стосується актів Конституційного Суду, то вони відпо-

відно до точного змісту Конституції України виражають

правову позицію суддів, вільну від розуміння практичної

доцільності і політичних схильностей.

Закон «Про Конституційний Суд України» особливо

обумовлює заборону якого б то не було втручання в діяль-

ність Конституційного Суду. Таке втручання, якщо воно

має місце, тягне відповідальність відповідно до закону.

Конституційний Суд може бути незалежним, само-

стійним і підкорятися лише Конституції України, якщо

його судді мають адекватну незалежність і самостійність. У

Законі «Про Конституційний Суд України» досить повно

визначені гарантії незалежності суддів Конституційного

Суду. Це насамперед присяга судді Конституційного Суду.

Суддя Конституційного Суду при вступі на посаду складає

присягу такого змісту: «Урочисто присягаю чесно і сумлін-

но виконувати високі обов'язки судді Конституційного

Суду України, забезпечувати верховенство Конституції

України, захищати конституційний лад держави, консти-

туційні права та свободи людини і громадянина». Присяга

складається на засіданні Верховної Ради України, яке про-

водиться за участю Президента України, Прем'єр-мініст-

ра України, Голови Верховного Суду України, не пізніш як

через місяць після призначення судці на посаду.

Розділ IV. Судова система

Ця гарантія має переважно моральний характер. Зви-

чайно, чесне і сумлінне виконання високих обов'язків

судді полягає, з одного боку, в його чесній і енергійній волі

стояти на сторожі верховенства Конституції України, під-

порядковуючись при цьому тільки їй; а з іншого — в ус-

відомленні суспільством соціальної цінності і корисності

діяльності Конституційного Суду і у його підтримці, що

за своєю суттю означає підтримку Основного Закону дер- |

жави. Конституція і покликаний її захищати Конститу-

ційний Суд здатні виконувати своє призначення лише за

умов широкого суспільного розуміння соціальної значу-

щості Конституції та діяльності по її охороні від будь-яких І

посягань.

Закон «Про Конституційний Суд України» передба-

чає й інші спеціальні юридичні гарантії. Так, відповідно до і

ст. 9 цього Закону суддя призначається строком на дев'ять

років без права бути призначеним повторно. Граничний

вік перебування на посаді судді — шістдесят п'ять років.

У ст. 28 Закону «Про Конституційний Суд України»

встановлено імунітет суддів Конституційного Суду від

кримінальної та адміністративної відповідальності. Зо-

крема, особа судці є недоторканною. Він не може бути за-

триманий чи заарештований без згоди Верховної Ради

України до винесення обвинувального вироку судом.

Тут особливо підкреслюється, що судді Конституційно-

го Суду не несуть юридичної відповідальності за результати

голосування або висловлювання в Конституційному Суді та

в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи

наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі виснов-

ків Конституційним Судом. Тим самим гарантується свобо-

да волевиявлення судді Конституційного Суду.

До гарантій незалежності і самостійності судді Кон-

ституційного Суду та його підкоренні тільки Конституції

України належать також підстави і процедура припинен-

ня його повноважень, передбачені ст. 126 Конституції

України і ст. 23 Закону «Про Конституційній Суд Украї-

ни». Повноваження судді Конституційного Суду припи-

няються у разі:

Організація судових та правоохоронних органів ї

1) закінчення строку призначення;

2) досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку;

3) неможливості виконувати свої повноваження за

станом здоров'я;

4) порушення суддею вимог, передбачених ч. 2 ст. 16

цього Закону;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком

щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення

померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звіль-

нення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Рішення про припинення повноважень судді Консти-

туційного Суду в разі закінчення строку призначення, до-

сягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку, неможли-

вості виконувати свої повноваження за станом здоров'я,

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо

нього, припинення його громадянства, визнання його

безвісно «ідсутнім або оголошення померлим, подання

суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за

власним бажанням приймається на засіданні Конститу-

ційного Суду, а у разі порушення суддею вимог, передба-

чених ч. 2 ст. 16 цього Закону, і порушення суддею присяги

— Верховною Радою України.

У разі звільнення з посади судді Конституційного

Суду в зв'язку із закінченням строку призначення та до-

сягненням шістдесятип'ятирічного віку він не пізніш як

за місяць подає Голові Конституційного Суду заяву про

звільнення з посади, про що повідомляються Президент

України, органи, які призначали цього суддю. За подан-

ням свого Голови Конституційний Суд приймає рішення

про припинення повноважень судді. Неможливість вико-

нання суддею своїх повноважень за станом здоров'я вста-

новлюється на засіданні Конституційного Суду на під-

ставі письмової заяви судді та доданого до неї медичного

Розділ IV. Судова система

висновку. За результатами розгляду заяви судді Конститу-

ційний Суд приймає рішення про звільнення судді з по-

сади з дня, наступного після прийняття рішення.

Питання про порушення суддею вимог щодо несуміс-

ності розглядається за висновком постійної комісії з пи-

тань регламенту та етики Конституційного Суду на засі-

данні Конституційного Суду. В разі підтвердження цього

суддя попереджається про необхідність звільнення протя-

гом установленого Конституційним Судом строку з поса-

ди, що визначена як посада за сумісництвом.

У разі невиконання суддею попередження Конститу-

ційного Суду про звільнення з посади за сумісництвом

матеріали щодо нього направляються на розгляд Верхов-

ної Ради України в триденний строк від дня закінчення

строку попередження.

У разі виникнення питання про порушення присяги

суддею Конституційного Суду Конституційний Суд про-

водить перевірку і, за висновком постійної комісії з пи-

тань регламенту та етики, приймає одне з таких рішень:

— про наявність підстав для розгляду Верховною Ра-

дою України питання про звільнення з посади судді Кон-

ституційного Суду;

— про відсутність підстав для звільнення з посади

судді Конституційного Суду.

Рішення про наявність підстав або про їх відсутність

щодо звільнення з посади судді Конституційного Суду

приймається, якщо за нього проголосувало не менш як

дванадцять суддів Конституційного Суду. Інформація про-

рішення Конституційного Суду щодо звільнення судді з

посади направляється на розгляд Верховної Ради України

в триденний строк з дня прийняття рішення.

Звільнення з посади судді Конституційного Суду в

зв'язку з припиненням його громадянства відбувається у

разі підтвердження на засіданні Конституційного Суду

факту втрати суддею громадянства України.

У разі набрання законної сили обвинувальним вироком

щодо судді Конституційного Суду або законної сили судо-

вим рішенням про визнання судці Конституційного Суду

Організація судових та правоохоронних органів

безвісно відсутнім або оголошення померлим Конституцій-

ній Суд приймає рішення про звільнення його з посади.

Письмову заяву про відставку або про звільнення за

власним бажанням суддя Конституційного Суду, який не

досяг граничного віку перебування на посаді, подає Голові

Конституційного Суду. Конституційний Суд приймає рі-

шення про звільнення судді із зазначених підстав.

Повноваження судді Конституційного Суду припи-

няються у разі його смерті.

Процедура розгляду питання про звільнення з посади

судді Конституційного Суду визначена § 69 Регламенту Кон-

ституційного Суду. Голова Конституційного Суду скликає

засідання Конституційного Суду з питання звільнення з

посади судді Конституційного Суду. Судді Конституційно-

го Суду, щодо якого порушено питання про звільнення з

посади, надається можливість викласти свої пояснення

Конституційному Суду усно або письмово. У розгляді пи-

тання про звільнення з посади судді Конституційного Суду

може брати участь його повноважний представник. Питан-

ня про звільнення з посади судді Конституційного Суду ви-

рішується Конституційним Судом у закритому засіданні.

Інформація про звільнення судді Конституційного

Суду з посади направляється в триденний строк з дня

прийняття рішення Конституційним Судом відповідно

Верховній Раді України, Президентові України, органу суд-

дівського самоврядування.

Голова Конституційного Суду, заступник Голови

звільняються з посади за їх заявами Конституційним Су-

дом. Рішення про їх дострокове звільнення вважається

прийнятим, якщо за нього проголосувало більше полови-

ни конституційного складу суддів Конституційного Суду.

Звільнення з посади Голови, заступника Голови

Конституційного Суду не позбавляє їх повноважень судді

Конституційного Суду.

Закон «Про Конституційній Суд України» передбачає

також необхідні матеріальні гарантії незалежності судді

Конституційного Суду, включаючи заробітну плату, вихід-

ну допомогу, соціальне і побутове забезпечення.

Розділ IV. Судова система   вНВ

Судді Конституційного Суду одержують заробітну плату

і користуються іншими видами матеріального забезпечення,

встановленими законами України про статус суддів. У разі,

коли повноваження судді Конституційного Суду були при-

пинені у зв'язку з закінченням строку призначення, досяг-

ненням суддею шістдесятип'ятирічного віку, неможливістю

виконувати свої повноваження за станом здоров'я, за ним

зберігаються до виходу на пенсію за віком вісімдесят відсот-

ків грошового утримання та інші види матеріального забез-

печення, якими користується суддя Конституційного Суду.

Важлива гарантія суддівської незалежності полягає в

тому, що Голова Конституційного Суду, як і ніхто іншій у

Конституційному Суді або поза ним, не наділений щодо

судді Конституційного Суду дисциплінарною владою. Суд-

дя Конституційного Суду взагалі не може бути притягну-

тий до дисциплінарної відповідальності. Він також не може

бути притягнутий і до адміністративної відповідальності.

Основні положення щодо компетенції та змісту діяль-

ності Конституційного Суду закріплені в ст.ст. 150,151 Кон-

ституції України та ст. 13 України «Про Конституційний

Суд України». Відповідно до них Конституційний Суд:

1) розглядає справи про конституційність законів та

інших правових актів Верховної Ради України, актів Пре-

зидента України, актів Кабінету Міністрів України, пра-

вових актів Верховної Ради АРК;

2) перевіряє відповідність Конституції України чин-

них міжнародних договорів України або тих міжнародних

договорів, що вносяться до Верховної Ради України для

надання згоди на їх обов'язковість;

3) перевіряє додержання конституційної процедури

розслідування і розгляду справи про усунення Президента

України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених

ст.ст. 111 та 151 Конституції України;

4) дає офіційне тлумачення Конституції та законів

України;

5) дає висновки щодо відповідності вимогам ст.ст. 157

та 158 Конституції України законопроекту про внесення

змін до Конституції (ст. 159 Конституції України);

Організація судових та правоохоронних органів

6) дає висновки про порушення Верховною Радою

АРК Конституції України або законів України (п. 28 ст. 85

Конституції України).

Конституційний Суд також має право:

1) приймати рішення, пов'язані з виконанням його

функцій (про припинення повноваження суддів Консти-

туційного Суду, про притягнення до відповідальності осіб,

що не виконують або відмовляються виконувати вимоги

Конституційного Суду, та ін.);

2) затверджувати Регламент Конституційного Суду і

акти, в яких містяться правила з багатьох питань органі-

зації внутрішньої діяльності Конституційного Суду (По-

ложення про Секретаріат, Положення про постійні ко-

місії, Положення про архів, Положення про бібліотеку,

Правила внутрішнього трудового розпорядку та ін.).

До повноважень Конституційного Суду не належать

питання щодо законності актів органів державної влади,

органів влади АРК та органів місцевого самоврядування,

а також інші питання, віднесені до компетенції судів за-

гальної юрисдикції.

Закон «Про Конституційний Суд України» визначив

організаційні форми діяльності Конституційного Суду для

реалізації зазначених повноважень.

У складі Конституційного Суду утворюються колегії

суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження

у справах за конституційними поданнями та колегії суд-

дів для розгляду питань щодо відкриття провадження у

справах за конституційними зверненнями. Крім цього,

формою роботи Конституційного Суду України є засідан-

ня і пленарні засідання.

Колегія суддів Конституційного Суду у справах за

конституційними поданнями більшістю голосів суддів,

які входять до її складу, приймає процесуальну ухвалу про

відкриття провадження у справі в Конституційному Суді

або про відмову в такому провадженні.

У разі прийняття Колегією суддів процесуальної ухва-

ли про відкриття провадження у справі в Конституційно-

му Суді ця справа вноситься Головою Конституційного

Розділ IV. Судова система

Суду на розгляд пленарного засідання Конституційного

Суду.

У разі прийняття Колегією суддів процесуальної ухва-

ли про відмову у відкритті провадження в справі секретар

Колегії суддів направляє матеріали Голові Конституцій-

ного Суду для розгляду справи на засіданні Конституцій-

ного Суду.

На засіданні Конституційного Суду по розгляду цих

матеріалів вирішується питання про відкриття провад-

ження у справі в Конституційному Суді або про відмову

у відкритті такого провадження.

У разі прийняття на засіданні Конституційного Суду

процесуальної ухвали про відкриття провадження у справі

ця справа вноситься Головою Конституційного Суду на

розгляд пленарного засідання Конституційного Суду.

На засіданнях Конституційного Суду України розгля-

даються організаційні питання, зокрема затверджується

Регламент Конституційного Суду, вносяться зміни і допов-

нення до нього, затверджуються положення про струк-

турні підрозділи Конституційного Суду (Секретаріат, Ар-

хів, Бібліотеку), структура і штатний розпис Конституцій-

ного Суду та ін.

На своїх пленарних засіданнях Конституційний Суд

розглядає справи, провадження в яких відкрито, затверд-

жує положення про постійні комісії, приймає рішення

про утворення тимчасових комісій і затверджує їх склад.

Важливим структурним підрозділом Конституційно-

го Суду України є його Секретаріат, який здійснює орга-

нізаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та

інше забезпечення діяльності Конституційного Суду, про-

водить прийом відвідувачів, розглядає в попередньому

порядку звернення, направлені в Конституційній Суд, дає

на них відповіді, якщо вони не стосуються питань, що

вимагають вивчення суддями, сприяє суддям у підготовці

справ та інших питань для розгляду на засіданнях, вивчає

і узагальнює практику виконання рішень Конституційно-

го Суду. Для кращої організації роботи в Секретаріаті

утворюються спеціалізовані підрозділи. Положення про

Організація судових та правоохоронних органів

Секретаріат Конституційного Суду, його структуру і шта-

ти затверджуються Конституційним Судом.

Керівник Секретаріату призначається на засіданні

Конституційного Суду за поданням Голови Конституцій-

ного Суду із числа громадян України, які мають право на

зайняття посади професійного судді. Керівник Секрета-

ріату наділений широким колом адміністративних повно-

важень щодо безпосереднього керівництва роботою Сек-

ретаріату. Ці повноваження визначаються в Положенні

про Секретаріат Конституційного Суду України.

Керівник Секретаріату Конституційного Суду не

може належати до політичних партій, мати представниць-

кий мандат, брати участь у будь-який політичної діяль-

ності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, викону-

вати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької

та творчої. Керівник та інші посадові особи Секретаріату

Конституційного Суду є державними службовцями.

Конституційний Суд на своєму засіданні утворює з

числа суддів Конституційного Суду постійні комісії, що є

його допоміжними робочими органами з питань органі-

зації його внутрішньої діяльності. Порядок їх створення

визначається Регламентом Конституційного Суду, а поря-

док діяльності — положеннями про відповідні постійні

комісії, які затверджуються Конституційним Судом на

пленарному засіданні.

Конституційний Суд шляхом відкритого голосування

утворює на своєму засіданні такі постійні комісії:

1) Комісія з питань регламенту та етики;

2) Комісія з питань бюджету та кадрів;

3) Комісія з питань наукового та інформаційного за-

безпечення;

4) Комісія з міжнародних зв'язків.

У разі необхідності може бути утворено інші постійні

комісії, ліквідовано або реорганізовано раніше створені,

змінено їх кількісний та персональний склад.

Кількісний склад постійних комісій визначається

Конституційнім Судом. Кандидатури для обрання до

складу постійних комісій висуваються суддями Конститу-

Розділ IV. Судова система

цінного Суду з урахуванням побажань суддів. Спірні пи-

тання членства в постійних комісіях вирішуються Кон-

ституційним Судом.

Голови постійних комісій призначаються із складу

постійної комісії Головою Конституційного Суду. Голова

Конституційного Суду та його заступники не можуть бути

головами постійних комісій.

Голови постійних комісій ведуть їх засідання, щоріч-

но звітують про роботу комісії на засіданні Конституцій-

ного Суду. Комісія є повноважною за умови присутності

на її засіданні більше половини її членів.

Конституційний Суд може утворювати на своєму пле-

нарному засіданні тимчасову комісію Конституційного

Суду з числа фахівців відповідних галузей права для додат-

кового дослідження матеріалів справи.

Матеріали діяльності Конституційного Суду зберіга-

ються в Архіві Конституційного суду. Строк збереження

в Архіві матеріалів справ, щодо яких Конституційним

Судом прийнято рішення або дано висновок, — сто років.

Оригінали рішень та висновків Конституційного Суду

зберігаються в Архіві безстроково. Інші матеріали щодо

діяльності Конституційного Суду зберігаються в Архіві на

загальних підставах, визначених законодавством України.

Положення про Архів Конституційного Суду затверд-

жується Конституційним Судом.

Для забезпечення Конституційного Суду України нор-

мативно-правовими актами, науковою та іншою спеціаль-

ною літературою утворюється Бібліотека Конституційно-

го Суду. Положення про Бібліотеку Конституційного

Суду затверджується Конституційним Судом.

У складі апарату Конституційного Суду України діє

інститут судових розпорядників. Судовий розпорядник у

ході пленарного засідання сприяє своїми діями підтримці

встановленого порядку в Залі засідань Конституційного

Суду, виконує розпорядження лише головуючого.

З метою забезпечення нормальних умов для роботи Кон-

ституційного Суду при розгляді справ судовий розпорядник

має право робити зауваження присутнім у Залі засідань осо-

Організація судових та правоохоронних органів

бам, вимагати від них додержання встановленого порядку та

вживати заходів до усунення порушень. Вимоги розпоряд-

ника щодо підтримки порядку обов'язкові для присутніх.

Судовий розпорядник до початку пленарного засідан-

ня та під час перерви інформує службу, що здійснює про-

пуск до Залу засідань осіб, які бажають бути присутніми

на засіданні, про наявність вільних місць у Залі.

При вході судців Конституційного Суду до Залу засі-

дань та при виході з нього судовий розпорядник пропонує

всім присутнім встати. Відмова від виконання вимог су-

дового розпорядника може спричинити застосування

Конституційним Судом санкцій, у тому числі при певних

обставинах — штрафу.

При Конституційному Суді утворюється Науково-кон-

сультативна рада з числа вчених і практикуючих фахівців у

галузі права. Склад, повноваження і порядок діяльності

Науково-консультативної ради затверджуються Конститу-

ційним Судом. Основне завдання Науково-консультатив-

ної ради — обговорення складних проблем, що виникають

перед Конституційним Судом, і давання рекомендацій.

Конституційний Суд здійснює робочі контакти з ор-

ганами конституційної юрисдикції інших держав шляхом

укладання угод про співробітництво, взаємного обміну

делегаціями, обміну рішеннями конституційних судів та

іншою інформацією, стажування співробітників, органі-

зації спільних науково-практичних заходів тощо.

Конституційний Суд України видає «Вісник Консти-

туційного Суду України», у якому публікуються акти,

прийняті Конституційним Судом, особливі думки судців,

висловлені при винесенні рішень у конкретних справах,

та інші матеріали.

Фінансування Конституційного Суду передбачається

в Державному бюджеті України окремим рядком. Пропо-

зиції щодо обсягу фінансування Конституційного Суду і

проект відповідного кошторису подаються Головою Кон-

ституційного Суду до Кабінету Міністрів України та Вер-

ховної Ради України при складанні проекту Державного

бюджету України на кожний наступний рік.

Розділ IV. Судова система

Режим роботи Конституційного Суду, суддів і апара-

ту Конституційного Суду встановлюється Конституцій-

ним Судом. Конституційний Суд затверджує орієнтовний

графік розгляду справ на квартал, визначає дні тижня, в

які проводяться пленарні засідання, засідання Конститу-

ційного Суду, засідання Колегій суддів, затверджує графік

відпусток суддів, план відряджень судців, включаючи за-

кордонні, визначає суддів Конституційного Суду для

участі в конференціях, симпозіумах.

Режим роботи працівників Секретаріату Конституцій-

ного Суду визначається Положенням про Секретаріат Кон-

ституційного Суду України, положеннями про його струк-

турні підрозділи та Правилами внутрішнього розпорядку.

Регламент Конституційного Суду України приймаєть-

ся на засіданні Конституційного Суду. Регламент вважаєть-

ся прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як

дванадцять суддів Конституційного Суду. Суддя Конститу-

ційного Суду, Колегія суддів мають право порушувати пи-

тання про внесення змін і доповнень до Регламенту. Про-

позиції щодо внесення змін і доповнень до Регламенту роз-

глядаються в місячний строк з дня їх надходження на засі-

данні Конституційного Суду. Щодо кожної пропозиції

Конституційний Суд приймає окреме рішення. Рішення

приймається, якщо за нього проголосувало не менш як

дванадцять суддів Конституційного Суду.

Контрольні  запитання

1. Які існують моделі становлення конституційного судочинства?

2. Яка компетенція органів конституційного судочинства?

3. Які порядок формування, склад та структура Конституційно-

го Суду України?

4. Який статус суддів Конституційного Суду України?

Організація судових та правоохоронних органів