4.2. Адміністративне право країн англо-американської правової сім'ї

У країнах, які належать до англо-американської правової сім'ї, адміністративне право як самостійна галузь сформувалося набагато пізніше, ніж у країнах континентальної Європи. Регулювання діяль­ності органів державного управління здійснювалося нормами загаль­ного права. Згодом у результаті розширення державного втручання в економіку та інші галузі суспільного життя отримала розвиток і адмі­ністративна діяльність, помітно посилюється роль адміністративної влади. Цей процес супроводжується появою нових норм, які стосу­ються лише діяльності органів управління.

Особливість адміністративного права англо-американської сис­теми полягає у зосередженні на процесуальних гарантіях дотри­мання прав приватних осіб органами державного апарату. Тобто

69

адміністративне право не регламентує організацію і структуру дер­жавного апарату, а детально регулює практично всі аспекти відно­син приватних осіб і адміністративних органів.

Особливості адміністративного права СІЛА

На думку американських юристів, адміністративне право США регулює функції, повноваження та діяльність адміністративних ус­танов, а також судовий контроль над діяльністю адміністративних органів. Організація адміністративної системи окремих установ не належить до об'єктів регулювання цієї галузі права. Традиційно адміністративне право США регулює три об'єкти: адміністративну нормотворчість, адміністративну квазісудову діяльність та конт­роль судів над адміністрацією.

З огляду на те, що адміністративне право здебільшого зосеред­жене на взаємовідносинах адміністративних установ з приватними особами, частина галузі права, яка стосується внутрішньої структу­ри адміністрації, застосовується лише у разі подання юридичної допомоги приватним особам. Тобто з точки зору юристів США, адміністративне право є правом, яке контролює діяльність адміні­страції, а не правом, що створюється самою адміністрацією.

Щодо джерел адміністративного права США існує своя специ­фіка, яка пов'язана з державним устроєм цієї країни. Тобто до дже­рел належать конституції, закони федерації та штатів, судова прак­тика й акти адміністративних установ. У конституціях закріплено загальні положення, які окреслюють коло повноважень законодав­чих органів під час формування норм адміністративного права. У США окремі федеральні закони щодо адміністрації зібрано у Зве­дення законів США за назвою "Урядова організація і службовці". До нього, зокрема, було включено закон 1946 р. про адміністративну процедуру та деякі інші закони. Зрозуміло, що велика роль у фор­муванні матеріальних і процесуальних норм адміністративного пра­ва належить судам США, які наділені правом контролю за діяль­ністю адміністрації.

До основних федеральних установ США належать президент, департаменти, урядові корпорації, незалежні установи та інші ор­ганізації. Відповідно до законодавства США адміністративними установами вважаються лише ті з них, які не займаються військо­вою або зовнішньополітичною діяльністю і наділені повноваження­ми приймати рішення щодо визначення юридичного статусу при-

70

ватних осіб. Визнання того або іншого органу адміністративною ус­тановою тягне за собою важливі правові наслідки, адже це означає, що діяльність таких органів повинна здійснюватися у межах, встанов­лених спеціальним законодавством про адміністративну процедуру.

США є президентською республікою, тому виконавча влада зо­середжена в руках президента, який разом із Конгресом формує апарат виконавчої влади. Президент наділений також адміністра­тивною владою. Деякі свої нормотворчі повноваження він делегує головам департаментів та установ.

На адміністративні органи США покладено функції виконання політичних рішень, які приймаються законодавчими органами, а та­кож застосування законів та інших норм права до громадян і при­ватних організацій. Діяльність зазначених органів відбувається в ос­новному у вигляді проектування і прийняття нормативних актів та розгляду і вирішення окремих справ конкретних осіб.

Адміністративне право Великобританії

До особливостей адміністративного права Великобританії можна віднести верховенство парламенту, розподіл повноважень між адмі­ністрацією та судами, особливу відповідальність міністрів тощо.

Право Великобританії формується парламентом, який є вищим державним органом країни. Як відомо, Великобританія не має пи­саної конституції, тобто кодифікованого акта на кшталт тих, що існують у країнах континентальної Європи. Тому процедура виз­нання неконституційним будь-якого акта парламенту в конкретній ситуації є досить складною, судові органи використовують для цьо­го своєрідні методи, які відрізняються від методів конституційно­го нагляду країн романо-германської правової системи. Суди Вели­кобританії дозволяють собі в цьому разі "поправити" законодавця, якщо той або інший нормативно-правовий акт сформульований, на їх думку, не зовсім вдало.

До джерел адміністративного права належать закони, звичаї, су­дові прецеденти та адміністративні акти.

До центральних органів адміністрації належать прем'єр-міністр, кабінет, уряд, таємна рада, міністерства й установи. Адміністратив­на нормотворчість ґрунтується на делегуванні парламентом окре­мих нормотворчих повноважень адміністративним органам, тому таке законодавство має назву делегованого. Тобто парламент видає спеціальні закони, якими наділяє адміністрацію окремими повнова­женнями щодо видання нормативно-правових актів.

71

Важливу роль у представництві держави відіграють міністри, які несуть відповідальність і перед парламентом, і перед судами за свою діяльність і за діяльність своїх підлеглих. Перед парламентом вони несуть швидше політичну відповідальність, тоді як перед су­дами — юридичну.

Юристи Великобританії вважають основним завданням адміні­стративного права підтримання рівноваги між необхідністю мати ефективну адміністративну владу і захистом окремих осіб та дер­жави загалом від свавілля та бюрократії цієї влади.

Ще однією особливістю адміністративного права Великобри­танії є використання в адміністративному процесі неформальних процедур і залучення до участі в них осіб, які не є професіонала­ми, зокрема юристами.

Нагляд і контроль за діяльністю адміністрації здійснюють і пар­ламент, і суди. Право судів втручатися в адміністративний процес і перелік випадків, коли вони можуть це робити, не визначається якимось спеціальним законом. Це вирішують самі суди. Тобто суд­ді визначають самостійно, які дії і які акти адміністрації можуть бути визнані незаконними. Будь-яка незаконна діяльність адмініст­ративних органів може бути скасована судами. Із заявою про визнання дій адміністрації незаконними може звернутися до суду будь-яка зацікавлена особа.

Цікавим є формування державного апарату, тобто правила відбору на посаду і вимоги, які висуваються до державних службовців. У Ве­ликобританії існує принцип відокремлення управління від політики, відповідно до якого всі посадові особи поділяються на змінних полі­тиків та незмінних адміністраторів. До перших належать прем'єр-міністр, міністри, державні секретарі та деякі інші особи, які зміню­ються у разі відставки уряду. Інші належать до так званої цивільної служби. Основні засади цивільної служби Великобританії були запо­чатковані ще в XIX ст., коли було запроваджено конкурсні екзамени для заповнення вакантних місць у державній службі. Було також зас­новано незалежну від інших адміністративних органів Комісію цив­ільної служби, що була керівним органом у системі підбору служ­бовців.

Цивільна служба поділяється на внутрішню та дипломатичну. Внутрішню службу очолює постійний секретар кабінету, на поса­ду якого зазвичай призначається лорд-хранитель печатки. Дипло­матичною службою керує державний секретар (міністр) закордон-

72

них справ. Перебуваючи на посаді державного службовця, особа повинна дотримуватися певних правил поведінки не лише під час виконання своїх службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Вона, зокрема, не має права займатися політичною діяльністю, по­винна бути стриманою і лояльною щодо своїх установ.

Питання для самоконтролю

Охарактеризуйте адміністративне право Франції.

Роль адміністративних судів Франції.

Особливість адміністративного права ФРН.

Охарактеризуйте адміністративне право Італії.

У чому полягають завдання департаменту державної діяльності

Італії?

Який адміністративно-територіальний поділ Італії та правовий

статус адміністративних одиниць?

Дайте загальну характеристику адміністративного права країн

англо-американської правової системи.

У чому полягає основна відмінність у розумінні адміністра­

тивного права країн континентальної Європи і країн англо-аме­

риканської правової системи?

Охарактеризуйте особливості адміністративного права СІЛА.

Охарактеризуйте адміністративне право Великобританії.

Особливість контролю судових органів за адміністрацією у

Великобританії.

Список використаної та рекомендованої літератури

Административное право зарубежных стран: Учебн. пособие / Под

ðåä. ïðîô. À. Êîçèðèíà. — Ì., 1996.

Бребан Г. Французское административное право. — М., 1988.

Ведель Ж. Административное право Франции. — М., 1973.

Міллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порів­

няльний аналіз. — К., 1996.

Никеров Г. Административное право СІЛА. — М., 1977.

Старилов Ю. Административная юстиция. Теория, история, пер­

ñïåêòèâû. — Ì., 2001.

73