3.2. Поняття "трансформація права"

Для правильного розуміння загальних закономірностей правово­го регулювання в тому або іншому суспільстві потрібно передусім з'ясувати, інтереси яких класів, соціальних груп виражаються в праві, якій соціальній спільноті вигідніший той чи інший закон або зміни в судовій чи адміністративній практиці. При визначенні пра­ва в юридичній літературі переважала така точка зору: право ви­ражало волю панівного класу, тобто класу, який був при владі. В західних країнах таким класом вважалися представники велико­го капіталу.

Сучасний період розвитку різних держав і суспільства загалом характеризується помітними змінами в соціальній структурі. Змі­нюються прошарки та верстви населення, з'являються нові со­ціальні угруповання, які мають свої інтереси і намагаються їх від­стоювати. Все це потребує відповідних змін у законодавстві, створення нових правових норм, які врегульовували б нові відно­сини, що виникають у суспільстві1. Це стосується і розвитку еко­номічних відносин. Процес правового регулювання економіки є складовою політики втручання держави в економічне життя сус­пільства. Таке втручання розглядається як державно-монополістич­не регулювання економіки, відповідно її правове регулювання під­порядковується загальним закономірностям останнього. Державне регулювання, як правило, пов'язується з такими соціальними яви­щами, як влада великої монополістичної соціальної групи, концен­трація та монополізація виробництва тощо. Але на сучасному етапі такі тенденції концентрації капіталу, їх домінування поступово змі­нюються на протилежні.

Розвиток науково-технічного прогресу та ціла низка пов'язаних з ним соціальних явищ сприяють плідній конкуренції з монополіс-

1  Див.: Алексеев С. С. Общая теория права. — М., 1982. 60

тичними велетнями середніх, а іноді і дрібних фірм. Останні набу­вають переваги за рахунок активного пошуку новаторських форм організації виробництва і технологій, їх більшої чутливості до ко­н'юнктури ринку тощо. То чи можна в сучасних умовах, коли се­редній і дрібний капітал успішно конкурує з монополістичним, стверджувати, як і раніше, що в праві, яке регулює країни з розви­нутою ринковою економікою, виражено лише волю великого моно­полістичного класу? Сьогодні таке твердження необгрунтоване і пе­ребільшує роль великого бізнесу в правовому регулюванні. Приватне право ставить учасників економічних і не лише економі­чних відносин у рівні з точки зору суб'єктів права умови. Тобто правова нормативність не створює "тепличний режим" для великих монополістичних одиниць.

Важливим моментом правового регулювання економічної системи загалом є визнання в праві формальної рівності товаровиробників з боку держави. Однак на це явище впливає такий фактор: великий капітал продовжує відігравати значну роль у правовому регулюванні тієї або іншої країни, оскільки він має можливість залучити різні матеріальні та організаційні ресурси для впливу на законодавчі орга­ни країни. Завдяки системам лобіювання, корупції в державному апараті монополісти домагаються різноманітних пільг, субсидій, ви­гідних державних замовлень тощо. Попри це сучасне право зарубіж­них країн з розвинутою ринковою економікою є продуктом усього суспільства, а не лише його панівного класу. Зміст і спрямованість правового регулювання визначаються досить широким спектром соціальних і класових інтересів, оскільки воно має забезпечити цілісність і безперервність функціонування системи виробництва, розподілу, обміну і споживання в суспільстві. В процесі функціону­вання економіки стикаються інтереси різних груп, класів і соціаль­них верств. Держава намагається знайти вирішення цих проблем за допомогою примирення й усунення суперечностей. Такі угоди і ком­проміси і становлять історію правового регулювання в країні. А за­галом, на думку багатьох учених, право є ширшим поняттям, ніж норми і процеси, кодекси і прецеденти, суди і юристи. Право — це ідеологія, комплекс переконань і система інтегративних цінностей. Право повинно безперервно зміцнюватись, оскільки законність зали­шається постійною проблемою сучасного суспільства.

Аналіз особливостей розвитку політичної надбудови сучасного суспільства, переміщень і модифікації, які відбуваються в ній через

61

характерні процеси в соціально-економічній сфері, не буде повним без обґрунтованого розгляду трансформації, що властива праву зару­біжних країн.

Незважаючи на загальне визнання відносної самостійності пра­ва, при його вивченні, за усталеною традицією, переважають уяв­лення про механічну залежність права від держави та поширення на нього всіх змін, що відбуваються в державі.

Одним із найбільших виявів трансформації права є його експан­сія у такі сфери життя суспільства, які донедавна вважалися абсо­лютно далекими від правового регулювання. Йдеться не лише про відносини, які виникли внаслідок розвитку науки і техніки, нових технологій, тобто у галузях використання ядерної енергії, освоєн­ня космосу, застосування комп'ютерної техніки, біотехнології, ген­ної інженерії тощо. Детальнішій регламентації підлягають також взаємовідносини, що виникають у сфері виробництва і споживан­ня, трудового права, права інтелектуальної власності а також у сфері приватного підприємництва.

Серед виявів трансформації права особливу роль відіграє припи­нення його автономії у суспільстві. Класичні моделі права будува­лися згідно з концепцією "механічної юриспруденції". Право розгля­далося як структура замкнутих норм, незалежних від навколишньої соціальної реальності, норм незмінних, стабільних. Використання такого права ґрунтувалося на вмінні юристів, насамперед суддів, без огляду на час і зміни, що відбувалися у суспільстві.

Ситуація змінилася впродовж останніх десятиріч в умовах швид­кого процесу соціалізації всіх сторін життя. Право, яке раніше зас­тосовувалось для врегулювання передусім відносин між індивідами, опинилося в центрі життя суспільства. Від стану спокою право пе­рейшло до стану постійного руху, активності у вирішенні численних проектів "соціалізації" суспільства. Було б помилкою оцінювати цей процес як зміцнення законності в суспільстві. Сама по собі транс­формація права у феномен найважливішого соціального значення ще не гарантує його належного застосування і дотримання.

Позитивні, на перший погляд, тенденції збільшення обсягу нор­мативного матеріалу насправді створили певні проблеми, котрі юристи позначили як "хворобу права". В західних країнах викону­ють різноманітні дослідження для вивчення цих суперечностей пра­ва, намагаючись знайти спосіб їх вирішення. Якщо донедавна до ос­новних функцій права належали функції визначення взаємовідносин

62

між членами суспільства, проголошення дозволеної і недозволеної діяльності, приборкання спонтанних сил і спрямування їх на дотриман­ня правопорядку тощо, то нові функції права покликані зорієнтувати його на "соціалізацію". Зміна історичної ситуації, поява нових соціаль­них завдань визначають зміни у співвідношенні функцій права.

Питання для самоконтролю

Охарактеризуйте розвиток сучасного світового суспільства та

його вплив на еволюцію права.

Проаналізуйте вияви трансформації права в сучасний період.

Охарактеризуйте поняття системи права в різних країнах.

Тенденції в еволюції правової системи в сучасний період.

Що означає процес "деюридизації", який відбувається в різних

країнах?

Як впливають на розвиток права акти громадських організацій

і міжнародних установ?

Список використаної та рекомендованої літератури

Емельянов С. Право: определение понятия. — М., 1992.

Загийбайло В., Зайчик О. Эволюция современного буржуазного

государства и права. — К., 1991.

З.Зенин И. Гражданское и торговое право капиталистических ñòðàí. — Ì., 1992.

Колосов Ю. М. Международное право в современном периоде. —

Ì., 1991.

Кулагин М. Предпринимательство и право: опыт Запада. — М.,

1992.

Постников А. Движущие силы правового регулирования эко­

номики в капиталистических странах. — М., 1996.

Тихомиров Ю. Публичное право. — М., 1995.

63