2.5. Мусульманське право

На відміну розглянутих вище систем, мусульманське право не є самостійною галуззю науки. Це один з аспектів або частина ре­лігії ісламу. Ця релігія містить, по-перше, теологію, яка встановлює догми і постулати та уточнює, у що мусульманин повинен вірити; по-друге, шаріат, тобто приписи віруючим, як вони повинні по­водитися, а чого не мають робити. В перекладі шаріат означає "шлях слідування" і становить те, що називають мусульманським правом. Шаріат включає низку зобов'язань, які покладаються на право­вірного і за невиконання яких застосовуються різні санкції. Тобто шаріат побудований в основному на обов'язках людини, а не на її правах. Ще однією особливістю мусульманського права є те, що воно застосовується тільки у відносинах між мусульманами. Релі­гійний принцип, на якому це право засноване, не діє, якщо у відно­синах хоча б однією зі сторін є немусульманин.

Тісно пов'язане з релігією і цивілізацією ісламу, мусульманське право може бути по-справжньому зрозумілим лише тим, хто має хоч якесь уявлення про цю релігію.

Своєрідність притаманна і джерелам мусульманського права, ос­новними з яких є Коран — священна книга ісламу, Суна, іджма і кіяс.

Коран складається з висловлювань Аллаха, адресованих остан­ньому з його пророків і посланців Магомету, і є першим джерелом мусульманського права. Суна розповідає про буття та поведінку про­рока, прикладом якого повинні керуватися віруючі. Суна є збірником адатів, тобто традицій, що стосуються дій і висловлювань Магомета. Іджма складається з доповнень докторів ісламу, які дають відповідь на питання у тому разі, коли Коран або Суна не містять відповіді на них. Це доктрина мусульманського права, що побудована на принципах ісламу, таких як "моє суспільство ніколи не прийме помилкового рішення" або "те, що мусульмани вважають справедливим, є справед­ливим в очах Аллаха". Кіяс — це судження за аналогією.

Всередині мусульманського суспільства вирізняють різні шляхи слідування, що мають назву "толки" (напрями), або "ріти", кожен з яких являє собою певну школу, що по-своєму тлумачить мусульманське право. Існує чотири ортодоксальні толки, або "суніти": ханефітський

1  Див.: Мусульманське право. — К., 1996. 44

 

толк, визнаний найбільшою кількістю віруючих і поширений у таких країнах, як Туреччина, колишні азіатські республіки СРСР, Йорданія, Сирія, Афганістан, Пакистан, Бангладеш; малекітський толк — діє се­ред мусульманського населення Північної і Західної Африки; шафеїтсь-кий толк — переважає у курдів, в Малайзії, Індонезії і на східному уз­бережжі Африки; ханбаліїтський толк — в Аравії1. Серед несунітських толків основним є шиїтський ("шиїт" означає "єресь"), поширений в Ірані та Іраку.

Вважається, що мусульманське право є незмінним, але водночас зазначається його гнучкість. Воно містить дуже мало імперативних положень і надає широкі можливості вільній ініціативі.

З мусульманським (релігійним) правом не слід змішувати пози­тивні правові системи мусульманських країн, тобто потрібно роз­різняти поняття "мусульманське право" і "право мусульманських країн". Хоча теоретично всі галузі мусульманського права однако­во пов'язані з релігією ісламу, на практиці між ними є певні від­мінності. Особисте і сімейне право завжди вважалися найважливі­шими в шаріаті. Саме особистому статусу присвячено найбільшу кількість приписів Корану. Стосовно інших питань допускається більша "світськість", наприклад, у таких галузях, як конституційне право, кримінальне тощо.

На думку Р. Давіда, у XX ст. у праві мусульманських країн відбулися такі значні процеси, як "вестернізація" цього права, ко­дифікація, скасування особливих судів, покликаних застосовувати мусульманське право. За межами персонального статусу (особа, сім'я) у тих сферах, що не стосуються "священних основ", норми му­сульманського права поступилися місцем нормам, запозиченим у ро-мано-германської сім'ї або сім'ї загального права1.

Сучасні позитивні правові системи мусульманських країн від­різняються через неоднаковий суспільний розвиток цих країн, особливості власних традицій тощо, тому важко дати їх загальну характеристику.

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 47      Главы: <   8.  9.  10.  11.  12.  13.  14.  15.  16.  17.  18. >