Передмова

У сучасних умовах розвитку світу посилюються інтеграційні про­цеси в різних сферах суспільного життя і діяльності держав. Це сприяє формуванню нового підходу до вивчення права як одного з регуляторів більшості відносин. Як засвідчує аналіз зазначених процесів, світова спільнота визнає значення загальноправового прин­ципу для зближення правових систем держав світу. Саме тому досл­ідники з різних країн виявляють інтерес до вивчення та взаємного використання досвіду національних законодавств і міжнародно-пра­вових норм. Усе це зумовлює зростаюче значення компаративістики як науки.

Ще за античних часів дослідники-юристи застосовували порів­няльне правознавство. Так, наприклад, вивчення 153 конституцій грецьких держав і конституцій варварських народів дало змогу Аристотелю написати свій класичний твір — трактат про політи­ку1. Після вивчення законів Великої Греції у 450 р. до н. є. було ство­рено закони 12 таблиць Риму. За часів середньовіччя точилася пос­тійна дискусія про переваги чи то канонічного, чи то римського права.

Нині у сучасному мінливому світі провідною стає роль науки та дослідної діяльності, спрямованої на вивчення різних процесів і явищ, що відбуваються на планеті, з урахуванням їх урегульо-ваності правом. Особлива увага приділяється інститутам суспільно­го управління держави та права, що є основними чинниками регу­лювання життя як суспільства загалом, так і кожного індивіда. Виконаний дослідниками аналіз засвідчив, що кожен регіон планети характеризується певним відмінним укладом життя, правове регу­лювання якого здійснюється з урахуванням аспектів розвитку того або іншого суспільства. Особливості, притаманні кожному суспіль­ству, позначилися і на правових школах, що сформувалися в певно­му суспільному середовищі. Ці своєрідні особливості, що ґрунту­ються на дії окремих правових інститутів, лише підтверджують багатогранність сучасного світу.

1 Див.: Аристотель. Афинская политика. — М., 1996. — С. 17—24.

Сьогодні розширення зв'язків між різними країнами світу, поси­лення міграційних процесів не може не впливати і на правові від­носини, що виникають між учасниками світового співтовариства. Це пояснює зростання значення дослідної діяльності в галузі вив­чення різних правових систем, що потребує нового підходу до вив­чення порівняльного правознавства як самостійної навчальної дис­ципліни.

Слід зазначити, що посилення глобалізації та її вплив на роз­виток економіки сприяють зближенню національних правових сис­тем та їх інститутів. Водночас, з огляду на рівень такої універ­сальності економічних процесів, що впливають на суспільство, постає проблема збереження самобутності окремої особистості. Та­кий підхід дає змогу зберегти особливості розвитку середовища, в якому існує людина, в тому числі зберегти національні правові си­стеми та їх особливості, що з часом поглиблюються, підкреслюючи унікальність і своєрідність правових систем різних держав.

Нині цей процес характеризується зростанням інтересу до вив­чення і порівняльного аналізу правових систем країн світу. Уряд України — держави, що здійснює власну політику після розпаду СРСР, посилив увагу до вивчення змісту, організації і принципів діяльності урядів інших держав, які працюють в умовах сталої пра­вової системи, а також постійно досліджує правову регламентацію процесів правового впливу на відносини в суспільствах країн світу. Однак є певні труднощі, що істотно гальмують здійснення широ­комасштабних комплексних порівняльних досліджень. Серед них слід зазначити насамперед надзвичайну обмеженість матеріалів для дослідження, розпорошення зусиль невеликого кола науковців з порівняльного правознавства тощо. Це підтверджує і недостатня кількість літератури з порівняльного правознавства в Україні.

Пропонований курс лекцій допоможе усунути прогалини у цій сфері юридичної науки. Він розроблений на основі праць росій­ських, українських і зарубіжних науковців і має пізнавальний ха­рактер. У посібнику визначено особливості порівняльного право­знавства, його функції, методологію та місце в системі юридичних наук, а також практично-прикладний аспект дисципліни. Галузі пра­ва різних правових систем, їх відмінності й особливості розглянуто і проаналізовано з використанням порівняльного методу.