1.2. Загальна характеристика і предмет порівняльного правознавства

У правовій літературі, присвяченій дослідженню різних правових систем, використовуються різні терміни, такі як "порівняльне пра­во", "порівняльне правознавство", "компаративістика", "порівняльна юриспруденція", "порівняльний аналіз правових актів і систем" тощо.

Як зазначає О. Тихомиров, з наукового погляду найближчим до поняття "порівняльне правознавство" є термін "компаративістика". На думку О. Лисенко, терміну "порівняльне право" і "порівняльне законодавство" не повинні вживатись як тотожні терміну "порів-

8

няльне правознавство", бо це може призвести не лише до термі­нологічної плутанини, а й до змішування різних за своїм змістом явищ. Оскільки терміни "право", "законодавство" пов'язані з яви­щами, призначенням яких є регулювання поведінки людей та їх спільнот, то може виникнути думка про виникнення якоїсь нової галузі "порівняльного" права, тоді як порівняльне правознавство є лише системою знань, а не правил поведінки1.

Дослідники з інших країн, зокрема К. Цвайгерт, X. Кетц та інші, вважають, що термін "порівняльне право" є цілком прийнятним, адже він широко вживається протягом тривалого часу.

Свою точку зору на вживання цього поняття пропонують О. Харитонова і Є. Харитонов, зазначаючи, що терміни "порівняль­не право", "порівняльне правознавство" і "компаративістика" до­цільно вважати рівнозначними, оскільки найважливішим є те, який зміст вкладається при їх використанні.

Точка зору авторів посібника збігається з думкою дослідників з України: термін слід використовувати залежно від його змістовно­го навантаження при визначенні об'єкта або напряму галузі, або розбіжностей правових інститутів тощо. Однозначно тотожного визначення бути не може, тому що правознавство — це міжгалу­зева визначеність, це право як один з напрямів тієї або іншої га­лузі, а компаративістика — це іншомовний термін, який означає загальне поняття "система порівняння правових систем". Отже, до­цільніше вживати ці терміни у тому разі, коли визначають спрямованість дослідної діяльності з вивчення об'єкта.

Однією з основних проблем сучасної компаративістики, крім загальнотеоретичних питань та дослідження провідних правових систем сучасності, є порівняльно-правові дослідження у межах га­лузевих теоретико-історичних і спеціальних (прикладних) юри­дичних наук. Нинішній стан розвитку порівняльного правознавства характеризується, так би мовити, переходом у русло досліджень, що мають практичне значення. Це зумовлено тим, що кожна дер­жава має своє право. У світі немає двох таких держав, в яких би правопорядок повністю збігався. Більш того, в багатьох державах у межах однієї правової системи відбувається поділ права на ре­гіональне (у федеративних державах, таких, як США, Російська

1 Лисенко О. М. Порівняльне правознавство як наука та його місце в системі юри­дичних наук. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2001.

Федерація), релігійне (наприклад, в Індії) або за расовими ознаками (зокрема, в Малайзії).

Як відомо, існує міжнародне право, покликане регулювати у сві­товому або регіональному масштабі міждержавні та зовнішньоеко­номічні відносини. Слід зазначити, що розбіжності між правом різ­них країн значно зменшуються, якщо ці країни орієнтуються на систему міжнародно-правових норм, що виходять зі змісту постій­ніших, аніж конкретні норми, елементів, які використовуються для створення, тлумачення, оцінки норм. Порівняння рішень, що пропо­нуються різними правопорядками, дає змогу точніше зрозуміти сутність по-різному врегульованих ними соціальних проблем.

В юридичній науці порівняльному правознавству приділяється дедалі більше уваги. Хоча суперечки і дискусії щодо статусу цього наукового напряму в системі правових наук тривають і сьогодні, наразі загальновизнано, що порівняльні дослідження права досить важливі для подальшого розвитку юридичної науки1.

Порівняльно-правові дослідження разом з традиційним історич­ним, нормативним, соціологічним баченням права дають можли­вість вивчити ті явища правової дійсності, які раніше не охоплю­валися проблематикою правознавства, і вийти за межі національної правової системи. Для юридичної науки, що звертається насамперед до національного права, використання порівняльного правознавства особливо важливе, оскільки воно допомагає встановити, як вирі­шується одна й та сама проблема в різних країнах, дає змогу розши­рювати юридичні дослідження, враховувати зарубіжний правовий Досвід.

Порівняльне правознавство — це структурована концептуально-понятійна система правових знань, систематизовані та взаємопов'язані уявлення про основні правові системи сучасності, теорії застосування порівняльного методу в науково-пізнавальному і практично-приклад­ному аспекті. Порівняльне правознавство характеризується не так хронологічними, як просторовими змінами. Це зумовлено тим, що воно завжди розвивалося в межах досить чітко відокремлених один від одного культурно-історичних регіонів. Зокрема, однією з особли­востей стану сучасної юридичної компаративістики є значне розши­рення її географії.

1  Про це, зокрема, пише Л. Тимченко (Тимченко Л. Д. Международное право: Учеб­ник. — Харьков, 2000), а також інші автори.

10

Компаративістські концепції минулого використовуються у су­часному порівняльному правознавстві насамперед як доктрини. Сформувавшись у відповідних пізнавальних сферах, вони природ­но входять до структури сучасної юридичної компаративістики. Без вивчення історії компаративістських концепцій, без ознайомлення з її матеріалами, без оцінки пізнаного не можна виокремити коло основних питань, дослідження яких становить предметний зміст сучасного порівняльного правознавства. Це дає змогу пізнати роз­виток юридичної компаративістики.

Сучасне порівняльне правознавство більш диференційовано і глибоко, ніж раніше, осмислює процеси, які відбуваються на пра­вовій карті світу. Крім того, структура сучасної юридичної ком­паративістики є складною, і в ній можна виокремити своєрідне концептуально-понятійне ядро — положення, що характеризують переважно конкретно-історичні особливості об'єкта і пізнавальні установки її провідних представників.

Компаративісти прагнуть відшукати витоки правових явищ у зарубіжних правових системах і визначити тенденції їх розвитку. Власне, саме в процесі досягнення цієї мети і відбувається порів­няння. Об'єктами в цьому разі є національна і зарубіжна правові системи, які розглядаються через призму виявлення в них загаль­ного і специфічного та можливості використання зарубіжного дос­віду для вирішення конкретних правових завдань.

Будь-яке порівняння у галузі права завжди ґрунтується на кри­теріях, що мають об'єктивно-оцінний характер. Найширше порів­няльне правознавство використовується передусім у наукових дис­кусіях для одержання нових знань про предмет. Воно слугує також інструментом правової політики у галузі законотворчості і пра­восуддя. І, нарешті, важливою сферою його застосування є вик­ладання в юридичних вузах і на юридичних факультетах.

Порівняльне правознавство використовується у різних сферах для вирішення найрізноманітніших завдань:

при розробці проектів важливих національних законів з ме­

тою знаходження оптимального рішення для врегулювання

проблеми;

у дискусіях про правову політику результати порівняльно-

правових досліджень є переконливим аргументом;

для розвитку юридичної науки порівняльне правознавство

надає багатий матеріал, що використовується в наукових

11

диспутах з проблем національного права і з метою впливу на законодавця для досягнення необхідних змін у правовій політиці і для сприяння прогресивному розвитку права;

у судах, особливо у справах з іноземним елементом, коли

потрібно не лише застосовувати право зарубіжних країн, а й

установити його точний зміст;

при розробці міжнародних угод спочатку виконують інтен­

сивні порівняльно-правові дослідження;

у навчальному процесі порівняльне правознавство є ефек­

тивним дидактичним засобом і допомагає краще зрозуміти

національне право та взаємозв'язок існуючих у ньому тра­

дицій, наближення різних правових культур.

Визначення предмета порівняльного правознавства пов'язане з назвою цієї науки і навчальної дисципліни. Отже порівняльне пра­вознавство має справу насамперед з такими явищами, процесами і поняттями, як процес порівняння, порівняльний метод, зіставлення і протиставлення, що застосовуються до таких категорій, як право, правові явища, правові інститути. За допомогою порівняння одні правові системи співвідносяться, зіставляються або протиставля­ються іншим правовим системам.

Предмет компаративістики може бути диференційованим і зале­жить від мети дослідження, галузі права, інституту або інших еле­ментів правових систем, що порівнюються. На визначення предмета впливають також напрями дослідження, тобто вертикальний (історич­ний) або горизонтальний (сучасні правові системи). У першому ви­падку предметом є еволюція правових систем, у другому — порівнян­ня на певному статичному рівні.