11.4. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14  16
17 18 19 20 21 22 23
         43     48  50
51 52 53 54 55 56 57 58 59

В Україні існує система органів управління в галузі охорони навколишнього середовища — це юридично самостійні державні, самоврядні й громадські інституції, уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні, організаційно-експертні, контрольні та інші функції в галузі забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

До системи органів управління в галузі охорони навколишнього середовища належать:

І. Органи загального державного управління

1. Органи центральної державної виконавчої влади:

Кабінет Міністрів України;

Постійна урядова комісія з питань техногенної екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій;

Рада національної безпеки.

2. Органи державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим:

— уряд Автономної Республіки Крим.

3. Органи місцевої державної виконавчої влади:

обласні державні адміністрації;

Київська міська державна адміністрація;

Севастопольська міська державна адміністрація;

районні державні адміністрації;

районні в м. Києві державні адміністрації;

районні в м. Севастополі державні адміністрації;

Органи спеціального державного управління

Органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології:

Міністерство екології та природних ресурсів України;

Міністерство охорони здоров’я України.

Органи спеціального поресурсного управління:

Державний комітет України по земельних ресурсах;

Державний комітет України по водному господарству;

Міністерство праці та соціальної політики України;

Державний комітет лісового господарства України.

Органи спеціалізованого функціонального управління:

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

Міністерство внутрішніх справ України;

Державний комітет України стандартизації, метрології та сертифікації.

Органи спеціалізованого галузевого управління:

Міністерство палива та енергетики України

Органи місцевого самоврядування

міські Ради народних депутатів;	обласні Ради народних депутатів;
селищні Ради народних депутатів;	районні Ради народних депутатів;
сільські Ради народних депутатів;	районні в містах Ради народних депутатів.

Органи громадського управління

Українське товариство охорони природи;

Українська екологічна академія наук;

Українська екологічна асоціація «Зелений світ»;

Національний екологічний центр;

Український екологічний фонд.

Верховна Рада та Кабінет Міністрів України вже схвалили деякі закони й постанови щодо вдосконалення системи управління природокористуванням. Це Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р.), Закон «Про тваринний світ» (1993 р.), постанови: «Про посилення охорони запасів цінних видів риб, ссавців, водних безхребетних й водних рослин», «Про порядок обмеження, тимчасової заборони чи припинення діяльності підприємств, установ і організацій у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища», «Про порядок визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища», «Про створення Державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки».

Президент України видав Укази зі згаданої проблеми, зокрема: «Про заходи щодо організації роботи по поліпшенню екологічного стану р. Дніпро та якості питної води», «Про додаткові заходи щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи».

Органи державного управління з регулювання відносин щодо охорони навколишнього природного середовища отримали такі повноваження:

Верховна Рада України:

визначає основні напрямки державної політики в галузі охорони природного середовища;

затверджує державні екологічні програми;

визначає правові основи регулювання відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища;

приймає рішення про припинення діяльності підприємств і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

визначає повноваження Рад народних депутатів, порядок організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

установлює правовий режим зон надзвичайної ситуації оголошує такі зони на території республіки та визначає статус потерпілих громадян.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим:

визначає порядок організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього середовища й використання природних ресурсів;

визначає повноваження Рад народних депутатів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів;

забезпечує реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян;

затверджує екологічні програми;

організує вивчення навколишнього середовища;

створює й визначає статус позабюджетних, резервних, у тому числі й валютних, фондів для фінансування програм та інших заходів з охорони навколишнього середовища;

приймає рішення про визначення територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні;

припиняє діяльність підприємств у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього середовища;

установлює в разі потреби нормативи екологічної безпеки вищі, ніж ті, що діють на території України.

Кабінет Міністрів України:

здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України екологічної політики;

забезпечує розробку державних республіканських, міждержавних і регіональних екологічних програм;

координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій України з питань охорони навколишнього середовища;

визначає порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, захоронення (складування) відходів;

встановлює порядок та граничні розміри плати за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, захоронення (складування) відходів, інші види шкідливого впливу на довкілля;

приймає рішення щодо категорійності та організації нових об’єктів природно-заповідного фонду країни;

організує екологічне виховання та екологічну освіту громадян;

приймає рішення про зупинення або припинення діяльності підприємств, установ і організацій (незалежно від форм власності та підпорядкування) у разі порушення ними екологічного законодавства.

Міністерство екології та природних ресурсів України та його органи на місцях:

здійснюють комплексне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в країні, проводять єдину науково-технічну політику з питань охорони навколишнього природного середовища й використання природних ресурсів, координують діяльність міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій в цій галузі;

ведуть державний контроль за використанням і охоро-
ною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферно-
го повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу й виключної (морської) економіч-
ної зони держави, а також за додержанням норм екологічної безпеки;

забезпечують роботу державної екологічної інформаційної системи;

затверджують нормативи, правила, беруть участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів;

здійснюють державну екологічну експертизу;

одержують безплатно від міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;

видають дозволи на захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів, на скиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, та спеціальне використання природних ресурсів, відповідно до законодавства України;

обмежують чи припиняють діяльність підприємств і об’єктів незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням лімітів на викиди та скиди забруднюючих речовин;

подають позови щодо відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

складають протоколи та розглядають справи про адміністративні правопорушення в галузі охорони природного середовища й використання природних ресурсів;

керують заповідною справою, ведуть Червону книгу України;

координують роботу інших спеціально вповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;

здійснюють міжнародне співробітництво з питань охорони навколишнього природного середовища, вивчають, узагальнюють і поширюють міжнародний досвід у цій галузі, забезпечують виконання зобов’язань України за міжнародними угодами з питань охорони навколишнього природного середовища.

Місцеві Ради народних депутатів:

забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян;

дають згоду на розміщення з урахуванням екологічних вимог на підвідомчій території підприємств, установ і організацій;

затверджують з урахуванням екологічних вимог проекти планування й забудови населених пунктів, їх генеральні плани та схеми промислових вузлів;

видають і скасовують дозволи на окреме спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

затверджують місцеві екологічні програми;

організовують вивчення навколишнього природного середовища;

створюють і визначають статус позабюджетних, резервних, у тому числі валютних, фондів для фінансування програм та інших заходів з охорони навколишнього природного середовища;

організовують у разі необхідності проведення екологічної експертизи;

інформують населення про стан навколишнього природного середовища;

організовують роботу з ліквідації екологічних наслідків аварій, залучають до цих робіт підприємства, установи й організації (незалежно від їхнього підпорядкування та форми власності) та окремих громадян;

приймають рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;

здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

припиняють господарську діяльність підприємств, установ і організацій місцевого підпорядкування, а також обмежують чи припиняють (тимчасово) діяльність не підпорядкованих Радам підприємств, установ та організацій у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

координують діяльність відповідних спеціально вповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів на території місцевої Ради народних депутатів.

Виконавчі й розпорядчі органи місцевих Рад народних депутатів:

здійснюють реалізацію рішень відповідних Рад народних депутатів;

координують діяльність місцевих органів управління, підприємств, установ і організацій, розташованих на території місцевої Ради народних депутатів, незалежно від форм власності та підпорядкування;

організують розробку місцевих екологічних програм;

визначають порядок оплати та розміри платежів за забруднення навколишнього середовища та захоронення (складування) відходів;

затверджують для підприємств, установ та організацій ліміти використання природних ресурсів, за винятком ресурсів республіканського значення, ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, за винятком викидів і скидів, що призводять до забруднення природних ресурсів республіканського значення або природного середовища за межами території цієї Ради народних депутатів;

організують збирання, переробку, утилізацію й захоронення промислових, побутових та інших відходів на своїй території;

формують і використовують місцеві позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;

погоджують поточні й перспективні плани підприємств, установ і організацій з питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;

забезпечують систематичне та оперативне інформування підприємств, установ, організацій та населення про стан навколишнього природного середовища, захворюваність населення;

організують екологічну освіту та екологічне виховання громадян;

приймають рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Громадське управління в галузі охорони навколишнього середовища здійснюється громадськими об’єднаннями, якщо така діяльність передбачена їхніми статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України.

Громадські природоохоронні об’єднання мають право:

розробляти й пропагувати природоохоронні програми;

утворювати громадські фонди охорони природи за погодженням із місцевими Радами народних депутатів; за рахунок власних коштів і добровільної трудової участі членів громадських об’єднань, виконувати роботи з охорони та відтворення природних ресурсів, збереження та поліпшення стану навколишнього середовища;

брати участь у проведенні спеціально вповноваженими державними органами управління перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;

проводити громадську екологічну експертизу, оприлюднювати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення;

одержувати в установленому порядку інформацію про стан навколишнього середовища, джерела його забруднення, про програми й заходи з охорони навколишнього середовища;

виступати з ініціативою проведення референдумів з питань, пов’язаних з охороною природи, використанням природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки;

вносити до відповідних органів пропозиції про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Метою управління в галузі охорони навколишнього середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів.