8.4. Строк на оскарження та наслідки подання скарги

Важливим питанням є визначення строку, протягом якого можна оскаржити адміністративний акт. Чинний Закон «Про звернення громадян» передбачає, що скарга на рішення може бути подана протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина із прийнятим рішенням. Підхід загалом логічний, але цей Закон не враховує існування такої категорії учасників адміністративної процедури як заінтересовані особи, а за таких умов загальний річний строк є неприйнятним. Адже рішення адміністративних органів можуть виконуватись надзвичайно швидко, і тоді виникатиме проблема повернення попереднього стану та відшкодування шкоди (наприклад, коли розпочато якесь будівництво). Через це строк для адміністративного оскарження повинен бути коротким, скажімо, місяць або й менше.

З точки зору права важливо визначитись у часовому моменті, коли починається перебіг строку на оскарження. Логічно, що це має бути пов'язано з моментом доведення акта до відома особи, тобто фактично з моментом набуття ним чинності. Відповідно, недоведення акта до відома хоча б однієї заінтересованої особи робить проблематичним виконання такого акта, адже зберігається ймовірність його оскарження. Таким чином, пов'язуючи строк для оскарження адміністративного акта з фактом доведення його до відома осіб, прав та законних інтересів яких він стосується, держава запроваджує стимулюючу норму, адже особа, якій вигідне виконання акта, зацікавлена якнайшвидше довести його до відома заінтересованих осіб.                                                                         |

Принциповим питанням у механізмі адміністративного оскарження є правові наслідки подання скарги, зокрема зв'язок подання скарги й вико-нуваності оскаржуваного рішення. Тобто те, чи зупиняється внаслідок подання скарги виконання адміністративного акта. У країнах, де оскарження в адміністративному порядку не зупиняє дії акта (скажімо, у Нідерландах), в законодавстві передбачена можливість звернення одразу безпосередньо до адміністративного органу або суду за так званим «швидким захистом», тобто з клопотанням про зупинення дії адміністративного акта.

Привабливішим для приватних осіб є правило про автоматичне зупинення виконання адміністративного акта у разі подання скарги в адміністративному порядку. Відповідно, до виконання адміністративного акта не можна приступати, доки не закінчився строк адміністративного оскарження, а якщо скаргу подано, то до завершення її розгляду. Проте, незважаючи на достатню демократичність цієї концепції, все ж необхідно відзначити, що її недоліком є можливість зловживань. Наприклад, платник податків, бажаючи просто відтягнути строк сплати донарахованого податку, може подати однозначно необгрунтовану скаргу. До речі, саме так сьогодні оцінюють положення українського законодавства, за яким оскарження в адміністративному порядку зупиняє «виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні,

77

>>>78>>>

на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неуз-годженою»129. Таким чином деякі недобросовісні платники податків фактично отримують безвідсотковий податковий кредит. Проте у наведеному прикладі значна частка вини нашої держави, адже якщо сьогодні допустити негайне виконання таких рішень (як це робиться у більшості країн), то у разі правоти скаржника домогтися повернення коштів з бюджету буде практично неможливо. Незважаючи на цей приклад, на нашу думку, загальним має бути правило про автоматичне зупинення виконання адміністративного акта фактом подання скарги в адміністративному порядку. А в законодавстві доцільно передбачити випадки або категорії справ, коли загальне правило не діє і допускається негайне виконання адміністративного акта. Саме такі механізми передбачені, наприклад, у законодавстві ФРН130.

Початок перебігу строку розгляду скарги необхідно пов'язувати з фактом отримання скарги суб'єктом розгляду скарги. Для того щоб особа мала достатні юридичні гарантії для підтвердження факту подання скарги, адміністративний орган повинен видавати особі письмову довідку із зазначення номеру й дати реєстрації скарги. Якщо скаргу отримано поштою, зокрема електронною, то особі аналогічним способом повинна надсилатися довідка про отримання скарги.