8.2. Прохання про перегляд

Процедура адміністративного оскарження, безперечно, вимагає розвитку. Із запровадженням на конституційному рівні демократичних засад організації публічної влади на сьогодні є ціла низка органів, які не входять до жодної вертикалі й нікому не підпорядковуються. Наприклад, місцеві ради чи місцеві голови не мають вищих щодо себе органів або посадових осіб, звідси постає питання — куди можна оскаржити їхні рішення, дії та бездіяльність, крім суду? Така сама ситуація з адміністративними органами,

122 В даному контексті треба розглядати як грубу помилку норму частини другої статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року, з якої випливає, шо «розпорядження голови державної адміністрації, що... є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються... в судовому порядку».

72

>>>73>>>

які мають виключну компетенцію або є вищими у своїй системі. Так, сьогодні законодавство не передбачає адміністративних механізмів скасування актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Рішення Кабінету Міністрів України неможливо оскаржити в адміністративному порядку, оскільки уряд є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Конституційне повноваження Президента України скасовувати акти Кабінету Міністрів, на нашу думку, стосується насамперед нормативно-правових актів Кабміну (постанов) і є засобом політичного, а не адміністративного контролю. З точки зору права і доцільності некоректно робити обов'язком глави держави розгляд скарг на рішення Кабінету Міністрів. Крім того, право скасування не означає наявності повноваження прийняти власне рішення з цього питання. А на нашу думку, саме право приймати власне рішення замість оскаржуваного є характерною ознакою інституту адміністративного оскарження.

Фактично для розв'язання проблеми безієрархічності у праві деяких країн окремо існує інститут «прохання про перегляд» або «заперечення», чи так званої «неформальної» скарги. Тобто особа звертається до органу, що прийняв рішення, з проханням про повторний розгляд цієї справи та зміну рішення. А вже оскарження до вищого чи спеціального апеляційного органу, як правило, називається «апеляцією»123.

Якщо керуватися лише класичною схемою, тобто оскарженням до вищого органу, то особа, не згодна з рішенням органу, який не має вищого щодо себе органу, обмежується в правовому захисті. Адже виходить, що особа змушена звертатися за захистом одразу до суду, хоча її може відлякувати складність, тривалість та вартість судового процесу. До того ж у судовому порядку немає можливості оскаржити рішення на предмет доцільності. Тому для забезпечення додаткових гарантій правового захисту особи доцільно передбачити механізм перегляду рішення органом, який його прийняв.

Можливо, загальними теоретичними моделями, а отже, додатковими термінами на кшталт «прохання про перегляд» або «апеляція» не варто ускладнювати наше законодавство, щоб не заплутувати особу стосовно того, на що вона має право, а на що — ні. Й у чиновника не повинно бути «зайвих» підстав для відмови у прийнятті скарги, оскільки вона неправильно називається. Тому нам видається можливим, щоб документ, яким висловлюється незгода особи з прийнятим рішенням, незалежно від того, чи це є апеляція (скарга), що подається вищому органу, чи «прохання про перегляд», і надалі називався просто скаргою. Процедурна ж відмінність є очевидною: прохання про перегляд можна подати лише до того органу, який прийняв рішення, і саме цей орган розглядає подану скаргу.

Загальний порядок подання скарги може бути досить гнучким. Особа може подати скаргу або до адміністративного органу, рішення якого оскаржується, або до вищого органу, якщо такий існує. При цьому,

123 Хоча, приміром, у Польщі «скарга» («оскарження») стосується процедурних рішень, дій та бездіяльності, а «апеляція» — кінцевого рішення у справі.

73

>>>74>>>

навіть якщо подається звичайна скарга, а не прохання про перегляд, доцільно передбачити правило, за яким органу, рішення якого оскаржується, надається певний час для направлення скарги разом зі справою вищому органові. За цей час адміністративний орган може сам іще раз перевірити справу і задовольнити скаргу та скасувати або змінити оскаржуване рішення. Описаний механізм дає можливість адміністрації виправити власну помилку, а особі відстояти свої права та законні інтереси.