ПЕРЕДМОВА

Однією із головних цінностей Конституції України є проголошення ідеї правової соціальної держави. В ряду принципів правової держави є принцип верховенства права, який передбачає пов'язаність правом громадян, держави та її службовців. Одним із шляхів реалізації принципу верховенства права є досягнення стану суспільної поваги до права, як певної природно обумовленої закономірності існування соціальної форми матерії та загальносоціальної цінності.

Особливо важливим є з'ясування шляхів формування поваги до права у тієї частини державних службовців, що професійно займаються охороною права. Зокрема, до цієї групи відносяться співробітники міліції, для яких повага до права, заснованного на внутрішній переконаності особистості, на усвідомленні соціальної цінності права, його слушності, справедливості та солідарності з правом і законом визначальна якість та сутність професійної діяльності.

В реальній правовій дійсності відбувся розрив між проголошеними правовими принципами Конституції та втіленням їх в системі позитивної нормотворчості та реалізації. Поширеним став правовий нігілізм населення. Правовий нігілізм уразив і правоохоронні органи. Особливо загострились проблеми збереження природних прав і свобод громадян, криміналізації державної влади на всіх рівнях, корупції. Актуальним і небезпідставним є питання про загрозу національній безпеці суспільства в цілому.

Нова система суспільних відносин викликала необхідність підвищення значення правоохоронної діяльності держави, зміни змісту форм і методів боротьби із злочинністю та перебудови організаційної структури правоохоронних органів адекватно потреб оновлення всього механізму правового регулювання. З метою реалізації потреби суспільства і держави в науковій організації юридичної діяльності" постає завдання реорганізації правового виховання на засадах нового демократичного політико-правового

мислення та оновлення професійної правосвідомості правоохоронців, зокрема, співробітників органів внутрішніх справ.

Відповідно до цього виникає потреба: з'ясування об'єктивних закономірностей сутності дії природних, позитивно-правових та психологічних механізмів поваги до права в структурі правосвідомості; визначення поняття, теоретичної моделі та концепції формування професійної правосвідомості співробітників ОВС.

Методологічну і теоретичну основу цього дослідження складають наукові положення філософії, соціології, психології, загальної теорії права, галузевих правових наук.

Результати дослідження розширюють теоретичні уявлення про загальне поняття правосвідомості, поняття професійної правосвідомості та особливості правосвідомості співробітників міліції, її зміст, призначення, місце і роль у всьому процесі соціальної дії права. В роботі з'ясовуються соціально-економічні, психологічні, політичні, правові та етичні особливості формування професійної правосвідомості, визначається місце і роль юридичної освіти та правового виховання в цьому процесі.

Питання про поняття, структуру і суть правосвідомості ґрунтовно розроблені в літературі. Разом з тим не можна не відзначити загальний методологічний недолік розробок з цього питання: поняття правосвідомості розглядалось з формально-юридичних, позитивістських позицій, а сутність через догматизовано-класову призму.

В запропонованій роботі у розумінні поняття правосвідомості відображаються сучасні підходи до розуміння поняття права як категорії, що відображає всі аспекти існування феномену права: від природних та соціально-психологічних закономірностей існування суспільства до звичаєвого, та позитивного права.

Правосвідомість - це специфічна форма відображення особою ткономірностей існування соціальної форми матерії, яка включає

інтелектуальні, емоційні та вольові процеси і стани: правові почуття, знання, переконання, вольові установки та ін.

Автор звертає увагу на аналіз пізнавальної (когнітивної), емоційної та мотиваційно-вольової форми діяльності свідомості. Окремо в структурі правосвідомості виділяється та з'ясовується поняття «почуття права».

Почуття права людиною - це і єдина та протилежна імперативно-атрибутивна дихотомія психологічного переживання, і природно вкорінене почуття духовно-правової гідності, правової автономії, взаємного визнання, і воля до права та його принципів. Іншими словами, прававі почуття можна визначити як генетичне та соціальне обумовлене почуття певних взаємних прав і обов'язків між людьми на основі почуття справедливості та необхідності природної рівноваги людини у суспільстві і суспільства у світі матеріального.

Почуття права - це почуття особи природного об'єктивно обумовленого порядку речей, процесів, станів і закономірностей існування та розвитку матеріального світу і суспільства зокрема.

Розглядаючи поняття «повага до права», автор звертає увагу на два головних аспекти цього питання:

•        поваги до права як до певної природно-правової загальнолюдської незаперечуваної цінності;

•        поваги до позитивного права чи у конкретній його зовнішній формі відображення у часі і просторі стосовно певної держави, чи у співвідношенні з позитивним правом, що накопичило все людство.

Тому до складових «моделі» поваги до права відноситься :

•        відношення до права, як загальнолюдської цінності;

•        відношення до ггравотворчості та позитивного права (з точки зору його номосу, принципів, лібертарно-юридичного та функціонального, рівнів);

•        відношення до правореализацп.

Важливою складовою в структурі правосвідомості є правові установки, які включають три виміри: когнітивний (пізнавальний), афективний (емоційний) і поведінковий (конативний). Сутність правової установки

5

співробітників органів внутрішніх справ визначається: як готовність, схильність до усвідомлення і реалізації змісту і сутності природно-правової рівноваги буття людини і суспільства.

Співробітники міліції сприймають, усвідомлюють, інтерпретують, пояснюють чи передбачують правові явища з допомогою певних понятійних систем та моделей правового характеру. Моделі уявляють собою певні біполярні дихотомічні правові конструкта і утворюють ієрархічну систему. Система конструктів, їх послідовність, супідрядність, правова сутність та інші кількісні та якісні характеристики визначають відповідний морально-правовий вибір особи та установки до дії в правовій сфері. Дієвість та стабільність цієї системи створюється в результаті багаторазового застосування та аналізу ступеня її доцільності та ефективності в тих чи інших умовах соціально-правового середовища.

Середовище створює та є носієм економічних, політичних, правових, моральних та інших цінностей. Кожний із цих чинників визначає змістовну та якісну структуру фахової правосвідомості та опосередковує конкретні прояви процесу її формування.

Формування професійної правосвідомості співробітників міліції уявляє собою процес впливу факторів об'єктивного у суб'єктивного характеру. Серед суб'єктивних найважливішими є правове виховання та освіта. До факторів об'єктивного характеру відносяться: соціальна, економічна, політична, правова системи суспільства і відповідні їм правові, політичні, економічні, етичні, рілігійні та ін. погляди, тобто, та соціальна і, особливо, правова практика в якій живуть, формуються і діють люди та їх соціальні організації та спільності.

З усієї сукупності чинників формування правосвідомості уявляється можливим виділити деякий ряд чинників, що мають істотний вплив на стан фахової правосвідомості співробітників міліції.

Одним із чинників формування професійної правосвідомості юристів є правове виховання. В структуру правового виховання включається: навчання

праву, виховання поваги до права, формування системи правових переконань, ідеалів та установок на соціально-цінну професійно-правову діяльність.

З ряду об'єктивних факторів формування професійної правосвідомості виділяються соціальне середовище та його матеріальна, соціально-політична, правова, духовна, культурно-побутова сфери суспільного життя. Стабільність, демократичність, об'єктивна природна обумовленість соціальної та правової системи суспільства створює і відповідний змістовний і якісній тип правової свідомості юристів. В той час, недемократичні державні режими, зокрема, брежнєвський тоталггарно-номенклатурний державний політико-економічний режим корупції, як системи позаправових способів, методів і засобів завоювання, здійснення, утримання й використання політичної влади, народжують і відповідну суспільну ідеології та її носіїв.

Особливе місце в ряду факторів формування професійної правосвідомості юристів займає психологічний фактор.

В психологічній науці практично немає єдиної теорії розвитку особистості, здатної представити проблему у всьому її різноманітті. Різні теорії виділяють лише окремі аспекти поняття особистості і представляють їх найбільше значимими.

Так, психоаналітична теорія Фрейда - це психодинамічний підхід до вивчення поведінки людини, відповідно до якого неусвідомлювані психологічні конфлікти контролюють поведінку людини.

Гуманістичний напрям у вивченні особистості представляють роботи Абрахама Маслоу та його концепція ієрархії потреб. У піраміду ієрархії потреб в порядку домінування А. Маслоу відніс такі потреби: 1) фізіологічні; 2) безпека і захист; 3) приналежність і кохання; 4) самоповага; 5) самоакту алізація.

Одним із піонерів когнітивного напрямку зі своєю теорією конструктів особистості був Джордж Келлі. Келлі стверджував: що поведінка людини визначена її конструктами, що використовуються для прогнозу майбутніх подій. Конструктивна система людини змінюється внаслідок своєї

7

непридатності для правильного прогнозу подій і змінюється в міру необхідності інтерпретувати нові події.

Формування особистості юристів не вичерпується розглянутими психологічними механізмами, а включає безліч інших психологічних перетворень, що у даний час достатньо широко висвітлюються в теорії і практиці психологічної науки.

Важливе місце в роботі займає соціально-політичний фактор формування правосвідомості. Ряд висвітлених проблем в певній мірі акцентує увагу на проблемах нинішнього стану нашого суспільства та шляхах розробки національної ідеології розвитку суспільства і місця в ньому правоохоронних органів.

До соціальне - культурних чинників формування правосвідомості можна віднести соціальні установки в неправовій сфері. Істотне місце в системі цих чинників займає мораль.

Моральні почуття - це духовне джерело кожної людини, його двигун, природна невід'ємна якість.

Моральні норми і принципи виникають, розповсюджуються і підтримуються у суспільстві шляхом усвідомлення людьми внутрішньої потреби до вчинення добра. Певні моделі такої поведінки стають загальновизнаними і відповідно оцінюваними. Сутність цих норм в тому, що потреба в тих чи інших діях виникає внаслідок реалізації стану внутрішньої духовної рівноваги через потреби доброчинної діяльності і справедливості. Стимулом до добра є саме добро, а не будь-яка подяка за це добро.

В роботі визначаються основні системоутворюючі принципи та деякі норми етичного кодексу поліції. Зокрема, визначається поняття етичної норми, зміст та сутність етичного обов'язку, мети, угоди, моральної крайньої необхідності, відповідальності, принципи етичного прагнення, власної духовно-етичної рівноваги, етичної солідарності, спорідненості етичного почуття, етичної гідності.етичної рівноваги, взаємовизнання та етичної недоторканості, етичних очікувань та ін.