1.5. Групова та індивідуальна фахова правосвідомість співробітників міліції

Теорія соціальних груп виділяє самі різноманітні спільності людей. Стосовно до проблеми правосвідомості співробітників міліції виправданою вважається позиція розгляду останньої через розуміння великих і малих соціальних груп.

Велика соціальна група - особовий склад співробітників міліції. Мала соціальна група може бути розглянута, як колектив окремого органа внутрішніх справ, його підрозділів, окремих служб.

Основний критерій виділення тієї або іншої групи - є спільність цілей і завдань, інтересів, цінностей, стереотипів і настроїв, корпоративності, згуртованості, групових норм і стандартів, відношенням до інших соціальних груп, а також, відповідно тому спільність фахової діяльності й адекватної спеціальної підготовки, що і визначає сутність їхньої правосвідомості.

У якості соціальної групи особовий склад міліції несе в собі всі основні ознаки цього виду спільності. Його особливістю є, зокрема, спроможність бути суб'єктом певної поведінки і діяльності. У зв'язку з цим дії індивіда приймають груповий характер впливу на суспільні відносини.

Особовий склад міліції як соціальна група володіє і самосвідомістю, що виявляється в розумінні спільності завдань, цілей, інтересів, відмінності останніх від завдань, цілей і інтересів інших соціальних груп. Властиві даним групам і групові психічні процеси, що стосуються певних світоглядних

: ••

цінностей, які виявляються на тому або іншому рівні групової фахової правосвідомості та мають вплив на свідомість особистості.

Н.Я.Соколов відносить юристів до інтелігенції, як професійно-юридичної групи, що володіє певною кваліфікацією і що займається розумовою працею [168, ст.14-15].

П.П.Баранов відзначає, що не всі підгрупи особового складу органів внутрішніх справ мають ознаку, що характеризує їх як інтелігенцію (наприклад, праця міліціонерів ІШС) [12, ст.84-86]. Таким чином заперечується думка, що одержала поширення в соціологічній літературі, відповідно до якої до інтелігенції відносяться всі особи, що займаються розумовою працею не залежно від спеціальної освіти.

Ми підтримуємо думку Н.Я.Соколова і П.П.Баранова і розуміємо особовий склад міліції як змішану по змісту праці специфічну групу невиробничого характеру.

Ця соціальна група співробітників міліції зазнає постійного впливу різноманітних чинників. У їхньому числі соціальні, науково-технічні, організаційні й інші. Дія цих чинників впливає як на саму структуру соціальної групи, так і на їхню фахову правосвідомість.

Відповідно цілям, завданням, формам і методам діяльності співробітників міліції, як соціальну групу, можна структурувати по ознакам статі, віку, посади і фаху.

У відповідності із ст.16 Закону України про міліцію «особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальне звання міліції» [125].

У залежності від спеціального звання, соціальна група ділиться на рядовий, молодший, середній і старший командний склад.

Фахова і посадова диференціація дає уявлення про конкретні форми правоохоронної діяльності, коло функціональних обов'язків, ступеня відповідальності, розподіл компетенції і т.п., шо відповідним чином дає

,:

уявлення про спеціалізацію в правосвідомості як по ознаці юридичної і практичної підготовки, так і безпосередньої практичної діяльності.

У фахові (основні) підгрупи входять співробітники служб: карного розшуку, слідства і дізнання, боротьби з економічною злочинністю, служби охорони суспільного порядку, дільничних інспекторів, підрозділів спеціального призначення, патрульно-постової служби міліції, чергової частини та ін.

З іншого боку, співробітники міліції з позицій посадового диференціації входять в інспекторський і керівний склад різноманітного рівня. У районному органі, наприклад, можна назвати оперативних уповноважених, дільничних інспекторів, начальників відділень і керівників органу. Подібний поділ охоплює й інші структурні підрозділи ОВС.

Розглядаючи індивідуальну правосвідомість співробітника міліції, варто наголосити на ту обставину, що дане явище не є щось відокремлене, відірване, а органічно єдине з загальним поняттям свідомості особистості. Знання про співробітника міліції, як про істоту соціальному, дає можливість з'ясувати і фахову правосвідомість. У літературі ці ознаки відносять до ознак соціологічного портрета [12, ст.13].

У основі аналізу індивідуальної фахової правосвідомості повинно бути положення про нерозривну єдність форм свідомості і діяльності. В той же час, індивідуальна фахова правосвідомість співробітників міліції включає загальні риси фахової правосвідомості співробітників міліції як різновиду групової свідомості.

Фахова правосвідомість на індивідуальному рівні постійно в розвитку. Тому чітку межу між його повсякденною, фаховою і теоретичною правосвідомістю навряд чи можна провести разом і назавжди. При відомих умовах одне переростає в інше.

У стиснутому виді добір соціальних характеристик особистості співробітника міліції можна зробити в рамках концепції структури правосвідомості особистості: «знання», «відношення», «установка поведінки» [216,ст.136-140].

Індивідуальна фахова правосвідомість співробітників міліції уявляє собою складне структурне утворення, що відрізняється від правосвідомості інших громадян насамперед не його елементами, а їхнім змістом, глибиною, якістю і зв'язками між ними.

Індивідуальні особливості правосвідомості визначаються місцем людини в системі суспільних відносин, його освітою, вихованням, життєвим досвідом і т.п. Правові погляди, почуття, установки співробітників міліції «вмонтовані» в конкретну систему їхніх індивідуальних ціннісних орієнтацій, «прив'язані» до характеру, схильностей, інтелекту, іншим параметрам особистості.