1.1.Поняття свідомості

Багатовікова історія практичної діяльності й буття людини - це свідчення просторово-часової еволюції його специфічного середовища існування, знарядь і засобів виробництва, форм спілкування і соціальної організації, усього різноманіття культури. Досвід культурного творення складає зміст характерних для суспільне розвиненої людини форм відображення, що утворюють людську свідомість і позначають вищий рівень психічної активності людини як соціальної істоти.

Поняття буття. Світ у цілому є єдиною об'єктивною реальністю, дійсністю, яка має внутрішню логіку свого існування, закони розвитку і відображається у свідомості окремих індивідів.

В категорії буття об'єднуються такі основні ідеї:

•        світ існує як безмежна об'єктивна реальність і цілісність;

•        природне й духовне, індивіди й суспільство існують рівноправно в різних формах і утворюють єдність світу;

•        світ відображається у свідомості людей, а свідомість, у свою чергу, має зовнішню форму відображення в діях конкретних індивідів    чи їхніх спільностей.

У розуміння сутності буття виділяються такі форми:

•        буття речей, тіл та процесів, які поділяються на: а) буття речей, процесів та станів природи; б) буття в цілому природи; в) буття речей і процесів, створених людиною;

•        буття людини: буття людини у світі речей та специфічно людське буття;

•        буття духовного (ідеального), яке поділяється на індивідуалізоване духовне й об'єктивоване (позаіндивідуальне) духовне;

• буття соціального, яке поділяється на індивідуальне буття (буття окремої людини в суспільстві і в процесі історії) і буття суспільства.

Усі форми буття мають два аспекти: буття матеріального і буття ідеального. Матеріальне буття - це поняття матерії та форм її існування. Особливу увагу слід звернути на сутність соціального буття.

В межах діалектичного матеріалізму поняття матерії включає дві вимоги -бути об'єктивною реальністю і відображатись у людській свідомості та відчуттях, існуючи незалежно від них.

Матерія наділена властивостями: вона не знищувальна і не створювана, скінчена й нескінчена, перервна й неперервна, структурна, перебуває у стані руху, зміни та існує в просторі й часі.

Існує декілька видів матерії - речовина, поле, фізичний вакуум. Розрізняють структурні рівні її організації: мікросвіт, макросвіт і мегасвіт, а також: системи неживої природи, біологічні системи, соціальне організовані системи [196].

Головною властивістю матерії є рух у просторі й часі.

Поняття свідомості. Свідомість - - це найвища, притаманна людям якість, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, уявній побудові дій і передбаченні їх результатів, регулюванні і самоконтролі поведінки, яка має зовнішні форми відображення творчого перетворювального характеру та пов'язана з мовою.

У філософській літературі до основних взаємопов'язаних між собою елементів свідомості відносять: усвідомлення явищ, знання, самосвідомість, емоції, воля.

Передумовою виникнення свідомості є відображення. Відображення є здатністю матеріальних об"єктів, процесів, явищ відтворювати пов'язані з ними об'єкти зовнішнього світу. Відображення існує у неживій та живій природі.

У розумінні відображення людиною необхідно розрізняти поняття «психіка» і «свідомість». Психіка складається із взаємопов'язаних систем

усвідомленого (мислення, відчуття, увага, пам'ять, воля) та неусвідомленого (емоції, навички, автоматичні дії, інстинкти, інтуїція).

Свідомість є властивістю людського мозку. З точки зору матеріального розуміння свідомості процес мислення супроводжується певними біохімічними, фізіологічними та іншими змінами в мозку. Ідеальним у свідомості є образне відображення і характеризується тим, що суб'єктивні образи речей не мають матеріальних властивостей цих речей.

Цей процес характеризується як розпредметненням (створенням у свідомості ідеальних образів), так і опредметненням (перетворенням ідей у реальні предмети). Зовнішньою формою відображення свідомості є мова, практичні дії та їх, наслідки. Свідомість є суспільною за своїм походженням та індивідуальною за своєю сутністю.

Людина може одержувати інформацію за допомогою звичайної мови й у вигляді інших знакових систем (математики, кібернетики, інших систем символів). Знак виконує роль збереження, перетворення та передачі інформації [196].

Свідомість має різні рівні та форми. Однією з форм свідомості є правосвідомість.