1.6.1. Правові знання —головний елемент моделі правосвідомості

У юридичній науці до логіко-нормативного блоку правової свідомості юристів, у тому числі і співробітників ОВС, відносять об'єм правової інформованості, глибину юридичних знань, рівень юридичного мислення, тобто розуміння вимог законодавця і суті правових явищ і процесів, уміння аналізувати, зіставляти їх з вимогами законодавця і робити на основі цього правильні висновки. Це стосується і фахової правосвідомості співробітника міліції.

Найважливішою ознакою правової культури, отже, і моделі фахової правосвідомості співробітника міліції є знання, а також правильне розуміння сучасного права, правових принципів, політичних, економічних і ідеологічних завдань, засобом здійснення яких служать закони, а також правові навички.

35

Більш високим рівнем правових поглядів є перехід від простого знання права до його наукового пізнання, яке відбувається через розуміння права в його цілісності та єдності з суспільним буттям.

Правові знання і навички набуваються співробітниками міліції як у процесі одержання фахової освіти, так і пізніше, в результаті практичної діяльності.

Безперечно, що повне знання законодавства кожним співробітником міліції неможливо та й у цьому немає необхідності. Розпорошеність і узагальненість знань, знання про все право при відсутності конкретних знань -не тільки не потрібно професіоналу, але і шкідливо.

Як відзначив В.А.Сапун, в основі фахової правосвідомості лежать спеціалізовані знання про правові норми і принципи та механізм правового регулювання.

Для правильної правозастосовчої діяльності необхідні глибокі знання законодавства і практики його застосування, детальне уявлення про дію норм та юридичні наслідки їх реалізації [160, ст.53].

Вимога глибини, детальності, якості пізнання повинно визначити і їхню раціональну кількість або необхідний об'єм.

У науковій літературі намітився підхід до розуміння цієї проблеми з погляду визначення необхідного мінімуму правових знань для професіонала, що являє собою дуже складну теоретичну і практичну проблему.

Можна, в певній мірі, погодитися з концепцією «знання» права в правосвідомості, висунутої П.П. Барановим. З його точки зору знання права уявляє собою конкретно вимірювану результативну категорію.

У такій якості правове знання співробітників міліції (особового складу) містить у собі дві основні складові:

•         активне   знання   чинного   законодавства,   що   відноситься   до компетенції органів внутрішніх справ;

•         поінформованість про право як соціальне і культурне  явище [14, ст.26].

До активного знання чинного законодавства, віднесеного до компетенції органів внутрішніх справ, відносяться ті галузі, інститути і норми, що прямо і безпосередньо регулюють діяльність ОВС.

У загальному розумінні до активного знання поряд із кримінальним, адміністративним, кримінально-процесуальним, виправно-трудовим та іншим законодавством у нього входять розділи, інститути, групи норм, що регламентують відношення в сфері охорони природи, суспільної безпеки, освіти, охорони здоров'я та ін. Цей нормативно-правовий матеріал, на думку Баранова, співробітник зобов'язаний знати детально і глибоко [ 14, ст.27-28].

Не стосовне до діяльності ОВД законодавство не потребує детального знання, а потребує загальної поінформованості.

Поінформованість особового складу про право уявляє собою найбільш загальні знання, що мають систематизований характер знань і уявлень про правові явища, їх законодавче втілення, реалізацію і т.п.

Із змістовної точки зору, це дані про законодавство, що регламентує, трудові, земельні, шлюбні і інші відношення. Співробітник міліції зобов'язаний орієнтуватися в них «на загальних підставах», виходячи з отриманої відповідної освіти.

Глибоке знання цих правових норм і відносин не обов'язково в зв'язку з тим, що співробітники не виступають у ролі правозастосовувачів у цих галузях юридичної практики [14].

Спірним, проте, уявляється віднесення Барановим. теоретичних знань, а також знань про устрій правової системи суспільства до інформаційного блоку.

З одного боку, теорію держави і права можна визначити, як систему загальних знань і уявлень про різноманітні явища державно-правової дійсності. Проте, з цього не виходить, що термін «загальні» рівнозначний поняттю «загальна поінформованість». Навпаки, система теоретичних уявлень повинна носити достатньо глибокий, фундаментальний характер. Від теоретичних знань про право залежить правильне розуміння права, його норм і інститутів.

:~

Розуміння права, його соціальної значимості не варто ототожнювати з безпосереднім знанням тих або інших норм законодавства. Але саме знання його сутності, системності, якості практичного втілення, взаємозв'язку соціального призначення права і реального його втілення в житті - джерело розуміння законодавства [ 156, ст.49].

Різниця між тим що декларується і реально втіленим у законодавстві та експлуатація на уявному втіленні права у життя в пропаганді, пресі, науці - є грунт нерозуміння як дійсності, так і самого права.

Максимально і оптимально необхідний обсяг цих теоретичних знань важливий ще і в зв'язку з удосконаленням законодавства і практики його застосування.

Якими ж знаннями повинний володіти сучасний співробітник міліції? Вирішення цього питання лежить у площині вже названих вище основних орієнтирів і проблем, а також комплексу необхідних якостей, що повинні бути розвинені на основі отриманих знань, умінь і навичок. При цьому знання, як і освіта в загальному значенні його розуміння, повинні бути корисні для самої людини і для суспільства.

Головний напрямок науки в галузі відновлення юридичного освіти є його фундаменталізація, поглиблення спеціалізації, зв'язку навчання з юридичною наукою і різноманітними видами юридичної практики.

Ці критерії повинні бути покладені в основу реорганізації системи освіти співробітників ОВС (міліції).

Фундаментальність знання припускає насамперед знання законодавства. Знання законодавства повинно дати майбутньому спеціалісту МВС вивчення галузей права, особливо в тій його частині, що пов'язана з професією.

Водночас фундаментальність знань повинна забезпечувати знання не тільки правових наук, не тільки законодавства, але і практики. У цих цілях важливо визначення раціонального переліку загальнообов'язкових юридичних дисциплін для всіх співробітників міліції, а також переліку юридичних

•-

дисциплін, обов'язкових для відповідної основної спеціалізації і юридичних дисциплін вузькопрофільної спеціалізації.

Фундаменталізація знань повинна враховувати також комплексний безупинний, взаємозалежний процес загальнотеоретичної підготовки, що постійно поглиблюється [85].

На різних ступенях юридичної освіти співробітників міліції повинен враховуватися певний тип такої підготовки для спеціалістів різної кваліфікації.

Загальнотеоретична підготовка закладається слухачам учбових закладів МВС на початку навчання шляхом ознайомлення їх з основами теорії права -основними поняттями і закономірними правових явищ.

Знання основ теорії права повинно одержати подальший розвиток із вивченням галузевих юридичних дисциплін. Для цього загальнотеоретична підготовка повинна бути покладена в основу викладання всіх інших юридичних дисциплін і забезпечувати можливість спадкоємності цієї підготовки на більш високому рівні як у юридичних вузах, так і у процесі самоосвіти.

Теоретична правова підготовка повинна бути безперервною протягом усього періоду навчання і практичної діяльності.

Засвоєння слухачами всього комплексу дисциплін повинно сформувати в них політико-правове мислення та науковий правовий світогляд. Освіта - це не тільки одержання певних знань, навчання цим знанням, а і формування певної позиції особи. Для цього необхідно усунути хиби сучасної організації освіти, у тому числі і співробітників міліції, коли освіта стала корпоративною, формально-примусовою з прагматичним розрахунком [146].

Особлива роль у формуванні особистості та її наукового світогляду належить юридичним наукам. Ця роль визначається змістом і соціальним призначенням права.

Без наукових понять теорії права, що характеризують закономірності правового регулювання, картина суспільства, його рух і функціонування в науковому світогляді буде неповної. Фундаментальні поняття і категорії наукової теорії права, що характеризують правову систему, принципи права,

39

правотворчості і правореалізації, принципи діяльності державного апарата, у тому числі правоохоронних органів по застосуванню і тлумаченню права, мають істотне значення для філософського пояснення громадського життя, для формування і розвитку суспільної системи поглядів і уявлень про суспільство і його закономірності, про місце людини в цьому суспільстві [116, ст.56]. Це характеризує світоглядне знання теоретичної частини юридичної науки.

Для співробітників міліції, змістом праці яких є юридична діяльність, що визначає роль, як вказувалося, мають галузеві і спеціальні юридичні дисципліни, що дають знання, що складають базу їх загальної спеціальної підготовки. Вони також беруть участь у формуванні правового світогляду.

Юридичні дисципліни покликані в першу чергу дати співробітникам міліції професійно-правові знання, на основі яких повинні сформуватися певні правові погляди, правові переконання, правові ідеали, повага до закону, громадянська дисципліна і відповідальність, правосвідомість, заснована на науковому світогляді.

На дану обставину звертає увагу і Генеральна Асамблея ООН у Кодексі поведінки осіб по підтримці правопорядку. В ньому зазначено: «... норми, як такі, не будуть мати практичної цінності доти, поки їх зміст і значення за допомогою навчання і підготовки, і шляхом здійснення контролю не стануть частиною кредо кожної посадової особи по підтримці правопорядку» [71].

Отримані в стінах вузу знання, повинні забезпечити майбутньому співробітнику можливість якісно заміщати ту або іншу посаду в системі ОВС відповідно до кваліфікації, і що дуже важливо - розвинути спроможність самостійно орієнтуватися в нормативному, правозастосовчому матеріалі і конкретних юридичних фактах. Дана обставина потребує знань методології і методики роботи співробітника з нормативним матеріалом.

У науковій літературі якості формовані під впливом, головним чином, юридичних знань, відносять до професійно-ділових. До них відносять 3 групи якостей: конструктивно-посвідчувальні, пошукові і комунікативні. Серед

•-

якостей називаються системність і глибина знань, нестандартність мислення, культура, логічність і наполегливість, пильність, товариськість і ін.

Наявність цих і інших необхідних співробітнику міліції якостей говорить про досягнення або не досягнення засобами правової освіти фахової підготовки спеціаліста ОВС.

В остаточному підсумку мова може йти про наукову обгрунтованість, логічність, закінченість моделі навчального процесу, спроможність формування фахової правосвідомості.

Таким чином, правові знання служать однією із необхідних умов, що забезпечують фахову активність співробітника міліції. Тому дуже важливо знання юридичної діяльності.

При формуванні концепції правової освіти спеціаліста ОВС особливо важливо забезпечення переходу від переважного навчання норм права до пріоритетного знання юридичної діяльності. Це нагальна вимога дня, чому повинна сприяти відповідна модель навчального процесу.

Перелік необхідних правових знань у фаховій правосвідомості співробітників міліції потребує конкретизації в залежності від їхньої спеціалізації. Так, діяльність у таких підрозділах, як карний розшук, відділах по боротьбі з організованою або економічною злочинністю потребує різного співвідношення необхідних фундаментальних знань і поінформованості.

Можна зазначити, що мінімум правових знань пов'язується з конкретною діяльністю певної категорії співробітників ОВС, яка у загальному обсязі знань потребує диференційованого до неї підходу.

Звичайно, що є різниця в необхідному обсязі знань рядового, середнього і старшого командного складу. Має значення і конкретна місцевість, де знаходиться орган внутрішніх справ, і конкретне навантаження кожного співробітника, і багато інших факторів.

Категорія «знання» у фаховій правосвідомості співробітника міліції включає і деякі знання не правового характеру, що використовуються в правозастосовчій діяльності (наприклад, знання в сфері психології, фізіології,

41

релігії, медицині), без яких неможлива сама по собі така діяльність, або значно страждає через відсутність таких знань. Наприклад, організація боротьби з організованою економічною злочинністю у банківській сфері потребує формування відповідного обсягу економічних знань. Тобто, мова йде про спеціалізовані знання і вміння, які мають значення для якості, глибини знань правових в структурі правосвідомості та результатів професійної діяльності.