2.1. Поняття формування професійної правосвідомості співробітників міліції

Професійна (фахова) правосвідомість співробітників міліції є головним інструментом їх діяльності, має свої особливі умови, середовище, засоби, методи формування. Теоретичне дослідження всього комплексу чинників, закономірностей їхнього взаємозв'язку, зміни і впливу на правосвідомість має найважливіше значення в створенні передумов якісного і необхідного їх функціонування і формування.

Насамперед важливо визначити поняття «формування професійної правосвідомості» у співвідношенні з такими поняттями, як «правове виховання» і «соціалізація».

Правове виховання, як і виховання в цілому, розглядається в літературі в широкому і вузькому розумінні. У вузькому розумінні виховання означає процес систематичного цілеспрямованого впливу на розвиток особистості з метою підготування її до виробничої, суспільної та культурної діяльності. Широкий зміст виховання включає не тільки свідомий цілеспрямований вплив, але і вплив на індивіда всієї сукупності чинників умов існування (об'єктивних і суб'єктивних) [37; 10; 126; 106].

Процес соціалізації охоплює всі сторони взаємодії особи з соціальною дійсністю [106]. З точки зору філогенезу соціалізація уявляє становлення людини як родової істоти. Соціогенез передбачає становлення людини суспільної. Ці процеси органічно пов'язані. Єдність цього процесу може включати в себе прилучення людини до роду, соціальну адаптацію, засвоєння етнічної культури, інтеграцію та ідентифікацію людини та інші процеси

входження особи до людських спільностей та засвоєння їх культурних цінностей.

Яке ж місце займає розуміння «формування» у співвідношенні з поняттями «виховання» і «соціалізація»? В науковій літературі думки дуже різноманітні.

Так, в одних джерелах враховується, що «виховання уявляє собою лише частину процесу формування особистості, в других - «виховання» і «формування людини» - однопорядкові поняття; в третіх - правове формування є об'єктивний чинник правовиховного процесу. Має місце і розуміння «формування особистості», як форми соціального регулювання, управління, як процес складання, придбання закінченості і зрілості її особистих рис. В літературі пропонується також розрізняти формування і виховання правосвідомості. Під формуванням правосвідомості розуміється виховання в широкому змісті слова [34; 106].

Вважається, що, на відміну від понять «виховання» і «соціалізація», що мають самостійне змістовне навантаження, поняття «формування» може використовуватися тільки в сполученні з іншими поняттями. Наприклад, «формування правосвідомості», «формування комп'ютерної пам'яті», «формування особистості», «формування народногосподарського комплексу» і т.п. У самостійному значенні формування - це надання визначеної форми, закінченості. Стосовно свідомості чи правосвідомості ця закінченість може бути простежена тільки на визначений момент часу. Правосвідомість не є щось статичне, предметне, а явище, що постійно розвивається і змінюється.

Тому, якщо говорити про формування свідомості людини, то, певно, вірно буде це поняття розглядати з позицій зовнішньої і внутрішньої діяльності. Зовнішня - це не саме формування, а процес впливу зовнішнього середовища на формування свідомості людиною.

Внутрішня - це діяльність індивіда, властива його психічному відображенню, по формуванню і використанню психічних уяв, пов'язаних

єдністю пізнавальних і емоційних процесів, роботи пам'яті й активності вольової сфери психіки.

Вживаючи термін формування потрібно розуміти двоєдиний процес впливу зовнішніх факторів і індивідуального сприйняття цього впливу людиною.

Наприклад, коли ми обрізаємо крону дерева, ми певним чином формуємо цю крону. Поливаємо чи удобрюємо - ми також опосередковано сприяємо формуванню цієї крони - викликаємо внутрішню спроможність, можливість дерева до визначеної, закладеної в ньому самому здатності до розвитку або формування тих чи інших необхідних якостей, але в кожному конкретному випадку очікуваний результат може бути як позитивний, так і негативний у зв'язку з впливом інших чинників об'єктивного і суб'єктивного характеру, а також особливостей кожної особистості.

В психологічній літературі особистість розглядається у якості саморегульованої системи. Сутність цієї системи залежить від мотиваційної спрямованості, емоційної сфери, інтелектуальних здібностей, індивідуального стилю поведінки. Особа має здатність реагувати на зміни середовища в межах індивідуального діапазону мінливості. Ієрархія цінностей індивіда формуються не тільки винятково під впливом соціуму, але залежать також від індивідуального тропізму, вибірковості, несвідомого потягу.

Для з'ясування процесу формування правосвідомості особистості вважається важливим з'ясувати проблему поняття провідних тенденцій, що знайшли своє відображення в літературі [166].

Провідна індивідуальна тенденція визначає і темперамент, і індивідуальний стиль мотиваційної, пізнавальної, емоційної і комунікативної сфери, і основні аспекти соціальної спрямованості.

Правосвідомість та відповідна ієрархія правових цінностей формуються не тільки завдяки правовому досвіду соціуму, але зв'язані з вибірковістю інформації про навколишнє середовище конкретної людини, яка обумовлена індивідуально набором головних тенденцій.

87

Ця індивідуальна вибірковість створює підвалини формування різних особистостей при однакових умовах середовища і виявляється в її мотиваційній сфері, емоційних особливостях, когнітивному стилі і комунікативних властивостях [166].

Для розуміння правосвідомості важливим є виокремлення правових почуттів, які теж можуть зазнавати впливу провідних тенденцій.

Так, Л.Н.Собчик вирізняє певні сфери у свідомості особистості, які відрізняються у кожної особи в залежності від ведучих тенденцій.

Мотиваційна сфера забезпечує спрямованість діяльності індивіда. У осіб сильного, гіперстенічного складу переважає спрямованість на досягнення успіху. У осіб слабкого, гіпостенічного складу переважає мотивація уникнення неуспіху. У емотивних, тривожно-екстравертних особистостей превалює мотивація самодемонстрації. У особистостей ригідного складу мотивація орієнтована на відстоювання своїх економічних інтересів.

Емоції являють собою індивідуальний стиль переживання явищ навколишнього життя. Гіпотимні особистості несприятливі умови сприймають депресивно-тривожними реакціями; ригідні - накопляють негативні емоції; спонтанні особистості прагнуть до лідирування; емотивні особистості зайве драматичні.

Когнітивний стиль індивіда визначається типом сприйняття інформації, її переробки та відтворення. Ригідні особистості відрізняються формально-логічним, прагматичним мисленням. Емотивний тип відрізняється переваженням наочно-образного сприйняття. Гіпостеніки проявляють здібності роботи із словесною інформацією. Стенічні особистості відрізняються інтуїтивним мисленням, здатністю до прогнозування.

Індивідуальний стиль міжособистої поведінки також знаходиться в залежності від ведучих тенденцій. Тривожні інтроверти відрізняються потребою в зберіганні теплих відношень з особливо значимим оточенням. Ригідні педанти особистості відзначаються суб'єктивізмом. Емотивні особистості відрізняються прагненням зайняти значиму' соціальну позицію.

Спонтанні (екстравертно-активні) особистості прагнуть до незалежності.

Мотивація, емоційні особливості, тип мислення і стиль міжособистої поведінки, на думку Л.Н.Собчика, складає індивідуально-типологічну базу, на якій у процесі взаємодії з навколишнім середовищем і формується особистість [166, ст.5-15].

Уявляється, що для з'ясування процесу формування правосвідомості важливими є правові почуття особи, які можуть мати різну якісну і кількісну характеристику. Так, почуття певних прав і обов'язків, справедливості, гідності, автономії може залежати від певних якостей людини: педантизму, здатності до лідерства чи підкорення лідеру, здатності до інтуїтивного мислення і прогнозу, формально-логічного чи наочно образного сприйняття і ін.

Таким чином, говорити про поняття «формування фахової правосвідомості співробітника міліції», значить говорити про чинники об'єктивного і суб'єктивного характеру, що мають вплив на правосвідомість індивіда, з одного боку, і про безпосереднє формування правосвідомості з позицій особливостей і тенденцій чуттєвої діяльності, пізнання особистості в єдності з формами розумової діяльності. Крім того, процес формування не є тільки процес складання і становлення, придбання закінченості і зрілості, але, як і соціалізація, припускає розвиток зрілих форм, їхню зміну і т.п.

У цьому зв'язку варто підкреслити, що поняття «формування» нерідко пов'язувалося з ідеологічною гіперболізацією ролі виховання, що фактично заперечило об'єктивну роль самої особистості і ролі середовища. Тоді як необхідно об'єктивне з'ясування співвідношення суб'єктивних і об'єктивних чинників формування правосвідомості, у тому числі, і правосвідомості професіоналів міліції.

До об'єктивного чинника ми відносимо середовище функціонування правосвідомосгі. Правове виховання - чинник суб'єктивного характеру.

Як уже вказувалося, основна хиба в розумінні співвідношення чинників, що впливають на правосвідомість, була у перебільшенні ролі суб'єктивного чинника і недооцінки середовища і самої особи. Воно і зрозуміло, якщо

89

середовище уявлялось як єдина соціально-класова система розвинутого соціалізму з відсутністю протилежних систем суспільних ідей, а народжена людина ототожнювалась із чистим аркушем паперу.

Ця однобокість у розумінні правового виховання зіграла свою роль і в практиці формування правосвідомості співробітників міліції, коли зусилля правового виховання зводилися до нуля впливом зовнішнього середовища і особистими якостями людини.

Для фахової правосвідомості важливі чинники як об'єктивного характеру, так і суб'єктивний чинник, що існують у взаємозв'язку з комплексом індивідуально-окреслених загальних і правових якостей і тенденцій особистості.