§ 5. Право громадян на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина, гарантії права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб передбачений ст. 55 Конституції України і може застосовуватись до захисту екологічних прав.                                                          ,

76

Кожен має конституційне право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

У разі заподіяння шкоди здоров'ю чи майну громадян внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище вони мають право звернутися до суду з позовом до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди. Це право належить до конституційних прав громадян, оскільки воно передбачене в ст. 50 Конституції України, згідно з якою «кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди». Це право передбачене також у тій чи іншій редакції в декількох Законах України, наприклад, «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 9), «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (ст. 13), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (ст. 4), в Основах законодавства України про охорону здоров'я (ст. 6) тощо. Загальні норми, що регулюють відносини, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, містяться у Цивільному кодексі України (статті 440-446).

Шкода, заподіяна здоров'ю громадян внаслідок негативного впливу на навколишнє середовище, полягає у повній або частковій втраті здоров'я, тому компенсації підлягають витрати на лікування і відновлення здоров'я: витрати на медикаменти, посилене харчування, необхідність протезування, сторонній догляд тощо, відшкодування матеріальних втрат внаслідок втрат працездатності та інших збитків, наприклад, пов'язаних з переїздом на нове місце проживання, передчасний перехід на пенсію, втрачені можливості професійної діяльності, а також моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях потерпших.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особи, здоров'ю чи майну яких заподіяно моральної шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості довкілля, відтворення нормального стану природних ресурсів. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у цивільному і екологічному законодавстві, застосовується в тій частині, яка піддається грошовій оцінці.

Спеціальне правило встановлене в ст. 48 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя», згідно з якою підприємства, установи, організації та громадяни, які порушили санітарне законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, радіаційних уражень, тривалої або тимчасової втрати пра-

77

II

Загальна частина

цездатності, інвалідності чи смерті людей, зобов'язані відшкодувати збитки громадянам, підприємствам, установам і організаціям, а та кож компенсувати додаткові витрати органів, установ та закладів са|. нітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарних та про-| тиепідемічних заходів і витрати на надання медичної допомоги! потерпілим.                                                                                      ч

Окремо відшкодовується моральна шкода, її розмір залежить від*І характеру моральних страждань потерпілого, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»1 під моральною шкодою слід розуміти «втрати немайнового характеру внаслідок моральних і фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб».

Шкода, заподіяна майну громадян внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище, полягає у втраті об'єктів природи або продукції природного середовища (загибелі лісових масивів, рибних запасів), втраті сільськогосподарської продукції, неодержа-них доходах, вимушених витратах на відновлення майна, відтворення порушеного стану довкілля тощо.

Крім того, Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» закріпив обов'язок осіб, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, компенсувати заподіяну шкоду, якщо вони не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явище або навмисних дій потерпілого. Тобто відповідальність цих підприємств, установ, організацій, які забруднюють навколишнє природне середовище, настає як власників джерел.

Для реалізації права громадян на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, необхідно довести причинний зв'язок між діяльністю відповідача, а також між забрудненням і заподіянням шкоди. Це є найбільш складним по такій категорії справ, оскільки часто забруднення викликане сукупною дією декількох забруднювачів.

Важливим є те, що в Оргуській Конвенції передбачений обов'язок сторін забезпечувати адекватні та ефективні засоби правового захисту, які мають бути справедливими, неупередженими, своєчасними та не пов'язаними з непомірне високими витратами. Кожна із Сторін розглядає питання про створення відповідних механізмів надання допомоги для усунення або послаблення фінансових чи інших перешкод на шляху доступу до правосуддя.

' Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. К., 1995. С. 32.

формування судової практики по цій категорії справ в Україні стримується також тим, що громадяни не знають про свої екологічні права і можливості їх судового захисту, а також не вірять у його ефективність. Крім того, ця категорія справ є новою і непопулярною серед суддів, які досить часто не розуміють пріоритетності проблем і ролі суду в їх вирішенні.