§ 2. Форми власності на природні ресурси

Згідно з Конституцією України (ст. 13) землями надраІ атмосферне повітря, водні та інші природні ресу_рсн?-*кТзнаходяться в межахте-риторії України, природні ресурси іТкбнтинентального,шельфу, виключної (морськой) економічної зони є об"єктами права власності Українського народу. Від імені-Українського-народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Таким чином, у Конституції України н§ вказуються права власності на природні ресурси. У той ждоас в ЗемеЖЇЇому кодексі України, у Законі Україну яДр^-фОрмй власності на, землю», у Законі України, «Дро" влдсінсть» визначені три рівноправні форми власйо€т4-на!5зем*нв': державна, колективна і приватна.

Форми права власності на природні ресурси залишаються недо-слідженими і в правовій науці. У наукових публікаціях, а також у деяких дисертаційних дослідженнях зроблені спроби проаналізувати суть права власності народу України на природні ресурси з точки зору суб'єкта такого права, а не об'єкта2.

Визначення правового режиму власності Українського народу потребує з'ясування питання про абсолютне право власності народу на природні ресурсі, оскільки чинне законодавство України є суперечливим, неузгодженим, що призводить до помилок у законотворчій та правозастосовній діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.

Абсолютне право власності народу України зумовлене його природним правом на природні ресурси і передбачає, що народ України без будь-яких обмежень має право на їх володіння, використання і розпорядження безпосередньо або в інших правових формах. Тому абсолютне право не виключає, д передбачає можливість законодав-

' Див.: Калякін О А Земельне законодавство України: перспективи розвитку; Кулініч П. Ф Ринкова реформа і структурна перебудова земельного законодавства України // Правова система України: теорія І практика: Тези доп. і наук, повідомлень наукрво-практ. конф. К., 1993. С. 301-307.

Див.: Андрейцев В. Й Земельная реформа: Приватизація. Зкология. Право. Сб. зксклюзивньїх очерков й нормативно-правовьіх актов К.. 1997 С. 54-55: Аграрне законодавство України: проблеми ефективності К , 1998. С. 91—94: ВІвчаренко О А Право власності на землю в Україні. С 110-114

88

Розділ V Право власності на природні ресурси е Україні

чого закріплення таких правових форм власності, які б забезпечували баланс суспільних інтересів всього народу, держави, територіальних громад та приватних інтересів кожного.

Оскільки Український народ не е виключним власником при-родніх ресурсів, а має тількі абсолютні права на них, то Конституція України визначає механізм здійснення такого права власності

Абсолютне право власності Українського народу має здійснюватись у певних правових формах. В основу визначення таких форм має бути покладений принцип забезпечення балансу суспільних і приватних інтересів. У цьому зв'язку доцільно застосувати визнаний у світовій практиці регулювання суспільних відносин поділ інтересів на публічні і приватні як основи для визнання і законодавчого закріплення публічної та приватної форм власності. Такий підхід до визначення правового статусу природних ресурсів не позбавляє народ України права на них, а дає змогу кожному реалізувати суб'єктивне право на окремий природний ресурс або його частку шляхом набуття у приватну власність.

Визнання права публічної та приватної форми власності створить умови для визначення правового режиму природних ресурсів як об'єктів права власності територіальної громади, держави, громадян та юридичних осіб.

У науковій літературі питання співвідношення права власності Українського народу на природні ресурси залишається дискусійним, що зумовлено невизнанням народу України самостійним суб'єктом права власності. Так, М. В. Шульга у своїй монографії справедливо зазначає, що встановлення виключної власності народу України на природні ресурси необхідно розуміти як перехід їх до України — самостійної і суверенної держави1.

Реалізація права публічної власності передбачає задоволення інтересів всього народу України або населення окремих територіальних громад. Тому публічна форма права власності за своїм змістом може включати право власності на природні ресурси держави і територіальних громад.

Державна власність виступає як категорія, тотожна загальнонародному привласненню, тобто державна власність як економічна категорія означає належність природних ресурсів народу в особі обраних ним представницьких органів державної влади, і за сучасних умов державну власність можна вважати формою загальнонародного привласнення2.

Див.: Шульга М. В Актуальніше правовьіе проблеми земельних отношений в современних условиях. Харьков, 1998. С. 80.

2Див.: Ємельянов В. П Цивільне право України: Курс лекцій. Дніпропетровськ.

1994. С. 84.

89

Загальна частина

Розділ V. Право власності на природні ресурси в Україні

Д?ПЙГЧВ"УЇ власності являє собою сукупність павові:

^Цо^ЕМа^й2^^а^кріплюють і охоЕ2її5Е2' нал&жність природних ресурсії народу України"в7»собі обраного ним представницького органу' де"

"сооливістю державної власності на природні ресурси є те, що в цьому випадку вона щистуиае-у вигляді виняткової власності наро~ ду України (статті 9, 10 Закону України «Про власність»). Це означає, що на природні ресурси, проголошені винятковою власністю народу, у держави є лише компетенція по управлінню цими ресурсами\ в загальнонародшІХ'4нтересах7ТтдаІи^Тю7йГ, рравіо динядковрї влас- \ ^Ш^с/трро^у^^фаїшц^а^приро^щр^^            особливою формою влас- і

ності, яка характерюує належність природних ресурсів та інших при-; родних благ народу України в цілому.

Право виняткової власності народу України на природні ресурси і здійснюється у двох формахГ державна (заталь«тш$тная*яа)тіін ' мунальна (адміністративно-територіальних одиниць) власність.

Право виняткової власності народу України на природні ресурси відрізняється від власності юридичних осіб та приватної власності, незважаючи на проголошення їх рівності. Це проявляється, по-перше, у тому, що\в-державній власності знаходяться будь-які природні

ФЯЙ&ЧЬ&И&Ф^      V   *    *«^-~'г''**'-»'І-ича4,                                                      "   - -""гт

ресурси. По-друге, деякі засоби*Придбання природних ресурсів,у власність можуть бути викррдсдаш тільки державою (иаприклад,>йа-ціоналізація)! По-третє, право державної власності на природні ре-виняткової власності народу України) має більш всеосяжний характер, тому що, будучи одночасно політичним сувереном та власником, держава сама, виходячи з волі та інтересів народу, своєю владою визначає, яким змістом будуть наповнені ії правомочності і у яких формах вони будуть здійснюватися. І / Т-    Новою.формою власності на природні ресурси є право приватної IV власності. Як правило, право приватної власності громадян на при-* х^»одні ресурси проявляється у формі спільної власності, тобто характеризується множинністю.еу5-'ек*і*,і?дшйхю об'єкту. У своїй більшості природні ресурси надаються не окремим "громадянам, а родинним утворенням: сім,'їГрбмТдянина, селянському (фермерське*-' му) господарству (що, як правило, € сімейно-трудовим утворенням). Розрізняються два види сумісної власності: власність з визначенням частки (часткова власність) та власність без визначення частки (спільна власність). Для сімейних і сімейно-трудових утворень, як правило, характерна сумісна власність без визначення частки. У разі ,      ж створення громадянами спільно господарського трудового утворен-1   ,   ня у вигляді {юридичної особиУсадове товариство, сільськогоспо-••''                        х__«~—"*""'\       , —-*

90

папське колективне підприємство та ін.) виникає сумісна часткова власність з визначенням частки кожного власника.