§ 1. Поняття екологічної безпеки /хч та її правові форми                  

Забезпечетя^ко}югічнрї,б,еззгеки і підтримання ваги на території України, подолання наслідків Чорн тастрофії, Збереже '

ької ка-'язком

держави '(ст. 1 бТСоТнГстйтуції України). Громадяни України мають право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Державою гарантується екологічно безпечне навколишнє середовище. Відповідно до цього розроблені основні напрямки державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки1.

Забезпечення екологічно і технічно безпечних умов життєдіяльності суспільства віднесені до пріоритетних національних інтересів2, тому що нинішня екМоґічна ситуацій в'Українї характеризується як кризова. Особливістю екологічного^тану-11-^^'!*1*'"' ' ''Т™1 я***я*>гі-чно гострі локальні ситуації ускладнюються регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її тривалими медико-біологічними, економічними, екологічними та соціальними наслідками стала причиною виникнення на Україні цієї кризи.

Відносини по забезпеченню екологічної безпеки тісно пов"язані з раціональним і ефективним використанням природних ресурсів, охороною природного середовища, з використанням екологічно небезпечних територій та об'єктів, що обумовлює комплексність змісту поняття екологічної безпеки, яке включає в себе: а) певний стан природного об'єкта (безпека природи)"! б) систему гарантій держави громадянам по забезпеченню нормальної' життєдіяльності людини.

Екологічна безпека являє^:с^5о^о^^^

по-небезпеки для здо-

Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля. використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. 1998. №38-39. Ст. 248. 2 Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України. Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. 1997. №10. Ст 85.

144

145

Загальна частина

ров'я людей, що гар^одт^ш^здійсншшшвдо^^                 ,

пов'язаних* екологічних, політичним ешномічнюСте1снТчни>гГ-І ерждшю тір^овщ^іїнншх заходів (ст. 50 Закону У

Хоча

визначення'ТЩЇІШ'й^алТю'но'характерІ^^ьііїя Шикою ємні змісту. У літературі висловлюється думка про доцільність більІІ^ рокого визначення даного поняття. Наприклад, екологічна безй розглядається як: захист людини і навколишнього природного сер вища від шкідливого впливу; умова збереження здоров'я людей , безпечення стабільного соціально-економічного розвитку; баланс) витку екосистем; діяльність по захисту життєво важливих екологіч інтересів; складова частина міжнародної екологічної безпеки і т.

Екобезпекз —^категордя ?с

пільству, яка форму^єдьдя п межат суспиьвдіх^цдщкжн, хоча ві, сини, які вЦНикаІЗДО ?ФЩІ єкодог4.чнвї.6взлеки* ( вом, І такимпчином вона має певні прааеві-форми.

Дана категорія характеризується, по-перше, як вічна цінні людського суспільства, яка грунтується на певній системі гаг екологічної безпеки співіснування природи і людини. Йдеться пі пеку людини в процесі:^^з^ошдіїл,дрир^дним середовщшж з нї

печнимІгречивйШмй'^радіоактивними. хімічними тощо), використ рунишмимво не'Ьезпечних технологій"! процесів, здійснення різн нітних впливів на довкілля і т. д. Одщ^щщадакрж пов'яза контро^иьздедщм^^

коТйй'прирвїВСзаякими розвиваються еколоп^нідбіосги. При _ му всі природні об'єкти в сукупності створюють єдину екологічну і стему з внутрішньою диференціацією, обумовлену природними < ливостями самих об'єктів довкілля.

^ада у СИСТ5МУ ЛШШДШШМЗШіШ- Це диктується об'єкт^

.                                           -

ною необхідністю, яка виражається в забезпеченні безпечного е гічного стану в країні і в досягненні гармонійної взаємодії прир і суспільства.

По-четверте, основною правоімжхф^>м«в^гшз»огічне праї самостійна правова галузь; крім трго» правове забезпечення еі пеки є одним з основних принципів цього права.

Екологічна безпека є найважливішою складовою частиною на нальної безпеки. У Концепції (основах державної політики) націои ної безпеки України «національна безпека» визначена як захист .. тєво важливих інтересів осіб, суспільства і держави від внутрішні? зовнішніх загроз. Зовнішні загрози безпосередньо пов'язані з безп<

146

нормативам. які стосуються його чис(невиснаркенностї), еко-

Розділ VII Правове забезпечення екологічної безпеки

і населення і держави у разі розв'язання сучасної війни або локальних збройних конфліктів, виникнення глобальних техноген-них екологічних катастроф за межами України (на землі, у навколишньому просторі), які можуть спричинити негативний вплив на населення та територію держави. Внутрішні загрози пов'язані з надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру або можуть бути спровоковані терористичними діями.

Концепцією передбачені основні можливі загрози національній безпеці України в екологічній сфері: значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість територій України, негативні екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи, неефективне використання природних ресурсів, широкомасштабне застосування екологічно шкідливих і недосконалих технологій; неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів; негативні екологічні наслідки оборонної і військової діяльності.

Навколишнє природне середовище вважається безпечним, коли його аШЖтзтдтювк№~в%тановденилІ у законодавстві критеріям, сп тоти

логічної стіикастТ^санітарних вимог, вцдового різноманіття, здатності задовольняти інтереси громадян.

Чинне еколОгічїїе закбйоддвстйо України (ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища») як критерії безпеки навколишнього природного середовища передбачає спеціальні нормативи екологічної безпеки: гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних і біологічних факторів та інші. Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієничних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів.

У даний час переглядаються, узгоджуються або розробляються нові нормативно-правові документи, які стосуються широкого кола питань, від видачі дозволів на спеціальне водокористування і регламентів скидів стічних вод з накопичувачів до методик визначення гранично допустимих скидів і викидів у навколишнє природне середовище та інструкцій про стягнення плати за скиди і викиди і т. п.

За якісними показниками стан довкілля можна поділити на три Рівня. Найвищий якісний рівень природного середовища являє собою чисте природне середовище. При даному рівні забруднення природного середовища має мінімальні розміри, які не тягнуть за собою змін нормального екологічного стану в певному регіону. Таких регіонів мало, оскільки технологія промислового виробництва не досягла ще

147

Загальна частина

високих показників екологічної чистоти. До другого рівня слід вад сти сприятливе природне середовище. Суть його полягає в тому, І забруднення природного середовища можливе в межах, які не ви вають на стан здоров'я людини, і відсутні будь-які неприємні Г ри, викликані специфікою окремих виробництв, які, однак, нег но впливають на психіку людини (наприклад, запахи ефірних ма і речовин при їх виробництві є нешкідливими для здоров'я люди» однак у деяких людей вони викликають подразнення і алергічні акції). До третього рівня можна віднести безпечне природне сер вище. На відміну від другого рівня тут допускається можливість І явності в природному середовищі певного регіону незагрозливих І людини негативних факторів.

Вперше право громадян на безпечне навколишнє природне серед вище було закріплене в ст. 9 Закону України «Про охорону навкол* нього природного середовища», потім це право було підтверджене в ^ 50 Конституції України. З урахуванням даних приписів слід вв обгрунтованою вимогу громадянина до відповідних осіб (органів упр ління) про створення йому безпечного для життєдіяльності довкілля Як зазначалося, екобезпека природних об'єктів пов'язана з безпек громадян у сфері екології, що є передумовою здійснення прирол невід'ємного права людини на сприятливе природне середовище, мс ливість проживати в навколишньому природному середовищі, що І завдає шкоди його здоров'ю і життю, а в разі порушення цього права-вимагати його захисту у встановленому порядку. Це загальне визнач ня охоплює всі основні ознаки даного суб'єктивного права: по-пери право проживання у сприятливому навколишньому природному сец довищі, безпечному для здоров'я і життя людини; по-друге, право І магати усунення різних перешкод при здійсненні цього права у новленому законодавством порядку; по-третє, право на звернень відповідні органи за захистом порушеного права з метою його понов ня; по-четверте, здійснення захисту порушеного права шляхом І лених державою правових гарантій. Тільки комплексний розгляд: раціонального, ефективного і невиснажливого природокористувани охорони навколишнього природного середовища і забезпечення ек гічної безпеки може гарантувати право громадян на сприятливе на лишнє природне середовище, нейтралізувати загрозу виснаження пр родних ресурсів, погіршення екологічної ситуації в Україні і вирюш таким чином, питання її національної безпеки.

Об 'єктами екологічної безпеки є навколишнє природне середі вище і громадяни (їх життя і здоров'я). Людина виступає не суб'єктом відносин по забезпеченню екобезпеки, а й об'єктом, яи на собі відчуває негативний вплив і потребує правового захисту.

Розділ \'11 Правове забезпечення екологічної безпеки

Суб'єктами правовідносин у сфері екологічної безпеки є держава (в особі компетентних органів), юридичні особи, громадяни України, а також іноземні громадяни та іноземні юридичні особи, особи без громадянства.

Держава, виступаючи гарантом забезпечення життя і здоров'я громадян від шкідливого впливу, в нормативному порядку визначає Перелік видів діяльності і об'єктів, що являють підвищену екологічну небезпеку1. Знання екологічно небезпечних видів діяльності і об'єктів сприяє розробці оптимальних заходів по забезпеченню екологічної безпеки.

Правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов"язані з об'єктами підвищеної небезпеки і спрямовані на захист довкілля, життя і здоров'я людей від шкодливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків, визначаються в Законі України від 18 січня 2001 року «Про об'єкти підвищеної небезпеки»2.