3. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ

Честь і гідність особи - об'єкти цілої низки злочинів. На захист честі та гідності особи спрямовані норми статей 296, 365 КК.

Посягання на честь та гідність у багатьох випадках входять в об'єктивну сторону також інших складів злочинів. Наприклад, розголошення відомостей, що ганьблять потерпілого або його близьких (ст. 189 КК), перевищення влади чи посадових повноважень, поєднані з діями, що ображають особисту гідність (ст. 365 КК), хуліганство (ст. 296 КК) та ін.

Честь і гідність як юридичні категорії є особисті не-відчужувані немайнові блага, якими визначається усвідомлення особою свого громадсько-суспільного значення і визнання за нею цього значення з боку суспільства.

Гідність особи є право на громадську повагу, що грунтується на визнанні суспільством громадської цінності цієї особи. Гідність - це публічна цінність особи. Честь — це самооцінка особи.

3.1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини

Незаконне позбавлення волі посягає на свободу особи як одне з важливих конституційних прав.

Зб'єктивно незаконне позбавлення волі може прояв-

гися у різних способах і засобах - запертя у примі-

І з позбавленням можливості вийти з нього, зв'язу-

Ія, поміщення у спеціальне сховище тощо. Позбавлен-

лі, передбачене ст. 146 КК, припускає застосування

185

до потерпілого примушування, насильства, інших дій проти його волі.

Умови незаконного позбавлення волі на відповідальність не впливають, якщо при цьому потерпілому не було заподіяно шкоди здоров'ю.

Частина 1 ст. 146 КК передбачає відповідальність за незаконне позбавлення волі чи за викрадення людини.

Викрадення людини і утримування викраденої особи (осіб) з певною метою (корисливою, політичною тощо) також називається позбавленням волі.

За частиною 2 ст. 146 КК кваліфікується незаконне позбавлення волі або викрадення малолітнього або з корисливих мотивів, а також незаконне позбавлення волі, поєднане із заподіянням потерпілому фізичних страждань, або вчинене способом, небезпечним для його життя чи здоров'я, а також вчинене щодо двох чи більше потерпілих або за попередньою змовою групою осіб чи із застосуванням зброї або поєднане з утримуванням потерпілого протягом тривалого часу.

Не утворює складу злочину, передбаченого ст. 146 КК, затримання і позбавлення волі на підставі закону, наприклад, затримання особи, що вчинила злочин, з метою доставления його відповідним органам влади (ст. 38 КК України) або у стані крайньої необхідності (ст. 39 КК України).

За частиною 3 ст. 146 КК кваліфікується незаконне позбавлення волі або викрадення, якщо вони були вчинені організованою групою, або спричинили потерпілим тяжкі наслідки.

Відповідальними за незаконне позбавлення волі є лише приватні особи. Посадові особи за незаконне позбавлення волі підлягають відповідальності за перевищення влади (ст. 365 КК України) або за незаконний арешт (ст. 371 КК України).

Відповідальність за незаконне позбавлення волі настає з шістнадцяти років.

3.2. Захоплення заручників

Діяння, передбачене ст. 147 КК, посягає на особисту свободу і безпеку осіб, що стали заручниками.

Об'єктивну сторону цього злочину утворюють: а) захоплення і б) тримання особи як заручника.

Захоплення - це всі способи поневолення особи з

186

позбавленням свободи, можливості пересування, діяти за своїм розсудом і потребами.

Тримання - це позбавлення волі. Ооов язковою ознакою захоплення заручників є загроза їх вбивства, заподіяння тілесних ушкоджень з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи чи групи осіб вчинити або утриматися від вчинення якої-небудь дії як умови звільнення заручника.

За частиною 2 ст. 147 КК кваліфікується захоплення як заручника неповнолітнього або вчинене організованою групою або якщо злочинні дії були поєднані з погрозою знищення людей, або якщо такі діяння спричинили потерпілим тяжкі наслідки, тобто заподіяли потерпілому середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження.

Відповідальність за захоплення заручників настає з чотирнадцяти років.

3.3. Підміна дитини

Стаття 148 КК передбачає відповідальність за підміну чужої дитини, якщо підміна була вчинена з корисливих чи інших особистих мотивів.

Потерпілою (чужою дитиною) визнається малолітня особа, якій не виповнилося ще чотирнадцяти років. Викрадення дітей старше чотирнадцяти років кваліфікується як незаконне позбавлення волі за ст. 146 КК України.

Склад злочину утворює підміна чужої дитини. Викрадення своєї дитини (батьком чи матір'ю) від будь-кого, з будь-якої установи чи організації складу злочину не утворює.

Підміна чужої дитини вчинюється лише умисно. Необережна, внаслідок помилки, підміна дитини (наприклад, у пологовому будинку) складу злочину не утворює.

Відповідальність за підміну чужої дитини настає з шістнадцяти років.

3.4. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини

Статтею 33 Конституції України гарантується кожній 'І свобода пересування, вільний вибір місця 'прожи-

[ня, право вільно залишати територію України та пра-оудь-який час повертатися в Україну.

187

За статтею 149 КК кваліфікується грубе порушення цих конституційних прав у вигляді продажу чи іншої сплатної передачі особи або вчинення іншої незаконної угоди для переміщення потерпілого за його згодою чи без через державний кордон України з метою подальшого продажу для сексуальної експлуатації чи використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) з комерційною метою, або використання у збройних конфліктах чи для експлуатації її праці.

Торгівля людьми у багатьох випадках утворює сукупність злочинів:

а)             якщо це діяння було поєднане із заподіянням по

терпілому тілесних ушкоджень, то діяння кваліфікується

за сукупністю статей 121, 122,125,126 і ст. 149 КК;

б)            якщо діяння, передбачене ч. 1 ст. 149 КК, було

вчинене з незаконним переміщенням потерпілого через

державний кордон України, то вчинене кваліфікується за

сукупністю статей 341 і ч. 1 ст. 149 КК;

в)             продаж людини з метою її подальшої сексуальної

експлуатації кваліфікується за сукупністю статей 152 і

ч. 1 ст. 149 КК; а з метою використання її у порнобізне

сі - за сукупністю статей 303 і ч. 1 ст. 149 КК.

Продаж кількох осіб чи продаж неповнолітньої особи, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням посадового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній залежності, кваліфікується за ч. 2 ст. 149 КК. Якщо неповнолітня особа була при цьому втягнена у порнобізнес, у злочинну діяльність чи використовувалась для сексуальної її експлуатації, то вчинене кваліфікується за сукупністю ч. 2 ст. 149 КК і статей 152, 304 чи ст. 303 КК.

Продаж людини організованою групою або події, з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну, чи з метою насильницького вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації або насильницького донорства чи заподіяння цим тяжких наслідків (великої шкоди здоров'ю, настання тяжкої хвороби тощо) кваліфікуються за ч. З ст. 149 КК.

Торгівля людьми вчинюється умисно у більшості випадків з корисливою метою.

Відповідальність за торгівлю людьми настає з шістнадцяти років.

188

3.5. Експлуатація дітей

Конституція України забороняє експлуатацію дітей /ч 2 ст. 52) і забороняє використовувати працю неповнолітніх на небезпечних для їх здоров'я роботах (ч. 5

ст. 43).

Стаття 150 КК передбачає відповідальність за порушення цих конституційних заборон.

Склад злочину утворює будь-яке використання праці неповнолітніх, які не досягли віку 16 років, для отримання прибутку за рахунок низької оплати праці потерпілих.

Діяння визнається вчиненим при обтяжуючих обставинах, якщо до експлуатації було залучено кількох дітей (двоє і більше), або якщо експлуатація дітей заподіяла шкоду для здоров'я дітей чи для їх фізичного або освітнього розвитку, або якщо праця дітей використовувалась у шкідливому для їх здоров'я виробництві, кваліфікується за ч. 2ст. 150 КК.

Потерпілими від експлуатації визнаються діти різної статі, які не досягли віку 16 років, а потерпілими від експлуатації на шкідливому виробництві - всі неповнолітні, тобто особи, які не досягли віку вісімнадцяти років.

Експлуатація дітей вчинюється умисно. Помилка винної особи щодо віку працівника виключає кримінальну відповідальність.

Відповідальність за експлуатацію дітей настає з шістнадцяти років.

3.6. Незаконне поміщення у психіатричний заклад

Стаття 151 КК передбачає відповідальність за спеціальний вид незаконного позбавлення волі - поміщення у психіатричну лікарню завідомо психічно здорової особи.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується

умислом,  оскільки  закон  передбачає  відповідальність

лише за поміщення в психіатричну лікарню завідомо

звої особи. Помилка в діагнозі складу злочину не

їорює. На підстави відповідальності і кваліфікацію Діяння не впливають мотиви злочину - корисливість, юмста, кар'єризм тощо.

189

Незаконне поміщення у психіатричний заклад завідомо здорової особи, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, кваліфікується за ч. 2 ст. 151 КК.

Тяжкими наслідками можуть бути визнані: втрата здоров'я, захворювання на тяжку хворобу, втрата працездатності, розірвання шлюбу тощо.

Відповідальними за вчинення цього злочину є лікарі-психіатри, які прийняли завідомо неправильне рішення -визнали здорову людину психічно хворою або утримувати в психіатричній лікарні особу, яка вже вилікувалась і є здоровою.