8. КВАЛІФІКАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ

Останнім часом в Україні екологічна обстановка суттєво ускладнилася. Чорнобильська катастрофа призвела до екологічної кризи, яка охопила майже всю територію України і призвела до деградації основних ресурсів - ґрунтового і рослинного покриву, чистої прісної води, тваринного світу, корисних копалин і атмосферного повітря.

Сьогодні в Україні один із найвищих рівнів антропогенних і техногенних навантажень на навколишнє природне середовище. Цей тиск на території України у 7 разів перевищує рівень розвинутих європейських країн. В Україні занадто велика розораність сільськогосподарських угідь (близько 80%), великі нагромадження відходів (понад 25 млрд т), які поглинули майже 160 тис. га земельних угідь - українських чорноземів.

Економіко-екологічна криза в Україні призвела до втрати 10% валового внутрішнього продукту, до зниження продуктивності природних і людських ресурсів.1

Незадовільною є і кримінально-правова охорона природного середовища в Україні. До недавнього часу Кримінальний кодекс України 1960 року не мав окремого розділу про відповідальність за злочинні посягання на суспільні відносини безпечного і раціонального використання природних ресурсів в Україні. Не було навіть статей про відповідальність за псування головного природного ресурсу - землі. Не було задовільного визначення поняття екологічних злочинів і задовільної системи екологічних злочинів.2

У чинному Кримінальному кодексі України ці недоліки виправлені. До кодексу включено окремий розділ VIII -«Злочини проти довкілля», у якому є нові норми про відповідальність за забруднення або псування земель (ст. 239 КК), за знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245 КК), за безгосподарське використання земель (ст. 254 КК).

1              Буркинський Б. В., Степанов В. М., Харічков С. К. Еколого-

економічні орієнтири стратегії сталого розвитку України // Проб

леми сталого розвитку України.- 1996, № 3.- С. 81.

2              Кримінальне право. Особлива частина: Підручник.- Київ,

1998.-С. 370-373.

340

Належне використання всіх кримінально-правових засобів охорони природного середовища буде сприяти безпечному і раціональному використанню природних ресурсів України.

8.1. Порушення правил екологічної безпеки

Правила екологічної безпеки встановлені Законом України від 26 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища» (ЗУ. Т. 2.- К., 1991.— С. 60-63).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554 (ЗП України.- 1995.- № 10.- Ст. 252) затверджено перелік видів діяльності та об'єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку.

За статтею 236 КК кваліфікується порушення встановленого порядку проведення екологічної експертизи чи правил екологічної безпеки при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції чи введенні в експлуатацію або ліквідації екологічно небезпечних підприємств, споруд чи інших об'єктів, якщо таке порушення спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки (захворювання значної кількості людей чи втрату ними працездатності, або велику матеріальну шкоду).

Порушення правил екологічної безпеки визнається закінченим злочином з моменту настання вказаних злочинних наслідків.

Порушення правил екологічної безпеки вчинюється необережно. Умисне заподіяння шкоди, передбаченої ст. 236 КК, кваліфікується за ст. 113 КК як диверсія.

Відповідальними за порушення правил екологічної безпеки є особи, на яких покладено обов'язки дотримання правил екологічної безпеки і які досягли віку шістнадцяти років.

8.2. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення

Законом України від 26 червня 1991 р. «Про охорону

Ї99? ^Лишнього природного середовища» (ЗУ. Т. 2.- К.,

•- С. 60-63) та Положенням про Державну екологічну

341

інспекцію Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. (ОВУ.- 1998.- № g ..І Ст. 348), передбачено перелік заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення. За ст. 237 КК кваліфікується:

а)             ухилення від проведення на забрудненій території

дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів що

до ліквідації або усунення наслідків екологічного забруд

нення, чи

б)            неналежне проведення таких заходів, якщо така

бездіяльність призвела до загибелі людей чи настання

інших тяжких наслідків (захворювання людей, великі

матеріальні збитки тощо).

Ухилення від проведення на забрудненій території дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення вчинюється умисно (ухилення не може бути необережним), а неналежне проведення таких заходів може бути умисним і необережним.

Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення посадовою особою утворює спеціальний вид посадової недбалості і тому кваліфікується лише за ст. 237 КК. Кваліфікувати таке діяння за сукупністю злочинів зі ст. 367 КК немає підстав.

Відповідальними за невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення є особи, які досягли віку шістнадцяти років, на яких були покладені обов'язки вжити таких заходів.

8.3. Приховування або перекручення

відомостей про екологічний стан

або захворюваність населення

Згідно зі ст. 25 Закону України від 26 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища» (ЗУ. Т. 2.- К., 1991.- С. 61) порядок надання інформації

342

про екологічний стан і захворюваність населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Предметами утаювання або перекручення є:

а)             відомості про екологічний стан, тобто інформація

про стан радіоактивного та іншого забруднення води,

повітря, продуктів харчування тощо, який негативно

впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний

світ;

б)            відомості про стан захворюваності людей у райо

нах з підвищеною екологічною небезпекою.

Суб'єктами злочину є посадові особи, які відповідальні за збирання, узагальнення такої інформації і надання її відповідним державним органам.

Діяння, передбачене ст. 238 КК, є спеціальним видом посадового фальшування, і тому все скоєне охоплюється відповідною частиною ст. 238 КК.

Якщо утаювання чи перекручення (фальшування) такої інформації спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки або було вчинене повторно чи у місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, то діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 238 КК України.

Утаювання таких відомостей чи їх перекручення вчинюється умисно незалежно від мотивів діяння.

8.4. Забруднення або псування земель

Земельний кодекс України встановлює обов'язки власників землі і землекористувачів:

а)             зберігати і підвищувати родючість ґрунтів, а також

поліпшувати корисні властивості землі;

б)            захищати землі від водної та вітрової ерозії, підтоп

лення, заболочування, висушування, забруднення відхо

дами виробництва, хімічними чи радіоактивними речо

винами, іншими відходами;

в)             захищати землі від заростання чагарниками і дріб

ноліссям;

г)             проводити рекультивацію порушених земель (ст. 84

іемельного кодексу України).

Забруднення чи псування земель речовинами, відходами або іншими матеріалами, шкідливими для здо-[ людей або довкілля, внаслідок порушення вимог льного кодексу України утворює склад злочину, 3 таке порушення створило небезпеку для життя чи

343

здоров'я людей або для довкілля, і кваліфікується чя ч. 1 ст. 239 КК.

Діяння визнається вчиненим при обтяжуючих обставинах, якщо псування чи забруднення землі спричинило загибель чи масове захворювання людей або інші тяжкі наслідки (велику матеріальну шкоду тощо) і кваліфікується за ч. 2 ст. 239 КК.

Забруднення або псування земель може бути умисним (з метою помсти власникові землі тощо) або необережним.

Відповідальними за забруднення чи псування земель є всі власники землі і землекористувачі, які досягли шістнадцяти років.

8.5. Порушення правил охорони надр

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Діяння, передбачене ст. 240 КК, є порушенням цієї конституційної норми. Видобування корисних копалин (нафти, вугілля, газу, металевих руд тощо) може здійснюватися лише на підставі закону. Юридичним актом, що дає право на видобування корисних копалин, є акт на гірське відведення. В акті визначаються: вид корисної копалини, місце, розміри, терміни та інші умови видобування.

Незаконним визнається видобування корисних копалин без відповідного дозволу, якщо воно створило небезпеку для життя або здоров'я людей чи довкілля (ч. 1 ст. 240 КК). За ч. 1 ст. 240 КК кваліфікується також незаконне видобування корисних копалин, крім загально-поширених - глини, піску, гравію тощо.

Обтяжуючими відповідальність ознаками злочину є:

а) вчинення діяння на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду; б) вчинення діяння повторно; в) спричинення загибелі людей або їх масового захворювання; г) настання інших тяжких наслідків. За наявності однієї з цих обтяжуючих ознак, діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 240 КК.

Порушення правил охорони надр чи незаконне видо-

344

бування корисних копалин може бути вчинено умисно і необережно.

Відповідальність за порушення правил охорони надр чи незаконне видобування корисних копалин настає з ипстнадцяти років.

8.6. Забруднення атмосферного повітря

Предметом забруднення є атмосферне повітря в межах території України. Забруднення повітря у приміщеннях може утворювати злочин, передбачений ст. 271 КК.

Повітря визнається забрудненим, якщо воно стало шкідливим для життя, здоров'я людей або для природного довкілля внаслідок викидів у атмосферу відходів, речовин чи інших матеріалів промислового виробництва внаслідок порушення спеціальних правил.

Склад злочину утворює таке забруднення атмосферного повітря, яке створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або стало небезпечним для природного довкілля (ч. 1 ст. 241 КК), або спричинило загибель людей, тобто смерть хоча б однієї особи, чи інші тяжкі наслідки, наприклад, захворювання невизначеної кількості осіб, велику матеріальну шкоду тощо (ч. 2 ст. 241 КК).

Забруднення атмосферного повітря може бути вчинено умисно і необережно.

Відповідальними за забруднення атмосферного повітря є всі осудні особи, що досягли шістнадцятирічного віку.

8.7. Порушення правил охорони вод

Предметом забруднення є всі водні об'єкти на території України - ріки, озера, водойми, водні джерела, підземні води та ін.

Забрудненням визнається виливання чи викидання у

Дойми (ріки, озера) неочищеної стічної води, відходів

виробництва, пально-мастильних матеріалів, що спричи-

зміну природних властивостей води або висна-

;ння водних джерел і створило небезпеку для життя,

юров'я людей чи для довкілля.

^бруднення води, яке призвело до захворювання чи елі людей, масового знищення об'єктів тваринного длинного світу або заподіяло інші тяжкі наслідки, валіфікується за ч. 2 ст. 242 КК.

345

Забруднення води може бути вчинене умисно байдужому ставленні до настання передбачених законом наслідків) і необережно.

Відповідальність за забруднення води настає з шістнадцяти років.

8.8. Забруднення моря

Стаття 243 КК передбачає відповідальність за забруднення моря в межах внутрішніх морських і територіальних вод, вчинене із суден, плавучих засобів, платформ чи інших споруд у морі. Забруднення моря з суші (з берега) підпадає під ознаки ст. 242 КК.

Забрудненням визнається скидання в море речовин, шкідливих для здоров'я людей або для живих ресурсів моря,- відходів виробництва, шкідливих речовин і матеріалів або сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми.

За ч. 1 ст. 243 КК кваліфікується забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо таке забруднення моря створило небезпеку для життя людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законному використанню моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів.

Якщо забруднення моря спричинило загибель або захворювання людей, масову загибель тварин чи рослин або спричинило інші тяжкі наслідки, діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 243 КК.

Частина 3 ст. 243 КК передбачає відповідальність посадових осіб суден чи інших плавучих засобів, повітряних суден, платформ чи інших споруд за неподання інформації про незаконне чи вимушене скидання в море або втрати ними в морі речовин, шкідливих для здоров'я людей або живих ресурсів моря, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря.

Забруднення моря може бути вчинене умисно і необережно.

346

Відповідальними за забруднення моря є посадові особи - капітани морських або повітряних суден, керівники платформ та інших штучних споруд на морі.

8.9. Порушення законодавства про континентальний шельф України

Стаття 13 Конституції України закріплює виключне право власності Українського народу на природні ресурси її континентального шельфу.

Континентальним шельфом називається поверхня і надра морського дна до глибини 200 метрів, що примикають до території України. Використання континентального шельфу регламентується виключно законодавством України.

Об'єктивна сторона діяння, передбаченого ст. 244 КК, полягає у порушенні законодавства про континентальний шельф України, яке заподіяло істотну шкоду, а також систематичне неприйняття особою, яка відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів, якщо це створило небезпеку їхньої загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей (ч. 1 ст. 244 КК), а також у проведенні на континентальному шельфі досліджень, розвідок, розробок природних багатств та інших робіт без спеціального дозволу (ч. 2 ст. 244 КК).

Порушення законодавства про континентальний шельф може бути умисним і необережним.

Суб'єктами відповідальності за ч. 1 ст. 244 КК є громадяни України і особи без громадянства, які досягли віку шістнадцяти років. Суб'єктами злочину, передбаченого ч. 2 ст. 244 КК, можуть бути лише іноземці.

8.10. Знищення або пошкодження лісових масивів

Стаття 245 КК передбачає кримінальну відповідаль-ть за спеціальний вид умисного знищення чи пошкодження чужого майна.

федметами цього злочину є: лісові масиви, зеле-Іасадження   навколо   населених   пунктів,   вздовж

347

залізниць, а також Інші дикорослі рослини, кущі, Ча_ гарники.

Лісовим масивом визнається ліс, що займає територію понад 1 га.

Склад злочину утворює знищення чи пошкодження лісового масиву або зелених насаджень, вчинене підпалом чи іншим загальнонебезпечним способом, і кваліфі-кується за ч. 1 ст. 245 КК.

Діяння утворює кваліфікований склад злочину, якщо знищення чи пошкодження лісового масиву чи зелених насаджень спричинило загибель людей (смерть хоча б однієї особи), масову загибель лісових тварин або інші тяжкі наслідки - заподіяння тілесних ушкоджень кільком потерпілим, велику матеріальну шкоду тощо і кваліфікується за ч. 2 ст. 245 КК.

Відповідальність за ст. 245 КК наста^ лише при умисному пошкодженні насаджень і лісових масивів.

Відповідальними за знищення або пошкодження лісу є осудні особи, яким виповнилося шістнадцять років.

8.11. Незаконна порубка лісу

Ліс разом із землею, водою та повітрям утворює природне середовище, в якому тільки і можуть жити люди. Тому головне значення лісу не в тому, що він дає гарні будівельні матеріали. Ліс - це не тільки і не стільки дрова. Ліс - це необхідна і незамінна умова життя людей. У маленького африканського племені пігмеїв є споконвічне переконання: «Тоді, коли буде знищене останнє дерево, тоді загине і остання людина на Землі».

Лісовий фонд України згідно з Лісовим кодексом України складають усі ліси на території України. До лісового фонду не належать зелені насадження населених пунктів, окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках (ВВР.- 1994, № 17.- Ст. 99).

Незаконною визнається порубка дерев без лісорубного ордера або з порушенням дозволу, зазначеного в ордері.

Предметом незаконної порубки лісу можуть бути тільки дерева і кущі в лісі, які ще не відділені від коріння.

Заволодіння заготовленим чи складованим лісом, а так

348

само незаконна порубка у містах і селищах декоративних садових дерев з корисливою метою кваліфікується як розкрадання чужого майна за статтями 185-189, 190 КК в залежності від способу викрадення.1

Відповідальність за ст. 246 КК у значній мірі залежить від категорії лісу, де було вчинено незаконну по-пубку дерев або чагарників. Лісовим кодексом України всі ліси, що утворюють лісовий фонд, розподіляються за своїм екологічним і господарським призначенням на ліси першої і ліси другої групи. До першої групи належать:

водоохоронні ліси - смуги лісів уздовж берегів річок, навколо водоймищ, озер, смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів;

захисні ліси - протиерозійні, захисні смуги лісів вздовж залізниць, автомобільних доріг, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, ліси степових, лісостепових та гірських районів;

санітарно-гігієнічні та оздоровчі ліси - ліси навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій. До лісів першої групи належать також ліси на територіях природно-заповідного фонду -заповідників, національних парків, пам'яток природи, заповідних урочищ, ліси, що мають наукове або історичне значення (частини 1-5 ст. 36 Лісового кодексу).

До другої групи належать ліси, що мають екологічне та експлуатаційне значення, стосовно яких встановлено режим обмеженого лісокористування (ч. 6 ст. 36 Лісового кодексу).

Стаття 246 КК передбачає відповідальність за незаконну порубку дерев і чагарників у лісах, захисних та Інших лісових насадженнях, якщо цим була заподіяна Істотна шкода. Шкода, заподіяна незаконною порубкою лісу, визначається за таксами, затвердженими постановами Ради Міністрів України від 17 грудня 1977 р. № 614 І від 25 травня 1982 р. № ЗОЇ.

-         -Й  постанови Пленуму Верховного Суду України від Іня 1990 р. «Про практику розгляду судами справ про відпо-Ільність за порушення законодавства про охорону природи» .збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.-

349

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липн 1992 р. № 432 «Про відповідальність за шкоду, заподіяні лісу та природним об'єктам рослинного світу» ці такси збільшені у 25 разів. Постановою Кабінету Міністрів від 31 грудня 1994 р. № 887 «Про збільшення такс для обчислення розміру стягнення за шкоду, заподіяну лісному господарству» ці такси збільшені ще в десять разів.

Розмір шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу визначається з врахуванням групи лісу, де була порубка дерев, діаметра стовбура дерева, породи дерева й інших показників.

Відповідальність за незаконну порубку дерев у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду або в інших особливо охоронюваних лісах настає незалежно від розміру заподіяної порубкою шкоди (ст. 246 КК).

Дії посадових осіб, які вчинювали незаконну порубку лісу з використанням своїх посадових повноважень, кваліфікуються за сукупністю статей 246 і 364 КК (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990р.).1

Відповідальність за незаконну порубку лісу настає з шістнадцяти років.

8.12. Порушення законодавства про захист рослин

Порушення правил боротьби з хворобами і шкідниками рослин посягає на сільське господарювання як систему суспільних відносин і заподіює у сфері цих відносин суспільне небезпечну шкоду.

Правила боротьби з хворобами і шкідниками рослин встановлені Законом України від 16 червня 1992 р. «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України від ЗО червня 1993 р. «Про карантин рослин» та іншими нормативними актами.

Відповідальність за ст. 247 КК настає лише у випадках, коли порушення правил спричинило тяжкі наслідки -загибель врожаю, поширення епіфітотій, знищення чи значного пошкодження посівів тощо.

Порушення правил боротьби з хворобами і шкідниками

1 Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 327.

350

рослин учинюється необережно. Умисне поширення епі-фітотій має ознаки диверсії і кваліфікується за ст. 113 КК. Відповідальними за порушення правил боротьби з хворобами і шкідниками рослин є особи, на яких покладені обов'язки запобігання хворобам рослин і боротьби з їх шкідниками.

8.13. Незаконне полювання

Незаконним називається полювання в заборонений час або в недозволених місцях, або забороненими знаряддями і способами, або на тварин, полювання на яких заборонено. Полювання - це відстежування з метою здобичі, переслідування і здобич диких тварин і птахів. Перебування без належного дозволу в мисливських угіддях з рушницею (мисливською вогнепальною зброєю навіть у зібраному стані), капканами та іншими знаряддями полювання, з собаками чи зі здобиччю прирівнюється до полювання.

Полювання на Украі'ні регулюється Положенням про полювання та мисливське господарство України, що затверджене постановою Ради Міністрів 8 серпня 1989 р.

Предметом незаконного полювання можуть бути лише дикі тварини і птахи. Положенням про полювання та мисливське господарство полюванням визнається здобування звірів і птахів, що знаходяться в стані природної свободи. Незаконне заволодіння дикими тваринами і птахами, що перебувають у розплідниках і вольєрах або вирощуються відповідними організаціями, установами і підприємствами, визнається розкраданням чужого майна (ст. 185 КК).

За ч. 1 ст. 248 КК діяння кваліфікується лише у випадку, якщо незаконним полюванням була заподіяна іс-'отна шкода, а також полювання на звірів і птахів, полю-ання на яких заборонено, тобто полювання на звірів і чахів, що занесені до Червоної книги України, або по-эвання на території державного заповідника чи на ін-jhx територіях та об'єктах природно-заповідного фонду. "озмір заподіяної незаконним полюванням шкоди ви-сться з допомогою такс, затверджених Міністер-*      хорони навколишнього природного середовища і СТЄ^СТВ°М л'сового господарства України 12 лютого -' Для нарахування розміру стягнень за збитки,

351

заподіяні незаконним добуванням або знищенням диких звірів і птахів (крім видів, занесених до Червоної книги України), їх жител, біотехнічних споруд. При цьому необхідно враховувати, що за незаконне добування або знищення диких тварин на території державного заповідника, державного природного національного парку, державного зоологічного заказника стягнення проводиться по таксі на відповідний вид тварин, збільшений у два рази (п. 20 постанови Верховного Суду України від 26 січня 1990р.).

Згідно з додатком № 10 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 287 встановлені такі такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування чи знищення тварин, пошкодження або знищення їх жител, місць перебування і розмноження:

I.              За незаконне добування або знищення (за одну

тварину) нараховується сума у мінімальних заробітних

платах:

звірі: а) бурий ведмідь - 170 (розмірів мінімальних

заробітних плат);  б) лось, олень благородний -    170;

в) олень плямистий, лань - 70; г) кабан, муфлон, козуля,

бобер - 40; д) байбак, куниця, норка, єнотовидний соба

ка, лисиця, ондатра, нутрія - 20; є) заєць-русак, тхір лі

совий, ласка, білка, дикий кролик - 4,5; ж) інші корисні

види - 2,5;

птахи: а) лебідь шипун і кликун, лелека і мала біла

чапля - 29; б) тетерук, сіра і руда чаплі - 22; в) рябчик,

сова, денні пернаті хижаки - 15; г) шилодзьобка, гала-

газ - 9; д) гуси, фазан, сіра куріпка - 4; є) качка, лиска,

голуб, кулик, перепілка та інші мисливські птахи - 2;

II.            Незаконне знищення (розорення) гнізда, нори, боб

рової загати, інших жител тварин - за таксою на відпо

відний вид тварин, збільшений удвічі;

III.           Незаконне вилучення яєць із гнізда - 20% такси на

відповідний вид птаха за кожне яйце.

Крім розміру заподіяної незаконним полюванням шкоди, визначеної з застосуванням зазначених такс, враховується також вартість, екологічна цінність, кількість добутого, пошкодженого чи знищеного, а також розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу (п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 p.).

352

Положенням про полювання та мисливське господарство встановлено перелік тварин і птахів, полювання на яких заборонено: зубри, бобри, байбаки, білки, дикі кролі куниці, ласки, горностаї, борсуки, тхори, норки, видри, лані, тетеруки, глухарі, рябчики, фазани, сірі куріпки, жу'рашгі' дрофи, лебеді, гуси, пелікани, лелеки, білі чаплі та інші немисливські птахи.

Лише за платними ліцензіями дозволяється полювання на ведмедів, оленів, лосів, диких кабанів, козуль.

Незаконне полювання кваліфікується за ч. 2 ст. 248 КК у випадку застосування при вчиненні злочину авто-мототранспортних засобів, тобто всіх можливих технічних засобів, машин і механізмів, з допомогою яких підвищується ефективність полювання. До таких відносять усі види автомобілів, мотоцикли, човни і катери, гелікоптери та інші самохідні машини, які можуть використовуватися для вистежування чи добування звірів або птахів. Згідно зі статтями 264, 248 і 249 КК і ст. 81 КПК знаряддя злочину, належні винній особі, в тому числі мисливські рушниці, риболовні сітки, автомашини, човни, мотоцикли та інші транспортні і плавучі засоби, за допомогою яких вчинювалося чи полегшувалося вчинення незаконного вилову риби, відстріл звірів, птахів тощо, підлягають конфіскації як знаряддя вчинення злочину (п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 p.).

Злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 248 КК у тих випадках, коли він був вчинений: а) посадовою особою, або б) за попередньою змовою групою осіб, або в) способом масового знищення звірів чи птахів або інших видів тваринного світу, або г) особою, раніше судимою за незаконне полювання.

Відповідальність за незаконне полювання настає з шістнадцяти років.

8Д4. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом

Незаконним заняттям рибним, звіриним або ін-

ним водним добувним промислом називається вилов

водних тварин (в тому числі і морських) у

горіальних  водах України,  внутрішніх  річках,

'ах І водоймищах без належного дозволу чи в

353

заборонений час або забороненими способами та знаряддями.

Предметом цього злочину є різної породи риби, раки, креветки, кальмари, восьминоги, дельфіни та інші водні тварини, а також морські водорості і трави, які мають промислове значення для виробництва добрив, медичних препаратів або продуктів харчування.

Незаконний вилов водяних хутрових звірів - видри, бобрів, ондатри, хохулі - кваліфікується за ст. 248 КК як незаконне полювання.

Незаконне заволодіння на свою користь або на користь інших осіб рибою, водними тваринами, шр не перебувають у стані природної свободи, не може кваліфікуватися за ст. 248 КК. Дії осіб, винних у незаконному вилові риби, добуванні водних тварин, що вирощуються колгоспами, радгоспами, іншими державними, колективними або приватними підприємствами і організаціями в спеціально влаштованих чи пристосованих водоймах, або винних у заволодінні рибою, водними тваринами, відловленими цими організаціями, кваліфікуються як розкрадання державного, колективного чи приватного майна за ст. 185 КК (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 p.).

Порядок зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом регулюється постановами Кабінету Міністрів України.

Незаконний лов риби чи добування інших водних тварин визнається злочином у випадках, якщо він вчинюється: а) без належного дозволу (квитка, ліцензії, угоди і т. ін.); б) у заборонений час; в) забороненими способами і знаряддями (застосування електроструму, вибухівки, отруйних речовин тощо); г) у недозволених місцях і заподіює істотну шкоду.

Обчислення розміру шкоди, заподіяної незаконним заняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, проводиться за таксами, встановленими додатком № 10 до постанови Кабінету Міністрів від 19 квітня 1993 р. №287.

Згідно з таксою нараховується сума в кількості мінімальних розмірів заробітної плати:

1) риби (за один екземпляр): осетрові риби та їх гібриди (крім білуги чорноморської, шипа, стерляді, осетра атлантичного) - 8,5; лососеві (крім лосося чорноморсь-

354

кого та лосося дунайського), таймень - 3; форель, сом, камбала-калкан - 2,5; вугор, марена (крім марени дніпровської і марени кримської) - 1,5; товстолоб, білий амур* чорний амур, окунь смугастий, сазан, лин, судак, щука', буфело, луфер, камбала (крім камбали-калкана) -І- короп, лящ, жерех, кефаль, минь, в'язь, канальний сомик, оселедець, акула-катран, морський язик, скумбрія -

0              5;'головень, шемая, скат, морський лин, морський пі

вень - 0,7; тараия, плітка, синець, білозірка (кліпець),

підуст, чехоня, карась - 0,5; бички всіх видів (крім бич-

ка-рижика звичайного та бичка золотистого) - 0,3; сар

ган - 0,2; барабуля, ставрида - 0,2;

водні безхребетні: раки (крім рака широкопалого),

краби (крім краба трав'яного, краба волохатого, краба

кам'яного, краба мармурового та краба прісноводного),

устриця (крім устриці їстивної), рапана - 0,1; морський

їжак, морська зірка, змієхвостки, голотурії та інші гол

кошкірі «сидячих» видів, кишечно-порожнинні «сидя

чих» видів - 0,05; мідії, модіоли, мії, кардіуми, солени,

венуси, донакси, інші двостулкові молюски «сидячих»

видів - 0,03; креветки - 0,01; восьминіг - 0,03; каль

мар, каракатиця - 0,02; губки «сидячих» видів - 0,01

(за 1 кг);

водні рослини: морські водорості «сидячих» видів-

0,04 (за  1   кг); річкові та болотні  водорості, ряска -

0,02 (за 1 кг).

У примітці до додатку № 10 встановлено, що розмір шкоди, заподіяної незаконною -заготівлею ікри осетрових і лососевих риб, зазначених у цій таксі, обчислюється з розрахунку 50 мінімальних розмірів заробітної плати за

1              кг заготовленої продукції.

Незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом кваліфікується за ч. 2 ст. 249 КК за ознакою вчинення його способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, яка раніше була судимою за ст. 249 КК.

Дії осіб, які скуповують або збувають завідомо неза-

лнно здобуту продукцію водного, рибного чи іншого

Добувного промислу (ст. 249 КК),  кваліфікуються за

0Т- '?*  КК. Якщо ж такі дії були заздалегідь обіцяні

. яка займається рибним, звіриним або іншим до-

им промислом, або ці дії в силу їх систематичності

І підстави розраховувати на таке сприяння, то

355

вони кваліфікуються як співучасть у злочині за ч 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 249 КК.

Дії посадових осіб, які вступають у злочинні угоди з браконьєрами чи самі самостійно вчинюють такі злочини, як незаконне заняття рибним промислом, кваліфікуються за сукупністю злочинів за статтями 249 та 364 КК (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990р.).

Незаконне заняття рибним або іншим водним добувним промислом, поєднане з погрозами працівникам рибоохорони, громадським інспекторам охорони рибних запасів, а також громадянам, які виконували свій громадський обов'язок, або вчинення стосовно цих осіб насильницьких дій у зв'язку з їх участю в попередженні чи припиненні правопорушення, створює сукупність злочинів, передбачених статтями 249 та 350 КК.

Дії осіб, які вчинили опір працівникам міліції або членам громадського формування з охорони громадського порядку при виконанні ними обов'язків по охороні рибних запасів і боротьбі з порушенням правил полювання і рибальства, кваліфікуються за ст. 342 КК чи ст. 350 КК.

8.15. Проведеная вибухових робіт

з порушенням правил охорони рибних запасів

Діяння, передбачене ст. 250 КК, руйнує навколишнє природне середовище і рибні запаси як його частину.

Вибухові роботи в річках, озерах та інших водоймищах можуть проводитися лише з дозволу органів рибоохорони.

Проведення вибухових робіт без належного дозволу утворює склад злочину незалежно від заподіяння шкоди рибному господарству.

Незаконне проведення вибухових робіт може бути вчинено умисно і необережно. Вчинення вибуху у водоймищі з метою вилову риби кваліфікується як незаконне заняття рибним промислом за відповідною частиною ст. 249 КК.

Відповідальність за діяння, передбачене ст. 250 настає з шістнадцяти років.

356

8.16. Порушення ветеринарних правил

Порушення ветеринарних правил спричиняє поширення хвороб (епізоотій) тварин, їх загибель і заподіює цим значну шкоду сільському господарству.

Ветеринарні правила - це встановлена законом система заходів профілактики захворювання і лікування тварин, підвищення їх продуктивності, виробництва чистих продуктів харчування (ст. 1 Закону від 25 червня 1992 р. «Про ветеринарну медицину»).

Стаття 251 КК містить «матеріальний» склад злочину, обов'язковою ознакою якого є настання наслідків: а) поширення епізоотії - масового захворювання тварин інфекційною хворобою та б) інших тяжких наслідків -загибелі тварин чи птиці, захворювання людей (на такі самі хвороби), значне зниження кількості чи якості продукції тваринництва, рибництва, бджільництва тощо.

Порушення ветеринарних правил вчинюється необережно. Умисне поширення епізоотій підпадає під ознаки ст. 113КК.

Відповідальними за ст. 251 КК є особи (посадові і приватні), на яких ветеринарними правилами покладені обов'язки дотримуватися встановлених вимог у галузі ветеринарної медицини і які досягли шістнадцятирічного віку.

8.17. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду

Території, взяті під охорону держави, та об'єкти природно-заповідного фонду визначені Законом України від 16  червня   1992  р.   «Про   природно-заповідний   фонд країни» (ЗУ Т. 3.- К., 1996.- С. 273-275). До них нале-Іть, зокрема, природні заповідники, науково-дослідні станови, біосферні заповідники, національні природні рки, ботанічні сади, пам'ятки природи, заповідні уро-ВД, заказники тощо. Території, взяті під охорону дерзи, та об'єкти природно-заповідного фонду, визначені юм України від 13 липня 1978 р. «Про охорону і Істання пам'яток історії та культури» (ВВР.- 1978-Ст. 426). До них віднесені споруди, пам'ятні

357

місця І предмети, що пов'язані з історичними подіями у житті народу; суспільства і держави.

Стаття 252 КК передбачає відповідальність за спеціальний вид умисного знищення чи пошкодження чужого майна (ст. 194КК).

Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, чи об'єктів природно-заповідного фонду кваліфікується за ч. 1 ст. 252 КК.

Умисне знищення або пошкодження територій та об'єктів природно-заповідного фонду чи взятих під охорону держави, вчинене підпалом або іншим загальноне-безпечним способом, якщо діяння спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (знищення чи пошкодження особливо цінних об'єктів, заподіяння особливо великої матеріальної шкоди), кваліфікується за ч. 2 ст. 252 КК.

Злочин, передбачений ст. 252 КК, містить матеріальний склад злочину, тобто злочин вважається закінченим з моменту знищення чи пошкодження території чи об'єкта.

Знищення або пошкодження територій чи об'єктів природно-заповідного фонду або взятих під охорону держави вчинюється умисно. Необережне знищення чи пошкодження цих територій чи об'єктів утворює злочин, передбачений ст. 196 КК.

Відповідальними за таке діяння є всі осудні особи, що досягли шістнадцятирічного віку.

8.18. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля

Законом України від 26 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища» (ЗУ. Т. 2.- К., 1991.- С. 60-65) встановлена вимога спорудження обов'язкових інженерних систем захисту довкілля (очисних та обезбруднюючих споруд) і заборона введення в експлуатацію споруд, будівель без такого захисту.

За ч. 1 ст. 253 КК кваліфікуються:

а)             розробка і здача проектів чи іншої документації за

мовнику без обов'язкових інженерних систем захисту

довкілля або

б)            введення в експлуатацію споруд без такого захисту,

358

Ідо таке порушення створило небезпеку настання тяжкої технологічної аварії або екологічної катастрофи, загибелі людей, масового захворювання населення або інших тяжких наслідків, а якщо така небезпека перетворилася на реальність, діяння кваліфікується за ч. 2

ст. 253 КК.

Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля можуть бути вчинені умисно і необережно. Якщо таке діяння вчинюється умисно з метою підриву чи ослаблення української держави, то вчинене утворює злочин, передбачений ст. 113 КК.

Відповідальними за таке діяння є посадові чи спеціально уповноважені особи, які є відповідальними за проектування чи експлуатацію споруд, будівель з дотриманням правил захисту довкілля, і які досягли шістнадцятирічного віку.

1

8.19. Безгосподарське використання земель

Земельний кодекс України зобов'язує власників земельних ділянок і землекористувачів використовувати землі відповідно до їх призначення, здійснювати заходи щодо охорони земель (ст. 40), зберігати і підвищувати родючість грунтів, захищати землі від водної та вітрової ерозії, від заростання чагарниками (ст. 84).

Безгосподарським є використання земель з порушенням вимог Земельного кодексу, якщо таке господарювання призвело до тривалого зниження чи втрату родючості земель, виведення земель із сільськогосподарського обороту, до змивання гумусного шару чи до порушення структури грунту (ст. 254 КК).

Склад злочину утворює злочинна недбалість власника земельної ділянки чи землекористувача, яка призвела до настання таких наслідків через невиконання чи неналежне виконання вимог Земельного кодексу.

Безгосподарське використання земель вчинюється необережно.

Ідповідальними   за   безгосподарське   використання є всі власники земельних ділянок і землекористу-чі> які досягли шістнадцятирічного віку.

359