9. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

Громадською безпекою називається сукупність суспільних відносин, що створюються для захисту життя та здоров'я невизначеної кількості людей і безпечного використання джерел підвищеної небезпеки.

На громадську безпеку посягають діяння, передбачені статтями 255-270 КК України.

9.1. Створення злочинної організації

Злочинною визнається організація, яка має всі ознаки організації:

а)             певну кількість членів, які є учасниками цієї органі

зації;

б)            розроблений і схвалений учасниками організації

план (статут) злочинної діяльності організації (письмо

вий чи усний);

в)             певну структуризацію - розподіл ролей, підпоряд

кованість членів організації;

г)             наявність організатора (керівника);

д)             прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і з

допомогою сторонніх осіб (у тому числі і підкупом хаба

рами посадових осіб);

е)             підбір нових членів організації;

ж)            наявність загальних правил поведінки і дисципліни;

з)             наявність матеріальної бази - транспорту, примі

щень, сховищ, коштів, засобів зв'язку тощо.

Злочинна організація може мати всі ці ознаки, а може деяких з них і не мати.

Головною ознакою, за якою злочинна організація відрізняється від усіх інших (виробничих, громадських, спортивних та інших) організацій - є мета і завдання злочинної організації: вчинення одного або кількох тяжких чи особливо тяжких (ч. 4 і ч. 5 ст. 12 КК) злочинів.

За ст. 255 КК, кваліфікується одне з зазначених у цій статті діянь:

- створення організації (підбір учасників, розподіл ролей, пошуки матеріальних засобів - грошей, транспорту, приміщень тощо, розробка планів, пошуки об'єктів нападу і т. ін.) з метою вчинення тяжкого чи особливого тяжкого злочину;

360

керівництво організацією (підбір членів, розробка

планів, постановка завдання і призначення виконавців,

отримання звітів про виконання завдання тощо);

участь у злочинній організації (вступ до організа

ції, прийняття обов'язків члена організації, участь у роз

робці планів і участь у їх реалізації, дотримання встанов

лених організацією правил поведінки тощо);

організація і проведення зборів (сходок) членів і

керівників різних злочинних організацій з метою роз

робки спільних планів дій;

координація (погодженість) дій об'єднань злочин

них організацій і груп.

Від банди (ст. 257 КК) і від воєнізованого чи збройного формування (ст. 260 КК) злочинна організація відрізняється відсутністю зброї, неозброєністю.

Створення (організація) озброєної злочинної організації з метою вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян кваліфікується як бандитизм за ст. 257 КК, а створення воєнізованих чи збройних формувань для виконання політичних завдань -заст.260КК.

Створення злочинної організації вчинюється умисно з метою створити організацію для вчинення одного чи кількох тяжких чи особливо тяжких злочинів.

Відповідальність за створення злочинної організації настає з шістнадцяти років.

Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю.

9.2. Сприяння учасникам

злочинної організації та укриття

їх злочинної діяльності

Стаття 256 КК передбачає відповідальність за причетність до діяльності злочинної організації, тобто за дії, -1 не є співучастю у цій діяльності, а є пособництвом, яке не було заздалегідь обіцяним і яке не перебуває з

«ретними злочинами у причинному зв'язку. Причетна

361

до злочину діяльність перебуває у причинному зв'язку з діями, що вчинюються після закінчення злочину - надання приміщень, сховищ, грошей, документів тощо з метою допомогти злочинцям уникнути відповідальності за злочинне діяння.

Таке сприяння (пособництво) учасникам злочинної організації можливе лише одноразове, оскільки неодноразове таке сприяння стане у причинний зв'язок з учиненням злочину і буде співучастю у цьому злочині, що кваліфікується за ч. 5 ст. 27 КК і ст. 256 КК.

За ч. 1 ст. 256 КК кваліфікується заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності.

Сприяння учасникам злочинної організації або укриття їх злочинної діяльності, вчинене повторно або посадовою особою, кваліфікується за ч. 2 ст. 256 КК.

Причетність до діяльності злочинної організації вчинюється умисно з метою допомоги її учасникам уникнути відповідальності.

Відповідальність за заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинної організації настає з шістнадцяти років.

9.3, Бандитизм

Суспільна небезпечність бандитизму полягає у посяганні на головні засади громадської безпеки, на систему державного управління, а також на життя і власність.

Закон передбачає три форми бандитизму:

організацію озброєної банди;

участь у банді;

участь у вчинюваному бандою нападі.

Кожна із цих форм містить ознаки закінченого злочину.

Організація озброєної банди - це сукупність дій, спрямованих на створення банди - організованої, озброєної, стійкої групи осіб, що зорганізувалися для вчинення нападів на громадян, підприємства, установи, організації.

362

Такими діями є:

розроблення планів злочинної діяльності;

вербування, пошуки учасників;

_ розподіл ролей між членами банди;

добування, пошуки зброї;

пошуки транспорту, коштів;

вибір об'єктів для нападу тощо.

Якщо внаслідок цих дій банда не була створена, то вчинене кваліфікується як замах на організацію банди за ст. 15іст.257КК.

Бандою називається група осіб, що характеризується такими ознаками:

двоє і більше членів;

стійкість групи визначають стабільність і згуртова

ність, тобто наявність планів на вчинення певної (неви-

значеної) кількості злочинів, або хоча б і одного, але та

кого, що вимагає занадто ретельної і всебічної підготов

ки, наприклад пограбування банку;

озброєність групи, тобто наявність вогнепальної чи»

холодної зброї хоча б у одного із членів банди, про що

відомо іншим членам банди;

мета створення банди - для вчинення нападів на фГ-

зичних і юридичних осіб (громадян і організації).

Організація озброєної банди є закінченим злочином з моменту її створення незалежно від того, чи вчинили члени банди хоча б один напад.1

Участь у банді припускає вступ і прийняття в члени банди, участь у обговоренні планів, знання про інших членів банди, її керівників тощо.

Участь у вчинюваних бандою нападах припускає дії осіб, які не є членами банди, але які були залучені до участі в одному чи кількох нападах і які усвідомлювали, Що чинять злочин у складі банди. Особи, які не були Ієнами банди і не усвідомлювали факту її існування, але своїми діями будь-як сприяли банді у вчиненні нападу, несуть відповідальність за співучасть у злочині, який охоплювався їх умислом.

Ьандитизм охоплює заподіяння нападом будь-якої Ш, крім умисного вбивства. Вчинення при бандит-

ня І995 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лип-эку «Про судову практику в справах про бандитизм» // станов Пленуму Верховного Суду України.- С. 126.

363

ському нападі умисного вбивства утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 115 і ст. 257 КК '

Бандитизм - злочин умисний, умисел прямий, оскільки учасники банди бажають вчинити напад і заподіяти потерпілим певну шкоду.

Відповідальними за бандитизм є особи, яким до моменту вчинення злочину виповнилося чотирнадцять років (ч. 2 ст. 22 КК).

9.4. Терористичний акт

Терористичним актом називається вбивство або погроза вчинити вбивство чи застосувати до потерпілих жорстокі тортури з метою досягнення політичної мети, а також учинення з такою метою вибухів, підпалів, затоплень або інших дій, небезпечних для життя чи здоров'я людей, а також погроза вчинити такі дії.

За ч. 1 ст. 258 ЮС кваліфікується терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади, посадовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою.

Суб'єктивна сторона терористичного акту характеризується прямим умислом і політичною метою - порушити громадську безпеку, залякати населення, спровокувати воєнний конфлікт, міжнародні ускладнення або добитися бажаного рішення органами державної влади чи посадовими особами, об'єднаннями громадян, юридичними особами або привернути увагу громадськості до певних політичних чи релігійних поглядів терориста.

1 Пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду У країни-С. 127.

364

Вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб або повторно, або якщо терористичним актом була заподіяна значна майнова шкода або інші тяж--і наслідки, кваліфікується за ч. 2 ст. 258 КК, а якщо те-плпистичним актом була заподіяна смерть хоча б однієї Едини-за 4.3ст. 258 КК.

За ч. 4 ст. 258 КК кваліфікується створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією і участь у такій групі чи організації, а також матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації.

Терористична група характеризується такими ознаками:

а)             двоє чи більше членів групи;

б)            домовленість про спільне вчинення одного чи кіль

кох злочинів, передбачених частинами 1,2 або 3 ст. 258 КК

або ст. 349 КК.

Терористична організація характеризується тим, що кілька осіб:

а)             з метою вчинення одного чи кількох злочинів, перед

бачених частинами 1, 2 або 3 ст. 258 КК або ст. 349 КК,

здійснили в межах об'єднання розподіл функцій;

б)            досягли домовленості про певні правила поведінки

під час підготовки і вчинення цих злочинів.

Терористичний акт вчинюється умисно з політичною метою.

Відповідальність за терористичний акт настає з чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК).

Частина 5 ст. 258 КК передбачає спеціальний вид звільнення особи від відповідальності за участь у терористичній групі чи терористичній організації (ч. 4 ст. 258 КК) за сукупністю умов:

а)             особа не була організатором чи керівником терорис-

ичної групи чи організації;

б)            особа добровільно заявила про створення терорис

тичної групи чи терористичної організації правоохорон

ним органам;

О особа сприяла припиненню існування чи діяльності їористичної групи або організації або сприяла роз-Іттю злочинів, учинених терористичною групою чи організацією;

)в її діях немає складу іншого злочину.

9.5. Завідомо неправдиве повідомлення

про загрозу безпеці громадян, знищення

чи пошкодження об'єктів власності

Стаття 259 КК передбачає відповідальність за спеціальний вид неправдивого повідомлення про вчинення злочину - терористичного акту.

За ч. 1 ст. 259 КК кваліфікує зазнаки, тобто безсумнівно для винної особи, неправдиве повідомлення про терористичний акт, яким створювалася загроза для життя людей чи настання інших тяжких наслідків (тілесних ушкоджень багатьом людям, заподіянням великої матеріальної шкоди тощо). Завідомо неправдиве повідомлення може стосуватися підготовки вибуху, підпалу чи інших дій, що загрожують загибелі людей чи настанням інших тяжких наслідків.

Якщо неправдиве повідомлення було вчинене повторно або спричинило тяжкі наслідки, то діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 259 КК.

Неправдиве повідомлення вчинюється умисно. Повідомлення про терористичний акт внаслідок помилки складу злочину не утворює.

Мотивами неправдивого повідомлення про терористичний акт можуть бути різні спонукання - кар'єризм, помста, хуліганство тощо.

Відповідальність за неправдиве повідомлення про терористичний акт настає з шістнадцяти років.

9.6. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

Згідно з чинним законодавством в Україні створюються:

а) Збройні Сили України; б) Національна гвардія України; в) Служба безпеки України; г) формування і підрозділи МВС; д) Прикордонні війська України; е) Управління охорони вищих посадових осіб України та деякі інші.

Складом злочину є створення (організація) не передбачених законодавством воєнізованих чи збройних формувань.

366

Згідно з пунктами 1 і 2 примітки до ст. 260 КК, воєнізованими визнаються формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і у яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка. Збройними визнаються воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.

За ч. 1 ст. 260 КК кваліфікується створення не передбачених законами України воєнізованих формувань або участь у їх діяльності, а за ч. 2 ст. 260 КК - створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх діяльності.

Створення незаконних воєнізованих чи збройних формувань чи груп і активна участь у їхній діяльності вчинюються умисно і з метою використання таких формувань чи груп для досягнення політичної мети - вирішення політичних проблем із застосуванням військової сили.

Керівництво незаконними збройними чи воєнізованими формуваннями, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки кваліфікуються за ч. З ст. 260 КК.

Участь у складі воєнізованого або збройного формування у нападі на підприємства, установи, організації або на громадян кваліфікується за ч. 4 ст. 260 КК.

Якщо вчинення збройним чи воєнізованим формуванням нападу призвело до загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, то діяння кваліфікується за ч. 5 ст. 260 КК.

Керівництво незаконним воєнізованим чи збройним формуванням, його зброєю, боєприпасами або військовою технікою, як і участь у складі такого формування чи групи, (ч. З ст. 260 КК) відрізняється від бандитизму (ст. 257 КК) політичною метою і політичними проблемами, для вирішення яких створюються й діють такі рормування і групи.

Відповідальність за ст. 260 КК настає з шістнадцяти

Ядповідальними є організатори та керівники воє-

аних формувань і груп, а також особи, які безпосе-

брали участь у нападі, вчиненому воєнізованим

муванням чи групою. Якщо участь у такому нападі

1 особи віком від чотирнадцяти до шістнадцяти

367

І

років, то вони підлягають кримінальній відповідальності лише за злочини, вказані у ч. 2 ст. 22 КК, які ці особи безпосередньо вчинили чи брали участь у їх вчиненні.

Частина 6 ст. 260 КК передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності учасника незаконного воєнізованого формування чи групи за умови, що він добровільно вийшов з такого формування чи групи і повідомив про їх існування органи державної влади.

9.7. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку

Діяння, передбачене ст. 261 КК, посягає на громадську безпеку, на життя і здоров'я невизначеної кількості людей.

Предметами цього посягання можуть бути об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються чи якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети.

Напад на об'єкти підвищеної небезпечності вчинюється з метою захоплення, пошкодження або знищення цих об'єктів.

Якщо напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку, вчинюється з корисливою метою, то діяння кваліфікується за сукупністю злочинів заст. 187ККіст.261 КК.

Діяння, передбачене ст. 261 КК, визнається закінченим з моменту початку нападу, незалежно від того, чи вдалося винним захопити, пошкодити чи знищити такий об'єкт.

Відповідальність за напад на об'єкти підвищеної небезпеки настає з шістнадцяти років.

9.8. Викрадення вогнепальної зброї,

бойових припасів, вибухових речовин

або радіоактивних матеріалів

Предметами викрадення, яке кваліфікується за ч. 1 ст. 262 КК, є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси до зброї, вибухові речовини, вибухові пристрої і радіоактивні матеріали.

368

Наступне за викраденням носіння або збут вогнепальної зброї утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 262 КК і ст. 263 КК. Незаконне зберігання викраденої вогнепальної зброї окремого злочину не утворює, оскільки викрадення без зберігання (тимчасового) неможливе. Відповідальними за зберігання зброї взагалі не можуть бути особи, які цю зброю викрали (вони не зберігають її, а незаконно володіють нею).

Викрадення зброї, бойових припасів, радіоактивних матеріалів чи вибухових речовин, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб чи посадовою особою, кваліфікується за ч. 2 ст. 262 КК.

Вчинення такого злочину організованою групою, а також способом нападу (розбоєм), або вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, кваліфікується за ч. З ст. 262 КК.

Викрадення зброї, бойових припасів, радіоактивних матеріалів або вибухових речовин з метою вчинення злочину (вбивства, знищення чи пошкодження майна тощо) кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст. 262 КК і тією статтею КК, яка передбачає відповідальність за готування до вчинення злочину.

Викрадення, привласнення чи вимагання завжди є умисними.

Відповідальність за викрадення зброї, бойових припасів і вибухових речовин, вчинене таємно, відкрито І розбійним нападом, настає з чотирнадцяти років, а вчинене із використанням посадових повноважень, привласненням чи розтратою - з шістнадцяти років.

9.9. Незаконне поводження зі зброєю,

бойовими припасами або вибуховими речовинами

Неконтрольоване розповсюдження і поводження зі зброєю створює загрозу громадській безпеці, життю і здоров'ю людей.

Предметами  злочину,  який   кваліфікується  за  ч.   1 :- 263 КК, визнаються: а) вогнепальна зброя; б) бойові Ірипаси; в) вибухові речовини і г) вибухові пристрої, н перебувають у винної особи без дозволу.

369

До вогнепальної зброї належать усі пристрої, в яких для пострілу та ураження живої цілі використовується сила порохових газів.

До предметів злочину, передбаченого ст. 263 КК, не належать мисливські рушниці, пневматичні і газові рушниці та пістолети, стартові, сигнальні й будівельні пістолети, ракетниці та ін., які не призначені для ураження людей (зазначені об'єкти, перероблені для ураження людей, наприклад обріз, є предметами цього злочину).

До холодної зброї належать: ріжучі, рубаючі, колючі знаряддя, призначені для ураження людей,- фінські ножі, кинджали, шаблі, кортики, кастети, нунчаки, стилети та ін. '

Бойовими припасами називаються припаси до зброї -патрони, міни, снаряди, а також інші знаряддя, що споряджені вибуховими речовинами і призначені для стрільби.

За ч. 1 ст. 263 КК кваліфікуються: носіння, зберігання, ремонт, придбання, виготовлення або збут вогнепальної зброї без належного дозволу. Відносно холодної зброї кримінальне караними є лише носіння, виготовлення, ремонт або збут без належного дозволу, які кваліфікуються за ч. 2 ст. 263 КК.

Вчинення злочину з використанням зброї, бойових припасів чи вибухових речовин, що перебували у незаконному володінні винної особи, утворює сукупність злочинів і кваліфікується за ст. 263 КК і статтею КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин (крім бандитизму - ст. 257 КК).

Діяння, передбачене ст. 263 КК, вчинюється умисно.

Відповідальність за незаконне виготовлення, придбання, зберігання або збут зброї настає з шістнадцяти років.

Згідно з ч. З ст. 263 КК, особа, яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси чи вибухові речовини або пристрої, звільняється від кримінальної відповідальності.

9.10. Недбале зберігання вогнепальної зброї або боєприпасів

Предметами недбалого зберігання є лише вогнепальна зброя (в тому числі й мисливська гладкоствольна) і боєприпаси, що зберігалися у винної особи на законних підставах. Недбале зберігання зброї і боєприпасів, якими особа володіла незаконно, підпадає під ознаки ст. 263 КК.

370

За статтею 264 КК кваліфікується лише таке порушення правил зберігання вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, яке спричинило людські жертви (загибель хоча б однієї людини) або інші тяжкі наслідки (заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, великої майнової шкоди тощо).

Недбале зберігання зброї чи боєприпасів вчинюється необережно.

Відповідальність за недбале зберігання зброї настає з шістнадцяти років.

9о11о Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами

Предметом злочину, передбаченого ст. 265 КК, є радіоактивні матеріали - джерела іонізуючого випромінювання, радіоактивні речовини і ядерні матеріали, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або у виробі чи в іншому вигляді без передбаченого законом дозволу. Належність тих чи інших матеріалів до радіоактивних визначає відповідна експертиза.

За ч. і ст. 265 КК кваліфікується придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, розпилення або руйнування радіоактивних матеріалів (джерел іонізуючого випромінювання, радіоактивних речовин або ядерних матеріалів, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді) без передбаченого законом дозволу.

Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами, якщо воно спричинило загибель людей або настання інших тяжких наслідків, кваліфікується за ч. 2 ст. 265 КК.

Діяння, передбачене ст. 265 КК, може бути вчинене умисно і необережно.

Відповідальність за незаконне поводження з радіоактивними матеріалами настає з шістнадцяти років.

9.12. Погроза вчинити викрадення або використати радіоактивні матеріали

Н0г3лочин» передбачений ст. 266 КК, є шантажем держав-Іну чи міжнародної організації, фізичної або юри-^!_!   ^и 3 метою примусити їх вчинити будь-яку дію 'иматися від неї засобом погрози, вчинити викра-

дення або використати радіоактивні матеріали, якщо були підстави сподіватися реалізації такої погрози. Засобом такого шантажу є погроза вчинити розкрадання радіоактивних матеріалів (ч. 1 ст. 266 КК) або використати їх для вбивства людей чи заподіяння інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 266 КК). Способи погрози (усно, письмово, по телефону, через третіх осіб) юридичного значення не мають.

Злочин вчинюється умисно, як правило, з метою досягнення політичних чи економічних вимог.

Відповідальність за погрозу вчинити розкрадання радіоактивних матеріалів або їх використання настає з шістнадцяти років.

9.13. Порушення правил поводження

з вибуховими, легкозаймистими та їдкими

речовинами або радіоактивними матеріалами

Вибуховими називаються речовини, які без доступу кисню здатні до хімічної реакції з виділенням великої кількості газів, високої температури, що призводить до руйнування навколишніх предметів. До таких речовин належать: динаміт, тротил, порох та ін.

Для забезпечення охорони людей встановлено правила зберігання, використання, обліку і перевезення цих речовин. Порушення таких спеціальних правил безпеки поводження з цими загальнонебезпечними речовинами утворює об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 267 КК.

Для здійснення безпечного поводження з радіоактивними матеріалами встановлено спеціальні  правила -правила зберігання, використання, обліку, перевезення та ін. (знешкодження, захоронения тощо).

За ч. 1 ст. 267 КК кваліфікується порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або інших правил поводження з ними, а також незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків.

За частиною 2 статті 267 КК кваліфікується порушення правил поводження з вибуховими речовинами та радіоактивними матеріалами, якщо ці порушення спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, а також за

372

незаконне пересилання поштою або багажем легкозаймистих чи їдких речовин, якщо вони спричинили настання таких самих наслідків.

Предметами незаконної пересилки є легкозаймисті (ст. 269 КК) або їдкі речовини. До їдких речовин належать усі види кислот та лугів (сірчана кислота, їдкий натр тощо).

Ті самі діяння (перелічені у ч. 1 ст. 267), також незаконне пересилання цих речовин поштою чи багажем, якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки - смерть потерпілих чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або велику майнову шкоду, кваліфікується за ч. 2 ст. 267 КК.

Незаконна пересилка легкозаймистих чи їдких речовин вчинюється необережно.

Відповідальність за порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами настає з шістнадцяти років.

9.14. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини

Перелік небезпечних відходів, ввезення яких в Україну заборонено, встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 22 лютого 1994 р. До них належать, зокрема, радіоактивні відходи, відходи з лікарень, тваринницьких ферм і т. ін. Контроль за ввезенням на територію України і транзитом через її територію відходів чи вторинної сировини здійснює Міністерство охорони навколишнього середовища України.

За частиною 1 ст. 268 КК України кваліфікується ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів чи вторинної сировини без належного дозволу, тобто матеріалів, на ввезення чи транзит яких мусить бути видано відповідний дозвіл.

За частиною 2 ст. 268 КК України кваліфікується ввезення на територію України речовин чи матеріалів, що

Іежать до категорії небезпечних відходів, які заборо-

лься до ввезення, тобто таких, на ввезення яких до-віл зовсім не видається

Ввезення на територію України чи транзит через її тери-

puo відходів чи вторинної сировини вчинюються умисно. р0 .1ДПовІДальність за таке діяння настає з шістнадцяти

373

9.15. Незаконне перевезення

на повітряному судні вибухових

або легкозаймистих речовин

Легкозаймистими називаються речовини, здатні спалахувати при температурі не більше 61 °С вище нуля. До них належать рідини: бензин, спирт, ацетон, ефір та ін., а також речовини, здатні займатися від контакту з водою, з деякими окислювачами (сірка, фосфористий калій тощо).

Вибуховими називаються речовини, які без доступу кисню здатні до хімічної реакції з виділенням великої кількості газів, високої температури, що призводить до вибуху (динаміт, тротил, порох та деякі інші).

Склад злочину утворює перевезення пасажиром на будь-якому повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин, незалежно від настання злочинних наслідків (ч. 1 ст. 269 КК). Якщо діяння призвело до загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, то воно кваліфікується за ч. 2 ст. 269 КК.

Відповідальність за ст. 269 КК настає з шістнадцяти років.

Діяння, передбачене ст. 269 КК, вчинюється необережно. Умисне таке заподіяння шкоди (ч. 2 ст. 269 КК) утворює склад злочину диверсії (ст. 113 КК).

9.16. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки

Пожежею називається неконтрольоване горіння за межами спеціального вогнища з настанням тяжких наслідків.

Порушенням правил пожежної безпеки є недотримання чи невиконання вимог, установлених для запобігання пожежам, і протипожежного захисту.

Частина 1 ст. 270 КК передбачає відповідальність за допущене порушення правил пожежної безпеки, якщо таке порушення спричинило виникнення пожежі, якою заподіяна шкода здоров'ю людей або майнова шкода у великому розмірі. Згідно з приміткою до ст. 270 КК майнова шкода визнається заподіяною у великому розмірі (ч. 1 ст. 270 КК), якщо прямі збитки складають суму, яка у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний

374

мінімум доходів громадян, а в особливо великому розмірі (ч. 2 ст. 270 КК),- якщо прямі збитки складають суму, яка У тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

За частиною 2 ст. 270 КК України кваліфікується порушення вимог, якщо воно спричинило людські жертви [смерть хоча б одного потерпілого) або інші тяжкі наслідки (заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, великих майнових збитків тощо).

порушення правил пожежної безпеки вчинюється необережно. Умисне вчинення пожежі (підпалу) кваліфікується за ч. 2 ст. 194 КК або за ст. 113 КК.

Відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки настає з шістнадцяти років. Посадові особи підлягають відповідальності за ст. 270 КК лише у тих випадках, коли спеціальними наказами, інструкціями, статутами на цих осіб були покладені обов'язки по забезпеченню пожежної безпеки на підприємстві, установі чи в організації.