§ 1. Поняття заходів процесуального примусу. Поняття затримання особи

Для забезпечення успішного виконання завдань кримінального процесу органи дізнання, особи, які проводять дізнання, слід­чі, прокурор і суд застосовують заходи процесуального приму­су. Це може бути пов'язано з необхідністю викриття злочинів та виявлення осіб, винуватих у вчиненні злочину. У зв'язку з цим органи держави, які здійснюють кримінально-процесуаль­ну діяльність, наділені широкими повноваженнями із застосу­вання різноманітних заходів процесуального примусу. Одні з них забезпечують явку осіб до суду, прокуратури, до слідчих, інші забезпечують одержання доказів, наприклад, під час про­ведення обшуку, виїмки, треті — виконання вироків у частині майнових стягнень накладенням арешту на майно.

По суті, всі процесуальні примуси, а також процесуальні дії та процесуальні рішення в кримінальному процесі пов'яза­ні із заходами процесуального примусу. Застосування заходів процесуального примусу суворо регламентовано кримінально-процесуальним законом і здійснюється лише уповноваженими на те компетентними органами. У чинному законодавстві не­має чіткої класифікації таких заходів. На нашу думку, можна поділити заходи процесуального примусу на: затримання, за­побіжні заходи та інші заходи процесуального примусу.

Затримання підозрюваного — вид процесуального приму­су. Цей захід належить до невідкладних слідчих дій. Його суть полягає в короткостроковому позбавленні волі особи, яку підозрюють у вчиненні злочину, з метою встановлення її осо­би, причетності до злочину і вирішення питання про застосу­вання до неї запобіжного заходу, наприклад, взяття під варту. Тобто особу, яку затримують, поміщають тимчасово до ізоля­тора. Підстави затримання закріплено в ст. 106 КПК:

коли особу застали при вчиненні злочину або безпосеред­

ньо після його вчинення;

коли очевидці, в тому числі потерпілі, прямо вкажуть на

певну особу, що саме вона вчинила злочин;

коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в

його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

Як зазначено в ч. 2 ст. 106 КПК, за наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її

Заходи процесуального примусу

81

може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намага­лася втекти, або коли вона не має постійного місця проживан­ня, або не встановлено особу підозрюваного. У кожному випад­ку затримання особи складають протокол, в якому перш за все зазначають: підстави затримання, мотиви, день, обов'язково час затримання, рік, місяць, пояснення затриманого, роз'яснен­ня йому про право мати побачення із захисником до першого допиту. Органи дізнання повинні протягом двадцяти чотирьох годин письмово повідомити прокурора, а також сім'ю затри­маного про затримання. Затримати особу можна до порушення кримінальної справи.

Існують певні етапи затримання підозрюваного: безпосеред­ній захват; доставления особи в органи дізнання або до слід­чого. Ці два етапи не є процесуальними. Процесуальним затриманням є момент складання протоколу про затримання, в якому має бути обов'язково, як ми вже зазначали, вказано годину затримання, а не доставки цієї особи, наприклад, у від­ділення міліції. Затримання відбувається поряд з порушенням кримінальної справи.

Протягом 72 годин після затримання орган дізнання пови­нен прийняти одне із таких рішень:

звільнити затриманого, якщо не підтвердилась  підозра у

вчиненні злочину;

звільнити затриманого і обрати йому запобіжний захід, не

пов'язаний із триманням під вартою;

доставити затриманого до судді з поданням про обрання

йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.