§ 8. Загальна характеристика адміністративного права інших соціалістичних держав

Всі соціалістичні держави (Радянська і народно-демократичні) мають однакову класову суть і соціальне призначення, забезпечують політичне панування широких трудящих мас, виражають їх волю, представляють і захищають їх інтереси в процесі будівництва соціалістичного і комуністичного суспільства.

ПРЕДМЕТ    I    СИСТЕМА    РАДЯНСЬКОГО   АДМІНІСТРАТИВНОГО   ПРАВА   45

Марксизм-ленінізм вчить, що процеси соціалістичного і комуністичного будівництва базуються на ряді об'єктивних закономірностей, які властиві всім країнам, що будують комунізм. Разом з тим, при однаковому змісті і головних закономірностях розвитку, форми виявлення цих закономірностей в різних соціалістичних країнах різноманітні, що обумовлюється неоднаковим рівнем економічного й культурного розвитку окремих країн, які вступили на шлях будівництва соціалізму, різним співвідношенням класових сил як всередині країни, так і на міжнародній арені в той чи інший час, і т. п.

Вказаними обставинами пояснюється те, що радянське адміністративне право і адміністративне право закордонних соціалістичних держав мають як схожі, однотипні правові інститути, так і специфічні особливості. Останні стосуються, наприклад, структури органів управління, порядку їх формування і роботи, призначення службовців, взаємовідносин з іншими державними органами, конкретних форм реалізації принципу демократичного централізму, засобів забезпечення соціалістичної законності і т. п.

Однак наявність цих особливостей не змінює соціалістичного характеру адміністративного права країн народної демократії.

Державне управління як одна з форм діяльності народно-демократичних держав здійснюється в інтересах робітничого класу і трудового селянства. Воно базується на справді науковій теоретичній основі ■— марксистсько-ленінсЬкому вченні про соціалістичну державу і соціалістичний державний апарат.

Основні принципи організації і діяльності державного апарату в країнах народної демократії схожі з принципами радянського державного управління і докорінно протилежні принципам організації і функціонування органів управління буржуазної держави. До основних принципів державного управління країн народної демократії належать:

а)  керівна і спрямовуюча роль комуністичних і робітничих партій (див., наприклад, ст. 86 Конституції Румунської Народної Республіки та ін.);

б)  участь трудящих мас у державному   управлінні  (див., наприклад, ст.  5 Конституції Польської Народної Республіки, ст. 6 Конституції Демократичної Республіки В'єтнам і ін.);

в)   демократичний централізм (див., наприклад, § 35 і 34 Конституції Угорської Народної Республіки, ст. 2 Конституції Китайської Народної Республіки та  ін.);

г)   пролетарський  інтернаціоналізм,  рівноправність  рас  і націй  (див., наприклад, ст. З Конституції Китайської Народної Республіки, ц. 4. ст. 2 Конституції Чехословацької Соціалістичної Республіки та ін.);

 розділ і

д) соціалістична законність (див., наприклад, ст. 20 Конституції Чехословацької Соціалістичної Республіки, ст. 83 Конституції Монгольської Народної Республіки, ст. 5 Народної Республіки Болгарії та ін.);

є) соціалістичне планування (див., наприклад, ст. 21 Конституції Німецької Демократичної Республіки, ст. 9 Конституції Польської Народної Республіки та ін.).

Державне управління в закордонних соціалістичних країнах здійснюється системою виконавчих і розпорядчих органів державної влади. Конституція ЧСР визначає, що державне управління здійснюється, крім органів державного управління, ще й національними комітетами, які є органами і влади, і державного управління.

Органи, які здійснюють державне управління в країнах народної демократії, виходять у своїй діяльності з вирішальної ролі народу, як справжнього творця історії, нових суспільних порядків.

Адміністративне право країн народної демократії відповідає цілям і завданням побудови соціалістичного суспільства, виражає волю трудящих мас, надає їм широкі права в сфері '.правлінської діяльності державних органів. Конституція Чехословацької Соціалістичної Республіки прямо закріплює закономірність розвитку соціалістичної державності — здійснення поступового переходу державних функцій у відання громадських організацій. Основні інститути адміністративного права країн народної демократії мають, як ми вже відзначали, ті ж риси, що і радянське адміністративне право. Разом з тим окремі з них мають ряд особливостей.

Наприклад, у Чехословацькій Соціалістичній Республіці і Польській Народній Республіці певні специфічні риси має правове регулювання інституту державної служби.

У Польській Народній Республіці немає судового контролю з боку загальних судів за правомірністю актів державного управління. Особливість польського адміністративного права полягає і в тому, що згідно з законом від 25 січня 1958 р. «Про Народні Ради», обрання голови президії Народної Ради вимагає затвердження відповідним вищестоящим органом державного управління.

У деяких країнах народної демократії норми адміністративного переведення кодифіковані.1 Метою даної кодифікації є дальше поліпшення роботи державного апарату, посилення охорони прав громадян і інтересів держави.    На відміну від

' Див., наприклад, «Закон № IV от 1957 г. об общих постановлениях административного процесса» (от 9 июня 1957 г.). (Обзор Венгерского права, 1958, № 1, Ассоциации венгерских юристов); Кодекс административного производства Польской Народной Республики. Варшава, 1961.

ПРЕДМЕТ    I    СИСТЕМА   РАДЯНСЬКОГО   АДМІНІСТРАТИВНОГО   ПРАВА   47

адміністративного кодексу УРСР, який містить у собі як норми матеріального, так і норми процесуального права, кодифікація адміністративного права в деяких країнах народної демократії охоплює тільки адміністративно-процесуальні .норми і норми адміністративного переведення.

СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

й. Н. А н а н о в. Исполнительная и распорядительная деятельность органов советского государственного управления. «Вопросы советского административного и финансового права», Изд. АН СССР, М., 1952.

A.   А. Аскеров. Очерки   советского строительства.  Изд. МГУ,   1953. Ш. Бек. Государственное управление и юстиция. Jogtudomanyi Kozlony,.

1958.  №  1—2.

С. М. Берцинский. О системе изучения советского административного права. Уч. зап. Московского юридического института, М., 1948, вып. IV.

B.   А.  Власов,  С.  С.  С т у д е н и к и н.   Советское     административное

право. Госюриздат, М.,  1959  (ко всем темам).

Д. Доков. Изпълнителните комитете на народните Съвети. София,  1958.

И. М. Кислицын. К вопросу о понятии советского государственного-управления. Уч. зап. Пермского университета, 1957, т. II, вип. 4. кн. 2.

А. И. Л е п е ш к и н. Курс советского государственного права, т. I. Госюриздат, 1961.

П. Е. Недбайло. Советский закон в системе государственно-правовых актов. Наук, зап., т. XIV, серія юридична, вип. І, ЛДУ ім. їв. Франка, 1949.

Г. И. Петров. Советское административное право. Часть общая. Изд. Ленинградского университета, 1960  (ко всем темам).

Р. Є. Павловський. Розробка Адміністративного кодексу УРСР—невідкладне завдання. «Радянське право»,  1958, № 5.

I. М. П а х о м о в. Про систему адміністративного кодексу. «Радянське право», 1959, № 4.

П. Станов, А. А'н г ел о в. Административное право Народной Республики Болгарии (общая часть). Перевод с болгарского, М,. Госюриздат, 1960.

Я. Н. У м а н с к и й. Советское государственное право, Госюриздат,    1959..

О. М. Я к у б а. Адміністративний кодекс необхідно переглянути. «Радянське право», 1958, № 1.

Ц. А. Я м п о л ь с к а я. О месте административного права в системе советского  социалистического права.  «Советское государство  и празо»,

1959,   № 9.