§ 5. Захист радянських адміністративно-правових відносин

Захист радянських адміністративно-правових відносин полягає в забезпеченні державою такої поведінки суб'єктів цих відносин, яка відповідає вимогам адміністративно-правових норм.

Адміністративно-правові відносини складаються в більшості випадків на основі свідомого, добровільного виконання суб'єктами цих відносин прав і обов'язків, встановлених нормою адміністративного права. Необхідність захисту адміністративно-правових відносин державою виникає тільки в тих випадках, коли суб'єкти цих відносин порушують адміністративно-правові норми.

Як правило, суперечки, що виникають між сторонами адміністративно-правових відносин, вирішуються в адміністративному порядку, тобто в порядку безпосереднього розпорядження уповноваженого на це органу державного управління (службової особи), без звернення до суду. Наприклад, заява громадянина про незаконну відмову зарахувати його в вуз буде розглядатись в Міністерстві вищої і середньої спеціальної освіти союзної республіки.

Однак з цього загального порядку вирішення суперечок, які виникають між суб'єктами адміністративно-правових відносин, є винятки.

На підставі ряду державно-правових актів і, зокрема, Постанови ЦВК і РНК СРСР від 11 квітня 1937 p., Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 15. XII. 1961 р. «Про дальше обмеження застосування штрафів, що накладаються в адміністративному порядку»1 та інших, деяка частина адміністративно-правових відносин захищається не в адміністративному, а в судовому порядку. Це, наприклад, відносини, що виникають з приводу вилучення майна на покриття недоїмок по державних податках і обов'язковому окладному страхуванню громадян тощо.

Коло адміністративно-правових відносин, які захищаються в суді, може бути значно розширене, насамперед, за рахунок відносин, що виникають між адміністрацією і громадянами. Доцільно, щоб суб'єкти цих відносин завжди могли звернутись до народного суду за захистом своїх прав і інтересів. Треба запровадити такий порядок, «за яким громадянин Радянського Союзу, чиє право порушене тією чи іншою службовою особою, мав би можливість поставити питання про відповідальність цієї особи не лише в адміністративному, айв су-

«Ведомости  Верховного Совета СССР»,  1961,   Ms 35, ст. 368.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ  НОРМИ  І  ВІДНОСИНИ                                                                                                                                                                             101

довому порядку. Таким шляхом можна значно швидше і ефективніше добитися поновлення порушеного права з одночасним посиленням матеріальної та іншої відповідальності службових осіб за їх проступки»1.

Таким чином, радянські адміністративно-правові відносини відрізняються від всіх інших правових відносин тим, що вони складаються в сфері державного управління, тобто в процесі державно-владної діяльності виконавчих і розпорядчих органів державної влади, а в окремих випадках і громадських організацій та їх службових осіб.

СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

Н.  Г.  Александров.    Законность  и  правоотношения    в    советском

обществе. Госюриздат, 1955. С.  С. А л е к с е е в.    О    взаимодействии    административно-правового    и

гражданско-правового   регулирования   в   социалистическом    обществе.

«Правоведение», 1959, № 3. Ф. Лонгхамис.    О понятии административно-правового  отношения в

государственном хозяйстве.   «Panstwo і pravo», 1958, № 1. А.  И. Лукьянов,   Б. М. Лазарев.    Советское государство и    общественные организации. Госюриздат, М.,  1960. П. Е. Недбайло. Советские социалистические правовые нормы. Львов,

1959. Г.  И.  Петров.    Сущность  советского административного  права.    Изд.

ЛГУ, 1959. С.   С.   Студеникин.    Советская   административно-правовая   норма   и

ее применение. Автореферат докторской диссертации, М.,  1949. Ю. К. Толстой. К теории правоотношения. Изд. ЛГУ, 1959. Ц. А. Я м п о л ь с к а я.   Субъекты советского административного права.

Автореферат докторской диссертации, М.,  1958.

1 Ф. Бурлацький,    Питання держави і права в проекті Програми КПРС. «Коммунист»,   1961, № 13, стор. 47.