§ 2. Основні етапи розвитку системи органів радянського державного управління

В ході Великої Жовтневої соціалістичної революції робітничий клас Росії разом з трудовим селянством    зруйнували стару  буржуазну машину влади і створили     Радянську соціалістичну державу — державу робітників  і  селян, апарат влади трудящих.

Зразу ж після перемоги Великого Жовтня, на II Всеросійському з'їзді Рад, 27 жовтня (9 листопада) 1917 р. були проголошені перші радянські найвищі органи державної влади і державного управління. Найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади була Рада Народних Комісарів. Головою Ради Народних Комісарів — першого-Радянського Уряду — з'їзд затвердив В. І. Леніна. Для керівництва окремими галузями господарського і соціально-культурного життя було утворено 13 комісій (народних комісаріатів): внутрішніх справ, іноземних справ, військових і морських справ, в справах національностей, торгівлі, промисловості, шляхів сполучення, землеробства, праці, народної" освіти, фінансів, юстиції, пошти і телеграфів. Вказані державні органи галузевого управління були покликані разом з масовими організаціями робітників, робітниць, матросів, солдатів, селян і службовців забезпечити оперативне проведення в життя виробленої з'їздом програми.                                                                                                                                                                                                                                                             '

Комуністична партія і Радянський Уряд в цей період провели велику роботу по створенню апарату державного управління на місцях. Органами управління, органами місцевої влади були Ради, які підпорядковували собі всі установи адміністративного, господарського, фінансового і культурно-освітнього значення.

Так у вогні соціалістичної революції, в центрі і на місцях, народився перший в світі радянський державний апарат. Характеризуючи його, В. І. Ленін вказував, що це апарат нового пролетарського типу, який дає, по-перше, збройну силу робітників і селян, силу, не відірвану від народу, а найтісніше з ним зв'язану. По-друге, цей апарат забезпечує такий тісний і нерозривний зв'язок з трудящими масами, легко перевіри-мий і відновлюваний, якого нема і не може бути в старому Державному апараті. По-третє, в силу виборності і змінюваності його складу з волі народу в будь-який час без бюрократичних формальностей і перешкод він є далеко демократич-нішим, ніж попередні апарати. По-четверте, він дає міцний зв'язок з найрізнішими професіями, полегшуючи тим самим здійснення найрізніших реформ. По-п'яте, він дає форму організації авангарду, тобто найбільш    свідомої,    найбільш

106                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          РОЗДІЛ   IV

енергійної, передової частини пригноблених класів, робітників ї селян, являючи собою апарат, за допомогою якого авангард трудящих може піднімати, виховувати, навчати і вести за собою всю гігантську масу цих класів. По-шосте, він дає можливість сполучати вигоди парламентаризму з вигодами безпосередньої і прямої демократії, тобто сполучати в особі виборних представників народу і законодавчу функцію і виконання законів1.

Радянський державний апарат за своєю суттю не є якоюсь незмінюваною політичною організацією. Систематичне поліпшення і здешевлення радянського апарату управління, удосконалення його системи, форм і методів діяльності, зменшення непродуктивних витрат і викорінення бюрократизму є відбиттям змін, що відбуваються в суспільно-економічній структурі суспільства. Напрямки постійного удосконалення радянського державного апарату визначаються політикою Комуністичної партії, а практичний досвід організації і діяльності органів державної влади і державного управління завжди закріплюються в правових актах Радянської влади.

Так, в Конституції РРФСР 1918 року законодавчо закріплювалось, що найвищим органом влади республіки є Всеросійський з'їзд Рад, а в період між з'їздами — Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК), який був найвищим законодавчим, розпорядчим і контролюючим органом державної влади.

ВЦВК обирався з'їздом Рад і був у своїй діяльності підпорядкований і підзвітний йому.

Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет спрямовував роботу всього державного апарату, забезпечуючи єдність і цілеспрямованість дії усіх ланок апарату управління, передусім з питань законодавства і керівництва окремими галузями господарського і соціально-культурного життя. Крім того, він здійснював нагляд за додержанням Конституції та інших державно-правових актів.

Органом загального державного управління, за Конституцією РРФСР 1918 року, була Рада Народних Комісарів. Вона здійснювала повсякденне оперативне керівництво окремими галузями державного управління, вживала заходів, необхідних для правильного і своєчасного вирішення питань господарського і соціально-культурного будівництва. Рада Народних Комісарів в процесі своєї діяльності мала право видавати, відповідно до вимог соціалістичної законності, декрети, розпорядження та інструкції.

1 Див. В. І. Ленін, Твори, т.  26, стор. 76—77.

ОРГАНИ    РАДЯНСЬКОГО    ДЕРЖАВНОГО    УПРАВЛІННЯ

107

Правові акти Ради Народних Комісарів, що мали велике загальнополітичне значення, обов'язково затверджував ВІДВК, який мав право скасувати або припинити будь-яку постанову, рішення, розпорядження або інструкцію РНК-

Рада Народних Комісарів у своїй практичній діяльності була підзвітна і підконтрольна Всеросійському з'їздові Рад і ВЦВК.

Радянський Уряд здійснював керівництво окремими галузями господарського і соціально-культурного життя як безпосередньо, так і через відповідні народні комісаріати. Згідно з Конституцією РРФСР 1918 року, були утворені такі народні комісаріати: шляхів сполучення, землеробства, торгівлі і промисловості, продовольства, державного контролю, охорони здоров'я, Вища Рада народного господарства, іноземних справ, військових справ, морських справ, внутрішніх справ, юстиції, праці, соціального забезпечення, освіти, пошт і телеграфів, в справах національностей, фінансів.

Місцевими органами державної влади і управління, за Конституцією, були: в областях, губерніях, повітах і волостях — з'їзди Рад і виконавчі комітети, що обирались ними, а в містах і селах — Ради депутатів і їх виконавчі комітети. На виконавчі органи покладалося завдання впровадження в життя рішень з'їздів Рад і Рад депутатів і вся повсякденна робота по управлінню тією чи іншою галуззю суспільного життя.

При обласних, губернських, повітових і волосних виконавчих комітетах утворювались відділи як органи галузевого управління. В окремих Радах виконавчі комітети обирали з свого складу президію, а також бюро, яке повинно було проводили свої засідання щодня для вирішення невідкладних актуальних питань.

Принципи організації і діяльності, а також система центрального і місцевого державного апарату управління, встановлені Конституцією РРФСР 1918 року, були покладені пізніше в основу утворення системи державного апарату інших радянських республік.

Так, згідно з Конституцією УРСР 1919 року, органами центральної влади УРСР були: Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських і червоноарміиських депутатів, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет, Рада Народних Комісарів.

З'їзд Рад був найвищою владою УРСР, а в період між з'їздами такою владою був ВУЦВК.

До відання центральних органів влади, за цією Конституцією, входило: затвердження, зміни і додатки до Конституції, визначення і зміна кордонів Української Республіки, відносини  з іноземними державами,    питання    війни    і    миру,

108                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           РОЗДІЛ   IV

створення збройних сил та керівництво ними, загальне керівництво внутрішньою політикою, цивільне, кримінальне і процесуальне законодавство, визначення основ соціалістичного будівництва в галузі народного господарства, керівництво грошовою системою і організацією фінансового господарства республіки, здійснення державного контролю за діяльністю усіх органів Радянської влади.

До виключного відання з'їзду Рад належали питання про затвердження, зміну і доповнення Конституції, про оголошення війни і укладення миру (в разі терміновості, при неможливості своєчасно скликати з'їзд Рад питання про оголошення війни і укладення  миру вирішувались ВУЦВК).

Згідно з Конституцією, до виключної компетенції ВУЦВК, було віднесено: обрання та звільнення голови РНК і народних комісарів, розподіл державних прибутків і зборів між центральною і місцевою владою, а також вирішення питань, пов'язаних з встановленням та зміною кордонів республіки, основ соціалістичного будівництва в галузі народного господарства та здійснення відносин з іноземними державами.

ВУЦВК обирався з'їздом Рад і був перед ним відповідальним. РНК була відповідальною перед з'їздом Рад і ВУЦВК.

Конституція УРСР 1919 року встановлювала, що Раді Народних Комісарів належить загальне керівництво і управління республікою. РНК УРСР здійснювала свою діяльність в справі управління республікою як безпосередньо, так і через народні комісаріати. Рада Народних Комісарів мала право видавати декрети та постанови, які могли бути скасовані або припинені самою Радою Народних Комісарів і ВУЦВК. Рада Народних Комісарів, як найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади, могла розглядати і розв'язувати всі невідкладні загальнодержавні питання, в тому числі заходи законодавчого характеру1.

Народні комісаріати проводили свою роботу на основі принципу єдиноначальності і особистої відповідальності за доручену справу. Разом з тим при кожному наркомі як дорадчі органи були утворені колегії.

Органами Радянської влади на місцях були: міські і сільські Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів та обрані ними виконавчі комітети, губернські, повітові і волосні з'їзди Рад та обрані ними виконавчі комітети.

Дальший розвиток радянського державного апарату проходив під знаком зміцнення державного співробітництва всіх

1 Більш детально про розвиток системи державного управління УРСР див.: «Історія держави і права Української РСР», Вид. АН УРСР, Київ, 1961, стор. 265 та наступні.

ОРГАНИ   РАДЯНСЬКОГО   ДЕРЖАВНОГО   УПРАВЛІННЯ                                                                                                                                                                109

радянських республік. 19 травня 1919 року ЦВК УРСР разом з Київською Радою робітничих депутатів, Київським повітовим з'їздом селянських депутатів і представниками професійних спілок і фабрично-заводських комітетів прийняв постанову про необхідність зосередження в єдиному для всіх республік центрі матеріальних, воєнних і інших засобів для боротьби проти ворогів революції. IV Всеукраїнський з'їзд Рад в постанові «Про державні відносини між УРСР і РРФСР» (20 травня 1920 р.) заявив, що УРСР, зберігаючи свою самостійну державну Конституцію, є членом Російської Федерації, що тільки завдяки взаємній допомозі, яку протягом двох з половиною років братні радянські республіки подавали одна одній, вони могли вистояти в нещадній, кривавій боротьбі з численним ворогом. З'їзд підтвердив угоду між ЦВК УРСР і РРФСР про об'єднання комісаріатів військового, фінансового, залізничного, народного господарства, пошт, телеграфів і праці.

Проявом дальшого розвитку і зміцнення братерської єдності і державного співробітництва радянських республік були союзні робітничо-селянські договори між РРФСР та іншими радянськими республіками.

Так, в союзному робітничо-селянському договорі між РРФСР і УРСР (28 грудня 1920 р.) проголошувалось, що •обидва уряди визнають незалежність і суверенність кожної республіки. Встановлювався воєнний і господарський союз між обома республіками і оголошувались об'єднаними такі комісаріати обох республік.- а) військових і морських справ; б) Вища Рада народного господарства; в) зовнішньої торгівлі; г) фінансів; д) праці; є)шляхів сполучення; є) пошт і телеграфів1.

Встановлення і розвиток договірних відносин неодмінно вели до створення єдиної союзної держави — Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

«Досвід СРСР довів, що тільки перемога соціалістичної революції створює всі можливості і умови для знищення всякого національного гніту, для добровільного об'єднання вільних і рівноправних націй і народностей в єдиній державі»2.

З утворенням СРСР були створені союзні органи влади і управління.

Найвищим органом державної влади був з'їзд Рад, а в період між    з'їздами — Центральний    Виконавчий    Комітет

1  Див. «Образование СССР. Сборник документов  1917—1924», М.—Л., 1949, стор. 248.

2  Програма   Комуністичної партії  Радянського   Союзу, Держполітви-дав  УРСР, 1961, стор. 15.

ПО                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          РОЗДІЛ   IV

СРСР. В період між сесіями ЦВК СРСР найвищим органом державної влади була Президія ЦВК СРСР. Виконавчим і розпорядчим органом ЦВК СРСР була Рада Народних Комісарів СРСР. Президія ЦВК СРСР і Рада Народних Комісарів СРСР здійснювали виконавчу і розпорядчу діяльність і в ряді випадків вживали заходів законодавчого характеру.

Комуністична партія і ЦВК СРСР вжили чимало заходів, спрямованих на більш чітке розмежування функцій між загальнодержавними органами влади.

Так, III сесія ЦВК СРСР першого скликання в листопаді

1923  року обговорила і затвердила положення про центральні органи влади СРСР, а саме: положення про ЦВК СРСР, про Раду Народних Комісарів СРСР,    загальне    положення про Наркомати СРСР, положення про Верховний суд СРСР1.

За Конституцією СРСР 1924 року народні комісаріати поділялись на три групи (загальносоюзні, союзно-республіканські і республіканські).

Загальносоюзних наркоматів було п'ять: військових та морських справ, закордонних справ, зовнішньої торгівлі, пошти і телеграфу, шляхів. Вони входили тільки до складу уряду СРСР, а в союзних республіках мали своїх уповноважених.

Загальносоюзні наркомати здійснювали управління певною галуззю безпосередньо самі або через своїх уповноважених.

До союзно-республіканських наркоматів належали тільки такі однойменні наркомати, які були і в Союзі РСР і в союзних республіках. До них належали: Вища Рада народного господарства, наркомати фінансів, праці, робітничо-селянської інспекції, торгівлі.

Союзно-республіканські наркомати керували ввіреною їм галуззю господарського або соціально-культурного життя через однойменні наркомати союзних республік.

Республіканські наркомати керували певною галуззю державного управління самі або через свої місцеві органи державної влади і були підпорядковані Радам Народних Комісарів союзних республік.

Утворення Союзу РСР і прийняття союзної Конституції обумовили необхідність внести відповідні зміни в правовий статус органів державної влади і управління союзних республік.

Так,  III сесією ВУЦВК    восьмого    скликання  12 жовтня

1924 року в УРСР було затверджене Положення про Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет  Рад    робітничих,

1 Див. СУ РСФСР, 1923, № 107, ст.  1032.

ОРГАНИ    РАДЯНСЬКОГО    ДЕРЖАВНОГО    УПРАВЛІННЯ                                                                                                                      ЦІ

селянських та червоноармійських депутатів. Положенням значно розширювалась і одночасно уточнювалась компетенція ВУЦВК, більш чітко визначались його взаємовідносини з органами Союзу РСР і порядок роботи.

Відповідно до ст. І Положення Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет був верховним органом влади Української РСР, який здійснював законодавчу, виконавчу і судову владу, а також діяв як орган розпорядчий та контролюючий.

В цей же час було прийняте і Положення про Раду Народних Комісарів УРСР (12 жовтня 1924 року)1, яке відіграло велику роль, передусім, у справі розмежування функцій Рад-наркому, ВУЦВК та його Президії.

За Положенням Рада Народних Комісарів утворювалася ВУЦВК і була його виконавчим та розпорядчим органом. Рада Народних Комісарів УРСР мала право розглядати всі невідкладні загальнодержавні питання, в тому числі й в галузі законодавства, за загальним або спеціальним повноваженням, одержаним від ВУЦВК. Зокрема, РНК УРСР мала право розв'язувати суперечності, що виникали між наркоматами УРСР і губвиконкомами, наркоматами УРСР і уповноваженими наркоматів СРСР з питань, які були в компетенції УРСР, здійснювала загальний нагляд за діяльністю уповноважених наркоматів, керувала їх діяльністю в межах, передбачених загальносоюзним законодавством, і розглядала звіти про їх діяльність. Крім того, до компетенції РНК УРСР входило: попередній розгляд і висновки щодо проектів декретів, постанов і кодексів, що підлягали затвердженню верховними органами Союзу РСР, і т. п.

Безпосереднє керівництво окремими галузями господарського і соціально-культурного життя здійснювалось народними комісаріатами, загальне Положення про які було затверджено, на III сесії ВУЦВК восьмого скликання 12 жовтня 1924 року. Всього було 11 народних комісаріатів УРСР: внутрішніх справ, охорони здоров'я, земельних справ^ освіти, соціального забезпечення, внутрішньої торгівлі, праці, фінансів, юстиції, робітничо-селянської інспекції, Вища Рада народного господарства. Крім того, на правах наркоматів діяли в той час Центральне статистичне управління і Державне політичне управління УРСР.

Загальне Положення про народні комісаріати УРСР законодавчо закріплювало, що державне керівництво в галузі військових і морських справ, закордонних справ, зовнішньої торгівлі, шляхів сполучення і зв'язку на території республіки

Див. СУ УРСР, 1924, № 45,   ст. 277.

112

РОЗДІЛ   IV

здійснюється   уповноваженими   відповідних   загальносоюзних наркоматів при уряді УРСР.

Республіканські народні комісаріати здійснювали свою діяльність, за цим Положенням, під безпосереднім керівництвом РНК УРСР. Нове Положення про народні комісаріати УРСР визначало також, що наркомати внутрішньої торгівлі, праці, фінансів, робітничо-селянської інспекції та Вища Рада народного господарства, перебуваючи в безпосередньому підпорядкуванні Раді Народних Комісарів УРСР, одночасно є органами однойменних об'єднаних наркоматів СРСР. Загальне Положення про народні комісаріати УРСР конкретно .визначало їх правове становище в системі державного апарату1

Процес удосконалення  системи державного управління  і поліпшення  роботи державних органів відбувався  не тільки в сфері найвищих центральних органів, айв сфері місцевої ..ланки.

Були детальніше визначені компетенція місцевих Рад і виконавчих комітетів, система відділів виконкомів, строк повноважень, форми та методи роботи2.

Удосконалення системи державного управління і зміна правового стану певних державних органів УРСР знайшла своє відображення в Конституції Української РСР 1929 р.

Конституція закріпила таку систему органів центральнії влади: Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів — найвищий орган влади УРСР; Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет — найвищий законодавчий, розпорядчий і виконавчий орган влади в період між Всеукраїнськими з'їздами Рад; Президія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету — найвищий законодавчий, виконавчий і розпорядчий орган влади в періоди між сесіями ВУЦВК; Рада Народних Комісарів — розпорядчий і виконавчий орган ВУЦВК.

Конституція внесла відповідні зміни в компетенцію республіканських органів влади, визначила систему народних комісаріатів УРСР  і місцевих органів влади.

За Конституцією УРСР 1929 р. місцевими органами влади були: а) Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів; б) з'їзди Рад — районні і окружні, а також їх виконавчі комітети.

1  ЗУ УРСР, 1924, № 43,  ст. 273.

2  Більш детально див., наприклад, Положення про окружні з'їзди Рад і  окружні  виконавчі  комітети,  затверджене  постановою   ВУЦВК   і  РИК

-УРСР  від  1 липня   1925 р.  (ЗУ УРСР,   1925, № 44, ст. 215 і т. п.).

ОРГАНИ    РАДЯНСЬКОГО    ДЕРЖАВНОГО    УПРАВЛІННЯ                                                                                                                      Ш

Аналогічні зміни в системі державного управління відбулись і в інших союзних республіках, вони знайшли своє законодавче закріплення в  республіканських конституціях.

Вказана система органів державного управління Союзу і союзних республік збереглась по суті аж до прийняття Конституції СРСР 1936 року.

Величні зміни сталися в житті радянського народу з 1924 до 1936 pp. З економічно відсталої наша країна перетворилася в могутню індустріальну державу. Соціалістична перебудова села зробила СРСР країною найпередовішого в світі сільського господарства.

Блискуча перемога соціалізму в промисловості і сільському господарстві обумовила зміни в класовій структурі радянського суспільства, а також у взаємовідносинах між народами СРСР. Робітничий клас і селянство, визволені від експлуатації, стали господарями країни.

Докорінно змінилось і обличчя радянської інтелігенції. Змінився її склад і характер діяльності. Вона зв'язана кровними узами з народом, безмежно віддана його інтересам, справі комуністичного будівництва в нашій країні.

Ці глибочезні зміни в житті СРСР викликали об'єктивну необхідність внести зміни у політичну і правову надбудову радянського суспільства, створити нову Конституцію СРСР.

Конституція СРСР 1936 р. в законодавчому порядку закріпила досягнення радянського народу у найважливіших галузях життя, у повній відповідності до вимог об'єктивних законів соціалізму, закріпила систему найвищих і місцевих органів державної влади і державного управління. Система з'їздів Рад була скасована.

За Конституцією СРСР 1936 p., найвищими органами державної влади СРСР, союзних і автономних республік були проголошені Верховні Ради, а в період між сесіями Верховних Рад — Президії відповідних Верховних Рад.

Відповідно до Конституції Верховні Ради стали єдиними законодавчими органами. Отже, Конституція СРСР 1936 p., з метою закріплення стабільності законів і соціалістичної законності, усунула той стан, за яким законодавчу владу здійснювали декілька державних органів, і зосередила її в руках одного органу — Верховній Раді.

Найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади були відповідно Ради Народних Комісарів СРСР, союзних та автономних республік.

Центральними органами галузевого управління були народні комісаріати, які поділялись на три групи: загальносоюзні, союзно-республіканські і республіканські.

8 І. М.  Пахомов

114                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           РОЗДІЛ   IV

Органами державної влади в краях, областях, округах, районах, містах, селах і селищах стали місцеві Ради депутатів трудящих, а місцевими органами державного управління — виконкоми місцевих Рад та їх відділи і управління.

Система державного управління, що була встановлена Конституцією Союзу РСР 1936 р. і прийнятими на її основі конституціями союзних і автономних республік, збереглась в основному до нинішнього часу, однак зазнала деяких змін» відповідно до специфічних умов і конкретних завдань, що стояли як перед Радянським Союзом в цілому, так і перед союзними республіками, а також відповідно до внутрішнього і міжнародного становища, що складалось в той чи інший час.

Так, в період Великої Вітчизняної війни робота всіх органів державної влади і державного управління була перебудована на воєнний лад. Це був час суворого випробування міцності та непорушності радянського суспільного і державного ладу. Щоб швидше мобілізувати всі сили народу на розгром ворога, Президія Верховної Ради СРСР, ЦК ВКП(б) і Р'НК СРСР спільним рішенням від ЗО червня 1941 року створили Державний Комітет Оборони, в якому зосереджувалась вся повнота влади, його рішення і розпорядження були обов'язкові для виконання всіма громадянами, партійними, радянськими, військовими, комсомольськими органами. Під час війни виникали й інші нові органи (наприклад, Наркомат танкової промисловості і т. п.).

Після закінчення Великої Вітчизняної війни Верховна Рада СРСР прийняла закон про перетворення Ради Народних Комісарів СРСР на Раду Міністрів СРСР, а Рад Народних Комісарів союзних і автономних республік — на Ради Міністрів союзних і автономних республік.

Процес перетворення організаційних форм державного управління відбувався не тільки у відношенні до найвищих органів державного управління, а й торкався органів галузевого управління, а також місцевих виконавчих і розпорядчих органів. Суть цього процесу виявлялася в утворенні нових міністерств, у розкрупненні раніш утворених або ліквідації старих міністерств, в удосконаленні системи місцевих органів державного управління. Зокрема, обласні управління Міністерства внутрішніх справ були перетворені в управління внутрішніх справ виконавчих комітетів обласних Рад, а управління і відділи міліції в містах і районах — в управління і відділи міліції виконавчих комітетів міських і районних Рад депутатів трудящих.

Значних змін система державного управління зазнала останнім часом. Відповідно до ленінських принципів організації і діяльності державного апарату, з метою дальшої демо-

ОРГАНИ    РАДЯНСЬКОГО    ДЕРЖАВНОГО    УПРАВЛІННЯ                                                                                                                     Ц5

кратизації суспільного життя, наближення апарату управління до мас і його здешевлення, в зв'язку з розвитком місцевої ініціативи і самостійності була проведена реорганізація управління промисловістю і будівництвом, сільським господарством1 й іншими галузями державного управління.

Розвиток системи державного управління в СРСР в сучасний період визначається Програмою КПРС. Він підпорядкований завданням більш широкого залучання мас до участі в управлінні державою, наближенню державного апарату до громадських організацій і перетворенню його в суспільне комуністичне самовпорядкування. Саме тому вдосконалення системи радянського державного апарату відбувається не завдяки механічному скороченню штатів, а, головним чином, завдяки глибоким змінам структурного характеру, а також змінам форм і методів діяльності.