§ 1. Поняття органу радянського державного управління

Радянська соціалістична держава складається з численних державних органів, які у своїй сукупності утворюють державний апарат. Державний апарат об'єднує органи державної влади (Ради депутатів трудящих), органи державного управління, суду і прокуратури, а також такі складові частини, як армія, розвідка, примусові установи.

Поняття органу державного управління можна дати на основі визначення суті державного органу і виявлення характерних рис, властивих виконавчим і розпорядчим органам.

Державним органом називається частина державного апарату (одиниця організаційна), яка покликана до виконання під керівництвом Комуністичної партії визначених правом державних функцій і наділена для цієї мети державно-владним повноваженням.

Суттєві риси державного органу полягають в тому, що: по-перше, державний орган — це одиниця організаційна, тобто має визначену структуру і характеризується правовим характером зв'язків, які об'єднують особовий склад органу в єдине ціле; по-друге, межі його діяльності і покладені на нього завдання чітко визначаються правом; по-третє, він виконує державно-владні функції від імені і в інтересах

ОРГАНИ    РАДЯНСЬКОГО    ДЕРЖАВНОГО    УПРАВЛІННЯ                                                                                                                     ЮЗ

держави; по-четверте, юридичні акти, які приймаються державними органами, обов'язкові до виконання всіма, до кого спрямовані.

Органу державного управління властиві певні елементи, які характеризують державний орган взагалі. Разом з тим орган державного управління., має ряд специфічних моментів, які відрізняють його від інших органів Радянської держави.

Ця специфіка полягає, по-перше, в особливому характері і призначенні діяльності, яку здійснюють органи державного управління, а саме: на органи державного управління покладено здійснення підзаконної організаційно-владної (виконавчої і розпорядчої) діяльності, яка безпосередньо спрямована на практичне виконання законів у процесі господарського, соціально-культурного і адміністративно-політичного будівництва. По-друге, система органів державного управління не визначена Конституцією СРСР, конституціями союзних і автономних республік так чітко як, наприклад, система Рад депутатів трудящих, судових органів і органів прокуратури. В Конституції УРСР, наприклад, вказується, що Рада Міністрів утворює в разі необхідності спеціальні комітети, Головні управління в справах господарського і культурного будівництва і визначає їх структуру та компетенцію, однак не визначається більш-менш конкретно система цих органів, їх завдання та форми діяльності.

Враховуючи сказане, можна зробити висновок, що органом радянського державного управління називається відокремлена частина державного апарату, яка покликана до виконання в межах своєї компетенції, під керівництвом Комуністичної партії, підзаконної, організаційно-владної (виконавчої і розпорядчої) діяльності і наділена для цієї мети державно-владним повноваженням.

Кожний орган радянського державного управління має певну адміністративну правоздатність, зміст якої визначається завданнями і цілями, які стоять перед тим чи іншим органом. Ці завдання і цілі формулюються, зокрема, в положеннях про окремі органи державного управління. Положення та інші державно-правові акти визначають правове становище окремих органів державного управління в системі державних органів, їх обов'язки і права, а також організаційну побудову і  адміністративні повноваження.1

1 Див., наприклад, Положення про раду народного господарства економічного адміністративного району (СП СССР, 1957, № 12, стор. 121); Положення про Міністерство охорони здоров'я Української РСР (Збірник постанов і розпоряджень уряду УРСР, 1960, № 2, ст. 20); Положення про робітничо-селянську міліцію (СЗ СССР, 1931, Na 33, ст. 247; 1932, Л» 80, ст. 490; 1934, № 12, ст. 85;  1936  № 21, ст. 186)  і інші.

104                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           РОЗДІЛ   IV

Правове становище органів державного управління виражається, головним чином, в тому, що вони, п о-п ерше, як правило, утворюються органами державної влади, підзвітні та підконтрольні їм у своїй діяльності; по-друге, діють на основі і на виконання законів, у межах визначеної компетенції і на відповідній території; по-третє, нижче-стоящі органи державного управління підпорядковані вищестоящим органам державного управління на основі принципу демократичного централізму; по-четверте, вони мають оперативну самостійність, тобто право в межах закону і з врахуванням умов і особливостей місця і часу вибирати найбільш ефективні форми, шляхи, способи виконання відповідних державно-правових актів. Оперативну самостійність органів соціалістичного державного управління не можна змішувати з поняттям «pouvoir discretionnaire» (дискреційна влада), яке вживається в теорії і практиці буржуазної юриспруденції.

Дискреційна влада є юридичним інститутом в буржуазних державах. Суть її полягає в повній сваволі представників виконавчої влади в центрі і на місцях при здійсненні державних функцій, у вилученні їх діяльності з-під будь-якого зовнішнього контролю, і зокрема, контролю з боку трудящих мас. Сказане не означає, що в буржуазному державному апараті немає ніяких форм контролю. Контроль тут здійснюється, головним чином, вищестоящими адміністративними органами за нижчестоящими в порядку службового обов'язку, що означає по суті безконтрольність діяльності адміністративних влад в буржуазних країнах у цілому. Діяльність адміністраторів за «власним міркуванням» є одним із засобів фашизації державного апарату в буржуазних країнах.

На протилежність дискреційній владі оперативна самостійність органів радянського державного управління і їх службових осіб визначається правом і здійснюється відповідно до вимог соціалістичної законності. Радянське право, надаючи органам державного управління необхідну оперативну самостійність, одночасно створює надійну систему політичних, юридичних та організаційних гарантій, які виключають будь-яку сваволю і забезпечують суворе додержання соціалістичної законності в роботі апарату державного управління.

На підставі сказаного органи державного управління відмежовуються від органів державної влади, суду, прокуратури.

Органи державного управління відрізняються від органів державної влади, суду і прокуратури як характером діяльності, так і порядком утворення, підконтрольності, підзвітності і формами та методами роботи.

ОРГАНИ    РАДЯНСЬКОГО    ДЕРЖАВНОГО    УПРАВЛІННЯ                                                                                                                      |05*