§ 1. Суть і значення організаційної роботи виконавчих і розпорядчих органів державної влади

З появою нових політичних завдань у справі побудови комунізму в нашій країні безперервно зростають і вимоги до радянського державного апарату. Тепер, більш ніж будь-коли, його робота повинна відзначатись високою організованістю і чіткістю, вмінням своєчасно і зі знанням справи проводити в життя рішення партії та уряду.

Нове велетенське піднесення господарського і соціально-культурного будівництва в СРСР вимагає від органів радянської держави всебічного підвищення рівня організаційної роботи, досконалого оволодіння методом організаційного керівництва. Він повинен стати все більш конкретним, диференційованим і оперативним.

Конкретне керівництво передбачає чіткі, ясні вказівки, що не переходять меж соціалістичної законності і базуються на основі вивчення справи і найсуворішого обліку, при умові систематичної перевірки виконання.

Конкретно керувати — це значить не допускати огульного підходу до оцінки роботи районів, підприємств, колгоспів. Конкретність керівництва вимагає, щоб керівники партійних,, радянських і господарських органів не обмежувались паперовою відпискою чи загальними фразами і лозунгами, а детально вивчали б на місці доручену справу, спираючись при цьому на досвід трудящих мас. Неодмінною умовою є також вимога, Щоб кожний працівник державного апарату добре знав специфіку справи, якою він займається.   Практично   це означає

144                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            РОЗДІЛ   V

знання економіки, законодавства (з питань управління), основ державного управління і партійного стилю в роботі. Інакше кажучи, партійні і радянські працівники повинні бути не тільки добрими організаторами, умілими практиками, але й людьми політично зрілими, переконаними в правоті великих ідей марксизму-ленінізму, бо тільки людина, яка добре засвоїла марксистсько-ленінську теорію, спроможна правильно підійти до справи, вивчити її у всьому діапазоні і вирішити з принципових партійних позицій. В противному разі можливе перетворення радянських працівників у звичайних чиновників.

' Керувати диференційовано — це значить систематично зміцнювати зв'язки з місцями, дбайливо вивчати особливості кожного об'єкта керівництва, враховувати своєрідність умов і ■особливостей праці кожного району, підприємства, колгоспу, установи.

Суть оперативного керівництва полягає у своєчасному, з урахуванням всіх обставин, чіткому розв'язанні поставлених завдань. Оперативність означає негайне усунення виявлених недоліків і своєчасне запровадження позитивного досвіду в роботі. Оперативність вимагає гнучкості і вміння своєчасно змінювати спрямування роботи апарату відповідно до нових політичних завдань.

Практична діяльність виконавчих і розпорядчих органів державної влади в СРСР здійснюється у відповідності до найважливішого положення марксизму-ленінізму про те, що будівництво комуністичного суспільства — це свідома творча діяльність мільйонних мас трудящих і що управляти в соціалістичній державі — це означає організовувати, приводити з рух широкі верстви населення, спрямовувати їх активність, творчу ініціативу і енергію на виконання господарських, соціально-культурних і адміністративно-політичних завдань. «...Для успішного управління необхідно, — вказував В. І. Ленін, — крім уміння переконати, крім уміння перемогти в громадянській війні, уміння практично організувати»1. Власне в цьому і полягає суть організаційної роботи державного апарату.

Суть організаційної діяльності органів державного управління обумовлюється всенародним характером Радянської держави, нерозривними зв'язками державного апарату з най-шнршими масами, повсякденною участю трудящих у керівництві державою. Органи Радянської держави і, зокрема, органи державного управління спроможні успішно виконувати завдання побудови комуністичного суспільства, перетворювати в життя радянські закони, рішення партійних і державних органів тільки при умові, якщо вони тісно зв'язані з масами,

1 В. І. Л е н і н. Твори, т. 27, стор. 210.

ОСНОВИ    ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ   ДІЯЛЬНОСТІ    ОРГАНІВ    УПРАВЛІННЯ      145

спираються на їх самодіяльність, на творчу ініціативу. Організаційна діяльність органів управління відбувається як у правових, так і не правових формах. Організаційні норми і заходи виступають іноді і як правові вимоги, коли їм надається лравове оформлення.

Організаційна робота виконавчих і розпорядчих органів державної влади, насамперед, полягає в організації роботи самого апарату управління: вмілому плануванні роботи органів державного управління та їх структурних одиниць; правильному використанні кадрів, які працюють у державному апараті, а також матеріальних та фінансових засобів; найбільш доцільному і ефективному застосуванні форм та методів контролю і т. д.

Однак цим вона, звичайно, не обмежується, а охоплює також організацію мас, залучення їх до державного управління. Життя щодня наочно показує, що успішне виконання ор-танами державного управління покладених на них завдань немислиме без залучення до їх роботи широких верств населення. Чим ширше залучаються трудящі до управління Радянською державою, тим плодотворніша діяльність державних органів, тим успішніше вони справляються з поставленими завданнями.

Головне в організаційній діяльності — це робота в масах, мобілізація і організація народних сил, спрямування активності народу на вирішення завдань комуністичного будівництва.

Отже, організаційна діяльність виконавчих і розпорядчих органів державної влади не може обмежуватися і ніколи не обмежується лише питаннями організації роботи самого апарату управління, а охоплює також організацію мас і набирає, таким чином, характеру організаційно-масової роботи. Значення організаційно-масової роботи виконавчих і розпорядчих органів державної влади полягає в тому, що вона: по-перше, є одним із засобів дальшого зміцнення зв'язків державного апарату з масами, забезпечення правильного й ефективного застосування правових норм, дальшого підвищення керівної ролі трудящих у всіх галузях господарського, соціально-культурного і адміністративно-політичного будівництва;

по-друге, дає можливість органам державного управління систематично удосконалювати стиль, форми і метода своєї роботи, використовуючи для цього досвід та ініціативу народу;

по-третє, є важливим засобом боротьби з бюрократизмом і тяганиною, канцелярськими методами роботи, іншими   негативними  фактами,  які   іноді   ще  спостерігаються  в

10   І. М.   Пахомов

146                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 РОЗДІЛ V

діяльності окремих органів державного управління і їх службових осіб, з нечуйним, зневажливим ставленням до потреб трудящих, фактами порушення соціалістичної законності тощо;

по-четверте, відіграє важливу роль у створенні передумов для поступового переходу окремих функцій, виконуваних державними органами, у відання громадських організацій у період розгорнутого будівництва комунізму, шляхом залучення народу до постійної і неодмінної, притому вирішальної участі в демократичному управлінні державою.

Враховуючи величезне значення організаційно-масовоГ роботи радянського державного апарату для дальшого розширення соціалістичного демократизму в усіх сферах життя нашого суспільства, Комуністична партія Радянського Союзу приділяє постійну і неослабну увагу питанням систематичного підвищення рівня організаційної роботи державного апарату до рівня політичних завдань.

«Головне в діяльності всіх державних органів,— говориться в Програмі КПРС,— організаторська робота в масах, правильний добір працівників, перевірка і оцінка їх за практичними ділами, контроль фактичного виконання завдань г рішень керівних органів».1

Цілком зрозуміло, що організаційне питання ніде і ніколи в капіталістичному суспільстві не мало і не могло мдти такого великого значення, якого воно набуло в соціалістичній: державі. І це тому, що соціалістична держава є дійсно демократичною, державою самих трудящих мас. Вона об'єднує в собі керівництво господарським, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом, здійснює господарсько-організаторську І КуЛЬТурНО-ВИХОВНу ДІЯЛЬНІСТЬ, ЩО' не властиво капіталістичній державі, яка стоїть на сторожі приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і суспільних порядків, вигідних експлуататорським  класам.