Розділ XVIII Ураження іонізуючим випромінюванням

У наш час має місце досить широке використання

ядерної енергії в галузі енергетики (атомні електростан-

ції), промисловості, охорони здоров'я та ін. При пору-

шенні правил безпеки під час роботи з джерелами ви-

промінювання, або у разі вибуху ядерного заряду мож-

ливе ураження цим небезпечним фактором. Тому лікарю

треба знати основні ознаки променевої хвороби, а судо-

во-медичному експертові ще й її патологічну анатомію.

Розрізнюють декілька форм променевої хвороби з ін-

дивідуальною клінікою і, відповідно, патологоанатомічни-

ми змінами.

При отриманні дози понад 150 грей, смерть може на-

стати миттєво — від паралічу життєвих центрів головно-

го мозку та колапсу — це так звана "смерть під проме-

нем". Спостерігаються морфологічні ознаки смерті, що

швидко настала.

При дії дуже великих доз променевої енергії (понад

80 грей), розвивається церебральна форма хвороби. Клі-

нічно захворювання дістає вияв у порушенні діяльності

центральної нервової системи та системи кровообігу. За-

гальний стан хворого тяжкий (нервове збудження, судо-

ми, прискорені дихання та пульс, блювота тощо).

Смерть може настати в перші години чи дні після ура-

ження.

Якщо смерть настає через кілька днів (3—5-та доба),

а це спостерігається при кишковій або судинній формах

радіаційного ураження, тобто після опромінення дозою

більш як 10 грей, то картина перебігу хвороби така ж

260

сама, як і викладена вище. У патолого-анатомічній кар-

тині найбільш виражені зміни у кишечнику.

Найбільш розгорнута клінічна й патолого-анатомічна

картина гострої променевої хвороби у людини спостері-

гається при променевому ураженні дозами до 10 грей,

коли розвивається кістково-мозкова форма хвороби, кот-

ра, як правило, без медичного втручання закінчується

смертю через 2—6 тижнів після опромінення.

У перебігу гострої променевої хвороби виокремлюють

чотири періоди з найбільш характерними для кожного

патолого-анатомічними змінами.

Перший період (період первинної загальної реакції)

характеризується почуттям тяжкості у голові» м'язовою

слабкістю, сонливістю, нудотою та блювотою. Патолого-

анатомічна картина цього періоду: макроскопічне на пер-

ший план виступають явища гострого порушення крово-

обігу; мікроскопічне — ознаки підвищення функцій щи-

товидної залози, гіпофіза, кровотворної тканини і

дегенеративні зміни в інших органах (лімфатична ткани-

на, статеві органи тощо).

Другий період — відносного благополуччя (прихова-

ний період) може тривати тиждень і більше. Спостеріга-

ються неврологічні розлади та випадіння волосся. У

цьому періоді безпосередньо від променевого ураження

смерть звичайно не настав, а якщо настає, то макроско-

пічних патолого-анатомічних ознак може не бути. При

мікроскопії виявляються ознаки наростання дистрофіч-

них і атрофічних змін. Так, в органах кровотворення

спостерігається пригнічення процесів гемопоеза, спусто-

шення лімфатичних фолікулів і пульпи селезінки, лімфа-

тичних вузлів і кісткового мозку, дистрофічні зміни епі-

телію, слизової оболонки кишечника.

Найбільш тяжкі зміни розвиваються у третьому пе-

ріоді (період виражених клінічної та патолого-анатоміч-

ної картин захворювання) — третій—шостий тиждень

після опромінювання. Одним з найбільш яскравих сим-

птомів цього періоду променевої хвороби є ознаки гемо-

рагічного діатезу; внутрішньошкірні і підслизові кровови-

ливи, погане самопочуття, аплазія кровотворної тканини.

Досить типовими є крововиливи в легені — іноді до пов-

261

ної апоплексії долі або й цілої легені; у слизову оболон-

ку шлунково-кишкового тракту, особливо в іліоцекальній

області і прямій кишці; під епікард правого передсердя і

правого вушка серця; у шкіру та підшкірну клітковину.

Крововиливи можуть бути масивними. Це призводить до

обширних кровотеч у паренхіму органів і в природні по-

рожнини, що само по собі може спричинити смерть.

Найбільш небезпечними є крововиливи в легені і шлун-

ково-кишковий тракт. Смертельними можуть стати й не-

значні крововиливи у життєво важливі органи (наднир-

кові залози, центральна нервова система і т. ін.).

Щодо кровотворних органів, спостерігаються явища

аплазії кісткового мозку, які часто супроводжуються

набряком та повнокров'ям ретикулярної строми. У зв'яз-

ку з цим кістковий мозок, особливо — трубчастих кіс-

ток, може мати яскраво-червоне забарвлення, хоча під

мікроскопом виявляється майже повне зникнення крово-

творної тканини. На перший погляд подібний стан може

бути прийнятий за гіперплазію, та при вдавленні щип-

цями мозкової кістки замість кашкоподібної червоної

маси видавлюється кров'яниста рідина, що вказує на

аплазію. Лімфатичні вузли, особливо зачеревні, дещо

збільшені, соковиті, червоного кольору як на поверхні,

так і на розтинах.

У випадках, коли смерть настає пізніше шести тиж-

нів після опромінювання, як у клінічному перебігу, так і

в патолого-анатомічній картині захворювання важливе

значення мають інфекційні запальні процеси.

Гостра форма променевої хвороби є наслідком не

тільки зовнішнього опромінення, а й того, що велика

кількість радіоактивних речовин потрапляє всередину

організму. Найчастіше через дихальні шляхи і стравохід,

хоча можливе й безпосереднє забруднення радіоактивни-

ми речовинами ран або опікових поверхонь. Якщо таким

чином в організм потрапляє така кількість радіоактивних

речовин, яка здатна викликати гостру форму променевої

хвороби, то остання принципово не відрізняється від

променевої хвороби, спричиненої зовнішнім опромінен-

ням, але смерть у ранні строки у цих випадках не

.настає.

262

Залежно від шляху попадання радіоактивних речовин

в організм (через дихальні шляхи, стравохід, шкіру то-

що) у патолого-анатомічній картині променевої хвороби

на  перший  план  виступають ураження  органів

відповідних систем. Наприклад;''при попаданні радіоак-

тивних речовин через стравохід найбільшими є уражен-

ня кишечника; при попаданні через дихальні шляхи —

зміни в легенях і т. ін. -   • і і

Променева хвороба, викликана радіоактивними речо-

винами, що потрапили в організм, може перейти у хро-

нічну форму, смертельна розв'язка якої настав через мі-

сяці або навіть роки після початку захворювання. При

цьому досить ясно й чітко проявляються специфічні риси

ураження, пов'язані з фізичним станом, шляхами про-

никнення і виведення, характером розподілення радіоак-

тивних речовин. Віддалені наслідки в усіх цих випадках

є результатом безперервної іонізації тканин організму

радіоактивними речовинами, що розпадаються.

При проникненні в організм радіоактивних речовин у

дозах, здатних спричинити підгостру чи хронічну форму

хвороби, її початковий період або зовсім відсутній, або

слабо виражений.

Латентний період дуже збільшується, але спостеріга-

ється наростання анемії і кахексії.

Залежно від того, де локалізується радіоактивна речо-

вина і якими шляхами вона виділяється з організму, ви-

никають віддалені специфічні ураження. Наприклад, по-

лоній накопичується у клітинах ретнгкулоендотеліальної

системи, а виводиться через нирки, тому найбільшою мі-

рою ушкоджуються нирки, печінка, шлунково-кишковий

тракт. Стронцій фіксується у кістках, викликаючи глибо-

кі зміни кісткового мозку і кісткової тканини — аж до

утворення остеосарком. Радіоактивні речовини, що по-

трапляють у легені, спричиняють пневмонію, а у подаль-

ші строки — склероз і рак. Дистрофічні та пухлинні

процеси, які розвиваються у процесі хронічної промене-

вої хвороби, нічим не відрізняються від таких, що розви-

ваються з інших причин, тому для визначення промене-

вої етіології хвороби потрібен точний анамнез про кон-

такт людини протягом тривалого часу з радіоактивним

ївз

випромінюванням та радіометричне і радіографічне під-

твердження наявності в організмі радіоактивних речо<

вин.

Як правило, патолого-анатомічні зміни в органах і

тканинах не є специфічними для променевої хвороби, то-

му необхідна диференціальна діагностика щодо таких

захворювань, як геморагічна алейкія, аліментарно-ток-

сична алейкія, гострий лейкоз, сибірка, чума, сепсис,

травматичний шок, колапс та інші.

Як зазначалося вище, залежно від дози опромінення,

а відповідно, й строку настання смерті, при дослідженні

трупа спостерігаються дещо різні патолого-анатомічна,

макроскопічна й мікроскопічна картини.

І. Так, якщо смерть настає у перший тиждень після

опромінення, то при зовнішньому огляді тіла можуть

спостерігатися опіки І, II, III ступеня, петехіальні крово-

виливу шкіру і слизові оболонки, іноді випадіння волос-

ся, дрібні крововиливи і кровоточивість ясен.

При внутрішньому дослідженні:

— венозне повнокров'я та петехіальні крововиливи

під плевру, чергування ділянок емфіземи і ателектазів,

іноді, наприкінці першого тижня, — серозно-геморагічна

пневмонія;

— дрібні крововиливи під епікард;

—дрібні крововиливи у слизову .оболонку шлунка,

іноді з утворенням гострих виразок і ерозій, дрібні кро-

вовиливи у слизову оболонку тонкого кишечника, пов-

нокров'я лімфатичних фолікулів, крапкові крововиливи

по верхівках складок сліпої і прямої кишки;

— застійне повнокров'я печінки;

— дрібні крововиливи у коркову речовину і слизові

оболонки лоханок нирок та сечового міхура;

— селезінка в'яла, з мізерним кров'янистим зіскобом,

наприкінці першого тижня вже зменшена;

— лімфатичні вузли дещо збільшені, повнокровні,

мікроскопічне спостерігається розпад лімфоцитів і лім-

фобластів, повнокров'я, явища еритрографії, наприкінці

першого тижня — спустошення лімфатичної тканини;

— в яєчках під мікроскопом спостерігається розпад

сім'яутворюючого епітелію;

264

— повнокров'я кісткового мозку, при його здавленні

виділяється кров'яниста рідина;

— надниркові залози в'ялі, бліді;

— повнокров'я та набряк, оболонок і тканини голов-

ного мозку;

— дрібні крововиливи у пристінну плевру і очере-

вину;

— переповнення кров'ю великих судин венозної сіті,

кров рідка.

II. Якщо смерть настає через 1—'2 тижні після опро-

мінення, то при зовнішньому огляді спостерігаються опі-

ки І, II, III ступеня, пігментація на місцях опіків І ступе-

ня, великі крововиливи у шкіру, підшкірну клітковину й

слизові оболонки. Потоншення підшкірної жирової кліт-

ковини. Некротично-геморагічний гінгівіт, тонзиліт. Кро-

вовиливи у слизову оболонку і м'які тканини ротової по-

рожнини та глотки. Яєчка атрофічні, з канатиками, що

погано тягнуться.

Внутрішнє дослідження виявляє:

— гостре повнокров'я і набряк легенів; обширні кро-

вовиливи під плевру і в паренхіму легенів аж до апо-

плексії долі чи навіть цілої легені. Чергування ділянок

ателектазів і емфіземи. Некротично-геморагічна бронхо-

пневмонія, що нагадує інфаркт легені;

— великі крововиливи у клітковину переднього сере-

достіння, в перикард і під ендокард. Крововиливи під епі-

кард, більше в області правого вушка і передсердя. Мік-

роскопічне—білкова дистрофія міокарда;

— множинні крововиливи (від цяткових до великих

ділянок) з утворенням гострих виразок на ділянках дна і

пілоруса шлунка;

— великі периваскулярні крововиливи в брижу з по-

ширенням на стінку тонкої кишки, масивні крововиливи

в порожнину кишки, невеликі крововиливи у слизову

оболонку по всій довжині тонкої кишки з утворенням

виразок, атрофія лімфатичного апарату кишечника, ве-

ликі крововиливи в параректальну клітковину, в стінку

сліпої кишки і слизову оболонку прямої кишки, фібри-

нозно-виразковий коліт;

265

— венозне повнокров'я, білкова і жирова дистрофія

печінки;

— крововиливи в навколониркову клітковину, під

капсулу і в тканину нирок, а також у слизову оболонку

сечового міхура;

— селезінка значно зменшена, на розрізах суха, сіро-

червоного кольору з мізерним кров'янистим зіскобом

пульпи;

— лімфатичні вузли збільшені, темно-червоного ко-

льору. Мікроскопічне — гостре спустошення лімфатич-

ної тканини, набряк і переповнення кров'ю синусів, яви-

ща еритрофагії, збільшення числа плазматичних клітин;

— кістковкА мозок блідий, сухий, при його здавленні

виділяється «укровична рідина, крововиливи у губчастій

речовині плоских кісток. Кістковий мозок трубчастих

кісток маяний»,ті „і

— я«чк« зменшені, з крововиливами на розрізах;

— надниркові залози бліді, відзначається потоншення

кіркового шару, котрий на розрізах жовто-сірого кольо-

ру, крововиливи в капсулу і кірковий шар;

— повнокров'я і набряк тканини головного мозку і

його оболонок, іноді з дрібними крововиливами;

— спостерігається повнокров'я великих судин веноз-

ної сітки з периваскулярними крововиливами, обширні

крововиливи під очеревину і пристінну плевру.

III. Якщо смерть настає через шість і більше тижнів

після опромінювання — при зовнішньому огляді спосте-

рігаються опіки, що в'яло загоюються, або пігментація

на їх місці з характерним розташуванням пігментованої

та депігментованої зон (опіки чітко виокремлені, мають

на краях пігментовану зону з вузькою каймою депігмен-

тованої шкіри), значне зменшення підшкірного жирового

шару і його ослизнення, осередки некрозу мигдалин з

некротичними гінгівітом. Чітко виражені явища атрофії

яєчок.

При внутрішньому дослідженні і мікроскопії тканин:

— старі крововиливи у тканину легень, некротична

бронхопневмонія, іноді з утворенням абсцесів;

— старі крововиливи, мікроскопічне — білкова та

жирова дистрофія міокарда;

266

— крововиливи у слизову оболонку шлунка з ділян-

ками некрозу та фібринозно-виразкового гастриту;

— старі крововиливи, атрофія слизової оболонки і

лімфатичного апарату кишечника, некротично-виразко-

вий коліт;

— жирова дистрофія печінки;

— білкова дистрофія паренхіми нирок;

— селезінка значно зменшена у розмірах, суха, на

розтинах сіро-червового кольору з мізерним зіскобом

пульпи;

— макроскопічне та мікроскопічне — явища атрофії

лімфатичної тканини, наявність великої кількості плаз-

матичних клітин, еритрофагія;

— кістковий мозок ослизлий, блідий, з ділянками ре-

генерації, що мають-червоний колір;

— яєчники з явищами гостро вираженої атрофії;

— гостро виражені явища атрофії надниркових залоз;

— набряк і повнокров'я оболонок і тканини головно-

го мозку;

— рідка кров.

Не всі випадки ураження іонізуючим випроміненням

закінчуються смертю. Тоді має місце втрата працездат-

ності того чи іншого ступеня. Визначається відсоток

втрати загальної, а за необхідності — і професійної пра-

цездатності. У випадках радіаційної травми про коротко-

часний розлад здоров'я, на жаль, не йдеться.

267