Розділ XVII Розлад здоров'я та смерть від дії технічно? та атмосферної електрики (електротравма)

Широке застосування електрики в усіх сферах життя

людини, крім безперечної користі, має й деякі негативні

наслідки, що дістає, вияв у досить частих пожежах при

коротких замиканнях, ураженнях електрострумом тощо.

і EwsMfftmpMM» ?-fl W комплекс загальних і місцевих

змін в органіамі, .що виникають піц впливом електрики

Найчастіше ураження електричним струмом трапляють^

^в.У ПОбуїі іТГна виробництві, рідше — у лікувальних

закладах при фізіотерапевтичних процедурах, іноді лю-

дина уражається атмосферною електрикою (блискав-

кою). Як правило, електротравма — це наслідок нещас-

ного випадку, але може бути нанесена з метою самогуб-

ства або вбивства.

Електротравма виникає при прямому контакт з елек-

троприладом чи електродротом, що знаходяться під на-

пругою, але ураження може відбутись і на відстані _

через електричну дугу, "крокову напругу" або блис-

кавку.

Наслідки електротравми залежать від властивостей

електроструму, умов контакту з електропровідником,

стану навколишнього середовища, стану та особливое^

тей організму ураженого.

Ураження технічною електрикою

Характеристики електроструму, що обумовлюють

уражуючу дію, це — сила, напруга, частота та інші.

Вважають, що смертельним є ураження струмом си-

лою 0,1 ампера та вище, воно найбільш часто має місце

254

при напрузі від 110 до 250 вольт, але діти, люди похило-

го віку та особи, які мають підвищену чутливість до

електроструму, можуть смертелвно уражатись при на-

прузі 90 і навіть 40 вольт. Водночас струм напругою у

кілька тисяч вольт може заподіяти тілесні ушкодження,

які не спричиняють смерть» Це обумовлено тим, що ура-

ження настає на відстані 25—ЗОом від джерела високої

напруги і у вольтовій дузі,, яке; утворюється, обвуглю-

ються м'які тканини і кістки, котрі стають діелектрика-

ми і перешкоджають подальшому Проходженню струму.

Найбільш небезпечним вважається змінний струм

частотою 40—60 герц. Значно меншу небезпеку для ор-

ганізму становить постійний електрострум невисокої на-

пруги. Так, напруга постійного струму 100 вольт за дією

відповідає напрузі змінного струму у 42 вольти. При на-

прузі у 500 вольт і змінний, і постійний струми однаково

небезпечні, а при напрузі 1000 вольт постійний струм

стає небезпечнішим.

Отже, змінний струм силою 0,1 ампера, напругою

110—125 вольт і частотою 50 герц, діючи на організм

людини, як правило, викликає смерть. Водночас струм

силою 2—3 ампера, напругою 1500—3000 вольт та час-

тотою від 10 тисяч до 1 млн герц не справляє шкідливо-

го впливу на організм, а навіть має лікувальний ефект.

Це дає можливість застосовувати його ^ія фізіотерапев-

тичних процедур.

У деяких випадках ураження ЛЮДИНИ може статись

при так званій кроковій напрузі, якщо"людяйа наближа-

ється менш як на 10 кроків до обірваного "Дроту високої

напруги. В міру віддалення від дроту, що лежить на зем-

лі, напруга знижується, а ураження якраз 1 обумовлено

різницею потенціалів між нижніми Кінцівками, одна з

яких знаходиться ближче, а Друга далі від дроту. При

цьому чим довший крок, тим більша різниця потенціалів,

а отже, і небезпека для здоров'я та життя. Особливо не-

безпечним є падіння біля обірваного дроту, бо в такому

випадку струм пройде через життєво важливі центри.

Небезпека ураження зростає в дощову погоду або за

значної вологості повітря.

Безумовно, важливе значення при електротравмі має

і стан здоров'я ураженої людини. Більш тяжкі наслідки

255

спостерігаються у людей хворих на серцево-судинні за-

хворювання, хвороби нирок, печінки, ендокринної та

нервової систем. Негативно впливають також алкогольне

сп'яніння та пригнічений стан людини.

Ступінь тяжкості електротравми залежить від петель

струму, тобто шляхів, якими струм проходить у тілі.

Найбільш небезпечними вважаються шляхи струму, що

проходять через центральну нервову систему та серце.

Це ланцюги електроструму з включенням обох рук, лі-

вих руки та ноги, лівої руки і правої ноги, спини та гру-

дей і т. ін. Швидше й легше струм проходить через ті

тканини, які мають менший опір. Вважають, що наймен-

ший опір електроструму чинить кров. Потім, за мірою

його зростання, — слизові оболонки, печінка, нирки,

м'язи, тканина мозку, легені, сухожилля, нервова, кіст-

кова тканини і, нарешті, шкіра. Особливо великий

опір має суха, мозоляста шкіра (від кількох тисяч до

одного—півтора мільйонів Ом).

При ураженні електрострумом також відіграють роль

тривалість і щільність контакту. Короткочасне торкання

дроту з високою напругою (більш 250 вольт) може закін-

читись без серйозних наслідків для організму. У той же

час тривалий контакт з дротом під напругою 60 вольт

може призвести до смерті. Особливо небезпечним є про-

відник струму, затиснутий у руці, бо скорочення м'язів

кисті веде до більш щільного контакту і людина сама

практично не може звільнитись.

Включення в ланцюг електроструму може бути одно-

або двохполюсним. Однополюсний контакт менш небез-

печний для організму, за винятком випадків щільного

контакту в місці виходу струму (заземлення). Двохпо-

люсне вмикання — контакт з обома полюсами струму з

петлею від одного полюса через тіло людини до другого

полюса.

Механізм дії струму на організм. Розрізняють спе-

цифічну (механічну, електролітичну й теплову) і неспе-

цифічну дію струму. Електричний струм, проходячи че-

рез тканини, викликає дуже болючі м'язові судоми, які

зміцнюють і ущільнюють контакт з провідником. Крім то-

го, внаслідок скорочення можуть відбутися розриви

256

м'язової тканини, сухожиль, а у фізично розвинених

осіб — навіть відкриті переломи кісток. Скорочення

діафрагми, м'язів голосової щілини та міжреберних

м'язів може призвести до припинення дихання.

Під дією струму порушується іонна рівновага, що

спричиняє некроз тканин. Біля аноду тканини коагулю-

ються, а біля катоду — розплавлюються (коліквація).

Через електричний опір тканин організму електро-

енергія струму перетворюється на теплову енергію від-

повідно до закону Джоуля-Ленца. Внаслідок цього у міс-

ці контакту утворюються знак току (електрощітка), а та-

кож опіки різного ступеня — аж до обвуглювання

кісток. У кістках, за ходом петлі струму, внаслідок роз-

плавлення та наступного застигання фосфорнокислого

кальцію можуть утворюватись кульки білого кольору діа-

метром 1—5 мм ("перлини"), які містяться у порожни-

нах, що виникають в результаті випаровування вологи

кісток. Температура у місці розплавлення сягає 1000°С і

більше.

Як наслідок електротравми можуть спостерігатися

вторинні явища, такі як опіки різного ступеня при зай-

манні одягу від вольтової дуги чи блискавки, "тупі"

травми при падінні з різної висоти після ураження елек-

трострумом або акустичні ушкодження слухового апара-

ту при ураженні блискавкою. Ці ушкодження є резуль-

татом неспецифічної дії електроенергії.

Смерть при електротравмі може настати:

— від первинного припинення дихання внаслідок то-

нічного скорочення діафрагми, міжреберних м'язів і

м'язів голосових зв'язок або паралічу дихального центру

довгастого мозку;

— від первинної зупинки серця, спричиненої паралі-

чем судинорухового центру довгастого мозку, рефлектор-

ним коронароспазмом, фібриляцією шлуночків серця чи

порушенням калієво-натрієвого градієнта, внаслідок чого

припиняється передача збуджуючих імпульсів.

Під час огляду місця події вже сама обстановка може

навести на думку про електротравму. Це сліди ремонту

підключених електроприладів, електромережа з оголе-

ним дротом, сліди короткого замикання, пристосування

9 9-259

257

для самогубства із закріпленими на тілі оголеними кін-

цями елєктродроту, ввімкнуте в розетку, та інше.

До початку огляду трупа треба подбати, щоб електро-

мережа була вимкнутою, бо тіло може перебувати під

напругою.

Як при зовнішньому огляді трупа на місці події, так і

при його експертизі треба дуже ретельно шукати зна-

ки струму (електромітки). Типова електромітка — це

ушкодження, що виникає у місці контакту тіла з провід-

ником електричного струму, являє собою ділянку шкіри

надмірної щільності з піднятими краями та втягнутою се-

рединою, яка часто імпрегнована металом провідника

електроструму. Колір електромітки сірувато-білий або

жовтуватий, з рожевим вінчиком по краях. Нетипова

електромітка може мати вигляд садна, мозоля, опіку чи

навіть рани. Форма, розміри та рельєф електромітки. за-

лежать в|д характеристик контактуючої поверхні — та

провідник» струму,

В 10—12 Відсотках випадків електротравм знаки

СТруму відсутні — як правило, при значних за площею

контактах з вологою чи мокрою поверхнею тіла. Елек-

тромітка підлягає обов'язковому гістологічному дослід-

женню, за якого у роговому шарі виявляються сото—

або щілиноподібні порожнини. Клітини і ядра базального

шару орієнтуються паралельно ходу струму у тілі, вна-

слідок чого мають вигляд частоколу або віяла, рідше —

розміщуються під кутом до поверхні шкіри. У шкіру на

різну глибину проникають частки металу провідника

струму, які, крім гістологічного дослідження, можуть бу-

ти виявлені контактно-дифузійним, гістохімічним, спек-

трографічним, рентгенографічним методами. При зов-

нішньому дослідженні спостерігаються характерні для

смерті, що швидко настала, дрібні крововиливи у

сполучнотканинні оболонки очей.

Внутрішнє дослідження, як правило, не виявляє нія-

ких характерних ознак дії електричного струму. Наявні

лише ознаки смерті, що швидко настала: повнокров'я

внутрішніх органів, темна рідка кров, численні дрібні

крововиливи під серозні оболонки — епікард, плевру ле-

гень, миски нирок тощо.

258

Судово-медичний діагноз — "електротравма" грунту-

ється на даних зовнішнього і внутрішнього досліджень

трупа, результатах гістологічного та медико-криміналіс-

тичного досліджень, з урахуванням обставин справи.

Ураження атмосферною електрикою

Блискавка — це електричний розряд, сила якого ся-

гає мільйона ампер, а напруга — кількох мільйонів

вольт. Ураження блискавкою відбувається або при без-

посередньому влученні у постраждалу людину або через

якісь електроприлади, наприклад радіоприймачі, телеві-

зори, телефони тощо. Дія блискавки на організм, в ос-

новному, термічна, механічна, акустична.

На тілі ураженої людини у переважній більшості ви-

падків знаходять ознаки дії високої температури — від

обмежених ділянок опіків другого ступеня до повного

обвуглювання тіла. Волосся майже завжди обгоряє. Мо-

же обгоріти і одяг, причому іноді — тільки білизна при

непошкодженому верхньому одязі. Монети у кишенях і

гаманцях, металічні ґудзики, пряжки, цвяшки взуття та

інші металеві предмети часто розплавляються. Іноді на

шкірі травмованого з'являються розгалужені відповідно

до судин шкіри червоні або буро-коричневі фігури блис-

кавки, які на трупах звичайно зникають протягом пер-

шої доби.

Механічна дія блискавки дістає вияв у виникненні

ушкоджень — саден, розривів одягу, шкіри і тканин, пе-

реломів кісток, відривів кінцівок чи навіть роз'єднання

тіла на частини.

Внутрішнє дослідження виявляє такі самі зміни, як і

при ураженні технічною електрикою. Ураження блискав-

кою — завжди нещасний випадок.

Ураження як технічною, так і атмосферною електри-

кою не завжди закінчується смертю, тому, особливо у

випадках виробничої травми, судово-медичному експер-

тові доводиться встановлювати ступінь тяжкості тілес-

них ушкоджень або втрати працездатності. Це здійсню-

ється з урахуванням тривалості розладу здоров'я чи від-

сотків втрати працездатності.

9*                                                           259