РОЗДІЛ V Огляд трупа на місці його виявлення

Загальні положення

Першочерговою,. однією з найважливіших та невід-

кладних слідчих дій є огляд місця події. Багато в чому

успіх розслідування залежить від ретельності та якості

проведення огляду. Він здійснюється з метою вивчення

місця події, виявлення, фіксації та вилучення слідів та

інших речових доказів для з'ясування характеру події,

що відбулася, особи злочинця, мотивів вчинення злочи-

ну, а також встановлення інших фактів, що мають зна-

чення для розслідування. Проведення огляду регламен-

тується статтями 190—192, 315 КПК України.

Під місцем події розуміють ділянку місцевості чи при-

міщення, де безпосередньо сталася певна пригода і яке

підлягає слідчому огляду. Найчастіше це водночас є і

місцем вчинення злочину (вбивства, зґвалтування, кра-

діжки). Проте ці місця можуть бути різними, наприклад,

коли людину вбито в одному місці, а труп перенесено в

інше, де його знайдено. У такій справі може бути декіль-

ка місць подій і всі вони підлягають огляду.

Огляд місця події, як правило, здійснює слідчий, але

згідно з ст. 227 КПК України, його має право проводити

й прокурор.

Оглядають місце події у присутності не менш як двох

понятих — не заінтересованих у справі дієздатних осіб

(статті 127, 191 КПК України). Поняті мають право

звертати увагу слідчого на будь-які обставини, що стосу-

ються слідчих дій, та висловлювати зауваження з приво-

ду виконаного, які обов'язково заносяться до протоколу.

Водночас вони зобов'язані бути присутні при проведенні

огляду, але не беруть участі в ньому, та скріпити своїми

підписами протоколи (ст. 127 КПК України). Для участі

в огляді слідчий може запросити фахівців, які не за-

інтересовані у результатах справи (криміналіста, інжене-

ра-автотехніка та інженера з техніки безпеки, токсико-

лога тощо — ст. 191 КПК України). Коли це зробити

неможливо, то їхні функції повинен виконати сам слід-

чий. Якщо ж мав місце замах на життя людини, то ра-

зом із слідчим одразу починає працювати лікар-фахівець

в галузі судової медицини, а за неможливості викликати

судово-медичного експерта залучають лікаря будь-якої

спеціальності (ст. 192 КПК України). Робиться це тому,

що огляд місця події не можна відкладати — адже відо-

мо, що перші години розшуку найбільш ефективні.

Треба пам'ятати, що зовнішній огляд трупа є скла-

довою частиною огляду місця події, хоча частіше він

оформляється як окрема самостійна слідча дія. Проводя-

чи її. лікар повинен встановити й відобразити у протоко-

лі: розташування та позу трупа; зовнішній вигляд його

одягу та взуття; характер пошкодження одягу, наявність

на ньому слідів, плям тощо; індивідуальні особливості

частин тіла, їхніх ушкоджень і слідів на тілі; ознаки пе-

реживання тканин; особливості ложа трупа, предметів

на ньому, безпосередньо біля нього. Значну увагу приді-

ляють виявленню трупних змін та їх характеру, а також

встановленню загальних даних про особу трупа.

Робота лікаря регламентується "Правилами роботи

лікаря-спеціаліста в галузі судової медицини при зовніш-

ньому огляді трупа на місці його виявлення (події)".

Огляд місця події і трупа на місці виявлення органі-

зує та проводить слідчий, тому всі учасники огляду

діють за його вказівками і за його дозволом. Фахівець у

галузі судової медицини робить огляд трупа, обстановки,

що оточує його, з метою виявлення, фіксації та вилучен-

ня для подальшого дослідження речових доказів (слідів

крові, волосся, відбитків рук, ніг, протекторів тощо) та

різних предметів (знаряддя травми, одяг та інше). Зав-

данням лікаря є і зіставлення знайдених слідів із зміна-

ми та ушкодженнями на трупі, з метою всебічного вста-

новлення та чіткого з'ясування обставин події. Як і кож-

на слідча дія, огляд місця пригоди документується шля-

хом внесення відомостей про все знайдене до "Протоко-

лу місця події". Цей документ складається з вступу, опи-

су та заключної частини.

Вступ "Протоколу" містить дані про дату, місце, час

початку та закінчення огляду, посаду, прізвище особи,

яка складає документ, прізвища, ім'я, по батькові всіх

учасників огляду, домашні адреси понятих. Потім вказу-

ються дані про особу, труп якої виявлено (якщо це відо-

мо зі слів чи наявних документів), — прізвище, ім'я, по

батькові, вік, адреса помешкання, фах.

В описовій частині детально занотовуються відомос-

ті щодо умов огляду — стан погоди, температура навко-

лишнього середовища, освітлення. Потім дається опис

місця знаходження трупа і заносяться дані, отримані в

процесі його огляду. Дуже бажаним та корисним є скла-

дання плану-схеми місця події, який належним чином

оформляють і додають до протоколу. Труп та обстанов-

ку, що його оточує, фотографують, а за можливості роб-

лять записи на фото- і відеоплівку для виготовлення

фільмів та ілюстрацій.

Закінчується "Протокол" переліком того, що вилуче-

но з місця події, зазначається, куди направлено труп для

судово-медичного дослідження, які дії проводилися для

фіксації побаченого (складання схем, фотографування,

відео- та кінозйомка тощо).

"Протокол" підписують усі учасники огляду. Серед

них — поняті, тобто особи, які брали участь, як перед-

бачує закон, у проведенні слідчих дій з метою засвідчен-

ня його факту, змісту та отриманих результатів.

Виходячи з встановленого під час огляду, а також ба-

зуючись на теоретичних знаннях та професійному досві-

ді, судово-медичний експерт уже в процесі роботи може

зробити певні висновки й повідомити їх слідчому. Це,

зокрема, стосується визначення:

• факту та часу смерті;

• зміни положення трупа після настання смерті;

• характеру та особливості травм;

• відповідності місця виявлення трупа місцю події;

• наявності ознак того, яким було положення потерпі-

лого на момент пригоди;

• чи рухалася жертва після отримання ушкоджень.

. Але ці висновки лише попередні, хоча й надзвичайно

важливі. Вони нерідко є основою подальших слідчих дій.

Треба зазначити, що хоча сам процес огляду місця події

залежить від багатьох обставин, він має певні закономір-

ності: спочатку учасники огляду знайомляться з обста-

винами випадку шляхом опитування очевидців події або

ж осіб, які виявили труп, уточнюючи час пригоди та об-

ставини її, встановлюють особу покійного, час смерті,

загальний стан перед смертю (скарги, клінічні прояви

хвороби тощо).

Суттєву допомогу в цій частині огляду може надати

судмедексперт. Отримані при опитах дані інколи дають

можливість відтворити картину того, що трапилося, ви-

значити характер 1 цілеспрямованість слідчих дій, що

врешті-решт зйачною мірою впливає на подальший хід

слідства.

Сам огляд, залежно від обставин, може починатися

аби ВІД центру до периферії, або ж у зворотному напрям-

ку. При цьому під центром треба розуміти те, що стано-

вить основу самої події: при вчиненні злочину проти лю-

дини — це труп, при дорожньо-транспортних пригодах

(ДТП) — транспортний засіб, що зазнав аварії, і т. ін.

На думку більшості криміналістів, огляд місця події

краще починати від центру, та все ж завжди доцільно

виходити з конкретних обставин.

Але бувають випадки, коли центр чи периферію місця

події визначити неможливо. Тому слідчому доводиться

обирати лінійну чи вузлову послідовність огляду. При

лінійній послідовності оглядають місце події від краю до

краю по прямих, нічого не пропускаючи. Вузловий

огляд, який доцільно застосовувати, коли його об'єктом

є приміщення чи невелика ділянка, полягає у послідов-

ному обслідуванні одного вузла за іншим, наприклад

входу до квартири, де вчинено вбивство, прихожої,

основного приміщення, слідів крові, знаряддя злочину

тощо.

Огляд здійснюється статичним і динамічним метода-

ми. Особливість першого полягає в тому, що під час ог-

ляду ніхто з його учасників, як правило, не торкається

предметів і слідів, не зрушує їх з місця. Все на місці

огляду перебуває у стані статики, а слідчий та інші

учасники дії лише уважно розглядають предмети, сліди,

їх ознаки, стан, взаєморозташування. Під час такого

огляду слідчий вивчає "механізм" події, тобто, за розта-

шуванням різних речей та слідів складає свою думку про

те, що і як відбувалося на місці огляду при вчиненні

злочину.

Проводячи огляд, слідчий звертає увагу на всі деталі

обстановки, особливо на предмети, які могли бути зна-

ряддям злочину, сліди злочинця і транспорту, яким він

користувався, на речі, які індивідуалізують особу зло-

чинця, тощо. Необхідно особливо уважно вивчити так

звані негативні обставини, тобто відсутність того, що

при звичайному ході події повинно було б мати місце

(наприклад, відсутність крові біля трупа з колото-різани-

ми ранами). До "негативних" обставин належить також

наявність ознак, які у даному разі не відповідають уяи

про злочинну подію.

Після закінчення статичного огляду місця події та

фіксації всього виявленого слідчий застосовує метод ди-

намічного огляду. При цьому учасники слідчої дії всебіч-

но оглядають окремі предмети, за потреби зрушують їх з

місця, беручи в руки. Щоб не залишати на предметах

своїх слідів, необхідно користуватися гумовими рукавич-

ками. Перед цим потрібно зафіксувати положення пред-

метів, зробивши позначки (наприклад крейдою). Це, за

необхідності, допоможе відтворити обстановку на місці

події. Якщо певний предмет — речовий доказ має бути

вилучений та приєднаний до справи, треба спочатку ви-

значити його місцезнаходження щодо двох постійних то-

чок. Наприклад в кімнаті — розташування знаряддя

травми щодо найближчого вікна чи дверей або кутка цієї

кімнати.

Отже, огляд місця події складається з двох фаз (ста-

дій): статичної та динамічної. Спочатку оглядають обста-

новку місця події й документують це шляхом опису,

відео-, юно-, фотозйомки, складання схем, планів та ін.

У процесі статичного огляду ні до чого не торкаються,

не змінюють положення предметів, речей тощо. Потім

переходять до динамічної частини, тобто ретельно огля-

дають виявлені на місці події об'єкти, порушуючи їх пер-

вісний стан і положення, проводять зовнішнє досліджен-

ня трупа.

Безумовно, ще до детального огляду трупа, лікар,

який бере участь в огляді місця події, повинен пересвід-

читися, що перед ним мертва людина. На це вказують

абсолютні ознаки смерті (трупні плями, трупне закля-

кання, охолодження, висихання тощо). Смерть можна

діагностувати й за наявності несумісних з життям

ушкоджень тіла. Якщо ж достовірні трупні явища-відсут-

ні, то лікар повинен негайно надати потерпілому медич-

ну допомогу, почати реанімаційні заходи і проводити їх

до відновлення вітальних функцій або ж до появи абсо-

лютних ознак смерті. Дуже рідко спостерігаються випад-

ки, коли живу людину помилково приймають за труп і

навіть привоитъ до моргу.

Так, у нашій практиці був випадок, коли четверо дру-

зів по чари! прийняли свого товариша за померлого і

привезли його до моргу. Пролежавши там годин 12, він

протверезився І, вибивши вікно, відправився додому.

У літературі, як давній, так і сучасній, ми зустрічали

чимало описів подібного, але багато з них, мабуть, є

чистою вигадкою. Проте — далеко не всі, як і наведе-

ний нами приклад.

Пересвідчившись, що на місці дійсно знаходиться

труп, судмедексперт повинен з'ясувати, чи е ознаки, які

дозволяють встановити, де настала смерть: на місці ви-

явлення трупа чи ні. Для цього звертають увагу на від-

повідність розташування трупних плям та пози трупа,

наявність чи відсутність слідів переміщення трупа, плям

крові при зовнішніх ушкодженнях тощо.

Після цього встановлюють стать, довжину тіла та

приблизний вік покійного. Не змінюючи пози трупа, вка-

зують його положення щодо оточуючої обстановки, фік-

сують це шляхом відео-, кіно- чи фотозйомки. Позу тру-

па детально описують у протоколі, визначаючи, як він

розмішується (лежить обличчям догори чи вниз, на боці,

сидить, стоїть тощо), зазначають наявність на трупі та в

оточуючій обстановці ознак, які дозволяють скласти дум-

ку про те, що відбулося (знаряддя травми: ніж, сокира,

рушниця; сліди крові, сперми, інших виділень людини,

волосся; частини одягу, сліди транспортних засобів і

т. ін.). Особливу увагу звертають на наявність ознак бо-

ротьби та самооборони.

Після цього проводиться детальний зовнішній огляд

трупа за тими ж правилами, що й при його розтині.

Уважно досліджують ознаки смерті, зазначають у прото-

колі ступінь вираження трупних явищ у певний час

огляду. Одразу ж звертають увагу на трупні плями. Як

правило, це найперші ознаки смерті, і у своєму розвитку

вони проходять певні стадії. Встановлюють відповідну

стадію трупних плям шляхом вивчення зміни кольору

при дозованому натисканні. Водночас відмічають їх ви-

гляд (суцільні, на зразок острівців), інтенсивність, колір

(синій, фіолетовий, рожевий, чорно-сірий тощо) та фази.

За характером (колір, інтенсивність, розташування)

плям можна іноді запідозрити причину смерті. Потім ви-

значають наявність і ступінь трупного заклякання. Для

цього роблять спробу відвести нижню щелепу, зігнути

чи розігнути кінцівки в суглобах. За допомогою елек-

тричних медичних (ТПЕМ-1) і ртутних термометрів ви-

мірюють температуру трупа в паховій ямці та прямій

кишці. Все це заноситься до протоколу, де зазначають

дані про погоду (світла, похмура, наявність опадів, тем-

пература навколишнього середовища тощо), бо вона мо-

же впливати на розвиток трупних явищ.

Вважаємо за доцільне підкреслити, що при огляді міс-

ця події, прискіпливо вивчаючи трупні явища, можна ви-

рішити ряд суттєвих питань.

Сказане проілюструємо таким випадком... На узбіччі

автотраси було виявлено труп невідомого, що лежав на

спині. Під час огляду трупа встановили чітко виражені

трупні плями. При натисканні на них динамометром во-

ни лише частково блідли і відновлювали початкове за-

барвлення через 12 хвилин. Огляд проводився вранці,

тому було висловлено думку, що смерть невідомого

настала напередодні ввечері. Але це суперечило іншим

зібраним У справі даним, бо незадовго до цього співро-

бітники ДАІ зустріли вантажівку з причепом, що везла

труби невеликого діаметра в напрямку пункту, де було

знайдено труп. Затриманий і доставлений на місце події

водій не заперечував, що міг не побачити перехожого,

бо був туман, і збити його. Таким чином, свідчення пі-

дозрюваного суперечили висновкам спеціаліста — судо-

вого медика. Проте характер трупних явищ, відсутність

ушкоджень, характерних для ДТП, за якої вантажний

автомобіль збиває пішохода, що знаходиться у верти-

кальному положенні, допомогли відновити справжню

картину події. З'ясувалося, що попереднього вечора по-

терпілий, будучи п'яним, їхав на тракторному причепі і

впав з нього. Таким чином, правильна оцінка трупних

явиш допомогла запобігти помилки.

Пересвідчившись у наявності абсолютних ознак смер-

ті та вивчивши їх стаи, починають ретельний огляд одя-

гу трупа (верхнього та нижнього): чи відповідає він порі

року» Ївстібнутия він чи ні, чи є на ньому сліди від дії

зовнішніх факторів (роариви, відбитки протектора, за-

бруднення, різноманітні нашарування, підпали тощо) —

ось далеко не повний перелік питань, які вирішуються

при огляді одягу.

Треба пам'ятати, що при вивченні трупа на місці зна-

ходження та при транспортуванні до моргу первісний

вигляд одягу може змінитися. Тому дані, отримані у про-

цесі огляду, підкріплюють зйомками. Звичайно на місці

події одяг не знімають, лише послідовно оголюють для

огляду окремі частини тіла з метою виявлення ушкод-

жень, які описуються з позначенням локалізації, форми,

розмірів, особливостей. Травма фотографується, бо че-

рез деякий час ушкодження можуть змінити свій

первісний вигляд, а в окремих випадках і зникнути, на-

приклад слабко виражена странгуляційна борозна. На

характер ушкоджень впливають як фактори зовнішнього

середовища (температура, опади), так і процеси, що

відбуваються у мертвому тілі (гниття, висихання), тому

детальний опис ушкоджень на місці події може допомог-

ти у встановленні механізму травми, характеру зброї то-

що. Водночас слід пам'ятати, що всі дії, пов'язані із

встановленням розмірів та форми ушкоджень, треба про-

водити, запобігаючи можливості привнесення змін у пер-

вісний вигляд. Вимірюють травми на деякій відстані від

країв, ранові канали не зондують. Надзвичайно важли-

вим є вжиття заходів для збереження слідів, фіксації їх

на місці виявлення та створення умов, які виключають

можливість негативного впливу зовнішніх факторів.

Після закінчення огляду трупа його відправляють для

судово-медичного дослідження.

Одним з найважливіших завдань при огляді місця по-

дії є пошук, закріплення та вилучення речових доказів.

Деякі з них можна виявити при звичайному огляді (зна-

ряддя травми, -сліди транспортних засобів тощо), для

встановлення інших доцільно використати відповідні

апарати, інструменти, прилади — лупи, джерела інфра-

червоних та ультрафіолетових променів, металошукачі і

т. ін.).

Використання цих технічних засобів значно розши-

рює можливості слідчого та судово-медичного експерта

при огляді місця події, підвищує якість та результатив-

ність оперативних дій. Нині у спеціальних валізах (чемо-

данах, сумках) слідчого та судово-медичного експерта є

прилади для виявлення слідів крові, слини, сперми, во-

лосся, тобто речових доказів біологічного походження

(мал. 1). Після детального огляду та опису цих речових

доказів їх треба направити для подальшого лабораторно-

го дослідження. Найбажанішим та найраціональнішим

шляхом є вилучення предметів-носіїв з наявними на них

слідами (речовими доказами) цілком (одяг, зброя, по-

стільна білизна тощо). Якщо вилучити предмети-носії чи

їх частини неможливо, то знайдені сліди описують, фо-

тографують та фіксують, складають схеми чи роблять

малюнки. Найзручніше з цією метою використовувати

аркуші прозорого поліетилену. Їх обережно накладають

на ділянку предмета з виявленими слідами і чорнилом

наносять їх контури, намагаючись з максимальною точ-

ністю відтворити первісний вигляд слідів (форму, розмі-

ри, взаєморозташування тощо).

Вказаний спосіб простий, зручний, наочний, дозволяє

використати отримані малюнки як ілюстрації "Протоко-

лу огляду місця події". Занотувавши знайдені сліди опи-

саним методом, їх вилучають способом змивання або

зшкрібання. Ці речові докази зафіксовують, і слідчий,

керуючись нормами закону, направляє їх для відповід-

них лабораторних досліджень, додавши до них копію

"Протоколу ...".

Особливості огляду місця події і трупа

у випадках різноманітних ушкоджень

та видів смерті

Ушкодженая тупими та гострими предметами

У цих випадках ретельно виявляють та описують на-

явність, розміщення,» кількість, форму, вигляд і розміри

ушкоджень на тілі та одязі, встановлюють їх відповід-

ність одн« одному. Звертають увагу на сліди крові (опи-

сують їх розташування, характер, форму: краплі, бризки,

мазки* кров'яні смуги), сторонніх нашарувань і забруд-

нень (фарба, пісок, болото, мастила, пальне, частки

скла, сліди протектора тощо). Після ретельного огляду

та опису вживають заходів для фіксації та збереження

знайдених слідів — їх описують і документують. З ме-

тою збереження первісного вигляду виявлених на трупі

ушкоджень їх накривають зволоженою марлею або ва-

тою. Без такої перестороги травми можуть змінити зов-

нішній вигляд через підсихання ранових поверхонь. Від-

новити ж його у подальшому вкрай важко, а інколи й

неможливо.

Ушкодження

при дорожньо-транспортних пригодах (ДТП)

У таких випадках ретельно оглядають не тільки труп,

а й транспортний засіб (за його наявності). У "Протоко-

лі" зазначають взаєморозташування трупа і транспорт-

ного засобу, наявність на трупі та одязі потерпілого

слідів, які свідчать, що мав місце контакт тіла з транс-

портним засобом, який рухався. Завжди необхідно вимі-

рювати відстань від підошви до ушкоджень на тілі та

одязі потерпілого. Ретельно оглядається одяг і взуття

травмованого, бо там можуть бути залишки фарби, шма-

точки скла, плями від мастила "й пального, відбитки про-

тектора та інших виступаючих частин транспортного

засобу.

Не менш важливе значення має огляд транспортного

засобу, за якого можна виявити сліди крові, частки тка-

нин тіла людини (епідерміс, волосся, залишки внутріш-

ніх органів тощо), а також сліди, що залишаються від

зіткнення з тілом людини (порушення цілісності пофар-

бування, скла, деформації на поверхні і т.. ін.). На

ділянках контактів можуть спостерігатися відбитки по-

верхні одягу, а на їх кінцевій межі — і частинки його,

відсутність пилу, 'або, навпаки, сторонні нашарування

тощо.

Нерідко після ДТП спалахує пожежа, тому при огляді

транспортного засобу криміналісту треба найретельнішу

увагу приділяти вивченню стану бензо- та маслопрово-

дів, карбюратора, бака для пального (В. Г. Бурчинський,

Т. В. Хохолева, Ю. П. Шупик — 1992 р.).

Базуючись на даних вивчення стану транспортного

засобу, можна скласти думку про механізм травми.

Якщо ушкодження спричинені рейковим транспорт-

ним засобом, то при огляді місця події, крім виявлення й

детального опису травм, що виникли від його дії (смуги

від тиску колесами, сліди тягнення, забруднення, плями

від мастил), необхідно з'ясувати, чи є ушкодження іншо-

го характеру (різані, рубані чи вогнепальні рани, стран-

гуляційні борозни).

Наявність їх може свідчити про істинну, а не сфаль-

сифіковану картину пригоди. Як і завжди при ДТП,

детально описується положення трупа чи його частин.

предметів одягу, вказується відстань від трупа до огоро-

жі, шляхових знаків, стовпів електромереж, інших неру-

хомих предметів.

Велике значення має й поза трупа, положення його

на залізничній колії, бо у деяких випадках це може до-

помогти встановленню роду насильної смерті. Так, для

самогубства характерним є положення, коли труп зна-

ходиться поза колією, голова цілком або частково від-

окремлена, або ж тіло розрізано навпіл, найчастіше —

упоперек.

Падіння з висоти

Одночасно з оглядом трупа обов'язково обстежують і

місце, звідки людина впала, — балкон, вікно, дах, буді-

вельні конструкції, де можуть залишитися сліди крові,

відбитки рук, ніг. Вимірюючи висоту від рівня землі до

місця, звідки трапилося падіння, зазначають наявність і

характер виступаючих частин, вдарившись об які, тіло

могло б отримати різні ушкодження та змінити траєкто-

рію падіння. Звертають увагу на наявність різних ушкод-

жень, не властивих таким травмам (різаних, колотих,

вогнепальних ран, странгуляційних борозен тощо). Де-

тально обстежують РУКИ з цетою .виявлення ознак, що

МвїДчують; ^ри^сйт+сЬГсй' ЇХ'винийнення, бо утворю-

ют^ у'і^^^.'кЙі^Щнйй; падаючи з висоти, нама-

гййтІ»Єя'йз^итИ<:^,ІЇУ^&мііі за тЇ чи інші предмети.

.! ^rt";!!!, і;.''»' ' W ,і ;•• 'і

' Вбгнеплліні ушкодження

При огляді місця події у випадках вогнепальних травм

необхідно вжити заходів до пошуку та збереження спе-

циАічних речових доказів (гільз, куль, шроту, клейту-

хів). Визначається їхнє положення, відстань від трупа до

передбачуваного місця знаходження стріляючого. Шука-

ють сліди та пошкодження на оточуючих предметах, ви-

мірюючи до них відстань від землі, підлоги, інших неру-

хомих точок. Якщо в них є снаряди, детально описуєть-

ся 'їх розташування, відстань між ними та певними

сталими точками. У подальшому це може бути викорис-

тано для встановлення дистанції пострілу. Вивчення вог-

непальних пошкоджень предметів дає можливість визна-

чити напрямок пострілу і допомагає з'ясувати наявність

додаткових факторів пострілу (відкладення кіптяви та

порошинок (опалення). Знайдені речові докази зберіга-

ються для подальших досліджень. З метою запобігання

їх пошкодженню або знищенню, можна застосувати

клейку плівку, яка зберігає сліди дії факторів зовнішньо-

го середовища. Її потім вилучають і досліджують у судо-

во-медичному криміналістичному відділенні для встанов-

лення наявності, топографії та хімічного складу мікро-

частинок. Предмети (чи їх частки) з наявними в них

снарядами вилучають та відправляють для криміналіс-

тичних досліджень. До тієї установи направляють і

зброю, якщо її знайдено на місці події, після детального

огляду її, бо в каналі ствола можуть бути плями крові,

частини органів і тканин людини, залишки набоїв тощо.

Виявивши наявність вогнепальних травм, під час

огляду намагаються визначити їх характер, вхідний і ви-

хідний отвори, встановлюють кількість поранень, чи від-

повідають вони за локалізацією одне одному на одязі і

тілі людини, вживають заходів для збереження додатко-

вих факторів пострілу. З цією метою доцільно обшити »

місце з вогнепальними пошкодженнями одягу марлею

або тканиною. На тілі рани можна накрити такими

самими матеріалами, відступивши на певну відстань від

країв. Ці ділянки накривають клейкою плівкою, яку по-

тім досліджують одночасно з об'єктами. Але найкраще,

на нашу думку, використати дрібнодисперсний лак для

волосся. Ним можна легко покрити значні поверхні різ-

номанітних форм, він швидко сохне, не впливає на ре-

зультати подальших досліджень слідів, не змінює їх фі-

зичного та хімічного складу.

Нерідко під час огляду трупа на одязі виявляють цін-

ні речові докази — кулі, шротинки, клейтухи. Все це

обережно вилучається й передається слідчому для відпо-

відних досліджень. Водночас з оглядом трупа треба

уважно обстежити навколишню обстановку, де можна

виявити певні пристрої, якими скористалися для здійс-

нення пострілу. Зіставлення їх розташування з місцепо-

ложенням трупа та його позою може допомогти у відтво-

ренні дійсних подій.

Огляд трупа закінчується вжиттям заходів із збере-

ження первісного вигляду вогнепальних ран. Якщо вони

не оброблені засобами, про які сказано вище, то Їх треба

покрити вологою марлею або ватою. Певні заходи пере-

стороги здійснюють для збереження додаткових факто-

рів пострілу на руках потерпілого, особливо, якщо вини-

кає підозра, що він сам стріляв. У таких випадках на

кистях рук можуть бути залишки кіптяви, окремі поро-

шинки або їх сліди у вигляді незначних ушкоджень. Ці

ділянки тіла обробляють лаком для волосся або ж по-

кривають клейкою плівкою.

Механічна асфіксія

Огляд трупа на місці події має свої особливості за-

лежно від виду механічної асфіксії. Так, при повішенні

труп описується в тому положенні, в якому його вияви-

ли, тобто висячим у зашморзі (петлі). Визначають від-

стань від оточуючих предметів, рівня підлоги чи землі до

ніг, характер зашморгу, спосіб і висоту фіксації. Труп

фотографують, а потім петлю розрізають і труп вийма-

ють з петлі. За допомогою нитки чи дротини відновлю-

ють первинний вигляд зашморгу. Вузли петлі зберіга-

ють, бо за характером зав'язування (морський, рибаль-

ський, подвійний, простий вузол тощо) можна отримати

уявлення про фах, певні нахили виконавця.

Якщо смерть сталася від задушення петлею, уважно

вивчають предмети, за допомогою яких затягується пет-

ля (так звані закрутки). У разі виявлення слідів, що

свідчать про боротьбу та самооборону, вживають заходів

до їхнього збереження. Петлю, як правило, не знімають,

а закріплюють на трупі для детального вивчення в морзі.

З інших видів механічної асфіксії треба виділити

утеплення. На трупах, витягнутих з води, у першу чергу

відмічають наявність ознак перебування тіла у воді (мок-

рий одяг, волосся, наявність піску, болота, водоростей

на трупі, "гусяча шкіра"), а також ознак утеплення

(стійка піна в отворах ротової порожнини та носа). Над-

звичайно уважно оглядають кисті та ступні для виявлен-

ня ознак мацерації та її вираженості. Це значною мірою

сприяє визначенню строку перебування тіла у воді.

Треба пам'ятати, що на трупі можуть бути прижиттєві

та посмертні ушкодження, їх уважно оглядають і деталь-

но описують, вживають заходів для збереження пер-

вісного вигляду. Нерідко на трупі утопленика майже не-

має одягу, але його можна знайти на березі, в човні, на

містках, греблях. У таких випадках ретельно оглядають

не лише одяг на трупі, а й одяг, знайдений на березі.

Виявлений одяг можна відправити разом з трупом до

моргу або до лабораторії для необхідних досліджень чи

додати до протоколу огляду, чи передати близьким по-

терпілого, про що робляться нотатки у протоколі.

Смерть від діТ високої, низької температури

та враження електрикою

Оглядаючи труп на згарищі, зазначають його позу,

наявність одягу та його залишки, ушкодження тощо. Як-

що труп розчленований, то детально оглядають кожну з

його частин, вказуючи її знаходження та визначаючи

відстань між окремими з них. Предмети, що викликають

підозру щодо можливої причетності до події, вилучають

для подальших досліджень. Водночас беруть не менш чо-

тирьох зразків попелу з кожної ділянки вогнища для ви-

явлення частин спалених трупів. Треба зазначити, що на

місці події можна зіткнутися з явищем так званої по-

смертної ампутації, тобто відділення кінцівок на рівні

суглобів внаслідок прогорання тонких у цих місцях

м'яких тканин. Певне значення має й поза трупа — "по-

за бійця (боксера)", яка є наслідком різкого випарову-

вання вологи та зсідання білків. М'язи ущільнюються і

вкорочуються, тобто настає їх "теплове заклякання".

Оскільки згинаючі м'язи розвинуті сильніше, ніж розги-

наючі, труп набуває пози, за якої верхні та нижні кінців-

ки згинаються. Це явище посмертне і свідчить, що тіло

перебувало у зоні дії високої температури, незалежно

від того, потрапила туди людина живою чи мертвою.

Зовсім іншою є поза трупа у разі смерті від переохо-

лодження: він лежить скуцюрблений, коліна до підборід-

дя (поза "калачиком") — людина намагалася зберегти

тепло тіла, нерідко труп трохи загрузлий у сніг, що під-

танув під тілом. У всіх випадках відзначають наявність

одягу й відповідність його сезону. Виявляють зовнішні

ушкодження, поділяючи їх на ті, що спричинені холодом

і нанесені якоюсь зброєю, знаряддями (вогнепальні, ко-

лоті, різані рани).

Обов'язково зазначають наявність слідів ніг і транс-

порту, що ведуть до трупа, розміщення та колір трупних

плям, які при переохолодженні мають червонуватий від-

тінок. Через те, що при перевезенні трупа до моргу дея-

кі сліди можуть зникнути (бурульки біля отворів рота,

носа, очей), їх потрібно сфотографувати, бо вони є без-

сумнівним доказом того, що людина дихала на морозі,

отже, була жива. Необхідно мати на увазі, що може за-

мерзнути труп людини, яка померла не від переохоло-

дження, а з іншої причини. Категорично забороняється

на місці змінювати позу трупа, бо це може призвести до

виникнення додаткових ушкоджень, які іноді надзвичай-

но важко відрізнити від прижиттєвих (переломи кісток

кінцівок).

Якщо смерть сталася від дії електричного струму,

найперше, що потрібно зробити, прибувши на місце по-

дії, — пересвідчитися, що перервано контакт трупа з

джерелом струму^ Доторкання до нього бел належних

засобів, —хисту в небезпечним для життя. Ретельно ог-

лядаючи місце лодГі, визначають позу трупа, вимірюють

відстань'гід» нього до джерела струму, стан електропро-

водки.' Обов'язково вказують на наявність факторів, які

сприяють враженню електрикою (дощова погода, вологі

ижіра. одяг'тощо). Детально розглядають одяг з метою

виявлення на ньому слідів дії електроструму — електро-

міток. їк шукають і при огляді трупа. Для збереження

первинного вигляду електроміток їх можна прикрити

клейкою плівкою або ж лаком, як про те йшлося вище.

Отруєння

При підозрі, що смерть сталася від отруєння, надзви-

чайне значення мають дані про процес помирання, тому,

оглядаючи місце події, встановлюють обставини, що пе-

редували смерті, найчастіше — шляхом опитування свід-

ків. При огляді трупа звертають увагу на сліди від дії

кислот і лугів (опіки на обличчі, руках), зазначають ко-

лір трупних плям, наявність блювотних мас. У процесі

огляду проводять пошук хімічних речовин (порошків, пі-

гулок, розчинів, ампул, мазей тощо), їх залишків або слі-

дів дії та засобів для введення отрут (голок, шприців,

піпеток, спринцівок). На місці можуть бути знайдені ре-

цепти, сигнатури, залишки упаковок, етикетки, листки-

інструкції тощо. Всі виявлені речові докази вилучають І

направляють для дослідження. З цією ж метою забира-

ють задишки їжі та напоїв. Якщо людині надають медич-

ну допомогу, то збирають промивні води, блювотні маси.

Одним з найважливіших завдань при огляді місця по-

дії в разі отруєння є встановлення його джерела. На-

приклад, при отруєнні чадним газом ними можуть бути

газові апарати, прилади опалення, працюючі двигуни

транспортних засобів. При отруєнні продуктами харчу-

вання — залишки їжі чи невикористаних або необробле-

них продуктів (гриби, ягоди і т. ін.). Все це вилучають

для дослідження в лабораторії.

Кримінальний аборт і дітовбивство

При огляді трупа звертають увагу на позу, наявність

ознак вагітності. Виявляють ушкодження, визначають їх

характер і механізм спричинення. Ретельний огляд місця

події дозволяє виявити предмети, за допомогою яких

можна зробити аборт (буж, голки, спринцівки, пінцети),

а також сліди крові, залишки плідного яйця, а інколи й

сам плід. Його оглядають, як і труп жінки.

Визначають наявність ознак новонародженості (пупо-

вина, первородна змазка, пологові пухлини, мазки кро-

ві), вимірюють його довжину, окружність голівки, грудей

та інші частини тіла.

Трупи новонароджених можуть бути виявлені в най-

різноманітніших місцях (на горищах, у підвалах, сміттє-

збірниках), знаходитися у валізах, сумках, бути загор-

нутими у шматки одягу, білизни. Під час огляду, поряд з

детальним описом трупа, ретельно оглядають те, в чому

його знайдено, бо це може допомогти у встановленні

особи злочинця. Виявлені речові докази разом з трупом

відправляють до моргу.

Особливості огляду місця події

в окремих, незвичайних, випадках смерті

Певні особливості притаманні огляду місця події у ви-

падках неординарних, наприклад після транспортних ка-

тастроф з масовими жертвами, при огляді розчленова-

них і скелетованих трупів тощо.

Проведення огляду тут пов'язане з рядом характер-

них ускладнень і вимог залежно від часу та місця, де

трапилася подія. Огляду, як правило, підлягають значні

території, а час, відведений для цього, нерідко обмеже-

ний. Адже затримка з проведенням огляду спричиняє

значні незручності для сотень, а то й тисяч людей. Саме

тому найважливішим у таких випадках є окреслення

меж проведення детального огляду й огляду ознайомлю-

вального. Категорично заперечуємо проти того, що може

мати місце поверховий, без занотування в протоколі,

огляд, що нічого не дає, крім шкоди.

До завдань ознайомлювального огляду входить опера-

тивна оцінка всього масиву роботи, визначення її послі-

довності залежно від ступеня важливості. Взагалі, немає

категоричних заперечень проти поділу місця події на

кілька ділянок, де працювали б окремі групи. Тим більш,

що Інколи до таких груп немає необхідності залучати

всіх фахівців, які беруть участь в огляді. Бажано визна-

чити» ЯКІ з об'єктів і кому з фахівців доцільно оглянути

на місці події, а кому це можна зробити пізніше, в умо-

вах лабораторії. Наприклад, немає потреби в огляді всіх

об'єктів спеціалістами в галузі вивчення обставин ви-

никнення пожеж, вибухів. Там, де немає мертвих тіл, не

потрібна присутність фахівця в галузі судової медицини

тощо.

Все це є підставою для виділення кількох самостійних

оперативних груп і їх незалежної роботи.

Однак спочатку учасники огляду визначають епіцентр

події та обумовлюють подальшу послідовність роботи.

Окремі спеціалісти за необхідності можуть залучатися

до роботи різних груп.

Після ознайомлювального огляду та встановлення

місць першочергової роботи проводять детальний огляд у

звичайному порядку. Окрім опису, складання схем, ві-

део-, кіно-, фотозйомки, доцільно робити панорамні зйом-

ки, використовуючи підвищення, або, за можливості,

вертоліт. Обов'язковими є детальна орієнтація та по-

значки на плані, кроках, схемах або фотографіях з та-

ким розрахунком, щоб жодна дільниця території не зали-

шилася поза увагою.

Визначивши епіцентр події, приступають до його ре-

тельного вивчення. Найбільшу увагу приділяють пошу-

кам і детальному опису тіл водіїв (членів екіпажу, якщо

такий був).

Встановлюють положення та пози трупів, наявність і

характер ушкоджень. Прискіпливо оглядають одяг, при

цьому детально занотовують, які й де знайдено особисті

речі, що, безумовно, може допомогти в ототожненні осо-

би потерпілого. Доцільним є залучення до огляду місця

події фахівців у певних галузях господарчої діяльності.

Це значною мірою допоможе у відтворенні того, що ста-

лося, та визначенні осіб потерпілих.

Так, при огляді місця події у випадках авіаційних ка-

тастроф слід залучати до цієї справи не тільки лікарів—

спеціалістів у галузі судової медицини, а й фахівців з

авіаційної медицини, а також висококваліфікованих піло-

тів. Останні, досконально знаючи, як повинен розміщу-

ватися екіпаж повітряного судна, можуть допомогти в

ідентифікації членів екіпажу. Це, звичайно, треба врахо-

вувати при ототожненні потерпілих.

Вважаємо за необхідне зазначити, що за певних

травм можна спостерігати випадки, коли на потерпілих

або зовсім немає одягу, або є лише незначні його залиш-

ки. Ця обставина не повинна вводити в оману учасників

слідчої дії, бо дуже легко запідозрити мародерство або ж

те, що людину роздягли або й умертвили ще до події,

яка відбулася. Спростуванням подібних висновків може

бути наявність частин одягу на землі, деревах, кущах

тощо, інколи на досить значних відстанях від місця

події.

Нерідко після зіткнення транспортних засобів з пере-

шкодою (рухомою чи нерухомою) виникають пожежі, ви-

бухи. Тому огляд місць подій слід проводити з урахуван-

ням цієї обставини, про що було вже сказано.

При катастрофах, поряд з випадками смерті від різно-

манітних травм, найчастіше причиною смерті може бути

механічна асфіксія, зокрема здавлення грудей та живо-

та. Тому при огляді звертають увагу на наявність ознак,

характерних для механічного задушення.

Безперечно, дуже важко, а то й зовсім неможливо,

описати всі сліди крові, плями від пального та мастил.

Але у загальній мозаїці нотатків вони мусять знайти

відображення, нехай і схематичне. Зате більшу увагу

їм можна приділити при документуванні з допомогою

відео-, кіно-, фотозйомки.

У випадках катастроф на місці події можна інколи за-

довольнитися загальним описом трупів, звернувши го-

ловну увагу на тіла найактивніших учасників події. Їх

досліджують ретельно, як і при звичайних оглядах.

Під час катастроф деякі тіла розриваються на

шматки. У таких випадках необхідно виокремити части-

ни кожного тіла й відправити їх до моргу в одній упаков-

ці (поліетиленові мішки тощо).

Оглядаючи місце події при авіаційних катастрофах,

завжди слід пам'ятати, що вивчення характеру розмі-

щення трупів та їхніх частин може допомогти у відтво-

ренні дійсної картини пригоди. Наприклад при ударах

повітряного судка об землю на великій швидкості чи ви-

буху частини тіл можуть бути розкидані в радіусі до 500

і більше метрів. Як правило, ця площа залежить від кута

зіткнення літака з землею, і чим він менший, тим на

більшій території треба розшукувати тіла загиблих. Інко-

ли вона досягає декількох квадратних кілометрів. Особ-

ливо великі території слід оглядати тоді, коли літак руй-

нується у повітрі на значній висоті.

Певні особливості має огляд місця залізничної ката-

строфи. Тут, якщо це можливо, необхідно зазначити по-

ложення трупів не лише в певних вагонах, а і в певних

купе. Це може допомогти в ідентифікації потерпілих,

особливо шляхом опитування родичів і знайомих, які

знали, в якому вагоні і на якому місці їхали потерпілі.

Значною мірою може допомогти і огляд речей у відповід-

них вагонах і купе.

На жаль, ці роботи нерідко утруднюються, так як піс-

ля зіткнення рухомого транспорту з перешкодою дуже

часто виникають пожежі, на тіла можуть діяти різні хі-

мічні речовини, найрізноманітніші фізичні, а часом — і

біологічні фактори.

Розділення тіл спостерігається не тільки при транс-

портних катастрофах, а й при різноманітних вибухах на

підприємствах, у шахтах, а також при стихійних лихах

тощо.

Після останніх може скластися така ситуація, коли

певна кількість тіл загиблих потрапляє у недоступні міс-

ця (глибокі ями, заповнені водою чи мулом) чи похована

під деталями будівельних конструкцій, залишками агре-

гатів машин тощо. У таких випадках треба дуже обереж-

но проводити роботи по витягуванню тіл потерпілих,

уникаючи нанесення додаткових травм.

Коли на підприємстві стався вибух, треба у першу

чергу визначити його причину. Її достовірне встановлен-

ня допоможе запобігти травмуванню учасників огляду,

працівників рятувальних служб, пожежників та ін.

У практиці судово-медичного експерта можуть трапи-

тися випадки, коли трупи людей, які загинули або навіть

померли від хвороби, знаходяться у віддалених, важко-

доступних місцях (у лісових нетрях, глибоких ярах чи

горах). Через деякий час під впливом природних факто-

рів, а нерідко внаслідок життєдіяльності звірів, птахів,

комах трупи можуть руйнуватися, а окремі їх частини

переміщуватися — нерідко навіть на значні відстані —

як від місця пригоди, так .і одна від одної. Інколи через

те неможливо відшукати всі частини тіла, що значно

ускладнює роботу експерта.

В окремих випадках на місці події знаходять частини

трупа, який розчленували з метою приховати злочин.

Тоді огляд місця події треба проводити, починаючи від

якоїсь вибраної умовної точки, прив'язуючи весь опис до

неї. Це може бути окремий примітний предмет (дерево,

навіть кущ) чи просто найбільша частина тіла. Описую-

чи все знайдене, відзначають відстань від вибраного

умовного центру до окремих частин тіла, вказують їх по-

ложення та розміщення.

Особливу увагу звертають на пошуки предметів, за

допомогою яких можна нанести смертельну травму, по-

тім розчленувати труп. Інколи частини трупа ховають у

недоступних місцях чи втеплюють. У такому разі знахо-

дять лише частини трупа, тому необхідно приділити мак-

симум уваги виявленню слідів його розчленування: у

першу чергу крові, залишків м'язів, кісток тощо.

Якщо на знайдених частинах трупа є залишки одягу,

то останні ретельно описують, вживають заходів для

його збереження, щоб потім детально дослідити. Те ж

саме стосується матеріалів, використаних для спалення

окремих частин тіла, — вони можуть допомогти у впіз-

нанні загиблого і встановленні достовірної картини події.

Одного разу на експертизу було доставлено відокрем-

лену ногу вбитого, замотану в кусок тканини, на якому

була мітка пральні. Саме ця деталь дала можливість

встановити ім'я загиблого, а потім розкрити злочин.

Окремим видом слідчих дій є огляд скелетованих тру-

пів або ж їх залишків. Якщо знайдено весь кістяк, то

треба визначити, чи був труп закопаний чи ні. У першо-

му випадку заміряють глибину поховання, його характер

— наявність домовини, одягу, тканини, поліетиленової

плівки, брезенту чи Інших матеріалів, що використовува-

лися для Обмотування трупа. Це допоможе визначити,

звідки привезли труп, чи вчинено злочин саме там, де

знайдено тіло.

Якщо ж труп не закопаний, а, скажімо, лише при-

критий гіллям чи соломою, треба знайти всі кістки ске-

лета, а для цього оглянути значні ділянки місцевості. У

процесі огляду необхідно зібрати всі кістки чи їхні за-

лишки, а вже потім провести ідентифікацію та монтуван-

ня скелету. Ретельно проведений, такий пошук нерідко

дає позитивний результат. Так, у випадку С. Т. Джигори

при пошуку кісток загиблої дівчинки було ретельно

оглянуто великі ділянки лісу, зібрано кілька сот кісток,

більшість з яких, як виявилося, були тваринного поход-

ження. Але серед них знайшли майже повний скелет за-

гиблої Г.

Шукаючи кістки, треба звернути увагу на інші пред-

мети, які за певних умов можуть стати речовими доказа-

ми (частини одягу, взуття, прикраси, предмети туалету

тощо).

Розчленовані та скелетовані трупи завжди потребу-

ють ототожнення, як правило, це роблять у стаціонар-

них умовах (морг, лабораторія). Але на місці події також

слід вжити заходів для встановлення особи загиблого.

У першу чергу — це найретельніший огляд одягу.

Крім того, потрібно скласти словесний портрет

загиблого, або, якщо це неможливо, детально описати

його індивідуальні особливості (наприклад фізичні ва-

ди — горб, вкорочені кінцівки, рубці; татуювання, особ-

ливості зубів, бородавки, родимки, плями телеенгіоекта-

зії тощо). Сукупність цих прикмет може допомогти в

ідентифікації особи.

Окремо розглянемо особливості огляду місця події,

коли там трупа не виявлено.

Коли є підозра, що труп заховано, то насамперед

треба визначити місце можливого поховання: сліди не-

давно перекопаної землі, відсутність трав'яного покрову

чи, навпаки, — купи гілля, трави, соломи, піску, сміття

тощо.

Інколи вже безпосередній огляд дає належний резуль-

тат, і труп знаходять. Трапляється, що цьому сприяють

спостереження за поведінкою звірів, птахів, комах. При

розшуках трупа неодмінно використовується так званий

газоаналізатор (трупошукач) — прилад, який реагує на

гази, що утворюються при гнитті трупа. Цей агрегат

складається з трубки — щупа, який заглиблюють у зем-

лю. Гази, що там є, потрапляють до спеціального при-

строю, котрий реагує зміною кольорової гами або ж зву-

ковим сигналом, коли до нього надходять гази, які в сво-

єму складі містять продукти процесу розкладання трупа.

Необхідно пам'ятати, що прилад найбільш ефективний у

суху, теплу погоду. Застосування його значно розширює

можливості пошуку мертвих тіл чи їх рештків, робить

огляд результативнішим.

Може трапитися ситуація, коли заздалегідь відомо,

що на місці події тіла потерпілого вже немає: травмова-

ного відправлено до лікарні; труп перевезено для похо-

вання в інше місце. Якщо в першому випадку рідко коли

роблять спроби знищити сліди пригоди (за винятком,

скажімо, кримінального аборту або побутових злочинів),

то в іншому — це постійне явище. Тому ні в якому разі

не можна нехтувати оглядом місця пригоди, адже там

4 9-2S9

можна розшукати важливі речові докази — знаряддя

травми чи вбивства, сліди крові тощо.

Якісно проведений огляд місця є запорукою успіху.

Саме тому необхідно зробити все, щоб побувати на місці

пригоди, детально вивчити його, спробувати відтворити

обставини та події, які там відбулися. Звичайно, все це

робиться з дотриманням вимог процесуального законе-

давства й детально документується.

Корисними є й повторні огляди після судово-

медичного дослідження трупа, бо інколи його результати

визначають напрямок подальшого розслідування.

У нашій практиці був випадок, коли дослідження тру-

па викликало підозру, що смерть настала від отруєння.

Водночас було виключено певні групи отрут — місцево-

діючі, кров'яні, солі важких металів. Але визначити, яка

саме отрута спричинила смерть було важко. Справа

ускладнювалася Й тим, шо судово-медична токсикологіч-

на експертива в органах 1 тканинах тіла покійного отрут

не виявила. Лише знання клінічних та морфологічних

змія, оцінка виявленого при розтині тіла допомогли під

час повторного огляду місця події відшукати речовину,

використану для самогубства. Нею виявився карбохо-

лін — лікувальний препарат (хлорид карбомінолхолін),

якому притаманна сильна нейротропна дія внаслідок

пригнічення холінестерази. Ця речовина в організмі

швидко руйнується, і виявити її в процесі судово-медич-

ного токсикологічного дослідження вкрай важко, а іноді

й зовсім неможливо.

Треба зупинитися ще на одному різновиді огляду міс-

ця виявлення трупа — ексгумації (виймання трупа із

землі). Ця слідча дія проводиться з різною метою — для

встановлення причини смерті особи, тіло якої поховали

без розтину, виявлення патологічних змін, зокрема різ-

номанітних ушкоджень, які не були встановлені при пер-

винному дослідженні тощо.

Ексгумація може бути проведена як на кладовищі,

так і в інших місцях. Коли ексгумація здійснюється на

кладовищі, то після огляду могилу розкривають, визна-

чають глибину поховання та стан домовини. Останню

виймають і відправляють до моргу. Крім того, беруть

зразки грунту з-під домовини та зі стінок могили для по-

дальшого судово-токсикологічного дослідження.

Якщо ж ексгумація має місце не на кладовищі, то де-

тально описують положення трупа, його позу, наявність

на ньому та поряд з ним сторонніх предметів. Труп витя-

гують з ями. розміщують на землі (бажано покрити її

дошками, брезентом, целофановою плівкою тощо) та

проводять огляд як звичайно. Потім труп запаковують,

найкраще — у спеціальний целофановий мішок і від-

правляють до моргу. Водночас для подальшого лабора-

торного дослідження беруть зразки грунту з ями, в якій

знаходився труп, а також з навколишніх ділянок. Може

виникнути необхідність взяти зразки комах на різних

стадіях розвитку для ентомологічного дослідження.

У процесі огляду місця події можна за окремими оз-

наками скласти уявлення про учасників того, що стало-

ся, особливо — при обстеженні закритих приміщень

(квартир або хат, гаражів, сараїв тощо). Наприклад,

значна забрудненість житла, безладдя в ньому може бу-

ти ознакою старечої недоумкуватості (деменції). За такої

патології у помешканні можна знайти десятки непотріб-

них, старих, непридатних для вжитку речей. Щоправда,

аналогічна картина часто має місце у квартирах алкого-

ліків, але там ще наявні стійкий запах спиртного та по-

суд з-під напоїв, сурогатних рідин (шампуней, парфумів,

низькопробних розчинників і т. ін.). Величезне безладдя,

коли речі повсякденного вжитку розкидані як і де зав-

годно, можна побачити у помешканнях хворих на ши-

зофренію. У хворих на параноїдну шизофренію нерідко

знаходимо речі, пов'язані з колом їхніх фантазій (різно-

манітні інструменти, апарати, інколи навіть обладнані

майстерні — в осіб, які страждають паранойєю винахід-

ництва; гори письмових документів, у більшості випадків

добре класифікованих, кидаються у вічі в квартирах хво-

робливих сутяг). У людей істеричних, особливо жінок,

панують чистота, педантичність, надзвичайний порядок

у всьому, ще ретельніше речі розміщені у хворих на

епілепсію.

Коли йдеться про статеві злочини, то при огляді по-

мешкання можуть бути виявлені речі, які висвітлюють

сексуальні сторони буття жильців: у осіб, схильних до

садизму, — відповідного змісту малюнки, зокрема, вико-

нані самими господарями, інколи вдається знайти пред-

мети, за допомогою яких наносять побої (батоги, ланцю-

ги, мотузки, загострені предмети тощо). Подібні речі

зустрічаються і у квартирах мазохістів. Там же, де меш-

кають фетишисти, знаходять у великій кількості предме-

ти білизни, туалету, взуття, головні убори осіб проти-

лежної статі, найчастіше — вкрадені.

Значною своєрідністю відрізняються й травми потер-

пілих, заподіяні душевнохворими, або ушкодження на

тілах душевнохворих самовбивць.

Велика кількість і масивність ушкоджень спостеріга-

ється, коли їх спричиняють комусь чи собі меланхоліки.

Якщо злочинцем-вбивцею є жінка, то дуже часто

труп жертви прикритий простирадлом, ковдрою, одежи-

ною. Водночас треба мати на увазі, що жінки наносять

значно більше ушкоджень, чимало з них — після смерті

жертви.

Інколи велике значення у встановленні картини події

можуть мати навіть незначні деталі, виявлені при огля-

ді, — вузли на мотузках, якими зв'язували жертву,

спосіб знищення або приховування слідів злочину.

Тут доречно навести слова О. Лакассаня: "Minimusd

cureet medicina forinsis" (судова медицина керується

дрібницями), або ж вираз-афоризм М. С. Бокаріуса "Увагу

дрібницям!".

Так, у нашій практиці був випадок, коли, оглядаючи

мішок з грубої тканини, в який були загорнуті частини

розчленованого трупа, виявили латки, пришиті шваць-

кою машинкою. Це дало привід запідозрити, що мішок

належить людині, для якої праця на такому агрегаті є

звичною, навіть визначили приблизно марку машини,

що потім знайшло підтвердження у процесі слідства

(А. С. Лісовий, К. А. Лісовий, П. Л. Голубович, 1993 p.).

100

«все книги «к разделу «содержание Глав: 25 Главы: < 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. >

5rik.ru

Материалы для учебы и работы

РОЗДІЛ V Огляд трупа на місці його виявлення