ПЕРЕДМОВА

Цивiльний процесуальний кодекс України був прийня-

ти^ 18 липня 1963 р. i набув чинностi 1 сiчня 1964 р.

У порiвняннi з ЩiК УРСР 1924 та 1929 рр. вiн є досить

досконалим законодавчим актом з точки зору як юриди-

чної технiки, так i змiсту його iнститутiв i окремих норм.

В основу Кодексу покладено конструкцiю позовного про-

вадження, а також як структурно вiдокремленi видiляють-

ся провадження у справах, що виникають з адмiнiстратив-

но-правових вiдносин, та окреме (безспiрне) провадження.

Пiсля набуття Україною незалежностi українська пра-

вова система зазнала суттєвих змiн, у тому числi й безпо-

середньо пов'язаних iз судово-правовою реформою та роз-

витком цивiльного процесуального законодавства.

До прийняття Конституцiї України 1996 р. процес здiй-

снення судово-правової реформи мав несистемний харак-

тер, тому законодавець обмежився окремими поправками

до ЦПК. Сучасна правова регламентацiя цивiльного су-

дочинства пов'язана з прийняттям нового ЦПК. Право-

вою засадою реформування цивiльного процесу i ново-

го ЦПК є Конституцiя України, яка закрiпила основнi

принципи формування судової системи i правосуддя. Ра-

зом iз тим пiсля 1991 р. у ЦПК були внесенi iстотнi змi-

ни, якi в цiлому свiдчать про спроби модифiкацiї цивiль-

ного судочинства.

Так, внесено корекцiю у визначення соцiальних функ-

цiй цивiльного процесу (ст. 2), який у контекстi iдеї пра-

вової держави є формою захисту прав i законних iнтере-

сiв громадян та iнших суб'єктiв права. Ранiше завдан-

ням цивiльного процесу насамперед вважалися охорона

суспiльного i державного ладу, змiцнення законностi, попе-

редження правопорушень, що применшувало значення

цивiльного процесу при захистi прав особи.

Позитивною тенденцiєю реформування цивiльного

процесу стало розширення юрисдикцiї цивiльних судiв.

Найбiльше це стосується справ, що виникають з адмiнi-

стративно-правових вiдносин.

До спроб принципових змiн належить також нова ре^

гламентацiя принципу змагальностi. Законом України

вiд 02.02.1993 р. змiненi ст.ст. 15, ЗО ЩiК. Данi новели

посилюють змагальнi начала цивiльного судочинства, спря-

мованi на вiльне самовизначення сторiн i обмежують офi-

цiйне доказування суду. Оцiнюючи позитивно цi .змiни,

слiд зазначити, що законодавець не здiйснив послiдовних

системних змiн Кодексу, спрямованих на бiльш глибоку

реалiзацiю змагальностi та змiну характеру цивiльного

процесу. Бiльше того, цi змiни iстотно не вплинули на

саму судову практику.

До новел, що вiдтворюють сучаснi тенденцiї реформ

у сферi цивiльного судочинства, належать i тi, якi обме-

жують роль прокурора у цивiльному процесi, а також по-

новому визначають статус адвокатури i її представницькi

функцiї у цивiльному судочинствi.

У перiод з 1994 по 2000 рр. Кодекс зазнав значних змiн

та доповнень, їх аналiз свiдчить про те, що деякi з них

мають по сутi комплексний характер i стосуються числен-

них статей, однак здiйсненi фрагментарне. Так необхiдно

було б змiнити або доповнити ч. 2 ст. 1, ст. 100, ч. 1 ст. 422,

ч. 1 ст. 276, ч. 2 ст. 322. На жаль, у ЦПК не врахованi

змiни новiтнього цивiльного, трудового, шлюбно-сiмейного

та iншого законодавства (ч. 1 ст. 55, ч. 2-4 ст. 94, ст. 109,

п. 1. ст. 112, п. 4 ст. 113, ч. 2 ст. 136, ч. 2 ст. 152 та iн.).

Слiд зазначити, що ст. 324 i ч. 2 ст. 331 Кодексу не узго-

дженi з гл. 31-А у редакцiї вiд 31.10.1995 р., а гл. 36 не

узгоджена з Законом України <Про органи реєстрацiї ак-

тiв громадянського стану>; ст. 290 не узгоджена зi ст.ст.

2438, 24310, 24315, 24320.    ,

Законом України вiд 2i.09.2000 р. дана нова редак-

цiя гл. 30-Б, 30-В i 30-Г.

У зв'язку з прийняттям Закону України <Про вико-

навче провадження> виникали практичнi питання засто-

сування норм, якi мiстить розд. V <Виконання судових

рiшень>. Законом України вiд 19.10.2000 р. <Про вне-

4

сення змiн до деяких законодавчих актiв України у зв'я-

зку з прийняттям законiв України <Про державну вико-

навчу службу>, <Про виконавче провадження> Кодекс

доповнено главою 31-Г <Скарги на рiшення, дiї або без-

дiяльнiсть державного виконавця чи iншої посадової особи

державної виконавчої служби>,а також дана нова редак-

цiя роздiлу V ЦПК.

Усе наведене вище визначає актуальнiсть науково-прак-

тичного коментаря чинного ЦПК України.

Автори виходили з того, що коментар буде корисним

не лише для юристiв-практикiв, але й для студентiв i

науковцiв, оскiльки вiн є спробою висвiтлити досягнен-

ня української науки цивiльного процесуального права,

а також тi положення Кодексу, якi вiдображають висо-

кий рiвень юридичної культури та законодавчої технiки

i можуть бути сприйнятi у новому ЦПК України. Водно-

час дане видання, очевидно, буде останнiм з розряду ко-

ментарiв ЦПК 1964 р., який, без сумнiву, є значною вiхою

у розвитку вiтчизняного цивiльного процесуального за-

конодавства.

Завiдувач кафедри цивiльного

процесу Нацiональної юридичної

академiї України iменi Ярослава

Мудрого проф. ВЛ. Комаров

ЦИВiЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ

КОДЕКС УКРАЇНИ

(iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР вiд 15.10.66,

ВВР 1966, № 41, ст. 258; № 538-07 вiд 29.01.68, ВВР 1968, № 6,\

ст. 25; № 2913-07 вiд 24.07.70, ВВР 1970, № 32, ст. 237;

№ 1736-08 вiд 05.06.73, ВВР 1973, № 25, ст. 213; № 2135-08 вiд

15.10.73, ВВР 1973, № 44, ст. 387; № 3764-08 вiд 25.04.75, ВВР

1975, № 19, ст. 249; № 52-09 вiд 18.07.73, ВВР 1975, № 30,

ст. 371; № 2422-09 вiд 19.08.77, ВВР 1977, № 35, ст. 422;

№ 1461-10 вiд 23.01.81, ВВР 1981, № 5, ст. 69; № 2994-10 вiд

11.01.82, ВВР 1982, № 4, ст. 47; № 7194-10 вiд 22.06.84,

ВВР 1984, № 27, ст. 512; № 8520-10 вiд 01.03.85, ВВР 1985,

№ 11, ст. 206; № 8627-10 вiд 20.03.85, ВВР 1985, № 14, ст. 321;

№ 1897-11 вiд 11.03.86, ВВР 1986, № 12, ст. 255; № 3546-11 вiд

10.02.87, ВВР 1987, № 8, ст. 149; № 4452-11 вiд 21.08.87,

ВВР 1987, № 35, ст. 674; № 5095-11 вiд 24.12.87, ВВР 1988, № 1,

ст. 5;'№ 5207-11 вiд 11.01.88, ВВР 1988, № 4, ст. 114; № 5803-11

вiд 25.04.88, ВВР 1988, № 19, ст. 480; № 8658-11 вiд 10.01.90,

ВВР 1990, № 4, ст. 45; № 8710-11 вiд 19.01.90, ВВР 1990, № 5,

ст. 59; № 9166-11 вiд 04.05.90, ВВР 1990, № 20, ст. 313; № 659-12

вiд 28.01.91, ВВР 1991, № 8. ст. 54;

Законами № 2295-12 вiд 23.04.92, ВВР 1992, № 30, ст. 418;

№ 2464-12 вiд 17.06.92, ВВР 1992, № 35, ст. 508; № 2857-12.вiд

15.12.92, ВВР 1993, № 6, ст. 35; № 3039-12 вiд 03.03.93,

ВВР 1993, № 18, ст. 189; № 3129-12 вiд 22.04.93, ВВР 1993,

№ 22, ст. 228; № 3179-12 вiд 05.05.93, ВВР 1993, № 26, ст. 276;

№ 3188-12 вiд 06.05.93, ВВР 1993, № 24, ст. 259; № 3906-12 вiд

02.02.94, ВВР 1994, № 21, ст. 132; № 4018-12 вiд 24.02.94, ВВР

1994, № 26, ст. 206; № 76/94-ВР вiд 01.07.94, ВВР 1994, № 30,

ст. 285; № 145/94-ВР вiд 27.07.94, ВВР 1994, № 34, ст. 318;

№ 287/94-ВР вiд 14.12.94, ВВР 1995, № 1, ст. 3; № 68/95-ВР вiд

15.02.95, ВВР 1995, № 11, ст. 66; № 75/95-ВР вiд 28.02.95, ВВР

1995, № 13, ст. 85; № 82/95-ВР вiд 02.03.95, ВВР 1995, № 14,

ст.-90; № 360/95-ВР вiд 05.10.95, ВВР 1995, № 35, ст. 271;

№ 403/95-ВР вiд 31.10,95, ВВР 1995, № 42, ст. ЗОЇ; № 27/96-ВР

вiд 02.02.96, ВВР 1996, № 8, ст. ЗО; № 269/96-ВР вiд 03.07.96,

ВВР 1996, № 38, ст. 175; № 329/96-ВР вiд 12.07.96, ВВР 1996,

№ 44, ст. 217, № 1464-Ш вiд 17.02.2000, ВВР 2000, № 13,

ст. 105; № 1970-Пi вiд 21.09.2000, Уряд. кур'єр 2000, 01.11.2000;

№ 2056-Ш вiд 19.10.2000, Уряд. кур'єр 2000, 06.12.2000.

(У назвi Кодексу та його текстi найменування <Україн-

ська РСР>, <Українська Радянська Соцiалiстична Республi-

ка> i <УРСР> замiнено найменуванням <Україна> згiдно iз

Законом Л0 2857-12 вiд 15.12.92)

(iз Кодексу виключено слово <народний> у вiдповiдних вiд-

мiнках згiдно iз Законом М'" 4018-12 вiд 24.02.94)