Глава 5 СУДОВi ВИТРАТИ

Стаття 63. Види судових витрат та розмiр

державного мита

Судовi витрати складаються з державного мита i ви-

трат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) суми, що пiдлягають виплатi свiдкам, експертам;

2) витрати, пов'язанi з проведенням огляду на мiсцi;

3) витрати на розшук вiдповiдача;

4) (Пункт 4 виключено на пiдставi Закону Л° 2056-iii вiд

19.10.2000).

Розмiр державного мита та звiльнення вiд його спла-

ти встановлюються законодавством України про дер-

жавне мито.

Суд або суддя, виходячи з майнового стану громадя-

нина, вправi звiльнити його вiд сплати судових витрат

у доход держави.

(Стаття 63 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами

№ 2857-12 вiд 15.12.92, № 27/96-ВР вiд 02.02.96. .№ 2056-iii вiд

19.10.2000)

1. Судовими витратами є витрати, пов'язанi з розгля-

дом та вирiшенням справи, що несуть особи, якi беруть

г'

140

участь уi справi пiд час звернення до суду та розгляду

цивiльної справи в судi.

2. Державне мито - це передбаченi законом грошовi

суми, якi повиннi сплатити позивач або третя особа iз

самостiйними вимогами на предмет спору, при зверненнi

до суду з позовною заявою, заявою чи скаргою. З позов-

ною заявою звертається позивач або третя особа iз само-.

стiйними вимогами на предмет спору. Також iз зустрiч-

ною позовною заявою може звернутися вiдповiдач у ви-

падках, передбачених законом (ст.ст. 140-142 ЩiК).

Ставки державного мита подiляються на простi та

пропорцiйнi. Простi ставки обчислюються в неоподат-

ковуваних мiнiмумах доходiв громадян, а пропорцiйнi - '

у процентному вiдношеннi вiдповiдно до цiни позову.

3. Ставки державного мита встановленi Декретом Ка-

бiнету Мiнiстрiв України вiд 21.01.1993 р. <Про держав-

не мито> (Вiдом. Верхов. Ради України.- 1993.- № 13.-

Ст.113).

iз заяв i скарг, що подаються до суду, та за видачу су-

дом копiй документiв ставки державного мита встанов-

люються в таких розмiрах :

а) iз позовних заяв - один вiдсоток цiни позову,

але не менше 3 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв гро-

мадян i не бiльше 100 неоподатковуваних мiнiмумiв до-

ходiв громадян;

б) iз скарг за неправомiрнi дiї органiв державного

управлiння i службових осiб, що ущемляють права грома-

дян - 0,2 неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян;

в) iз позовних заяв про розiрвання шлюбу -

0,5 неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян, iз по-

зовних заяв про розiрвання повторного шлюбу - один

неоподатковуваний мiнiмум доходiв громадян, у разi по-

дiлу майна при розiрваннi шлюбу мито визначається вiд-

повiдно до цiни позову згiдно з пiдпунктом <а> цього

пункту;

г) iз позовних заяв про розiрвання шлюбу з особа-

ми, визнаними у встановленому порядку безвiсно вiдсут-

нiми чи недiєздатними внаслiдок душевної хвороби чи

недоумства, або з особами, засудженими до позбавлення

волi на строк не менше трьох рокiв - 0,2 неоподатко-

вуваного мiнiмуму доходiв громадян;

141

д) iз позовних заяв про змiну або розiрвання дого-

вору найму житлових примiщень, про продовження строку

прийняття спадщини, про скасування арешту на майно

та з iнших позовних заяв немайнового характеру (або

таких, що не пiдлягають опiнцi) - 0,5 неоподатковувано-

го мiнiмуму доходiв громадян;

е) iз заяв (скарг) у справах окремого проваджен-

ня - 0,5 неоподатковуваного мiнiмуму доходiв грома-

дян;

е) iз позовних заяв з переддоговiрних спорiв 0,5 не-

оподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян;

ж) iз позовних заяв про розгляд питань захисту честi

та гiдностi - один неоподатковуваний мiнiмум доходiв

громадян;

з) iз касацiйних скарг на рiшення судiв i скарг на

рiшення, що набрали законної сили - 50 % ставки, що

пiдлягає сплатi при поданнi позовної заяви, iншої заяви й

скарги, а з майнових спорiв - ставки, обчисленої виходя-

чи з оспорюваної суми;                             *

й) за повторну видачу копiї судового рiшення, ви-

року, ухвали та iншої постанови суду - 0,03 неоподатко-

вуваного мiнiмуму доходiв громадян за кожний аркуш

копiї;

i) iз позовних заяв щодо захисту прав громадян на

земельну частку (пай) i майновий пай - 0,1% цiни позову.

4. iз заявами можуть звертатися прокурор, органи дер-

жавного управлiння, органи мiсцевого самоврядування

у передбачених законом випадках, заявники по справах

окремого провадження, а iз скаргами - заявники по спра-

вах, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин.

5. Необхiдно враховувати, що державне мито, яке спла-

чують зазначенi особи, е iнститутом фiскальним i бажано

взагалi, щоб цi норми були закрiпленi не в ЦПК, - нор-

мативному актi^ який регулює порядок розгляду цивiль-

них справ у судi,- а мiстилися в окремому законодавчо-

му актi.

Державне мито - це суми, що сплачуються у доход

держави i покликанi стимулювати сторони до вирiшення

спору на добровiльних началах, без звернення до суду.

Проте, з iншого боку, досить часто державне мито стає

перешкодою у здiйсненнi конституцiйного права на звер-

нення до суду малозабезпечених громадян.

6. Стаття мiстить перелiк витрат, пов'язаних iз роз-

глядом справи. До таких витрат належать: суми, що пiд-

лягають виплатi свiдкам, експертам; витрати, що пов'яза-

нi з проведенням огляду на мiсцi; витрати на розшук

вiдповiдача.

Перелiк витрат, пов'язаних iз розглядом справи, е ви-

черпним i поширювальному тлумаченню не пiдлягає. Це

означає, що будь-якi iншi витрати, що несуть особи, якi

беруть участь у справi, як-то витрати, пов'язанi iз проїз-

дом, проживанням в iншiй мiсцевостi, поштовi витрати

вiдшкодуванню не пiдлягають, за винятком випадкiв,

прямо передбачених законом (вiдшкодування допомоги

адвоката та фактичної втрати робочого часу).

7. Суд або суддя, виходячи з майнового стану громадя-

нина, вправi звiльнити його вiд сплати судових витрат у

доход держави. При цьому слiд мати на увазi, що оскiль-

ки нормативне закрiплених критерiїв для встановлення

майнового стану громадянина не iснує, суддя повинен у

таких випадках застосовувати оцiнний пiдхiд.

Стаття 64.

(Статтю 64 виключено на пiдставi Закону № 27/96-ВР

вiд 02.02.96)

Стаття 65. Цiна позову

Цiна позову визначається:

1) у позовах про стягнення ^грошей - стягуваною

сумою;

2) у позовах про витребування майна- вартiстю вiд-

шукуваного майна;

3) у позовах про стягнення алiментiв - сукупнiстю

всiх виплат, але не бiльше як за один рiк;

4) у позовах про строковi платежi i видачi - сукуп-

нiстю всiх платежiв або видач, але не бiльше як за три

роки;

5) у позовах про безстроковi або довiчнi платежi i

видачi - сукупнiстю платежiв або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збiльшення платежiв

або видач - сумою, на яку зменшуються або збiльшу-

ються платежi чи видачi, але ие бiльше як за один рiк;

7) у позовах про припинення платежiв або видач -

сукупнiстю платежiв або видач, що залишилися, але не

' бiльше як за один рiк;

143

8) у позовах про дострокове розiрвання договору май-

нового найму - сукупнiстю платежiв за користування

майном протягом строку, що залишається до кiнця дiї

договору, але не бiльше як за три роки;

9) у позовах про право власностi на будинки, що на-

лежать громадянам на правi приватної власностi, - дiй-

сною вартiстю будинку, а для будинкiв, що належать

державним, кооперативним та iншим громадським ор-

ганiзацiям, - не нижче їх балансової вартостi;

10) у позовах, якi складаються з кiлькох самостiйних

вимог, - загальною сумою всiх вимог, за винятком ви-

мог про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди.

(Стаття 65 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

.№ 1461-10 вiд 23.01.81, Законами № 3188-12 вiд 06.05.93.

№ 27/96-ВР вiд 02.02.96)

1. Правила цiєї статтi встановлюють порядок визна-

чення цiни позову. Цiна позову - це сума грошей або

грошовий еквiвалент майна, на якi заявляє свої вимоги

позивач. Установлення цiни позову має iстотне значен-

ня для визначення державного мита при зверненнi з по-

зовної заявою, оскiльки державне мито встановлюється,

передусiм, у пропорцiйному порядку залежно вiд цiни

позову.

2. За загальним правилом цiна позову встановлюється

вiдповiдно до стягуваної суми або вартостi вiдшукуваного

майна. Так, гр-ка П. звернулася до суду з позовом до свого

чоловiка, гр-на Т., i податкової адмiнiстрацiї про виклю-

чення з опису та визнання за нею права власностi на 1/2

частку жилого будинку. Вона вказувала, що за вироком

Фрунзенського районного суду м. Харкова її фактичного

чоловiка засуджено за вчинення корисного злочину до

позбавлення волi з конфiскацiєю всього майна. У порядку

виконання вироку було накладено арешт на жилий буди-

нок, зареєстрований на iм'я фактичного чоловiка. iз засу-

дженим гр-ном Т. у фактичному шлюбi вона прожила

понад 20 рокiв, має двох дорослих дiтей. Будинок, оцiнений

у 16 тис. грн., вони побудували на спiльнi кошти. При

визначеннi розмiру держмита, суд, виходячи з характеру

вимоги, визначив розмiр вiдшукуваного майна у 8 тис. грн.

Мито було сплачено в сумi 400 грн., що складає 5% вiд

цiни позову (Бородин М., Кройтор В. Судебньїе й арбитра-

жньїе расходьi.- Харьков, 1997.- С. 14.).

144

3. У деяких випадках визначення цiни позову має осо-

бливостi. Позовна заява може мiстити вимоги про прису-

дження перiодичних платежiв або видач на тривалi стро-

ки чи зменшення вже iснуючих перiодичних платежiв

або видач, тому закон передбачає спецiальнi правила, за

якими встановлюється цiна позову. Так, цiна позову про

стягнення алiментiв визначається сукупнiстю всiх виплат,

але не бiльше як за один рiк; у позовах про строковi пла-

тежi i видачi - сукупнiстю всiх платежiв або видач, але

не бiльше як за три роки; у позовах про безстроковi або

довiчнi платежi i видачi - сукупнiстю платежiв або ви-

дач за три роки; у позовах про зменшення або збiльшен-

ня платежiв або видач - сумою, на яку зменшуються або

збiльшуються платежi чи видачi, але не бiльше як за один

рiк; у позовах про припинення платежiв або видач -

сукупнiстю платежiв або видач, що залишилися, але не

бiльше як за один рiк; у позовах про дострокове розi-

рвання договору майнового найму - сукупнiстю плате-

жiв за користування майном протягом строку, що зали-

шається до кiнця дiї договору, але не бiльше як за три

роки.

4. У тих випадках, коли у позовних заявах викладенi

декiлька самостiйних вимог, цiна позову визначається за

загальною сумою всiх вимог, за винятком вимог про вiд-

шкодування моральної (немайнової) шкоди. Так, у Київ-

ському районному судi м. Харкова розглядалася справа

за позовом до одного з видавництв про виплату компен-

сацiї за порушення авторського права у розмiрi 500 тис.

грн. i вiдшкодування моральної шкоди у розмiрi 250 тис.

грн. Позивача було звiльнено вiд сплати державного мита

за основною вимогою (згiдно з Декретом Кабiнету Мiнiст-

рiв <Про державне мито>) i вiд сплати мита за вимогою

про вiдшкодування моральної шкоди (Бородин М" Крой-

тор В. Судебньїе й арбитражньїе расходьi.- Харьков,

1997.- С. 15).                 9

Стаття 66. Порядок встановлення цiни позову

Цiну позову вказує позивач. Коли зазначена цiна явно

не вiдповiдає дiйснiй вартостi стягуваного, то цiну по-

зову встановлює суддя, постановляючи про це ухвалу.

Якщо в момент пред'явлення позову встановити то-

чну його цiну неможливо, розмiр мита попередньо ви-

значає суддя з наступним стягненням недоплаченого

145

або з поверненням переплаченого мита вiдповiдно до

цiни позову, встановленої судом при вирiшеннi справи.

(Стаття 66 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

М'ч 2857-12 вiд 15.12.92)

1. Коментована стаття встановлює порядок визначен-

ня цiни позову. За загальним правилом цiну позову вка-   ,

зує позивач у позовнiй заявi. В iншому випадку, коли цiна,

вказана позивачем, явно не вiдповiдає вартостi стягувано-

го, цiну позову встановлює суддя, постановляючи про це

^ухвалу.

2. iнодi в момент подання позовної заяви встановити

точний розмiр цiни позову неможливо. У такому разi

розмiр мита попередньо визначається суддею з наступ-

ним стягненням або поверненням переплаченого мита

вiдповiдно до цiни позову, встановленої судом при вирi-

шеннi справи, тобто за правилами ст. 65 ЦПК, коли цiна

позову вже встановлена пiсля розгляду справи по сутi.

> 

Стаття 67. Обчислення державного мита при

змiнi цiни позову

В разi зменшення позовних вимог, вiдмови вiд позо-

ву, закриття справи за мировою угодою або залишення

заяви без розгляду з пiдстав, передбачених пунктами

3-5 статтi 229 цього Кодексу, сплачене мито не повер- .

тається. В разi збiльшення позову недоплачену суму мита

належить внести одночасно з заявою про збiльшення

вимог. В цьому разi суд може вiдстрочити сплату мита.

(Стаття 67 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

ЛR 1461-10 вiд 23.01.81; Законом Л'" 2857-12 вiд 15.12.92)

1. Закон мiстить загальне правило, за яким сплачене

мито не повертається в разi зменшення позовних вимог,

вiдмови вiд позову, закриття справи за мировою угодою

або залишення заяви без розгляду з пiдстав, передбаче-

них пп.3-5 ст. 229 цього Кодексу (якщо заяву вiд iменi

заiнтересованої'особи подано особою, яка не має повнова-

жень на ведення справи; у випадку неявки в судове засi-

дання позивача за викликом суду без поважних причин

або повторної неявки позивача за викликом суду неза-

лежно вiд причин (ст. 172 Кодексу); якщо спiр мiж тими

ж самими сторонами про той же самий предмет i з тих

146

же самих пiдстав знаходиться на розглядi в iншому судi).

Так, гр-ка А. звернулася з позовом до народного суду

м. Новомосковська про стягнення 900 крб. боргу з Її

брата гр-на Ш. Пiд час розгляду справи вона звернула-

ся з проханням про повернення позовної заяви у зв'я-

зку з вiдмовою вiд позову. Вирiшуючи питання про по-

вернення позовної заяви, народний суд м. Новомосков-

ська ухвалою повернув А. сплачене нею державне мито

у розмiрi 54 крб. Голова Днiпропетровського обласного

суду звернувся з протестом на ухвалу народного суду

про повернення А. державного мита. Президiя облас-

ного суду ухвалу народного суду м. Новомосковська ска-

сувала i в поверненнi державного мита А. вiдмовила

(Комаров В.В. Захист цивiльних прав у судi.- Харкiв,

1993.- С. 83).

2. Дана норма закону не є досконалою, оскiльки, хоча

й покликана стимулювати додержання встановлених пра-

вил (наприклад, подання заяви представником, який має

належним чином оформленi повноваження), має занадто

фiскальний характер. Так, у випадках зменшення розмi-

ру позовних вимог було б доцiльно обчислювати i повер-

тати переплачене державне мито пiсля розгляду справи

по сутi.

3. У разi збiльшення позову недоплачену суму мита

належить внести одночасно з заявою про збiльшення ви-

мог. Отже, якщо позивач збiльшує розмiр позовних вимог

пiд час розгляду справи, одночасно вiн повинен доплати-

ти у вiдповiдному розмiрi державне мито за загальними

правилами. Фактично у таких випадках державне мито

сплачується до звернення до суду з клопотанням про збi-

льшення розмiру позовних вимог.

4. Коментована стаття передбачає, що у випадку збiль-

шення розмiру позовних вимог суд може вiдстрочити спла-

ту державного мита. Вiдстрочення сплати державного

мита полягає у перенесеннi сплати державного мита на

майбутнiй перiод, причому сплата повинна бути здiйсне-

на одноразово в повному обсязi. Вiдстрочення має здiйс-

нюватися з додержанням правил ст. 68 ЦПК, тобто з ура-

хуванням майнового стану громадянина, i на термiн не

бiльше як до закiнчення розгляду справи в судi першої

iнстанцiї, але в будь-якому випадку не бiльше нiж на три

мiсяцi з дня подання позову.

Стаття 68. Вiдстрочення та розстрочення сплати'

судових витрат

Суд або суддя, враховуючи майновий стан громадян,

може своєю ухвалою вiдстрочити або розстрочити сплату

судових витрат на строк не бiльше як до закiнчення

розгляду справи в судi першої iнстанцiї, проте в усяко-

му разi не бiльше як на три мiсяцi з дня пред'явлення

позову.

Коли у встановлений строк судовi витрати не будуть

оплаченi, стягнення їх провадиться за виконавчим лис-

том.

Суд або суддя може також зменшити розмiр судових

витрат, що стягуються в доход держави.

1. Суд або суддя, враховуючи майновий стан громадян,

може своєю ухвалою вiдстрочити або розстрочити сплату

судових витрат на строк не бiльше як до закiнчення роз-

гляду справи в судi першої iнстанцiї, але в усякому .разi

не бiльше як на три мiсяцi з дня пред'явлення позову.

Вiдстрочення сплати судових витрат полягає у перене-

сеннi сплати судових витрат (державного мита та витрат,

пов'язаних з розглядом справи) на майбутнiй перiод, при-

чому сплата повинна бути здiйснена одноразово в повно-

му обсязi.

Розстрочення сплати судових витрат це сплата судо-

вих витрат (державного мита та витрат, пов'язаних iз роз-

глядом справи), коли сума витрат сплачується не одразу,

а переноситься на майбутнє, причому сума мита сплачу-

ється не одноразово, а протягом декiлькох раз. Так, гр-ка

М. П. подала позов до гр-на Є.П. про подiл майна. Пози-

вачка вказувала, що перебувала у шлюбi з вiдповiдачем,

за час сумiсного проживання вони разом замiсть належ-

ного вiдповiдачевi та його матерi будинку фактично збу-

дували новий, бiльшого розмiру, у зв'язку з чим частка її

чоловiка в будинку значно збiльшилася. Вважаючи, що

ця частка стала спiльною сумiсною власнiстю її та вiдпо-

вiдача, позивачка просила визнати за нею право власнос-

тi на 45/100 частин будинку i видiлити в натурi частину

будинку та iнших будiвель на 4278 крб. Справа судами

вирiшувалася неодноразово. Останнiм рiшенням судової

колегiї у цивiльних справах Київського обласного суду

за М.П. визнано право власностi на 8/25 частин будинку

148

i видiлено їй конкретнi примiщення за планом та поло-

вина сараю. В рештi позовних вимог вiдмовлено. З грома-

дянки М.П. стягнуто 78 крб., а з гр-на Є.П. - 178 крб.

державного мита в доход держави. Згiдно зi ст. 68 ЦПК

позивачцi було вiдстрочено сплату державного мита до ви-

рiшення справи. При постановленнi рiшення судова коле-

гiя поклала обов'язок сплатити державне мито на позива-

чку в межах позовних вимог, у задоволеннi яких вiдмовле-

но, а на вiдповiдача - пропорцiонально задоволених до

нього позовних вимог (Комаров ВЛ. Захист цивiльних прав

у судi.- Харкiв. 1993.- С. 86-88).

2. Вiдстрочення та розстрочення сплати судових витрат

можуть бути здiйсненi лише на пiдставi ухвали суду, яка

повинна бути мотивованою. Причому слiд мати на увазi,

що закон не мiстить юридичних критерiїв для встановлен-

ня майнового стану громадянина, тому суд або суддя по-

виннi застосовувати у таких випадках оцiнний пiдхiд.

3. Коли в установлений строк судовi витрати не бу-

дуть оплаченi, їх стягнення провадитиметься за виконав-

чим листом, згiдно з правилами, передбаченими Законом

України <Про виконавче провадження>. У такому разi

витрати покладаються, на сторону, проти якої постанов-

лено рiшення (ст. 75 ЦПК). Коли особа, для якої суд вiд-

строчив чи розстрочив вiдшкодування судових витрат, не

е особою, на користь якої суд ухвалив рiшення (напри-

клад, при вiдмовi у позовi позивачевi), то судовi витрати,

якщо вони не будуть оплаченi в установлений термiн,

можуть бути стягнутi з iнiцiативи протилежної сторони,

на користь якої було постановлено рiшення, якщо вона

несла витрати, покладенi рiшенням суду на iншу сторону,

або з iнiцiативи суду, якщо сторонi рiшенням суду такi

витрати не присудженi.

4. Суд або суддя може також зменшити розмiр судо-

вих витрат, що стягуються в доход держави. Зменшення

розмiру судових витрат здiйснюється судом на власний

розсуд. Таке зменшення може вiдбуватися з рiзних при-

чин, серед яких може бути i майновий стан особи, яка е

стороною у справi, тобто суд або суддя у такому разi за-

стосовують оцiнний пiдхiд.

Стаття 69. Повернення державного мита

Сплачене державне мито повертається за ухвалою

суду або суддi у випадках:

149

1) внесення мита в бiльшому розмiрi, нiж потрiб-

но за чинним законодавством;

2) вiдмови в прийняттi заяви;

3) повернення позивачу позовної заяви з пiдстав,

передбачених статтею 139 цього Кодексу;

4) закриття провадження в справi з пiдстав, пе-

редбачених пунктами 1 i 2 статтi 227 цього Кодексу;

5) залишення заяви без розгляду з пiдстав, перед-

бачених пунктами 1 i 2 статтi 229 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 1 цiєї статтi, дер-

жавне мито повертається в розмiрi зайво внесеної суми;

у випадках, передбачених iншими пунктами цiєї стат-

тi, - повнiстю.

Державне мито пiдлягає поверненню i в iнших випа-

дках, передбачених законодавством України.

Державне мито повертається при умовi, якщо заяву

про повернення було подано суду до закiнчення рiчного

строку з дня зарахування суми в бюджет.

(Стаття 69 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81; Законом Л> 2857-12 вiд 15.12.92)

\

Коментована стаття мiстить перелiк випадкiв, коли

сплачене державне мито може бути повернене. Перелiк

не є вичерпним.оскiльки передбачає випадки, коли держа-

вне мито може бути повернене i за iнших умов. Водночас

iншi випадки повернення державного мита чинним за-

конодавством не наводяться. Державне мито повертаєть-

ся за умови, що заяву про повернення було подано до суду

до закiнчення рiчного строку з дня зарахування суми в

бюджет. Цей рiчний строк є за своєю природою строком

процесуальним i адресований не суду, а сторонам.

Стаття 70.

(Статтю 70 виключено на пiдставi Закону Л° 27/96-ВР

вiд 02.02.96)

Стаття 71. Збереження за свiдками, експертами i

перекладачами середнього заробiтку,

вiдшкодування їм витрат, пов'язаних

з їх участю у розглядi справи

За викликаними до суду свiдками, експертами та пе-

рекладачами зберiгається їх середнiй заробiток за мiс-

цем роботи. Зазначеним особам, якi не є працiвниками

150

пiдприємств, установ i органiзацiй, виплачується вина-

города за явку до суду або виконану роботу.

Якщо виконання свiдками, експертами i переклада-

чами процесуальних обов'язкiв пов'язано з їх перебуван-

ням за межами постiйного мiсця проживання, їм вiдшко-

довуються витрати, пов'язанi з переїздом до мiсця ви-

клику i назад, наймом житла, та виплачуються добовi.

Перекладачам, а також експертам, яких призначено

пiд час пiдготовки справи або судового розгляду не в

порядку службового доручення, за виконану роботу ви-

плачується винагорода.

Розмiри i порядок виплат, зазначених у цiй статтi,

визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(Стаття 71 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР

вiд 15.10.66, № 1461-10 вiд 23.01.81; Законом № 360/95-ВР вiд

05.10.95)

1. Згiдно з правилами цiєї статтi за викликаними до

суду свiдками, експертами та перекладачами зберiгається

їх середнiй заробiток за мiсцем роботи. Зазначеним осо-

бам, якi не є працiвниками пiдприємств, установ i органi-

зацiй, виплачується винагорода за явку до суду або вико-

нану роботу.

Середнiй заробiток розраховується за останнi два ка-

лендарнi мiсяцi роботи. Для працiвникiв, якi пропрацю-

вали на даному пiдприємствi (в установi, органiзацiї) ме-

нше двох мiсяцiв, обчислення провадиться з розрахунку

середнього заробiтку за фактично пропрацьований час.

При цьому застосовуються правила Порядку обчислення

середньої заробiтної плати, затвердженого Постановою

Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 08.02.1995 р. № 100.

2. Якщо виконання свiдками, експертами i перекла-

дачами процесуальних обов'язкiв пов'язане з їх перебу-

ванням за межами постiйного мiсця проживання, їм вiд-

шкодовуються витрати, пов'язанi з переїздом до мiсця

виклику i назад, наймом житла, i виплачуються добовi.

При цьому мiсцем постiйного проживання е мiсце, де

громадянин постiйно або переважно проживає. Мiсцем

проживання не е мiсце перебування (у довгостроковому

вiдрядженнi, пiд час перебування у мiсцях позбавлення

волi та iн.).

1    3. Перекладачам, а також експертам, яких призначено

11 пiд час пiдготовки справи або судового розгляду не в поряд -

151

ку службового доручення, за виконану роботу виплачу-

ється винагорода. Розмiр винагороди визначається iнстру-

кцiєю, затвердженою Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Укра-

їни вiд 01.07.1996 р. № 710 <Про порядок i розмiри вiд-

шкодування витрат та виплати винагороди особам, що

викликаються до органiв дiзнання, попереднього слiдства,

прокуратури, суду або до органiв, у провадженнi яких пе-

ребувають справи про адмiнiстративнi правопорушення,

та виплати державним науково-дослiдним установам су-

дової експертизи за виконання їх працiвниками функцiй

експертiв i спецiалiстiв>.

Згiдно з iнструкцiєю про порядок i розмiри вiдшкоду-

вання витрат та виплати винагороди особам, якi викли-

каються до органiв дiзнання, попереднього слiдства, про-

куратури, суду або до органiв, у провадженнi яких перебу-

вають справи про адмiнiстративнi правопорушення, та ви-

плати державним науково-дослiдним установам судової

експертизи за виконання їх працiвниками функцiй екс-

пертiв i спецiалiстiв, за свiдками, експертами, переклада-

чами зберiгається середня заробiтна плата за весь час, за-

трачений ними у зв'язку з явкою та викликом до суду;

якщо виконання їх процесуальних функцiй пов'язане з

- перебуванням за межами населеного пункту постiйного

проживання, їм вiдшкодовуються вартiсть проїзду до мi-

сця виклику i назад, витрати, пов'язанi з найманням

жилого примiщення, добовi.

Особам, якi не є працiвниками пiдприємств, установ чи

органiзацiй, виплачується винагорода за вiдрив вiд зви-

чайних занять.

Перекладачам, а також особам, якi виконують функцiї

експертiв не в порядку службового завдання, за проведе-

ну роботу також виплачується винагорода.

Сума винагороди за вiдрив вiд звичайних занять ви-

значається з урахуванням їх характеру у межах вiд 20

до ЗО % неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян

за день.

Витрати, пов'язанi з явкою, вiдшкодовуються у розмi-

рах, передбачених законодавством для вiдряджених пра-

цiвникiв.

Розмiр винагороди експерта, який виконує свої функ-

цiї не в порядку службового завдання, визначається зале-

жно вiд його квалiфiкацiї та складностi завдання у ме-

152

жах вiд 3 до 5% неоподатковуваного мiнiмуму доходiв гро-

мадян за годину роботи.

У разi проведення судової експертизи особливої скла-

дностi розмiр винагороди збiльшується на 25%.

Вiдповiдно дост. 15 Закону України в Про судову екс-

пертизу> вiд 25.02.1994 р. науково-дослiднi установи су-

дової експертизи проводять судову експертизу за раху-

нок замовника (Вiдом. Верхов. Ради України.- 1994.-

.№ 28.- Стп. 232). Вартiсть проведеної експертизи ви-

значається за домовленiстю мiж установою та замовни-

ком i складається iз собiвартостi проведеної роботи (за-

робiтна плата, оплата вiдрядження, вартiсть матерiалiв,

накладнi витрати), а також рентабельностi у межах 25 %

собiвартостi.

Перекладачам залежно вiд їх квалiфiкацiї та склад-

ностi роботи встановлюються такi розмiри винагороди:

за письмовi переклади - вiд 10 до 15 неоподатковуваних

мiнiмумiв доходiв громадян за один авторський аркуш

(40 тис. друкованих (рукописних) знакiв); за уснi пере-

клади - вiд 3 до 5 % неоподатковуваного мiнiмуму дохо-

дiв громадян за годину роботи.

Переклади з рiдкiсних мов, з письмовою в'яззю, своєю

графiкою, iєроглiфами, клинописом, а також iз стародав-

нiх мов, так само, як i переклади на iноземнi мови, що

вiднесенi до рiдкiсних мов, якi мають писемнiсть в'яззю,

свою графiку, написанi iєроглiфами, клинописом, оплачу-

ються зi збiльшенням ставок на 25 %.

Стаття 72.

(Статтю 72 виключено на пiдставi Закону Л"° 360/95-ВР

вiд 05.10.95)

Стаття 73. Порядок внесення коштiв на оплату

судових витрат

Кошти, потрiбнi на оплату свiдкiв i експертiв, а та-

кож на проведення огляду на мiсцi, вносить наперед

сторона, яка порушила вiдповiдне клопотання. Якщо

виклик цих осiб або огляд на мiсцi провадиться за кло-

потанням обох сторiн або з iнiцiативи суду, потрiбнi для

цього кошти вносяться обома сторонами порiвну.

Перелiченi в цiй статтi суми не вносяться стороною,

звiльненою вiд оплати судових витрат.

153

1. Згiдно з правилами даної статтi кошти, потрiбнi на

оплату свiдкiв i експертiв, а також на проведення огляду

на мiсцi, вносить наперед сторона, яка порушила вiдповi-

дне клопотання. Якщо виклик цих осiб або огляд на мi-

сцi провадиться за клопотанням обох сторiн або з iнiцiа-

тиви суду, необхiднi для цього кошти вносяться обома

сторонами порiвну. Кошти вносяться на депозитний ра-

хунок суду.

2. Закон передбачає, що перелiченi в цiй статтi суми

не вносяться стороною, звiльненою вiд оплати судових

витрат.

Стаття 74. Виплата сум, належних свiдкам,

експертам i перекладачам

Суми, належнi свiдкам, експертам i перекладачам,

виплачуються судом пiсля виконання ними своїх обо-

в'язкiв, незалежно вiд стягнення з сторiн сум для опла-

ти свiдкiв i експертiв.                        *

(Частину другу статтi 74 виключено на. пiдставi\3акону

№ 360/95-ВР вiд 05.10.95)

Порядок виплати i розмiри сум, що пiдлягають до ви-

плати, встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(Стаття 74 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами

№ 2857-12 вiд 15.12.92, Л° 360/95-ВР вiд 05.10.95)

1. Суми, належнi свiдкам, експертам i перекладачам,

виплачуються судом пiсля виконання ними своїх обов'я-

зкiв незалежно вiд стягнення iз сторiн сум для оплати

витрат, пов'язаних з участю у справi свiдкiв та експертiв.

2. Порядок i розмiри виплати вiдповiдних сум визна-

чаються iнструкцiєю, затвердженою Постановою Кабiне-

ту Мiнiстрiв України вiд 01.07.1996 р. № 710 (див. ко-

мент. до ст. 71 ЦПК).

Стаття 75. Розподiл судових витрат мiж

сторонами

Сторонi, на користь якої постановлено рiшення,

суд присуджує з другої сторони всi судовi витрати,

хоча б ця сторона i була звiльнена вiд оплати судових

витрат на користь держави. Якщо позов задоволене ча-

стково, судовi витрати присуджуються позивачевi про-

порцiонально до розмiру задоволених судом позовних

154 -

вимог, а вiдповiдачевi - пропорцiонально до тiєї час-

тини позовних вимог, в якiй позивачевi вiдмовлено.

Судовi витрати, понесенi судом, стягуються з кожної

сторони пропорцiонально до тiєї частини позову, вiдно-

сно якої рiшення постановлено проти неї, i зарахову-

ються в доход держави.

Коли сторона, на користь якої постановлено рiшен-

ня, звiльнена вiд судових витрат, то судовi витрати стя-

гуються з другої сторони у доход держави.

В разi вiдмови в лозовi позивачевi, звiльненому вiд

оплати судових витрат, вони приймаються на рахунок

держави.

Якщо суд вищестоящої iнстанцiї, не передаючи спра-

ви на новий розгляд, змiнить рiшення або постановить

нове, вiн вiдповiдно змiнює розподiл судових витрат.

У разi скасування рiшення i закриття провадження

у справi чи залишення позову без розгляду суд, який

скасував рiшення, вирiшує питання про повернення су-

дових витрат, пов'язаних з подачею скарги.

В разi закриття справи внаслiдок вiдмови позивача

вiд позову витрати стягуються за ухвалою суду.

(Стаття 75 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

№ 2857-12 вiд 15.12.92)

1. Закон встановлює принципи розподiлу судових ви-

трат, за якими:

- сторонi, на користь якої постановлено рiшення, суд

присуджує з другої сторони всi судовi витрати, хоча б ця

сторона i була звiльнена вiд оплати судових витрат на

користь держави (якщо позов задоволене частково, судо-

вi витрати присуджуються позивачевi пропорцiонально

до розмiру задоволених судом позовних вимог, а вiдповi-

дачевi - пропорцiонально до тiєї частини позовних ви-

мог, в якiй позивачевi вiдмовлено;

- судовi витрати, понесенi судом, стягуються з кожної

сторони пропорцiонально до тiєї частини позову, вiднос-

но якої рiшення постановлено проти неї, i зараховуються

в доход держави;

- коли сторона, на користь якої постановлено рiшен-

ня, звiльнена вiд судових витрат, то судовi витрати стягу-

ються з другої сторони у доход держави.

- в разi вiдмови в позовi позивачевi, звiльненому вiд

оплати судових витрат, вони приймаються на рахунок

держави.

155

2. Якщо суд вищестоящої iнстанцiї, не передаючи спра-

ви на новий розгляд, змiнює рiшення або постановляє нове,

вiн вiдповiдно змiнює i розподiл судових витрат. У разi

скасування рiшення i закриття провадження у справi чи

залишення позову без розгляду суд, який скасував рiшен-

ня, вирiшує питання про повернення судових витрат, по-

в'язаних з поданням скарги.

3. Закон мiстить правило, що в разi закриття справи

внаслiдок вiдмови позивача вiд позову витрати стягу-

ються за ухвалою суду, оскiльки закриття провадження

у справi оформлюється ухвалою суду, а не рiшенням.

Стаття 76. Вiдшкодування витрат по оплатi

допомоги адвоката

Сторонi, на користь якої постановлено рiшення, суд

присуджує з другої сторони витрати, пов'язанi з опла-

тою допомоги адвоката, який брав участь у справi, в

розмiрi до п'яти процентiв вiд задоволеної частини по-

зовних вимог, але не бiльше встановленої таксою суми.

Якщо вiдповiдно до встановленого порядку допомога

адвокатом була подана сторонi безкоштовно, суд стягує

з другої сторони зазначену суму на користь юридичної

консультацiї або в доход держави.

(Стаття 76 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

М'" 1461-10 вiд 23.01.81)

1. Стаття мiстить норму про вiдшкодування витрат по

оплатi допомоги адвоката. Такi витрати є не судовими

витратами, а витратами, що виникають з цивiльно-пра-

вових договорiв на представництво у судi iнтересiв фi-

зичних та юридичних осiб. Так, Г. звернулася з позовом

до Ж. про витребування свого майна. Рiшенням Черка-

ського обласного суду у позовi Г. вiдмовлено i стягну-

то з неї на користь Ж. судовi витрати в сумi 10& крб.,

причому суд урахував i витрати на допомогу адвоката,

понесенi Ж. (Комаров В.В. Захист цивiльних прав у

судi.- Харкiв, 1993.-С. 89, 90).

2. Згiдно з правилами даної статтi сторонi, на ко-

ристь якої ухвалено рiшення, суд присуджує з iншої

сторони витрати, понесенi у зв'язку з оплатою послуг

адвоката, у розмiрi до 5 % вiд суми задоволених позов-

них вимог, але не бiльше, нiж встановлена таксою сума.

Ця норма не вiдповiдає(iснуючим реалiям, оскiльки сьо-

годнi не iснує визначених такс по наданню допомоги ад-

воката, розмiр винагороди визначається за згодою сторiн.

Крiм того, обмеження iу розмiрi вiдшкодування таких

витрат сумою до 5 % вiд задоволеної частини позовних

вимог не завжди покриває дiйснi витрати сторони на по-

слуги адвоката i тому дана норма потребує удосконалення.

3. Суд iмперативне (без клопотання заiнтересованої

особи) вiдшкодовує витрати по оплатi допомоги адвоката.

Має мiсце втручання у приватно-правовi вiдносини, що

виникають мiж стороною та адвокатом з приводу пред-

ставництва iнтересiв сторiн у судi i ця норма не вiдповi-

дає диспозитивним началам цивiльного судочинства.

4. У статтi зазначено, що коли вiдповiдно до встанов-

леного порядку допомога адвокатом була подана сторонi.

безкоштовно, суд стягує з другої сторони зазначену суму.

на користь юридичної консультацiї або в доход держави.

Водночас порядок надання адвокатом безкоштовної до-

помоги сторонi у цивiльнiй справi чинним законодавст-

вом не передбачається.

Стаття 77. Стягнення винагороди за втрату

робочого часу

На сторону, яка недобросовiсно заявила безпiдстав-

ний позов, або розпочала безпiдставний спiр проти по-

зову, або систематично протидiяла правильному i швид-

кому розглядовi та вирiшенню справи, суд може покла-

сти оплату ва користь другої сторони винагороди за

фактичну втрату робочого часу вiдповiдно до середньо-

го заробiтку, але не бiльше п'яти процентiв вiд задово-

леної частини позовної вимоги.

1. Стаття мiстить спецiальне правило, згiдно з яким

на сторону, яка недобросовiсно заявила безпiдставний

позов або розпочала безпiдставний спiр проти позову, або

систематично протидiяла правильному i швидкому розгля-

ду та вирiшенню справи, суд може покласти оплату на

користь другої сторони винагороди за фактичну втрату

робочого часу вiдповiдно до середнього заробiтку, але не

бiльше 5 % вiд задоволеної частини позовної вимоги.

Цi витрати є не судовими, а фактичними витратами,

якi несе сторона у зв'язку з розглядом справи в судi.

Визначення середнього заробiтку у такому разi здiйс-

нюється на пiдставi Порядку обчислення середньої заро-

бiтної плати, затвердженого Постановою Кабiнету Мiнi-

стрiв України вiд 08.02.1995 р. № 100, такий середнiй

заробiток розраховується iз заробiтку за останнi два мi-

сяцi (див. комент. до ст. 71 ЦПК).

2. Юридичних критерiїв для визначення недобросовi-

сного заявлення безпiдставного позову, безпiдставного

спору проти позову або систематичної протидiї правиль-

ному i швидкому розгляду справи не iснує, тому суд або

суддя у таких випадках повиннi застосовувати оцiнний

пiдхiд.

3. Вiдповiдне стягнення може покладатися на особу,

проти якої постановлено рiшення суду.

Стаття 78. Розподiл судових витрат при вiдмовi

вiд позову i мировiй угодi

При вiдмовi позивача вiд позову понесенi ним витра-

ти вiдповiдачем не вiдшкодовуються. Однак якщо пози-

вач не пiдтримує своїх вимог внаслiдок добровiльного

задоволення їх вiдповiдачем пiсля пред'явлення позо-

ву, то суд за проханням позивача присуджує з вiдповi-

дача всi понесенi позивачем по справi судовi витрати.

Якщо сторони при укладеннi мирової угоди не перед-

бачили порядку розподiлу судових витрат i витрат по

оплатi допомоги адвоката, суд вирiшує це питання вiд-

повiдно до статтi 75 цього Кодексу.

1. Коментована стаття мiстить правило, за яким при

вiдмовi позивача вiд позову понесенi ним витрати вiдпо-

вiдачем не вiдшкодовуються, але в разi, якщо позивач не

пiдтримує своїх вимог внаслiдок добровiльного задоволення

їх вiдповiдачем пiсля пред'явлення позову, то суд за про-

ханням позивача присуджує з вiдповiдача всi понесенi

позивачем по справi судовi витрати.

2. У мировiй угодi сторони мають право самостiйно

вирiшувати питання про розподiл судових витрат. В iн-

шому разi суд вирiшує це питання вiдповiдно до ст. 75

цього Кодексу. У даному випадку розподiл судових ви-

трат може бути здiйснено за згодою сторiн, викладенiй у

мировiй угодi, що затверджується судом. Дане правило є

проявом принципу демократизму у цивiльному судочин-

ствi. Якщо сторони це питання у мировiй угодi не врегу-

лювали, суд вирiшує його за загальними правилами, про

що зазначається в ухвалi суду про затвердження мирової

угоди.                            /

Стаття 79. Вiдшкодування сторонам судових

витрат

При вiдмовi повнiстю /або частково в позовi орга-

нам прокуратури, а також органам державного управ-

лiння, профспiлкам, державним пiдприємствам, уста-

новам, органiзацiям, колгоспам, iншим кооперативним

органiзацiям, їх об'єднанням, iншим громадським ор-

ганiзацiям або окремим громадянам, якi звернулися

до суду на захист прав та охоронюваних законом iнте-

ресiв iнших осiб, вiдповiдачевi вiдшкодовуються з ко-

штiв бюджету понесенi ним судовi витрати повнiстю

або пропорцiонально тiй частинi позовних вимог, в якiй

позивачевi вiдмовлено.

При вiдмовi в позовi до вiдповiдача, притягнутого

судом в порядку, передбаченому частиною третьою статтi

105 цього Кодексу, понесенi ним судовi витрати позива-

чем не вiдшкодовуються, а повертаються з коштiв бю-

джету.

В разi задоволення позову про звiльнення майна вiд

арешту позивачевi вiдшкодовуються з коштiв бюджету

понесенi ним судовi витрати.

(Стаття 79 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81)

1. Коментована стаття мiстить правило, за яким при

вiдмовi повнiстю або частково в позовi органам прокура-

тури, а також органам державного управлiння, профспiл-

кам, державним пiдприємствам, установам, органiзацiям,

колгоспам, iншим кооперативним органiзацiям, їх об'єд-

нанням, iншим громадським органiзацiям або окремим

громадянам, якi звернулися до суду на захист прав та

охоронюваних законом iнтересiв iнших осiб, вiдповiдаче-

вi вiдшкодовуються з коштiв бюджету понесенi ним су-

довi витрати повнiстю або пропорцiонально тiй частинi

позовних вимог, в якiй позивачевi вiдмовлено.

Це правило спрямоване на захист iнтересiв сторони, на

користь якої постановлено рiшення, а також i на захист

iнтересiв органiв або громадян, якi зверталися до суду

з вимогами на захист iнтересiв iнших осiб, якщо такi ви-

моги повнiстю або частково виявилися безпiдставними.

Коли вимоги, що заявлялися зазначеними особами на ко-

ристь iнтересiв iнших осiб, є безпiдставними, держава бере

на себе вiдшкодування сторонi, на користь якої було по-

становлене рiшення, понесених нею судових витрат.

2. У разi, якщо вiдповiдача було притягнуто судом до

участi у справi в порядку замiни неналежної сторони

(ст. 105 ЦПК), понесенi ним судовi витрати позивачем не

вiдшкодовуються, а повертаються з коштiв бюджету. Це

правило доповнює норми, згiдно з якими суд може з влас-

ної iнiцiативи притягнути до участi у справi належного

вiдповiдача (другого вiдповiдача), якщо позивач не зго-'

ден на замiну первiсного вiдповiдача. Оскiльки в такому

разi вiдповiдач притягується до участi у справi з iнiцiа-

тиви суду, то i на позивача судовi витрати, понесенi та-

ким вiдповiдачем, не покладаються, а їх вiдшкодовує вiд-

повiдачевi держава.

3. У разi задоволення позову про звiльнення майна вiд .

арешту позивачевi вiдшкодовуються з коштiв бюджету

понесенi ним судовi витрати. Це правило пов'язане Зi

специфiкою такого роду справ, оскiльки серед вiдповiда-

чiв у таких справах можуть бути як боржники, так i стя-

гувачi (наприклад, податковi органи).

Стаття 80. Вiдшкодування державi судових

витрат

Витрати, понесенi судом у зв'язку з розглядом спра-

ви, i державне мито, вiд сплати яких позивач був звiль-

нений, стягуються з вiдповiдача у доход держави про-

порцiонально задоволенiй частинi позовних вимог.

Якщо вiдповiдача звiльнено вiд судових витрат, то

при вiдмовi в позовi витрати, понесенi судом у зв'язку з

розглядом справи, стягуються з позивача в доход дер-

жави.

Якщо позов задоволене частково, а вiдповiдача звi-

льнено вiд сплати судових витрат, понесенi судом ви-

трати у зв'язку з розглядом справи стягуються у доход

держави з позивача, не звiльненого вiд сплати судових

витрат, пропорцiовальво тiй частинi позовних вимог,

у задоволеннi яких вiдмовлено.

Якщо обидвi сторони звiльненi вiд сплати судових

витрат, то понесенi судом витрати у зв'язку з розглядом

справи вiдносяться за рахунок держави.

160

В разi оголошення розшуку особи, яка ухиляється вiд

сплати належних з неї платежiв, суд стягує з цiєї особи

витрати по проведенню розшуку в/доход держави.

(Стаття 80 iз змiнами, внесе/ними згiдно iз Законом

№2857-12 вiд 15.12.92)

1. Дана норма закрiплює принципи вiдшкодування

державi судових витрат, за якими:

- витрати, понесенi судом у зв'язку з розглядом

справи, i державне мито, вiд сплати яких позивач був

звiльнений, стягуються з вiдповiдача у доход держави про-

порцiонально задоволенiй частинi позовних вимог;

- коли вiдповiдача звiльнено вiд судових витрат,

то при вiдмовi в позовi витратнi понесенi судом у зв'яз-

ку з розглядом справи, стягуються з позивача в доход

держави;                     (

- у разi, якщо позов задоволене частково, а вiдповi-

дача звiльнено вiд сплати судових витрат, понесенi судом

витрати у зв'язку з розглядом справи стягуються у до-

ход держави з позивача, не звiльненого вiд сплати судо-

вих витрат, пропорцiонально тiй частинi позовних вимог,

у задоволеннi яких вiдмовлено;

- коли обидвi сторони звiльненi вiд сплати судо-

вих витрат, понесенi судом витрати у зв'язку з розгля-

дом справи вiдносяться за рахунок держави.

2. У разi оголошення розшуку особи, яка ухиляється

вiд сплати належних з неї платежiв, суд стягує з цiєї осо-

би витрати по проведенню розшуку в доход держави.

Розмiри цих витрат визначенi Постановою Кабiнету Мi-

нiстрiв України вiд 01.02.1995 р. №78 <Про визначення

розмiру витрат, пов'язаних з розшуком вiдповiдачiв у ци-

вiльних справах> i складають суму до п'яти мiнiмальних

заробiтних плат.

Стаття 81. Оскарження ухвал в питаннях

визначення цiни позову та судових

витрат

На ухвалу в питаннi визначення цiни позову, а та-

кож в питаннях, пов'язаних з судовими витратами, може

бути подана скарга або внесено окреме подання.

(Стаття 81 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

№ 2857-12 вiд 15.12.92)

161

Вiдповiднi ухвали суду про визначення цiни позову, а

також iз питань, що стосуються судових витрат, можуть

бути оскарженi шляхом подання скарги або окремого

подання.