Глава З ПiДВiДОМЧiСТЬ ЦИВiЛЬНИХ СПРАВ СУДАМ

(Назва глави 3 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

М 1461-10 вiд 23.01.81)

Стаття 24. Цивiльнi справи, що розглядаються

судами

Судам пiдвiдомчi:

1) справи по спорах, що виникають з цивiльних, сi-

мейних, трудових i кооперативних правовiдносин, якщо

хоча б однiєю з сторiн у спорi є грощадянин, за винят-

ком випадкiв, коли вирiшення таких спорiв вiднесено

законом до вiдання iнших органiв;

2) справи, що виникають з адмiнiстративно-право-

вих вiдносин, перелiченi у статтi 236 цього Кодексу;

3) справи окремого провадження, перелiченi у статтi

254 цього Кодексу.

Судам пiдвiдомчi й iншi справи, вiднесенi законом до

їх компетенцiї, i

Суди також розглядають справи, в яких беруть участь

iноземнi громадяни, особи без громадянства, iноземнi

пiдприємства та органiзацiї.

(Стаття 24 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР

вiд 15.10.66, № 1736-08 вiд 05.06.73, Л> 3764-08 вiд 25.04.75.

№ 2422-09 вiд 19.08.77, № 1461-10 вiд 23.01.81; Законом

Л'ч 2857-12 вiд 15.12.92)

1. У цивiльному процесуальному законодавствi сфор-

мульованi загальнi правила пiдвiдомчостi суду позовних

справ i окремi винятки з них. Згiдно з ч.i п.1 ст. 24 ЦПК

судам пiдвiдомчi справи по спорах, що виникають iз ци- -

вiльних, сiмейних, трудових i кооперативних правовiдно-

син, якщо хоча б однiєю iз сторiн у спорi є громадянин, за

винятком випадкiв, коли вирiшення таких спорiв вiдне-

сено законом до вiдання iнших органiв. Стаття 24 ЦПК,

таким чином, установлює три критерiї судової пiдвiдом-

чостi: наявнiсть спору про право цивiльне; характер спi-

'рних правовiдносин; суб'єктний склад спiрних правовiд-

носин. '

Судам пiдвiдомчi тiльки тi справи, де є спiр про право.

Якщо мiж сторонами виник спiр про право цивiльне,

то такий спiр пiдвiдомчий суду. Проте суди iнколи вiд-

мовляють у прийняттi позовної заяви, незважаючи на те,

що мiж сторонами є спiр про право. Наприклад, у груднi

1969 р. гр-ка Клебанова звернулася з позовом до будiве-

льно-монтажного управлiння Кримської облспоживспiл-

ки про зобов'язання виконати договiр. Позивачка зазна-

чала, що рiшенням виконкому Сiмферопольської мiської

ради депутатiв трудящих вiд 17 сiчня 1967 р. будiвель-

но-монтажному управлiнню було дозволено провести ре-

конструкцiю будинку у м. Сiмферополi з надбудовою двох-

трьох поверхiв.

Правлiння облспоживспiлки за погодженням iз мi-

ськжитлоуправлiнням дозволило чотирьом працiвникам

облспоживспiлки, в тому числi й позивачцi, власними ко-

штами взяти участь у реконструкцiї будинку з наступ-

ним правом поселитися в ньому. На пiдставi цього 4 бе-

резня 1968 р. вона уклала договiр iз .будiвельно-монтаж-

ним управлiнням Кримської облспоживспiлки, вiдповiд-

но до якого сплатила управлiнню 3500 крб. з тим, щоб

пiсля закiнчення реконструкцiї їй було надано двокiм-

натну квартиру з усiма правами й обов'язками для квар-

тиронаймачiв у будинку мiсцевих рад.

Посилаючись на те, що вiдповiдачi, не виконали умов

i поселили у квартиру iнших мешканцiв, позивачка про-

сила суд зобов'язати їх виконати договiр.

Суддя Центрального районного суду м. Сiмферополя

ухвалою вiд 7 сiчня 1970 р. у прийняттi позовної заяви

вiдмовив. Вiн послався на те, що Клебанова пред'явила

позов про зобов'язання вiдповiдачiв надати їй жилу пло-

щу в реконструйованому будинку, а вирiшення цього пи-

тання до компетенцiї суду не належить. З цього ж вихо-

дила i судова колегiя по цивiльних справах обласвого

суду, залишивши ухвалу районного суду без змiни.

Проте погодитися з таким висновком не можна. Як

видно iз справи, позивачка свої вимоги обгрунтувала на-

явнiстю укладеного мiж нею та будiвельно-монтажним

управлiнням договором, обов'язки по якому вiдповiдачi

не виконують. Отже, в даному разi йшлося не про розпо-

дiл жилої площi, що не пiдлягає судовомурозгляду, а про

порушення спору про право цивiльне, який вiдповiдно до

ст. 24 ЦПК України пiдвiдомчий суду (Комаров В.В.

Цивiльне процесуальне право України: практика засто-

сування,- Харкiв,1993,- С. 41, 42).

Справи, в яких вiдсутнiй спiр про право, законодавець

виключає iз судової пiдвiдомчостi або встановлює спроще-

ний порядок їх розгляду. Наприклад, справи про розi-

рвання шлюбу при взаємнiй згодi подружжя вiднесенi до

ведення органiв РАГСу (ст. 41 КпШС).

Другим критерiєм судової пiдвiдомчостi є змiст пра-

вового спору. Згiдно зi ст. 24 ЦПК за своїм характером

спiр повинен виникати iз цивiльних, сiмейних, трудових

i кооперативних правовiдносин.

Однак наявнiсть спору про право i характер правовiд-

носин, з яких вiн виник, не дозволяє частково чи повнiстю

визначити пiдвiдомчiсть суду позовних вимог. Третiм

критерiєм визначення пiдвiдомчостi суду позовних справ,

є суб'єктний склад спiрних правовiдносин: судам пiдвi-

домчi вимоги по спорах, що виникають iз матерiальних

правовiдносин, якщо хоча б однiєю iз сторiн у спорi е гро-

мадянин. При цьому пiдвiдомчiсть справи загальним су-

дам має визначатися складом сторiн, указаним позива-

чем. Наприклад, у квiтнi 1997 р. фiрма <Спiка> звернула-

ся до суду з позовом до П. про усунення перешкод у ко-

ристуваннi майном та земельною дiлянкою. Позивач за-

значав, що за договором купiвлi-продажу вiд 27 вересня

1995 р. вiн придбав у власнiсть у СП ^Маркетинг, технiка,

комерцiя> майно: примiщення i технiчне обладнання. Рi-

шенням Потiївської сiльської ради вiд 16 травня 1996 р.

земельну дiлянку, на якiй розташованi адмiнiстративно-

технологiчнi будiвлi та обладнання, було видiлено фiрмi

<Спiка>. 7 червня 1996 р. їй видано державний акт на

право постiйного користування землею площею 4,48 га.

Посилаючись на те, що П. своїми фiзичними дiями пере-

шкоджає законному користуванню майном, позивач про-

сив зобов'язати його не чинити таких перешкод. 1

Радомишльський районний суд рiшенням вiд 6 трав-

ня 1997 р., залишеним без змiни ухвалою колегiї у цивi-

льних справах Житомирського обласного суду вiд 11 чер-

вня того ж року, зобов'язав П. не чинити перешкод фiрмi

<Спiка> в користуваннi зазначеним майном, яке нале-

жить їй на правi власностi.

Постановою президiї обласного суду вiд 13 березня

1998 р. за протестом заступника прокурора областi судо-

вi рiшення скасовано, а провадження у справi закрито.

Виконуючий обов'язки Голови Верховного Суду Укра-

їни порушив у протестi питання про скасування постано-

ви президiї обласного суду iз залишенням попереднiх

судових рiшень без змiни, мотивуючи це тим, що постано-

ва не вiдповiдає вимогам закону.

Скасовуючи судовi рiшення i закриваючи проваджен-

ня у справi, президiя обласного суду виходила з того, що

спiр iз приводу користування зазначеним у позовнiй за-

явi майном виник мiж двома юридичними особами: фiр-

мою <Спiка> i ТОВ <Добротвiр>, директором якого є П.,

отже судам загальної юрисдикцiї непiдвiдомчий. Такий

висновок є безпiдставним, оскiльки нi матерiалами спра-

ви, нi додатковими доказами не пiдтверджується.

Як випливає з матерiалiв справи i встановлено судом,

спiрне майно було предметом договору купiвлi-продажу

вiд 6 липня 1993 р., укладеного мiж дослiдним госпо-

дарством <Агрофiрма <Прогрес> i СП <Маркетинг, тех-

нiка, комерцiя>, та договору купiвлi-продажу вiд 27 ве-

ресня 1995 р., укладеного мiж зазначеним СП та фiрмою

<Спiка>. За таких обставин районний суд i колегiя обла-

сного суду дiйшли обгрунтованого висновку про те, що

фiрма <Спiка> згiдно з договором вiд 27 вересня 1995 р.

є належним власником спiрного майна, тому її вимоги

щодо захисту права власностi шляхом усунення перешкод

у його здiйсненнi пiдлягають задоволенню на пiдставi

ст.ст. 4, 48 Закону <Про власнiсть> вiд 07.02.1991 р.

Будь-якi данi про оспорювання договорiв купiвлi-про-

дажу спiрного майна сторонами чи ТОВ <Добротвiр>, яке

не було стороною в зазначених договорах, вiдсутнi. Немає

в матерiалах справи i вiдомостей про оспорювання юри-

дичною чи iншою особою права землекористування фiр-

ми <Спiка>. Вiдсутнiсть спору з цього приводу поряд з

iншими документами пiдтверджується також листом гв-

лови Потiївської сiльської ради М. вiд 15 квiтня 1997 р.

№ 23.

Крiм того, зi змiсту позовної заяви та iнших матерiа-

лiв, зокрема акта вiд 28 травня 1996 р., показань свiдка 3.,

постанови дiльничного iнспектора Радомишльського РВ

УМВС України в Житомирськiй областi вiд 29 серпня

1997 р., зрозумiло, гцо перешкоди в користуваннi майном

Чинилися позивачевi фiзичною особою - П.

На пiдставi цього суд обгрунтовано зобов'язав П. не

перешкоджати позивачевi у здiйсненнi ним прав власни-

ка спiрного майна. Таке рiшення суду не є перешкодою

для вирiшення спору мiж юридичними особами щодо за-

значеного майна арбiтражним судом (за наявностi тако-

го спору).

Виходячи з наведеного судова колегiя в цивiльних

справах Верховного Суду України постанову президiї

Житомирського обласного суду скасувала як необгрунто-

вану, а рiшення районного суду та ухвалу судової колегiї

у цивiльних справах обласного суду залишила в силi (Рi-

шення Верховного Суду України: Щорiчник.- Ю., 1999.-

С. 58,59).

Проте не всi спори, в яких однiєю iз сторiн є громадя-

нин, пiдвiдомчi загальним судам. З прийняттям Закону

України <Про банкрутство> вiд 14.05.1992 р. в редакцiї

Закону України <Про вiдновлення платоспроможностi бо-

ржника або визнання його банкрутом> вiд 30.06.1999 р.

з'явилася нова категорiя справ - про бакрутство, пiд яким

розумiється пов'язана з недостатньою кiлькiстю активiв

у лiквiднiй формi нездатнiсть юридичної особи - суб'єк-

та пiдприємницької дiяльностi - задовольнити в установ-

лений строк пред'явленi до нього з боку кредиторiв вимо-

ги i виконати зобов'язання перед бюджетом. Оголосити

банкрутом можна лише в судовому порядку рiшенням

арбiтражного суду. Законодавець виключає можливiсть зве-

рнення за розглядом вимоги про визнання особи банкру-

том в якийсь iнший орган. Установлена таким чином

пiдвiдомчiсть вказаної вимоги е iмперативною.

Правом на пред'явлення в арбiтражному судi вимоги

про визнання боржника банкрутом мають поряд з юри-

дичною особою i громадяни - кредитори, якi мають пiд-

твердженi належними документами майновi вимоги до

боржника, крiм кредиторiв, майновi вимоги, яких повнiс-

тю забезпеченi заставою.

Вiдповiдно до от. 1 АПК України господарчi спори

з участю громадян-пiдприємцiв переданi також на роз-

гляд арбiтражних судiв.

2. Суду пiдвiдомчi спори, що виникають з цивiльних

правовiдносин, тобто майнових i особистих немайнових

вiдносин, урегульованих цивiльним правом.

Найбiльш поширенi в судовiй практицi цивiльно-пра-

вовi спори, пов'язанi з правом приватної власностi, жит-

ловi спори, спори, що виникають iз зобов'язального права,

а також спори вiдносно застосування законодавства про

захист прав споживачiв. Менш поширеними є спори, якi

виникають щодо застосування положень законодавства

про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть, та спори мiж iнозе-

мними iнвесторами i державою.

Згiдно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду Укра-

їни вiд 22.12.1995 р. № 20 <Про судову практику у спра-

вах за позовами про захист права приватної власностi>

судам пiдвiдомчi такi спори:

а) про визнання права власностi на майно, про ви-

требування майна з чужого незаконного володiння (а в

передбачених законом випадках i вiд добросовiсного на-

бувача) чи вiдшкодування його вартостi, про усунення iн-

ших порушень прав власника; >

б) про визначення порядку володiння, користуван-

ня i розпорядження майном, що є спiльною власнiстю;

в) про подiл спiльного майна або видiл з нього час-

тки;

г) про визнання недiйсними угод про вiдчуження

майна та дiйсними - у випадках, передбачених ч. 2 ст.

47 ЦК, а також про визнання незаконними актiв держа-

вних органiв, органiв мiсцевого самоврядування про не-

правомiрне втручання у здiйснення власником правомоч-

ностей щодо володiння, користування i розпорядження

своїм майном;

д) про переведення прав i обов'язкiв покупця за до-

говором купiвлi-продажу, укладеним учасником спiль-

ної часткової власностi щодо своєї частки з порушенням

права iншого учасника даної спiльної власностi на при-

вiлеєву купiвлю цiєї частки;

е) про передачу у приватну власнiсть майва, яке за

законом пiдлягає вiдчуженню громадянину (зокрема, вiд-

повiдно до ст. 1 Закону України <Про приватизацiю дер-

жавного житлового фонду> пiдлягають передачi сiм'ям'

наймачiв квартири (будинки) та належнi до них господар-

ськi споруди i примiщення; згiдно з п. 12 ст. 20, п. 1 ст. 21,

п. 10 ст. 22 Закону України <Про статус i соцiальний

захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобиль-

ської катастрофи> вiдповiдним категорiям цих грома-

дян передаються у власнiсть жилi примiщення тощо);

є) про визнання недiйсною угоди про вiдчуження

квартири (будинку) з громадського житлового фонду з

порушенням передбаченого ст. 15 Закону <Про власнiсть>

права наймача цього примiщення на придбання його у

власнiсть або про переведення на наймача прав i обов'яз-

кiв набувача за цiєю угодою;

ж) про вiдшкодування шкоди, заподiяної майну, або

збиткiв, завданих порушенням права власника (включа-

ючи й неодержанi доходи);

з) про виключення майна з опису.

Судами розглядаються й iншi позови, пов'язанi з охо-

роною права приватної власностi.

Вiдповiднi положення щодо захисту права приватної

власностi поширюються також i на особу, яка хоча й не є

власником, але володiє майном з пiдстав, передбачених за-

коном чи договором (Постанови Пленуму Верховного Суду

України в цивiльних справах // Бюл. законодавства i юрид.

практики України.- 1999.- М" 5.- С. 185, 186).

3. Спори, що виникають iз житлових правовiдносин,

також у своїй бiльшостi пiдвiдомчi судам. Судовому роз-

гляду, як зазначено у п. 2 постанови Пленуму Верховного

Суду України вiд 12.04.1985 р. № 2 <Про деякi питання,

що виникли в практицi застосування судами Житлового

кодексу України>, пiдлягають спори, пов'язанi з догово-

ром найму жилого примiщення, i зокрема: про надання

наймачевi звiльненого жилого примiщення у квартирi, в

якiй вiн проживає, якщо йому вiдмовлено в наданнi цьо-

го примiщення або на нього видано ордер iншiй особi, чи

воно передано iншому наймачевi, який проживає в цiй же

квартирi; про вiдмову у видачi охоронного свiдоцтва; про

примусовий обмiн займаного жилого примiщення; про

вiдмову пiдприємства, установи та органiзацiї (крiм кол-

госпiв) у згодi на обмiн або виконкому - у видачi обмiн-

ного ордера; про переселення на час капiтального ремон-

ту жилого будинку; про вiдмову в наданнi жилого примi-

щення, що збереглося пiсля капiтального ремонту; про

визнання i втрату права на жиле примiщення; про вида-

чу ордера на жиле примiщення, що надається згiдно зi

ст.ст. 52, 53 Житлового кодексу (далi - ЖК) у будинку

вiдомчого житлового фонду за спiльним рiшенням адмi-

нiстрацiї i профспiлкового комiтету або в будинку гро-

мадського житлового фонду за спiльним рiшенням орга-

ну Громадської органiзацiї i профспiлкового комiтету з

наступним повiдомленням виконкому мiсцевої ради про

надання жилого примiщення для заселення у випадку

вiдмови" виконкому у видачi ордера; про надання жилого

примiщення за вимогами громадян, якi мають право на

позачергове надання жилих примiщень, у тому числi у

випадках порушення встановленого законодавством стро-

ку надання житла, та iн. (Постанови Пленуму Верховно-

го Суду України в цивiльних справах / / Бюл. законодав-

ства i юрид. практики України.- 1999.-- № 5.- С. 47).

4. Судам пiдвiдомчi спори у разi порушення законо-

давства про захист прав споживачiв-громадян господа-

рюючими суб'єктами у сферi торгiвлi, громадського хар-

чування i послуг, зокрема:

- про вiдмову споживачевi в реалiзацiї його пра-

ва;

- про випуск або реалiзацiю товару, виконання ро-

боти, надання послуги, що не вiдповiдає вимогам норма-

тивних документiв;

- про реалiзацiю товару, виконання роботи, надан-

ня послуги, що пiдлягає обов'язковiй сертифiкацiї, але не

має сертифiката вiдповiдностi;

- про випуск, реалiзацiйi товару, виконання роботи,

надання послуги, що не вiдповiдає вимогам нормативних

документiв стосовно безпеки для життя, здоров'я та май-

на споживачiв i навколишнього природного середовища;

- про реалiзацiю товару (виконання роботи, надан-

ня послуги), забороненого до випуску та реалiзацiї вiдпо-

вiдним державним органом;

- про реалiзацiю небезпечного товару (отрути, от-

рутохiмiкату, вибухо- i вогненебезпечної речовини тощо)

без належного попереджувального маркування, а також

без iнформацiї про правила та умови безпечного його ви-

користання;

- про вiдсутнiсть необхiдної, доступної та достовiр-

ної iнформацiї про товар, роботу, послугу;

- про створення перешкод службовiй особi держа-

вного органу у справах захисту прав споживачiв у прове-

деннi перевiрки якостi товарiв, виконуваних-(виконаних)

робiт, послуг, що надавалися (наданих), а також правил

торговельного та iнших видiв обслуговування;

- про реалiзацiю товару, термiн придатностi якого

минув; "

- про порушення умов договору мiж споживачем

i продавцем (виконавцем) на виконання роботи, надання

послуги (ст. 23 Закону України <Про захист прав спожи-

вачiв>).

5. Судам пiдвiдомчi спрри, гцо виникають при застосу-

ваннi Закону України <Про зовнiшньоекономiчну дiяль-

нiсть> вiд 16.04.1991 р., зокрема, про стягнення матерiаль-

ного вiдшкодування прямих, побiчних збиткiв, упущеної

вигоди, матерiального вiдшкодування моральної шкоди,

якщо однiєю iз сторiн у спорi є фiзична особа або держава.

Мiждержавнi спори, якi можуть виникнути в резуль-

татi дiй України при застосуваннi законодавства про зов-

нiшньоекономiчну дiяльнiсть, вирiшуються у погоджено-

му сторонами порядку згiдно з нормами мiжнародного

права (ст.ст. 33, 38, 39 Закону <Про зовнiшньоекономiчну

дiяльнiсть).

6. Згiдно зi ст. 50 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України

<Про режим iноземного iнвестування> вiд 20.05.1993 р.

спори-мiж iноземними iнвесторами i державою з питань

державного регулювання iноземних iнвестицiй та дiяль-

ностi пiдприємств з iноземними iнвестицiями пiдлягають

розгляду в судах України, якщо iнше не передбачено мiж-

народними договорами України про захист iноземних

iнвестицiй.

Усi iншi спори, не зазначенi в ч. 1 цiєї статтi, пiдляга-

ють розгляду в судах та (або) арбiтражних судах України

чи за домовленiстю сторiн - у третейських судах, у тому

числi за кордоном.

7. Спори, що виникають iз шлюбно-сiмейних правовiд-

носин, як правило, пiдвiдомчi суду. Вiдповiдно до ст. б2

КпШС захист прав, що виникають iз шлюбних та сiмей-

них вiдеосин, здiйснюється судом, органами опiки i пiк-

лування та органами запису актiв громадянського стану,

Захист прав, що виникають iз шлюбних та сiмейних

вiдносин, здiйснюється також товариськими судами, тру-

довими колективами, профспiлковими та iншими громад-

ськими органiзацiями у випадках i в порядку, встановле-

них законодавством.

Право вибору того чи iншого юрисдикцiйного органу

належить особi, права якої порушенi, тобтомає мiсце аль-

тернативна пiдвiдомчiсть.

Вiдповiдно до^ст. 6 Закону України <Про органи i

служби у справах неповнолiтнiх та спецiальнi установи

для неповнолiтнiх> вiд 24.01.1995 р. спори, що виника-

ють iз сiмейних правовiдносин, розглядаються спецiаль-

но уповноваженими на те суддями (складом суддiв).

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Верховного

\ Суду України вiд 12.06.1998 р. № 16 <Про застосування

деяких норм Кодексу про шлюб та сiм'ю України>, на-

званi суддi (склади суддiв), зокрема, розглядають:

- у порядку позовного провадження справи про розi-

рвання шлюбу та визнання його недiйсним; спори мiж

батьками щодо мiсця проживання їхнiх неповнолiтнiх

дiтей, про вiдiбрання дiтей, позбавлення батькiвських прав;

про виселення громадян у разi неможливостi їх спiльно-

го проживання з дiтьми, щодо яких вони позбавленi бать-

кiвських прав; справи про поновлення батькiвських прав;

про право дiда й баби на спiлкування з неповнолiтнiми

онуками; про встановлення або оспорювання батькiвст-

ва; спори з iнших питань, пов'язаних з особистими i май-

новими правами неповнолiтнiх;

- в окремому провадженнi справи про обмеження ба-

тькiв у дiєздатностi, про усиновлення, про встановлення

факту батькiвства, факту визнання батькiвства, факту пе-

ребування у фактичних шлюбних вiдносинах, якщо останнi

виникли до 08.07.1944 р. i один iз подружжя помер (По-

станови Пленуму Верховного Суду України в цивiльних

справах II Бюл. законодавства i юрид. практики Украї-

ни.- 1999.- № 5.- С. 219).

8. Трудовi спори розглядаються комiсiями по трудових

спорах i районними (мiськими) судами (ст. 221 КЗпП).

У передбаченому порядку пiдлягають розгляду iндивiдуа-

льнi трудовi спори працiвникiв усiх пiдприємств, установ,

органiзацiй незалежно вiд форми власностi, виду дiяльно-

стi i галузевої належностi, в тому числi членiв коодерати-

вiв, їх об'єднань, членiв колективних сiльськогосподарсь-

ких пiдприємств, членiв iнших громадських органiзацiй,

якi перебували з ними у трудових вiдносинах, членiв се-

лянських (фермерських) господарств, осiб, якi працюють,

за Трудовим договором iз фiзичними особами.

Спори, пов'язанi з вiдстороненням працiвникiв вiд

роботи за постановою прокурора або слiдчого, не пiдляга-

ють судовому розгляду в порядку цивiльного судочинст-

ва, а вирiшуються в порядку, встановленому для оскар-

ження постанов цих органiв. Пiсля скасування такої по-

станови трудовий спiр вирiшується в загальному поряд-

ку згiдно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду Укра-

їни вiд 06.11.1992 р. № 9 <Про практику розгляду суда-

ми трудових спорiв> (Постанови Пленуму Верховного

Суду України в цивiльних справах.- Бюл. законодавст-

ва i юрид. практики України.- 1999.- № 5.- С. 141).

За загальним правилом iндивiдуальнi трудовi спори

вирiшуються судами безпосередньо або пiсля їх попере-

днього розгляду комiсiєю по трудових спорах.

У будь-якому разi безпосередньо в районних (мiських)

судах розглядаються заяви звiльнених працiвникiв про

поновлення на роботi незалежно вiд пiдстави припинен-

ня трудового договору, змiну дати i формулювання при-

чин звiльнення, оплату за час вимушеного прогулу або ви-

конання нижчеоплачуваної роботи, про виключення з чле-

нiв кооперативу, колективного сiльськогосподарського

пiдприємства, iншої громадської органiзацiї, а також за

заявами керiвникiв пiдприємства, установи, органiзацiї

(фiлiалу, представництва, вiддiлення та iншого вiдокрем-

леного пiдроздiлу), їх заступникiв, головних бухгалтерiв

пiдприємств, установ, органiзацiй, їх заступникiв, а також

службових осiб митних органiв, державних податкових

адмiнiстрацiй, яким присвоєно персональнi звання, i слу-

жбових осiб державної контрольно-ревiзiйної служби та

органiв державного контролю за цiнами, керiвних пра-

цiвникiв, якi обираються, затверджуються або признача-

ються на посади державними органами, органами мiсце-

вого самоврядування, а також громадськими органiзацiя-

ми та iншими об'єднаннями громадян, крiм цього i спо-

ри з питань переведення на iншу роботу i накладення

дисциплiнарних стягнень.

Слiд мати на увазi, що Пленум Верховного Суду Укра-

їни в п. 8 постанови вiд 01.11.1996 р. № 9 <Про застосу-

вання Конституцiї України при здiйсненнi правосуддя>

роз'яснив, що суд не вправi вiдмовити особi у прийняттi

позовної заяви лише з тiєї пiдстави, що її вимоги можуть

бути розглянутi в передбаченому законом досудовому

порядку (Постанови Пленуму Верховного Суду України

(1995-1998) //Бюл. законодавства i юрид. практики

України.- 1998.- № 8.- С. 51).

9. Спори, що виникають iз кооперативних правовiдно-

син, рiзноманiтнi.

Спори, що виникають з iндивiдуального членства у спо-

живчому товариствi при здiйсненнi торговельної, заготi-

вельної чи виробничої дiяльностi, згiдно з Законом Укра-

їни <Про споживчу кооперацiю> вiд 10.04.1992 р. вирi-

шуються загальними зборами, зборами уповноважених

товариства або судом.

Вiдповiдно до ст. 26 Закону України <Про колективне

сiльськогосподарське пiдприємство> вiд 14.02.1992 р. суду

пiдвiдомчi спори про стягнення збиткiв, завданих пiдпри-

ємству в результатi виконання вказiвок державних або

.iнших органiв чи посадових осiб, якi порушили права пiд-

приємства, а також внаслiдок неналежного здiйснення

такими органами чи посадовими особами передбачених

законодавством обов'язкiв щодо пiдприємства.

Згiдно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду Укра-

їни вiд 28.06.1991 р. № 5 <Про практику розгляду судами

цивiльних справ, пов'язаних з дiяльнiстю гаражно-будiве-

льних кооперативiв> судам пiдвiдомчi спори мiж гараж-

/' но-будiвельними кооперативами (ГБК), їх членами та iн-

' шими особами. Судам, зокрема, пiдвiдомчi такi справи:

- за скаргами засновникiв кооперативу з вимога-

ми покласти на виконавчий орган сiльської, селищної,

мiської, районної у мiстi ради обов'язок зареєструвати

гаражно-будiвельний кооператив, якщо останнiми в цьо-

му було вiдмовлено або не проведено реєстрацiї у п'яти-

денний строк з моменту подання заяви i необхiдних до-

кументiв;

- за заявами гаражнобудiвельних кооперативiв про

визнання неправильним рiшення виконавчого органу сiль-

ської, селищної, мiської, районної у мiстi ради про вiдмо-

ву у згодi на внесення змiн та доповнень до статуту коо-

перативу (невирiшення цього питання в п'ятиденний '

строк);

- за позовами кооперативiв про звiльнення гараж-

ного примiщення (стоянки), стягнення внескiв на утри-

мання й експлуатацiю гаражiв-стоянок, вiдшкодування

шкоди, заподiяної майну кооперативу;

- за позовами членiв кооперативу про неправиль-

нiсть виключення з кооперативу, витребування гаража (гат

ражного примiщення, боксу, стоянки) з чужого незакон-

ного володiння, усунення перешкод у користуваннi гара-

жем та iнших порушень їх прав, про стягнення паю, не

повернутого в установленi статутом кооперативу строки

пiсля вибуття або виключення з кооперативу;

- за позовом дружини члена ГБК i членiв його

сiм'ї, якi брали участь у придбаннi гаража (внесеннi паю),

про визнання права власностi на пай i на гараж, про пере-

важне право на вступ у члени кооперативу;

- за позовами спадкоємцiв членiв ГБК про визнан-

ня права власностi на гараж, про неправильнiсть вiдмови

у прийняттi у члени кооперативу, про стягнення вартостi

спадкової частки в гаражi зi спадкоємця, прийнятого до

кооперативу, про стягнення з кооперативу паю, а при по-

внiй сплатi спадкоємцем пайового внеску - вартостi га-

, ражного примiщення, якщо вiдповiдно нiхто iз спадкоєм-

цiв не вступив до кооперативу i не розпорядився гара-

жем.

Вiдповiдно до п. З названої постанови Пленуму Верхо-

вного Суду України судам непiдвiдомчi спори ГБК з iн-

шим кооперативом, пiдприємством, установою, органiза-

цiєю, об'єднанням, у тому числi спори щодо визнання права

власностi на самовiльно збудованi гаражi або їх знесення

(Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивiль-

них справах II Бюл. законодавства i'юрид. практики

України.- 1999.- № 5.- С. 101, 102).

10. У статтi 24 ЦПК, де сформульованi критерiї пiдвi-

домчостi суду позовних вимог, не вказуються спори, що

виникають iз земельних правовiдносин. Хоча Земельний

кодекс України (далi - ЗК) iстотно пiднiс значення судо-

вої форми захисту права на землю та його роль у забезпе-

ченнi стабiльностi земельних вiдносин, але остаточно пи-

тання про пiдвiдомчiсть спорiв, пов'язаних iз земельними

правовiдносинами, не вирiшив.

Норми про пiдвiдомчiсть земельних спорiв мiстить

Земельний кодекс. Виходячи з правової природи тих або

iнших видiв земельних вiдносин, можна видiлити двi групи

земельних спорiв: спори, що виникають мцк рiвноправ-

ними учасниками земельних вiдносин (землекористува-

чами i покровителями, iншими органiзацiями i громадя-

нами) у процесi здiйснення правомочностi по володiнню,

користуванню i розпорядженню землею; спори, що вини-

кають у рамках земельних вiдносин при встановленнi, змi-

нах i припиненнi прав на землю актами рад народних

депутатiв та iнших органiв, що здiйснюють владнi функ-

цiї по розпорядженню земельними ресурсами.

Складнiсть у визначеннi пiдвiдомчостi суду земельних

спорiв зумовлена тим, що друга група спорiв iснує в тiсно-

му зв'язку з адмiнiстративно-правовими вiдносинами.

В цьому випадку слiд виходити з того, що коли управлiн-

ськi дiї порушують земельнi права, якi вже е, або чинять

опiр їх реалiзацiї, то спори, що виникають у зв'язку з цим,

пiдвiдомчi суду. Такої позицiї дотримується i Верховний

Суд України. Наприклад, роз'яснюючи положення ст.ст.

8,124 Конституцiї України, ст.ст. 5, 17, 26, 27, 287, 31, 42,

43, 44, 51, 103,104, 105, 107, 112, 114, 116 Земельного ко-

дексу, ст. 5 Закону України <Про селянське (фермерське)

господарство>. Верховний Суд України у п. 2 постанови

вiд 25.12.1996 р. № 13 <Про практику застосування су-

дами земельного законодавства при розглядi цивiльних

справ> наводив практично всi пiдвiдомчi суду можливi

спори, якi можуть виникнути iз земельних правовiдно-

син, i зокрема такi:

- про надання земельної дiлянки для ведення (ство-

рення) селянського (фермерського) господарства в разi

вiдмови в цьому рiшенням районної, мiської (в адмiнiст-

ративному пiдпорядкуваннi якої є район) ради;

- про визнання незаконним рiшення сiльської, се-

лищної, мiської ради про вiдмову передати громадянину

у приватну власнiсть земельну дiлянку, надану йому для

ведення особистого пiдсобного господарства, будiвництва

й обслуговування жилого будинку та господарських бу-

дiвель (присадибну дiлянку), садiвництва, дачного й гара-

жного будiвництва;

- про захист i поновлення порушених прав влас-

никiв земельних дiлянок i землекористувачiв, усунення

перешкоду використаннi земельних дiлянок;

- про скорочення за наявностi поважних причин

шестирiчного строку, протягом якого громадянам забо-

роняється вiдчужувати земельну дiлянку, передану у вла-

снiсть для ведення селянського (фермерського) госпо-

дарства;

- про припинення права користування земельною

дiлянкою або права власностi на неї у випадках, передба-

чених Земельним кодексом;

- про вилучення (викуп) земельних дiлянок за за-

явами вiдповiдних рад, пiдприємств, установ та органiзацiй;

- про вiдшкодування власникам землi та землеко-

ристувачам збиткiв i приведення земельної дiлянки у

стан, придатний для її використання за призначенням,

пiдприємствами, органiзацiями, якi проводили розвiдува-

льнi роботи;

- про вирiшення спорiв мiж власниками жилих

будинкiв, розташованих на сумiжних (сусiднiх) дiлянках,

щодо усунення перешкод у користуваннi останнiми;

- про визначення порядку розпорядження земель-

ною дiлянкою та її використання громадянами, яким

жилий будинок, господарськi будiвлi i споруди належать

на правi спiльної (сумiсної або часткової) власностi;

- про визнання недiйсними договорiв купiвлi-про-

дажу, дарування, застави, самовiльного обмiну земельних

дiлянок землекористувачами, в тому числi орендарями, а

також угод, укладених власниками землi з порушенням

установленого для них порядку придбання або вiдчужен-

ня земельних дiлянок;

- про повернення самовiльно зайнятих земельних

дiлянок, приведення їх у придатний для використання

стан, знесення зведених на них будiвель i споруд;

- про вирiшення земельного спору, що вiдповiдно

до визначеної Земельним кодексом компетенцiї розгля-

дався радою, з рiшенням якої заявник не погоджується;

- про вирiшення .майнових спорiв, пов'язаних iз

земельними вiдносинами, в тому числi про вiдшкодуван-

ня збиткiв, заподiяних вилученням (викупом) або тимча-

совим зайняттям земельних дiлянок, обмеженням прав

власникiв землi, орендарiв та iнших землекористувачiв,

погiршенням якостi земель чи приведенням їх у непри-

датний для використання за цiльовим призначенням стан

внаслiдок негативного впливу, спричиненого дiяльнiстю

пiдприємств, установ, органiзацiй та громадян, або шкоди,

заподiяної їх неправомiрними дiями, що спричинили псу-

вання, погiршення якостi земель чи приведення їх у не-

придатнiсть;

- про вирiшення спорiв мiж суб'єктами права коле-

ктивної власностi на землю (ст. 5 ЗК) i членами цих юри-

дичних осiб (або їх спадкоємцями) про право на земельну

частку, мiж садiвницькими товариствами та їх членами,

мiж членами такого товариства i членами їх сiмей або iн-

шими особами щодо використання наданої члену товари-

ства земельної дiлянки та усунення перешкод у цьому.

Спори ж про встановлення меж земельних дiлянок

в натурi i отримання документа, який пiдтверджує дане

право, судам непiдвiдомчi, бо це належить до компетенцiї

землевпоряджувальних органiзацiй (ст. 22 ЗК).

Ураховуючи, що пiдвiдомчiсть - iнститут цивiльного

процесуального права, думається, що i питання про пiдвi-

домчiсть спорiв, якi виникають iз земельних правовiдно-

син, має бути вирiшено в цивiльному процесуальному за-

конодавствi. У зв'язку з цим у ст. 24 ЦПК слiд внести

доповнення про те, що суду пiдвiдомчi спори, якi виника-

ють iз земельних правовiдносин. Таке доповнення дозво-

лить уникнути необхiдностi в Земельному кодексi давати

перелiк спорiв, пiдвiдомчих суду.

11. У статтi 24 ЦПК мiстяться загальнi правила (кри-

терiї) пiдвiдомчостi позовних справ. Вiдносно справ, що

виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, ЦПК

закрiпив iнший принцип - виключної пiдвiдомчостi,

визначив справи, що належать до ведення суду. В пунктi

2 ч. 1 цiєї статтi сказано, що судам пiдвiдомчi справи, якi

виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, перелi-

ченi у ст. 236 ЦПК, а саме:

. 85

1) по скаргах на неправильностi у списках вибор-

цiв та у списках громадян, якi мають право брати участь

у референдумi;

2) по скаргах на рiшення i-дiї територiальної, окру-

жної (територiальної) виборчої комiсiї по виборах депу-

татiв i голiв сiльських, селищних, районних, мiських, ра-

йонних у мiстах, обласних рад та заявах про скасування

рiшення виборчої комiсiї про реєстрацiю кандидата;

3) по скаргах на рiшення, дiї або бездiяльнiсть

Центральної виборчої комiсiї, територiальної, дiльнич-

ної та окружної виборчих комiсiй по виборах Президен-

та України та заявах про скасування реєстрацiї кандида-

том у Президенти України;

4) по скаргах, заявах про скасування рiшення, дiї

або бездiяльнiсть виборчих комiсiй по виборах народних

депутатiв України;

5) по скаргах на рiшення, дiї або бездiяльнiсть

Центральної виборчої комiсiї; '

6) по заявах про дострокове припинення повнова- ~

жень народного депутата України у разi невиконання ним

вимог щодо несумiсництва депутатської дiяльностi з iн-

шими видами дiяльностi;

7) по скаргах на дiї органiв i службових осiб у зв'я-

зку з накладенням адмiнiстративних стягнень;

8) по скаргах громадян на рiшення, дiї або бездiя-

льнiсть державних органiв, юридичних чи службових осiб

у сферi управлiнської дiяльностi;

9) по скаргах на рiшення, прийнятi вiдносно релi-

гiйних органiзацiй;

10) за заявами прокурора про визнання правового

акта незаконним;

11) про стягнення з громадян недоїмки по подат-

ках, самооподаткуванню сiльського населення та держав-

ному обов'язковому страхуванню.

Сутнiсть цих справ полягає в тому, що суд здiйснює

контроль за виконавчо-розпорядчою дiяльнiстю держав-

них органiв, юридичних i посадових осiб, необхiдних для

захисту прав i законних iнтересiв суб'єктiв державних,

адмiнiстративних i фiнансово-податкових правовiдносин.

Судом перевiряються законнiсть та обгрунтованiсть дiй

адмiнiстративних органiв чи службових осiб при розгля-

дi не тiльки справ, перелiчених у ст. 236 ЦПК, але й справ

у позовному порядку. Так, у п. 2 постанови Пленуму Вер-

ховного Суду України вiд 12.04.1985 р. № 2 <Про деякi

питання, що виникли в практицi застосування судами

Житлового кодексу України> зазначено, що вiдповiдно

до ст. 24 ЦПК судовому розгляду пiдлягають спори, по-

в'язанi з договором найму жилого примiщення, зокрема:

про надання наймачевi звiльненого жилого примiщення

у квартирi, в якiй вiн проживає, якщо йому вiдмовлено

в наданнi цього примiщення або на нього видано ордер

iншiй особi, чи воно передаро iншому наймачевi, який про-

живає в тiй же квартирi; про вiдмову у видачi охоронного

свiдоцтва; про вiдмову пiдприємств, установ, органiзацiй

(крiм колгоспiв) у згодi на обмiн або виконкому - у ви-

дачi обмiнного ордера; про переселення на час капiталь-

ного ремонту жилого будинку. Це пов'язано з тим, що

жоден iз наведених вище спорiв не носить у чистому ви-

глядi адмiнiстративно-правового характеру, цi та деякi

iншi спори ускладненi елементами iнших матерiально-

правових вiдносин. У таких справах органiчно поєднанi

спiр про адмiнiстративний акт i спiр про суб'єктивне ци-

вiльне право, що виникло на основi адмiнiстративного акта

(Постанови Пленуму Верховного Суду України 'в цивiль-

них справах II Бюл. законодавства i юрид. практики

України.- 1999.- № 5.- С. 47).

Таким чином, критерiєм вiднесення до судової пiдвi-

домчостi справ, що виникають з адмiнiстративно-право-

вих вiдносин, є характер спору, який виникає з адмiнiстра-

тивно-правових вiдносин, не пов'язаного з будь-якими

цивiльно-правовими наслiдками. Крiм того, повинна бути

пряма вказiвка в законi на вiднесення справи до судової

пiдвiдомчостi.

12. Судам пiдвiдомчi справи окремого провадження,

в яких суд вирiшує не спiр про право цивiльне, а вимогу

до суду про встановлення юридичних фактiв, правового

статусу громадянина чи майна, тобто таких обставин при

наявностi або вiдсутностi яких закон передбачає виник-

нення, змiну чи; припинення майнових i особистих не-

майнових прав.

Згiдно зi ст. 254 ЦПК судам пiдвiдомчi такi справи

окремого провадження: про визнання громадянина обме-

жено дiєздатним чи недiєздатним; про визнання грома-

дянина безвiсно вiдсутнiм чи про оголошення громадя-

нина померлим; про усиновлення дiтей, якi проживають

на територiї України; про встановлення неправильностi

Я7

запису в актах громадянського стану; про встановлення

фактiв, що мають юридичне значення; про вiдновлення

прав на втраченi цiннi папери на пред'явника; про оска-

рження нотарiальних дiй або вiдмови в їх вчиненнi.

Перелiк справ окремого провадження, пiдвiдомчих суду,

є вичерпним i розширеному тлумаченню не пiдлягає.

13. Положення коментованої статтi про те, що судам /

пiдвiдомчi й iншi справи, вiднесенi законом до їх ком-

петенцiї втратило чиннiсть у зв'язку з прийняттям Кон-

ституцiї України. У статтi 124 Конституцiї зазначено,

що юрисдикцiя судiв поширюється на всi правовiдноси-

ни, що виникають у державi. Вiдповiдно до п. 8 постано-

ви Пленуму Верховного Суду України вiд 01.11.1996 р.

№ 9 <Про застосування Конституцiї України при здiйс-

неннi правосуддя>' це конституцiйне положення слiд

розумiти таким чином, що судам пiдвiдомчi всi спори

про захист прав i свобод незалежно вiд того, чи вiднесенi

законом тi чи iншi спори до їх' компетенцiї (Постано-

ви Пленуму Верховного Суду України (1995-1998).

Правовi позицiї щодо розгляду судами окремих катего-

рiй цивiльних справ / / Бюл. законодавства i юрид. прак-

тики України.- 1998.- №8.- С.51).

14. iноземнi громадяни, особи без громадянства, iнозе-

мнi пiдприємства й органiзацiї мають право звертатися

до судiв України i користуються цивiльними процесуаль-

ними правами нарiвнi з громадянами України. Цивiльне

процесуальне законодавство України не мiстить обмежень

чи умов, виконання яких необхiдно iноземним особам

для звернення до суду. Тому коментована стаття перед-

бачає пiдвiдомчiсть суду спорiв, в яких беруть участь iно-

земнi громадяни, особи без громадянства, iноземнi пiдпри-

ємства та органiзацiї.

Стаття 25. Пiдвiдомчiсть цивiльних справ

товариським i третейським судам

У випадках, передбачених законом, цивiльнi справи

можуть розглядатись товариськими i третейськими су-

дами в порядку, передбаченому Положенням про това-

риськi суди i Положенням про третейськi суди України.

У випадках, передбачених законом або мiжнародни-

ми договорами, спори, що виникають з цивiльних пра-

вовiдносин, за згодою сторiн можуть бути переданi на

вирiшення Мiжнародного комерцiйного арбiтражного

суду чи Морської арбiтражної комiсiї при Торгово-про-

мисловiй палатi України.

(Стаття 25 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81, № 5207-11 вiд 11.01.88; Законами

№ 2857-12 вiд 15.12.92. Л'" 68/95-ВР вiд 15.02.95)

1. Можливiсть здiйснення захисту права товариськими

i третейськими судами передбачено ч. 2 ст. 6 ЦК. Дiяль-

нiсть товариських судiв регламентується Положенням про

товариськi суди Української РСР, затвердженим Указом

Президiї Верховної Ради УРСР вiд 23.03.1977 р. (Вiдом.

Верхов. Ради УРСР.- 1977- № 14- С. 132).

Згiдно зi ст. 7 Положення товариському суду пiдвiдо-

мчi справи про пошкодження житлових, нежитлових при-

мiщень i комунального устаткування (п. 9).

Товариський суд розглядає справи про порушення пра-

вил внутрiшнього розпорядку у квартирах i гуртожит-

ках, про спори мешканцiв по використанню пiдсобних

примiщень, будинкових служб, оплату комунальних по-

слуг, оплату витрат на ремонт мiсць загального користу-

вання (п. 10). Такi справи виникають внаслiдок пору-

шень Правил користування примiщеннями жилих будин-

кiв i прибудованими територiями, затверджених Постано-

вою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 08.10.1992 р. У пунк-

тi 42 цих Правил зазначено, що спори мiж власниками,

наймачами, орендарями у квартирах, в яких проживає два

i бiльше власникiв, наймачiв, орендарiв, про ремонт, при-

бирання i використання пiдсобних примiщень, розподiл

витрат на оплату комунальних та iнших послуг розгляда-

ється товариськими судами.

Товариському суду пiдвiдомчi також спори про поря-

док користування будiвлями, що складають загальну вла-

снiсть двох або декiлькох громадян, спори про подiл май-

на мiж подружжям (п. 11).

2. Для вирiшення цивiльно-правових спорiв у перед-

бачених законом випадках особи можуть звертатися до

третейських судiв. Сутнiсть третейських судiв полягає в

тому, що вони є недержавними органами цивiльної юрис-

дикцiї.

Для них характернi такi риси: а) особливий порядок

визначення їх компетенцiї; б) особливий порядок орга-

нiзацiї вирiшення цивiльно-правових спорiв; в) особли-

вий порядок розгляду справ; г) особливий порядок вико-

нання рiшень.

В Українi дiють три види третейських судiв: по цивiль-

но-правових спорах мiж громадянами, по господарських

спорах мiж пiдприємствами, органiзацiями та iншими

суб'єктами пiдприємницької дiяльностi i постiйно дiючi

третейськi суди.

3. Третейськi суди для вирiшення спорiв мiж грома-

дянами можуть вирiшувати будь-який спiр, що виник мiж

ними, за винятком тих, що виникають iз трудових i сi-

мейних вiдносин (Додаток до ст. 1 <Положення про тре-

тейський суд>).

4. Господарський спiр мiж пiдприємствами, органiза-

цiями та iншими суб'єктами пiдприємницької дiяльнос-

тi може бути переданий сторонами на вирiшення третей-

ського суду, крiм спорiв про визнання недiйсними актiв, а

також спорiв, що виникають при укладеннi, змiнi, розiрваннi

та виконаннi господарських договорiв, якi пов'язанi з за-

доволенням державних потреб (ч. 2 ст.12 АПК України),

5. Згiдно з Законом України <Про мiжнародний ко-

мерцiйний арбiтраж> вiд 24.02.1994 р. до мiжнародного

комерцiйного арбiтражу можуть за угодою сторiн переда-

ватися: спори, що виникають iз договiрних та iнших цивi-

льно-правових вiдносин, при здiйсненнi зовнiшньоторго-

вельних та iнших видiв мiжнародних економiчних зв'яз-

кiв, якщо комерцiйне пiдприємство хоча б однiєї iз сто-

рiн знаходиться за кордоном, а також спори пiдприємств

з iноземними iнвестицiями i мiжнародних об'єднань та

органiзацiй, створених на територiї України, мiж собою,

спори мiж їх учасниками i їх спори з iншими суб'єктами

права України (ст. 1).

Стаття 26. Пiдвiдомчiсть кiлькох зв'язаних мiж

собою вимог (

При об'єднаннi кiлькох зв'язаних мiж собою ви-

мог, з яких однi пiдвiдомчi суду, а iншi - арбiтражно-

му суду, всi вимоги пiдлягають розглядовi у судi.

(Стаття 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

Л" 2857-12 вiд 15.12.92)

1. iнституту судової пiдвiдомчостi притаманний прин-

цип переважної пiдвiдомчостi спорiв судам загальної

юрисдикцiї. Найбiльш чiтко його закрiплено у ст. 124

Конституцiї України i у ст. 4 ЦПК, iз змiсту яких випли-

ває, що юрисдикцiя судiв поширюється на всi правовiдно-

сини, якi виникають у державi, i будь-яка заiнтересована

особа вправi в порядку, встановленому законом, звернути-

ся до суду за захистом порушеного або оспорюваного права

чи охоронюваного законом iнтересу.

При об'єднаннi кiлькох пов'язаних мiж собою вимог, з

яких однi пiдвiдомчi суду, а iншi - арбiтражному суду,

всi вимоги пiдлягають розгляду в судi. У зв'язку з цим

уявляє iнтерес цивiльна справа, розглянута Олевським

районним судом Житомирської областi. Лугiнське сiль-

ське споживче товариство пред'явило у судi позов до гр-

на Слинчука про стягнення 3530 крб. 29 коп. В обгрун-

тування своїх вимог позивач послався на те, що за його

дорученням вiдповiдач одержав iз Лугiнського лiсгоспу

300 куб. м лiсоматерiалу.

До участi у справi були притягнутi Лугiнський лiсгосп-

заг та гр-ни Карповець i Синицький.

Ухвалою суду Олевського району Житомирської облас-

тi провадження закрито. Постановляюча ухвалу про за-

криття провадження у справi, районний суд виходив з того,

що збитки, заподiянi нестачею лiсоматерiалу, мають бути

стягнутi з Лугiнського лiсгоспзагу, на складi якого цей

матерiал зберiгався. Оскiльки ж у даному разi має мiсце

спiр мiж двома державними органiзацiями, то вiн пови-

нен вирiшуватися арбiтражним судом, а не загальним

судом. Проте такий висновок не можна визнати обгрун-

тованим.

З матерiалiв справи зрозумiло, що позов було пред'яв-

лено до гр-на Слинчука, який одержав лiс i в якого вияв-

лено нестачу лiсоматерiалу. До справи притягнуто й iн-

ших громадян. Суд цей позов по сутi не вирiшив, хоча вiн

йому i пiдвiдомчий.

Спори мiж двома державними органiзацiями дiйсно

непiдвiдомчi суду загальної юрисдикцiї, але згiдно зi

ст. 26 ЦПК при об'єднаннi кiлькох пов'язаних мiж со-

бою вимог, з яких однi пiдвiдомчi суду, а iншi - арбiтра-

жу, всi вимоги пiдлягають розгляду в судi. Отже, оскiль-

ки у справi беруть участь як юридичнi особи, так i грома-

дяни, вона пiдлягає вирiшенню у загальному судi (Кома-

ров В.В. Цивiльне процесуальне право України: практи-

ка застосування.- Харкiв, 1993.- С. 42, 43).

«все книги «к разделу «содержание Глав: 66 Главы: < 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. >

5rik.ru

Материалы для учебы и работы

Глава З ПiДВiДОМЧiСТЬ ЦИВiЛЬНИХ СПРАВ СУДАМ