Глава 2 СКЛАД СУДУ, ВiДВОДИ

Стаття 16. Склад суду

Розгляд цивiльних справ у всiх судах першої iнстан-

цiї провадиться в складi трьох суддiв або суддею одно-

особово.

Розгляд справ у касацiйному порядку здiйснюється у

складi трьох суддiв, а в порядку судового нагляду - у

складi не менше трьох суддiв; у президiї обласного, Ки-

ївського мiського судiв - у складi бiльшостi членiв пре-

зидiї; у Пленумi Верховного Суду України - при наяв-

ностi не менше двох третин складу Пленуму.

Питання, пов'язанi з рухом справи у судi, дiями суд-

дi по пiдготовцi справи, виконанням судових рiшень,

вирiшуються суддею одноособове, крiм випадкiв, коли

цi питання виникають у судовому засiданнi пiд час роз-

гляду справи у колегiальному складi суддiв.

(Стаття 16 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81; Законом № 2464-12 вiд 17.06.92)

49

1. Коментована стаття вказує, що розгляд цивiльних''

справ у всiх судах проводиться суддею одноособове чи/

колегiальне у складi трьох суддiв.                    '

Усi суддi в Українi мають єдиний статус. Згiдно зi ст. 1

Закону України <Про статус суддiв> вiд 15.12.1992 р. (Вi-

дом. Верховної Ради України. - 1993. - №8. - Ст. 56)

суддi є носiями судової влади i здiйснюють правосуддя не-

залежно вiд законодавчої та виконавчої влади.

Суддi є посадовими особами державної влади, якi в

конституцiйному порядку надiленi повноваженнями здiй-

снювати правосуддя i професiйно виконувати свої обо-

в'язки у Конституцiйному Судi України, Верховному Судi

України, Верховному Судi Автономної Республiки Крим,

Обласних, Київському i Севастопольському мiських, ра-

йонних (мiських), мiжрайонних (окружних), вiйськових

судах, у Вищому арбiтражному судi України, арбiтражно-

му судi Республiки Крим, обласних, Київському i Севасто-

польському мiських арбiтражних судах.

Суддi мають необхiднi для здiйснення правосуддя пов-

новаження, передбаченi законами України.

2. У судах першої iнстанцiї переважна кiлькiсть справ

розглядається одноособове. На пiдставi ст. 1241 ЦПК ко-

легiально в судi першої iнстанцiї розглядаються справи

за наявностi двох умов. Перша умова - це матерiально-

правовий характер справ (справи по спорах про визна-

чення мiсця проживання та вiдiбрання дитини, встанов-

лення батькiвства, виселення). Друга умова полягає у тому,

що вказанi категорiї справ розглядаються колегiальне

лише в разi скасування рiшення, постановленого суддею

одноособове, при новому розглядi таких спорiв.

3. Розгляд справ у судах касацiйної та наглядної iн-

станцiй вiдповiдно до ч: 2 коментованої статтi провадиться

у колегiальному складi суддiв.

4. Законодавство передбачає право суддi одноособове

вирiшувати окремi питання навiть при колегiальному

розглядi справи: питання, пов'язанi з рухом справи в судi,

дiями суддi по пiдготовцi справи, а також питання щодо

виконання судових рiшень. Виняток становлять випад-

ки, коли цi питання виникають у судовому засiданнi пiд

час розгляду справи у колегiальному складi суддiв.

Суддя одноособове вирiшує питання, пов'язанi з вiдмо-

вою або прийняттям заяви у цивiльних справах, зали-

шенням позовної заяви без руху, поєднанням та роз'єд-

'нанням декiлькох позовних вимог, забезпеченням позо-

ву, пiдготовкою справи до судового розгляду.

Одноособовими ухвалами суддi вирiшуються й iншi

питання, що безпосередньо стосуються майнових iнтере-

сiв осiб, якi звертаються до суду, коли вiд цього зале-

жать їх права або можливiсть правильно вирiшити справу

в майбутньому чи виконання рiшення, яке може бути по-

становлене у справi. Так, у справi про стягнення алiмен-

тiв суддя може ще до розгляду справи постановити ухва-

лу про стягнення коштiв на утримання дiтей, батькiв або

одного з подружжя з особи, до якої пред'явлено позов

(ст. 220 ЦПК).

Слiд зазначити, що навiть у тих випадках, коли суддя

реалiзує надане йому законом право дiяти одноособове

при постановленнi ухвал, вiн дiє вiд iменi суду. Тому згiд-

но з законом ухвали суду, постановленi суддею одноосо-

бове, мають таку ж загальнообов'язкову силу, як i ухвали,

постановленi судом у колегiальному складi. Вказiвки про

те, що суддя, вирiшуючи окремi питання одноособове, дiє

вiд iменi суду, мiстяться в окремих нормах (наприклад,

у ст. 164 ЦПК),

Суддi повиннi мати на увазi, що у випадках, коли за-

кон надає право постановлення ухвали суду тiльки у ко-

легiальному складi, суддя не вправi постановлювати її

одноособове. Якщо ж законом передбачено постановлен-

ня ухвали суддею одноособове, то така ухвала може бути

постановлена судом i в колегiальному складi.

5.. При колегiальному розглядi справи деякi питання

суддя уповноважений вирiшувати одноособове лише у ста-

дiях порушення цивiльної справи та пiдготовки її до су-

дового розгляду. Пiсля внесення їх у судове засiдання

такi питання пiдлягають розгляду у колегiальному скла-

дi. Зокрема, це стосується вжиття заходiв по забезпечен-

ню позову, призначення експертизи, зупинення або закрит-

тя провадження у справi, залишення заяви без розгляду

тощо.

Стаття 17. Порядок вирiшення питань судом

Всi питання, що виникають при розглядi справи, ви-

рiшуються суддями за бiльшiстю голосiв, а при одно-

особовому розглядi справи - суддею.

У Пленумi Верховного Суду України та у президiях

Верховного суду Республiки Крим, обласних, Київсько-

51

го i Севастопольського мiських судiв за однакової кiль-

костi голосiв, поданих за протест i проти протесту, вiн

вважається вiдхиленим.

При вирiшеннi кожного питання жоден iз судцiв не

має права утримуватись вiд голосування. Головуючий

голосує останнiм.

Суддя, не згодний з рiшенням бiльшостi, може пись-

мово викласти свою окрему думку. Окрема думка при-

єднується до справи, але в судовому засiданнi не оголо-

шується.

Справа з окремою думкою одного iз суддiв, викладе-

ною пiд час розгляду справи в районному (мiському),

мiжрайонному (окружному) судi, вiйськовому судi гар-

нiзону або в Верховному судi Республiки Крим, облас-

ному, Київському чи Севастопольському мiському, мiж-

обласному судi, вiйськовому судi регiону, Вiйськово-

Морських Сил по першiй iнстанцiї, надсилається головi

суду вищої iнстанцiї пiсля закiнчення десятиденного.

строку, якщо рiшення в справi не було оскаржено або

на нього не було внесено касацiйного подання.

Про справу з окремою думкою члена судової колегiї

в цивiльних справах Верховного суду Республiки Крим,

''обласного. Київського i Севастопольського мiських су-

дiв або Верховного Суду України доповiдають в той са-

мий строк вiдповiдно головi Верховного суду Республi-

ки Крим, обласного. Київського i Севастопольського

мiських судiв чи Верховного Суду України.

Справа з окремою думкою голови або члена прези-

дiї Верховного суду Республiки Крим, обласного. Київ-

ського i Севастопольського мiських судiв, суддi вiйсько-

вого суду регiону, Вiйськово-Морських Сил в той самий

строк надсилається Головi Верховного Суду України.

(Стаття 17 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

М> 1461-10 вiд 23.01.^1: Законами № 2464-12 вiд 17.06.92,

Л/ 4018-12 вiд 24.02.94)

1. Передбачений законом порядок вирiшення питань,

що виникають при розглядi справи, є гарантiєю незалеж-

ностi суддiв, рiвноправностi всiх членiв суду i забезпечує

максимальнi умови для виявлення особистої думки кож-

ного члену суду. Закон надiляє всiх суддiв, якi входять до

складу суду, що розглядає справу, однаковими повнова-

женнями при вирiшеннi будь-яких питань, що виника-

ють пiд час засiдання.

iнший порядок голосування, нiж це передбачено ч. З

коментованої статтi, в окремих випадках мiг би призвес-

ти до того, що авторитет головуючого впливав би на дум-

ку iнших членiв суду при розглядi конкретної справи.

Нiхто iз суддiв при вирiшеннi кожного питання не

може утримуватися вiд голосування. Ця обставина пояс-

нюється тим, що суддi виконують важливу функцiю дер-

жавної-влади по здiйсненню правосуддя i не можуть ухи-

лятися вiд виконання покладених на них обов'язкiв.

2. Принцип прийняття рiшення бiльшiстю голосiв

у разi розбiжностi думок суддiв з приводу питання, вине-

сеного на розгляд, поширюється i на рiшення питань ви-

щестоящими судами.

3. Суддя, не згодний з думкою бiльшостi, може письмо-

во викласти свою окрему думку у справi. В судовому за-

сiданнi така думка не оголошується, однак вiдповiдно до

закону додається до справи. Суддя, який висловив окре-

му думку, має вказати, з чим конкретно вiн не згоден.

При цьому вiн вправi запропонувати своє вирiшення спiр-

ного питання.

Особи, якi беруть участь у справi, мають право озна-

йомитися з усiма без винятку матерiалами справи, а отже,

i з доданою до справи окремою думкою суддi.

Наявнiсть окремої думки не є пiдставою або приводом

для перевiрки законностi та обгрунтованостi рiшення суду

у касацiйному порядку. Однак у разi оскарження або

опротестування даного рiшення вищестоящий суд озна-.

йомлюється з окремою думкою i може врахувати її змiст

при постановленiй своєї ухвали.

Право викладення окремої думки поширюється на всi

випадки колегiального рiшення судом будь-якого питан-

ня, а не лише постановлення рiшення.

Коли справа, з приводу якої є окрема думка, не була

предметом розгляду суду касацiйної iнстанцiї, то рiшен-

ня по справi^пiсля набрання ним законної сили направ-

ляється головi вищестоящого суду.

Стаття 18. Пiдстави для вiдводу суддiв

Суддi не можуть брати участi в розглядi справи i пiд-

лягають вiдводу (самовiдводу):

-        .                                                i

53

1) якщо вони при попередньому розглядi даної спра-

ви брали участь у процесi як свiдки, експерти, перекла-

дачi, представники, прокурор, секретар судового засi-

дання;

2) якщо вони особисто, прямо чи побiчно заiнтересо-

ванi в результатi справи;

3) якщо вони є родичами сторiн або iнших осiб, якi

беруть участь у справi;

4) якщо вони перебувають в особливих стосунках з

особами, якi беруть участь у справi;

5) якщо будуть встановленi iншi обставини, якi ви-

кликають сумнiв у їх безсторонностi.

До складу суду не можуть входити особи, якi є роди-

чами мiж собою.

(Стаття 18 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

№ 2464-12 вiд 17.06.92)

1. iнститут вiдводу заiнтересованих у результатi спра-

ви суддiв є гарантiєю об'єктивностi дослiдження фактич-

ної сторони справи.

Обставини, що є пiдставами для вiдводу, можуть бути

вiдомi до початку судового засiдання. В такому разi їх

слiд ураховувати при формуваннi складу суду для роз-

гляду даної справи. До складу суду не повиннi включа-

тися особи, якi пiдлягають вiдводу. Коли ж пiдстави ви-

явленi пiд час судового засiдання, питання про вiдвiд ви-

рiшується вiдповiдно до правил ЦПК.

2. Найчастiше пiдставами для вiдводу суддiв є пряма

або побiчна заiнтересованiсть у результатi справи чи iншi

обставини, що викликають сумнiв у беззастережностi суд-

дiв. Вiдсутнiсть заiнтересованостi у результатi справи -

найважливiша гарантiя об'єктивного та неупередженого

розгляду справи. За наявностi заiнтересованостi у справi

суддя, прокурор так самр, як i iншi учасники процесу, не

можуть брати участi в її розглядi. Закон, ураховуючи скла-

днiсть i рiзноманiтнiсть життєвих явищ, не перелiчує всiх

можливих пiдстав для вiдводу, тому коментована стаття

дає лише загальне формулювання принципового характе-

ру. Однак особа, яка заявляє вiдвiд суддi, має навести абсо-

лютно конкретнi факти, що свiдчать про необхiднiсть за-

стосування даної статтi.

Недостатньо обгрунтована заява про вiдвiд суддi не

може бути пiдставою для вiдводу.

Так, постановою Пленуму Верховного Суду України вiд

27 червня 1980 р. скасованi постановленi по справi судо-

вi рiшення у спорi про право власностi на будинок мiж

гр-ми Ф. та С., а справа направлена до Полтавського об-

ласного суду для розгляду по першiй iнстанцiї.

Ухвалою судової колегiї у цивiльних справах Полтав-

ського обласного суду вiд 25 серпня 1980 р. задоволене

клопотання Ф. про вiдвiд складу суду, а справу направле-

но до Верховного Суду України для визначення пiдсуд-

ностi. У протестi заступника Голови Верховного Суду

України ставиться питання про скасування ухвали як

постановленої всупереч вимогам закону. Протест пiдля-

гає задоволенню з таких пiдстав.

Суддя не може брати участi в розглядi справи i пiдля-

гає вiдводу (самовiдводу) з пiдстав, передбачених ст. 18

ЦПК. Проте клопотання Ф. про вiдвiд не мiстить будь-

яких доводiв про неможливiсть розгляду справи наяв-

ним складом суду. Крiм того, позивач заявив вiдвiд усьо-

му складу Полтавського обласного суду, що суперечить

вимогам закону. Проте судова колегiя в цивiльних спра-

вах обласного суду, задовольнивши це клопотання, пору-

шила вимоги ст. 18 ЦПК.

Ухвала про задоволення клопотання про вiдвiд складу

суду пiдлягає скасуванню, оскiльки не вiдповiдає вимогам

закону. Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК, судова колегiя

у цивiльних справах Верховного Суду ухвалила: протест

заступника Голови Верховного Суду задовольнити, ухва-

лу судової колегiї в цивiльних справах Полтавського обла-

сного суду вiд 25 серпня 1980 р. скасувати (Комаров В.В.

Цивiльне процесуальне право України: практика засто-

сування. - Харкiв, 1993. - С. 24, 25).

3. Суддя не має права не тiльки вирiшувати, але й роз-

глядати справу в таких випадках:

- якщо йому даним правопорушенням завдано мо-

ральну, фiзичну або майнову шкоду незалежно вiд того,

позовнi вимоги заявленi ним особисто чи нi;

- якщо вiн на пiдставi закону має нести матерiаль-

ну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну вiдповiдачем, не-

залежно вiд того, чи був вiн притягнутий як вiдповiдач;

- якщо вiн є очевидцем правопорушення або ви-

кликався як свiдок, експерт, перекладач у справi, навiть

якщо у справi вiдсутнi протокол його допиту, складений

вiд його iменi висновок експерта, протокол процесуаль-

55

ної дiї, iншi матерiали, де зазначено, що вiн брав участь у

справi як експерт, перекладач;

- якщо вiн брав участь у данiй справi як прокурор,

законний представник, представник позивача чи вiдповi-

дача;

- якщо вiн є родичем позивача (навiть у тих ви-

падках, коли останнiй помер);

- якщо вiн е родичем осiб, якi у данiй справi мо-

жуть бути позивачами, притягнутi як вiдповiдачi або згi-

дно з законом зобов'язанi представляти права позивача

чи вiдповiдача. .

Суддя вважається заiнтересованою особою i тодi, коли

на його права та обов'язки чи на права та обов'язки його

родича може вплинути рiшення суду (наприклад, якщо

вiн або його родич є спадкоємцями за законом у спорi

про спадок мiж спадкоємцями).

Таким чином, пряма заiнтересованiсть суддi можлива

у випадках, коли вiн особисто виступає (чи вправi висту-

пати) стороною або як третя особа у справi чи може отри-

мати будь-яку безпосередню користь вiд позитивного ви-

рiшення справи. Виявити побiчну заiнтересованiсть iнодi

доволi складно i для цього необхiдно враховувати сукуп-

нiсть фактiв, якi навiть можуть виходити за межi конкре-

тної справи.

4. Крiм заiнтересованостi як мотив вiдводу закон на-

водить i iншi обставини, що викликають сумнiв в об'єк-

тивностi суддi. Наприклад, дружнi або неприязнi стосун-

ки суддi з однiєю iз сторiн, пiдтвердженi посиланнями на

певнi факти. iншим прикладом може бути ситуацiя, коли

суддя висловив свою думку по сутi справи ще до початку

її розгляду, чим виявив своє ставлення до результату спра-

ви. З метою виключення проявiв упередженостi та нео-

б'єктивностi в ходi судового розгляду суддя зобов'язаний

утримуватися вiд висловлювання будь-яких оцiнок та

висновкiв по сутi справи, що розглядається, аж до момен-

ту, поки суд пiде до нарадчої кiмнати для постановлення

рiшення (ухвали). У противному разi такi обставини є

пiдставами для вiдводу суддi i вiдповiдно для передачi

справи iншому суддi, оскiльки iнше перешкоджало б ре-

алiзацiї конституцiйного права громадян на захист їх

прав i законних iнтересiв незалежним та неупередже-

ним судом.

5. Вiдповiдно до коментованої статтi до складу суду не

можуть входити суддi, якi ранiше брали участь у розглядi

даної справи як будь-який iнший суб'єкт цивiльного про-

цесу або займали у процесi iнше процесуальне станови-

ще. Наведена стаття забороняє також виконувати одно-

часно обов'язки суддi i будь-якого iншого учасника про-

цесу.

6. Ступiнь родинних вiдносин, про якi йде мова у п. З

ч. 1 та ч. 2 коментованої статтi, законом не визначена,

тому слiд керуватися нормами сiмейного права i вважа-

ти пiдставою вiдводу будь-яку ступiнь родинних вiдно- ,

син.

Стаття 19. Вiдвiд прокурора, експерта,

перекладача, секретаря судового

засiдання

Прокурор, експерт, перекладач, секретар судового за-

сiдання не можуть брати участi в розглядi справи та

пiдлягають вiдводу з пiдстав, зазначених у пунктах 2,

З, 4 i 5 статтi 18 цього Кодексу.

Експерт, крiм того, не може брати участi у розглядi

справи, якщо вiн:

1) знаходиться або знаходився у службовiй або iншiй

залежностi вiд сторiн, iнших осiб, якi беруть участь у

справi;

2) провадив ревiзiю, матерiали якої послужили пiд-

ставою до порушення даної цивiльної справи;

3) виявився некомпетентним.

Участь прокурора, експерта, перекладача i секрета-

ря судового засiдання у попередньому розглядi даної

справи вiдповiдно як прокурора, експерта, переклада-

ча, секретаря судового засiдання не є пiдставою для їх

вiдводу.

1. Дiя норми, яка регулює iнститут вiдводу суддiв, ана-

логiчна дiї статтi, що передбачає пiдстави вiдводу для iн-

ших суб'єктiв цивiльного процесу, перелiчених у комен-

тованiй статi, за правилами якої вiдводу пiдлягають та-

кож прокурор, експерт, перекладач i секретар судового за-

сiдання.

2. Виконання завдань прокурора у цивiльному проце-

сi (ст. 121 Конституцiї, ст. 13 ЦПК, ст. 34 Закону України

<Про прокуратуру>) несумiсна з фактом особистої заiн-

тересованостi прокурора у результатi справи, наявнiстю

родинних вiдносин мiж прокурором та особами, якi бе-

руть участь у справi, або з наявнiстю iнших обставин, що

викликають сумнiв у безсторонностi прокурора.

Прокурор не має права брати участь у справi, коли у по-

передньому судовому засiданнi у цiй же справi вiн був

допитаний як свiдок, про якi б обставини його не допиту-

вали.

3. Обов'язок перекладача має певною мiрою характер

надання суду технiчної допомоги. Вiн повинен правиль-

' но вести переклад з найбiльшою ступiнню точностi, спри-

яти суду у здiйсненнi правосуддя в конкретнiй цивiльно-

правовiй справi, коли її учасники не володiють мовою,

якою здiйснюється судове провадження.

Дотримання принципу нацiональної мови судочинст-

ва є однiєю з гарантiй всебiчного та об'єктивного розгля-

ду справи, постановлення законного та обгрунтованого

рiшення. Об'єктивнiсть i неупередженiсть перекладача

суттєво впливають на повноту реалiзацiї учасниками про-

цесу своїх прав так само як i на правильне дослiдження

багатьох доказiв у справi.

Вiд точного та правильного перекладу залежить i ви-

конання учасниками процесу своїх обов'язкiв, вчинення

процесуальних дiй вiдповiдно до вимог закону. Перекла-

дач же, який заiнтересований будь-яким чином у резуль-

татi справи, i може свiдомо перекрутити переклад, допус-

тити неточнiсть в iнтересах однiєї iз сторiн, має пiдлягати

вiдводу за пiдставами, вказаними в законi.

4. Експерти також належать до тих учасникiв проце-

су, якi сприяють здiйсненню правосуддя. Крiм пiдстав

вiдводу, встановлених законом для таких учасникiв про-

цесу, як прокурор, перекладач та секретар судового засi-

дання, закон встановлює i додатковi пiдстави вiдводу екс-

перта, обумовленi специфiкою його процесуального ста-

новища, як особи, котра є носiєм спецiальних знань у пе-

внiй галузi. Тому висновок експерта може iстотно впли-

нути на результат справи. Залежнiсть експерта (службо-

ва чи iнша, в тому числi i наявнiсть родинних вiдносин)

вiд будь-кого iз заiнтересованих осiб процесу є пiдставою

для вiдводу так само, як i для iнших учасникiв процесу.

Заiнтересованiсть експерта в результатi справи може

виявитися i в тому випадку, коли його було притягнено по

обставинах справи як ревiзора, а матерiали ревiзiї, в якiй

вiн брав участь, стали пiдставою для пред'явлення позову

в данiй справi.

Пiдставою до вiдводу може бути i некомпетентнiсть

експерта. При цьому мають ураховуватися професiйнi

знання особи, призначеної експертом, та його здатнiсть

дати висновок у конкретнiй справi. Компетентнiсть екс-

перта чи перекладача визначають суддi за своїм'внутрi-

шнiм переконанням. Їх думка може не збiгатися з дум-

кою прокурора, позивача, вiдповiдача або їх представни-

кiв. З урахуванням цього суддi, вiдмовляючи у клопотан-

нi про вiдвiд з пiдстави некомпетентностi, зобов'язанi

мотивувати своє рiшення i пояснити, чому вони не згоднi

з думкою особи, яка-подала клопотання про вiдвiд.

Попередня участь у справi особи як перекладача або

експерта не може бути визнана пiдставою, що пiдтвер-

джує його некомпетентнiсть.

5. Секретар судового засiдання веде протокол судового

засiдання, який має мiстити точне, ясне, послiдовне викла-

дення всiх дiй, якi вчинювалися в ходi судового розгля-

ду. Протокол фiксує не тiльки хiд процесу, але i змiст

пояснень сторiн, показань свiдкiв, висновкiв органiв дер-

жавного управлiння та iнших учасникiв процесу.

У процесi розгляду справи, в ходi судового засiдання

головуючий передає секретаревi рiзного роду докумен-

ти, якi нерiдко мiстять важливi вiдомостi про обставини,

що мають iстотне значення для вирiшення спору, з ме-

тою додання їх до снрави в момент її остаточного оформ-

лення.

Усе наведене свiдчить про необхiднiсть забезпечувати

неупередженiсть секретаря судового засiдання, а також

можливiсть у випадку його заiнтересованостi в результа-

тi справи вирiшити питання про його вiдвiд.

6. Згiдно з ч. З коментованої статтi усi наведенi в нiй

особи мають право вдруге брати участь у розглядi справи,

але тiльки в тiй же самiй процесуальнiй якостi. Громадя-

нин, який ранiше виступав у справi експертом, не може

брати участi у новому розглядi справи як перекладач або

прокурор, а секретар судового засiдання стати експертом

тощо.

Стаття 20. Заяви про вiдводи

При наявностi пiдстав, зазначених у статтях 18 i 19

цього Кодексу, суддi, прокурор, секретар судового засi-

даная, експерт i перекладач повиннi заявити про це

судовi (самовiдвiд).

З тих же пiдстав вiдвiд вказаним особам можуть за-

явити особи, якi беруть участь у справi.

Вiдвiд повинен бути мотивований i заявлений до по-

чатку розгляду справи по сутi (стаття 178 цього Кодек-

су). Заявляти вiдвiд пiсля цього можна лише у випад-

ках, коли про пiдставу вiдводу суд або особа, яка заяв-

ляє вiдвiд, дiзналися пiсля початку розгляду справи по

сутi.

(Стаття 20 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

М 2464-12 вiд 17.06.92)

1. iнститут самовiдводу має важливе значення для ре-

алiзацiї демократичних принципiв цивiльного процесу,

сприяє ефективному розгляду справи, перешкоджає затя-

гуванню процесу i забезпечує правильне вирiшення спо-

ру. Самовiдвiд - це обов'язок суддi, прокурора, експерта,

перекладача, секретаря судового засiдання; клопо-вання

про вiдвiд - право учасникiв цивiльного процесу.

Установлюючи правило про самовiдвiд, законодавець

виходить iз того, що є випадки, коли вказаним учасни-

кам процесу вiдомi пiдстави для вiдводу, передбаченi за-

коном. Норма про самовiдвiд гарантує неупередженiсть

здiйснення правосуддя, попереджає можливiсть скасуван-

ня рiшень за мотивами незаконностi складу суду, заiн-

тересованостi певних суб'єктiв, що з'ясувалися пiд час пе-

ревiрки справи вищестоящими iнстанцiями.

Серед передбачених законом пiдстав до вiдводу (само-

вiдводу) деякi мають безумовний характер: участь суддi

у попередньому розглядi справи як свiдка, перекладача,

представника, прокурора, секретаря судового засiдання;

родиннi вiдносини мiж суддями або мiж суддею та про-

курором, перекладачем, експертом, секретарем судового

засiдання, сторонами, iншими учасниками процесу.

Якщо заява про вiдвiд обгрунтовується iншими обста-

винами, суд має з'ясувати, чи достатнi вони для того, щоб

поставити пiд сумнiв об'єктивнiсть особи, якiй заявлено

вiдвiд.

2. Коли суддя, прокурор, експерт, перекладач, секретар

не заявили самовiдводу, то вiдвiд їм можуть заявляти осо-

би, якi беруть участь у справi. Вiн може бути як усним, так

i письмовим (у виглядi окремого документа), але в будь-

якому випадку має бути мотивованим. Змiст усного вiд-

воду заноситься до протоколу судового засiдання, а пись-

мовий вiдвiд додається до матерiалiв цивiльної справи.

3. Право заявити вiдвiд повинно реалiзовуватися вiд-

повiдно до порядку, встановленого законом. Заява про вiд-

вiд має бути мотивованою. Нiчим не пiдтверджена вимо-

га вiдводу суддi, прокурора, експерта тощо не може бути

задоволена. Заявляти про вiдвiд слiд у пiдготовчiй части-

нi судового розгляду. Якщо це зроблено пiзнiше, заява

про вiдвiд розглядається в тому випадку, коли особi, яка

його заявила, пiдстави для вiдводу стали вiдомi пiсля по-

чатку розгляду справи.

Особа, яка порушує клопотання про вiдвiд, має надати

докази, що обгрунтовано б пiдтверджували її вимогу, i

вказати, внаслiдок яких причин вона не могла своєчасно

заявити вiдвiд. Наприклад, заiнтересованiсть у справi де-

яких учасникiв процесу (експерта, перекладача та iн.), яку

було виявлено в ходi процесу i про яку заявник ранiше

не знав.

Коли вказанi пiдстави стали вiдомi суду пiсля почат-

ку судового розгляду, суд зобов'язаний повiдомити про

них у судовому засiданнi для вирiшення питання про

вiдвiд, заслухавши попередньо думку осiб, якi беруть

участь у справi.

Суд може i повинен задовольнити вiдвiд, хоча i заявле-

ний пiзнiше, якщо заявник не знав i не мiг знати про

обставини - пiдстави для вiдводу. Коли це не буде дове-

дено, суд вiдмовляє у задоволеннi клопотання.

Якщо суд з'ясує, що має мiсце навмисне невчасно по-

дана заява про вiдвiд заiнтересованої особи, то це може

бути розцiнено ним як свiдоме затягування процесу, зло-

вживання своїми процесуальними правами. В такому разi

поведiнка даної особи може мати наслiдки, передбаченi

ст.,77 ЦПК.

Стаття 21. Недопустимiсть повторної участi суддi

у розглядi справи

Суддя, який брав участь у розглядi цивiльної справи

по першiй iнстанцiї, не може брати участi в розглядi

тiєї ж справи в касацiйному порядку або в порядку на-

гляду, а так само в новому розглядi справи по першiй

iнстанцiї в разi скасування рiшення, постановленого з

його участю.

61

Суддя, який брав участь у розглядi справи в касацiй-

ному порядку, не може брати участi у розглядi тiєї ж

справи по першiй iнстанцiї або в порядку нагляду.

Суддя, який брав участь у розглядi справи в порядку

нагляду, не може брати участi в розглядi тiєї ж справи

по першiй iнстанцiї i в касацiйному порядку.

Суддя, який брав участь у розглядi справи по першiй

iнстанцiї, в касацiйному порядку або в порядку нагляду

в судовiй колегiї в цивiльних справах Верховного Суду

України, не може брати участi в розглядi цiєї справи на

Пленумi Верховного Суду України. Участь у розглядi

справи на Пленумi не є перешкодою для участi суддi в

розглядi справи у складi судової колегiї в цивiльних

справах Верховного Суду України.

(Стаття 21 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

М 1461-10 вiд 23.01.81; Законом Л° 2857-12 вiд 15.12.92)

1. Дана норма мiстить дуже важливе правило, згiдно

з яким виключається можливiсть повторної участi суддi

у розглядi справи. Суддя не може входити до складу суду

вищестоящої iнстанцiї, яка перевiряє правильнiсть поста-

новленої за його участi судової постанови. Суддя, який

входив до складу вищестоящого суду, що повернув спра-

ву на повторний .розгляд, не може брати участi в новому

розглядi тiєї ж самої справи в нижчестоящому судi.

Повторна участь суддi в однiй i тiй же самiй справi

може мати негативнi наслiдки. Це пов'язано з можливiс-

тю формування у суддi, який ранiше вирiшував справу,

вже визначеної чiткої позицiї щодо сутi справи, що, в свою

чергу, може обумовити його упереджене ставлення i впли-

нути на результат справи при повторнiй участi у її роз-

глядi.

Разом з тим виконання вказiвок вищестоящої iнстан-

цiї нерiдко призводить до необхiдностi постановлення

рiшення, протилежного постановленому при попередньо-

му розглядi справи, а це може створити передумови для

сумнiву в неупередженостi суддi.

2. Суддя, який брав участь у винесеннi судової поста-

нови, не може входити до складу суду як вищестоящої

iнстанцiї, що буде перевiряти правильнiсть постанови, так.

i нижчестоящої iнстанцiї, куди справу буде передано на

новий розгляд. iнакше кажучи, не можна нi здiйснювати

62

нагляд з.а своїми власними дiями, нi виконувати свої

ж вказiвки.

Як приклад можна навести справу гр-ки Пускай за

позовом про подiл майна колгоспного двору. Рiшенням

суду Братського району Миколаївської областi вiд 20 квi-

тня 1963 р. їй видiлено будинок, сарай i льох, а на ко-

ристь вiдповiдача стягнуто з неї грошову компенсацiю

в сумi 500 крб.

Ухвалою судової колегiї Миколаївського' обласного

суду вiд 20 травня 1965 р. дане рiшення було скасоване,

а справу направлено на новий розгляд. Президiя Мико-

лаївського обласного суду скасувала ухвалу i постановою

вiд 12 червня 1965 р. справу направила на новий каса-

цiйний розгляд. Ухвалою судової колегiї Миколаївсько-

го обласного суду вiд 26 липня 1965 р. рiшення суду за-

лишено без змiн.

У протестi заступника Голови Верховного Суду Укра-

їни ставиться питання про скасування ухвали обласного

суду вiд 20 травня 1965 р. i наступних судових рiшень з

направленнямсправи на новий касацiйний розгляд. Про-

тест пiдлягає задоволенню з таких пiдстав.

Вiдповiдно до ст. 21 ЦПК суддя, який брав участь у роз-

глядi справи в судi другої iнстанцiї, не може брати учас-

тi в розглядi тiєї ж справи в судi першої iнстанцiї або

в порядку судового нагляду. Суддя, який брав участь

у розглядi справи у порядку судового нагляду, не може

брати участi у розглядi тiєї ж самої справи у судi пер-

шої iнстанцiї.

Проте дану справу судовою колегiєю обласного суду

20 травня та 26 липня 1965 р. i президiєю обласного

суду 12 червня 1965 р. розглянуто з порушенням вимог

ст. 21ЦПК.

Отже, оскiльки в належному складi справа в касацiй-

ному порядку не розглядалася, ухвала судової колегiї

Миколаївського обласного суду вiд 20 травня 1965 р.

i наступнi судовi рiшення у справi пiдлягають скасуван-

ню з направленням справи на новий розгляд.

Тому судова колегiя ухвалила: протест заступника

Голови Верховного Суду України задовольнити; ухвалу

судової колегiї Миколаївського обласного суду вiд 20 тра-

вня 1965 р. i наступнi судовi рiшення скасувати, а справу

направити обласному суду на новий касацiйний розгляд

63

(Комаров В.В. Цивiльне процесуальне право України:

практика застосування. - Харкiв, 1993. - С. 22, 23).

Поряд iз цим у постановi Пленуму Верховного Суду

України вiд 21.12.1990 р. № 9 <Про практику застосу-

вання судами процесуального законодавства при розгля-

дi цивiльних справ по першiй iнстанцiї> роз'яснюється,

що правила ст. 21 ЦПК не виключають можливостi по-

вторної участi суддi у розглядi справи по першiй iнстан-

цiї в разi скасування прийнятої за його участi ухвали,

якою не закiнчувалося провадження у справi (вiдмова

у прийняттi заяви з пiдстав, зазначених у п. 2, 7, 8, 9 ст.136

ЦПК, залишення заяви без руху i повернення заяви, вiд-

кладення розгляду справи, зупинення провадження у спра-

вi, залишення позову без розгляду тощо).

Отже, вiдмову у прийняттi заяви суддею, який ранiше

вiдмовляв данiй особi у прийняттi заяви, не може бути

визнано повторною участю суддi в розглядi справи, забо-

роненою ст. 21ЦПК.

Саме така ситуацiя склалася при судових розглядах

наведеної справи. У листопадi 1998 р. Б. звернувся в Се-

вастопольський мiський суд iз позовом до Ленiнського

районного суду м. Севастополя про вiдшкодування мора-

льної шкоди, посилаючись на те, що цим районним су-

дом були необгрунтоване об'єднанi в одне провадження

його позови про скасування наказiв, виданих вiдкритим

акцiонерним товариством <Корал>, i про поновлення на

роботi в цьому товариствi, а також порушено строки роз-

гляду справи. Цим йому було завдано моральну шкоду.

Ухвалою суддi Севастопольського мiського суду вiд

16 квiтня 1999 р. у прийняттi позовної заяви Б. було

вiдмовлено.

Позивач подав скаргу, в якiй просив скасувати зазна-

чену ухвалу, посилаючись на її необгрунтованiсть. Судо-

ва колегiя в цивiльних справах Верховного Суду України

скаргу залишила без задоволення з таких пiдстав.

Згiдно з ст.ст. 126, 129 Конституцiї України суддi при

здiйсненнi правосуддя незалежнi, пiдкоряються лише

закону i вплив на них у будь-який спосiб забороняється.

Однiєю з основних конституцiйних засад судочинства є

забезпечення апеляцiйного та касацiйного оскарження рi-

шення суду, крiм випадкiв, установлених законом (ст. 129).

Вiдповiдно до зазначених положень Конституцiї рiшен-

ня суду i вiдповiдно до них дiї або бездiяльнiсть суддiв у

64

питаннях здiйснення правосуддя (пов'язаних iз прийнят-

тям заяви, порушенням справи, її пiдготовкою та розгля-

дом у судовому засiданнi) можуть оскаржуватись у ви-

значеному порядку до суду вищої iнстанцiї, а не шляхом

звернень до iншого суду першої iнстанцiї iз заявами про

зобов'язання суддiв до вчинення певних процесуальних

дiй, що одночасно порушило б i принцип незалежностi

суддiв, i заборону втручатись у вирiшення справи незалеж-

ним судом.

Статтею 62 Конституцiї України та Законом <Про по-

рядок вiдшкодування шкоди, завданої громадяниновi не-

законними дiями органiв дiзнання, попереднього слiдст-

ва, прокуратури i суду> вiд 01.12.1994 р. визначено ви-

ключнi пiдстави i порядок вiдшкодування шкоди, заподi-

яної при здiйсненнi правосуддя, який виключає можли-

вiсть розгляду справи в порядку цивiльного судочинства.

Пленум Верховного Суду України в п.16 постанови

вiд 01.11.1996 р. № 9 <Про застосування Конституцiї

України при здiйсненнi правосуддя> роз'яснив, що мате-

рiальна та моральна шкода, заподiяна при здiйсненнi пра-

восуддя, вiдшкодовується державою вiдповiдно до ст. 62

Конституцiї України лише безпiдставно засудженiй осо-

бi в разi скасування вироку як неправосудного.

Таким чином, до суду чи суддi не може бути пред'явле-

но позову за дiї, вчиненi при здiйсненнi правосуддя, а за-

яви i скарги не пiдлягають розгляду в судах першої iн-

станцiї, оскiльки помилки, допущенi при здiйсненнi

правосуддя, усуваються в iншому судовому порядку.

Ураховуючи наведене, суд вiдповiдно до п. 1 ст. 136

ЦПК обгрунтовано вiдмовив Б. у прийняттi позовної за-

яви.

Згiдно з ч. 1 ст. 21 ЦПК суддя, який брав участь у роз-

глядi цивiльної справи по першiй iнстанцiї, не може бра-

ти участi в розглядi цiєї ж самої справи в касацiйному

порядку або в порядку нагляду, а так само i в новому

розглядi справи по першiй iнстанцiї в разi скасування

рiшення, постановленого за його участю. Оскiльки суддя

Севастопольського мiського суду не постановив рiшення

по сутi спору, повторний розгляд ним питання про прий-

няття позовної заяви не є порушенням вимог ст. 21 ЦПК.

Виходячи з наведеного i керуючись ст. 326 ЦПК, судо-

ва колегiя в цивiльних справах Верховного Суду України

скаргу Б. залишила без задоволення, а ухвалу суддi Сева-

65

стопольського мiського суду - без змуяи (Вiсн. Верхов.

Суду України. - 1999. - № 6 (16). -С. 9, 10).

3. Закон дозволяє суддi повторно брати участь у роз-

глядi справи в судi тiєї самої касацiйнрї чи наглядної

iнстанцiй. Так, суддя, який брав участь у касацiйному

розглядi справи та постановленнi ухвали про передачу її

на новий розгляд в суд першої iнстанцiї, може знову роз-

глядати дану справу за касацiйною скаргою або подан-

ням на нове рiшення.

4. Частина 4 коментованої статi ЦПК вказує, що участь

у розглядi справи в складi Пленуму Верховного Суду Укра-

їни не позбавляє члена Верховного Суду права брати участь

у розглядi цiєї справи в судi першої, касацiйної та нагля-

дної iнстанцiй.

Таким чином, якщо у справi скасовано всi винесенi

постанови суду, її повернуто на новий розгляд, нове рi-

шення постановлено i знов оскаржено або опротестовано

у касацiйному чи наглядному порядку, то у склад вище-

стоящої iнстанцiї можуть входити суддi, якi ранiше роз-

глядали справу у наведених iнстанцiях.

Стаття 22. Порядок вирiшення заявленого

вiдводу

Якщо заявлено вiдвiд, суд повинен заслухати особу,

якiй заявлено вiдвiд, коли вона бажає дати пояснення,

а також думку осiб, якi беруть участь у справi.

Питання про вiдвiд суддi вирiшують iншi суддi у вiд-

сутностi того, кому заявлено вiдвiд. При рiвнiй кiлькос-

тi голосiв, поданих за вiдвiд i проти нього, суддя вважа-

ється вiдведеним.

Питання про вiдвiд, заявлений кiлькам суддям або

всьому складовi суду, вирiшується цим же судом у пов-

ному складi простою бiльшiстю голосiв.

При одноособовому розглядi справи заява про вiдвiд

суддi подається не менш як за три днi до початку роз-

гляду справи. Вiдвiд, заявлений ^еуддi, який одноособо-

во розглядає справу, вирiшується вiдповiдно головою

районного (мiського) суду, вiйськового суду гарнiзону.

Якщо вiдвiд заявлено у судовому засiданнi з пiдстав,

про якi особа, яка заявляє вiдвiд, дiзналась в процесi

розгляду справи, суддя вiдкладає розгляд справи до

вирiшення заяви про його вiдвiд у встановленому по-

рядку. Якщо до складу районного (мiського) суду обра-

но одного суддю або вiдвiд заявлено головi районного

(мiського) суду, який одноособове розглядає справу,

питання про їх вiдвiд вирiшує голова мiжрайонного

(окружного) луду. Питання про вiдвiд, заявлений головi

вiйськового суду, який одноособове розглядає справу,

вирiшується головою вiйськового суду вищої iнстанцiї.

На заяву про вiдвiд суддi, подану пiсля закiнчення

встановленого цiєю статтею строку, поширюються пра-

вила статтi 85 цього Кодексу.

Питання про вiдвiд прокурора, секретаря судового

засiдання, експерта, перекладача вирiшує суд, що роз-

глядає справу.

Для вирiшення питання про вiдвiд суд iде до нарад-

чої кiмнати i постановляє ухвалу.

(Стаття 22 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81; Законами .Л/"° 2464-12 вiд 17.06.92,

Л> 8129-12 вiд 22.04.93,№ 4018-12 вiд 24.02.94)

1. Питання про заявлений вiдвiд або самовiдвiд усiх

перелiчених учасникiв процесу розглядається в межах

суворого дотримання процесуальної форми, встановленої

законом. Суд має заслухати особу, стосовно якої заявлено

вiдвiд, за умови, що ця особа побажає висловитися по сутi

заявленого вiдводу. Висловити свою думку з цього при-

воду можуть також особи, якi беруть участь у справi.

Обмiн думками у зв'язку з заявою про вiдвiд, що на-

дiйшла, має проходити до того, як суд пiде у нарадчу кiм-

нату. Суддя, який має бажання надати пояснення з приво-

ду свого вiдводу чи самовiдводу, може зробити це в залi

судового засiдання. Надання таких пояснень - право, а не

обов'язок особи, якiй заявлено вiдвiд. Вона взагалi може

не давати жодних пояснень, не заперечуючи доводiв тiєї

особи, яка заявила вiдвiд.

2. Закон чiтко встановлює склад суду, що вирiшує заяв-

лений вiдвiд або самовiдвiд. Питання вирiшується лише

у нарадчiй кiмнатi, чим гарантується вiдсутнiсть сторон-

нього впливу на суддiв. Порушення цих правил є пiдста-

вою для скасування судових рiшень.

Так, 19 червня 1970 р. прокурор м. Феодосiї пред'явив

позов до гр-на Чекалiна про стягнення 237 крб. на ко-

ристь Феодосiйської будiвельно-монтажної дiльницi тре-

сту <Пiвденторгбуд>. В обгрунтування позовних вимог вiн

. послався на те, що вiдповiдач, працюючи майстром, недба-

67

ло ставився до своїх службових обов'язкiв, що призвело

до недостачi лiсу i цементу.

Порушена проти Чекалiна кримiнальна справа закри-

та провадженням на пiдставi ст. 7 КК.

Оскiльки Чекалiн вiдмовився добровiльно вiдшкодува-

ти збитки, прокурор просив стягнути з нього вказану суму.

Рiшенням суду м. Феодосiї вiд 14 липня 1970 р. позов

задоволене частково в сумi 218 крб. Судова колегiя Крим-

ського обласного суду ухвалою вiд 5 серпня 1970 р. рi-

шення суду залишила без змiн.                *'

У протестi заступник Голови Верховного Суду просив

судове рiшення скасувати i справу надiслати на новий

розгляд. У протестi також зазначається, 'що суд допустив

iстотне порушення норм процесуального права. Вони

полягали в тому, що в судовому засiданнi вiдповiдач за-

явив вiдвiд складу суду. Вiдповiдно до вимог ст. 22 ЩiК

питання про вiдвiд суд має вирiшити в нарадчiй кiмнатi

i постановити про це ухвалу. Суд же, порушуючи вимоги

закону, вирiшив це питання в судовому засiданнi iухва>

ли з цього приводу не винiс.

Отже, оскiльки суд не повнiстю з'ясував обставини

справи i допустив iстотне порушення норм процесуаль-

ного права, його рiшення не може залишатися в силi.

Судова колегiя обласного суду, залишивши таке рiшення

без змiни, порушила вимоги ст. 312 ЩiК, отже, й ухвала

судової колегiї пiдлягає скасуванню. Президiя постано-

вила: протест заступника Голови Верховного Суду Укра-

їни задовольнити, рiшення суду м. Феодосiї та ухвалу

судової колегiї у цивiльних справах Кримського облас-

ного суду скасувати. Справу повернути до суду на новий

розгляд.

3. Якщо пiд час голосування двох суддiв з питання про

вiдвiд один суддя проголосував за вiдвiд, а iнший - проти,

суддя вважається вiдведеним. Коли питання про вiдвiд

вирiшується бiльшою кiлькiстю суддiв, дiє правило - при

рiвностi голосiв суддя вважається вiдведеним.

4. Особливi правила встановлено для вiдводу суддi, який

розглядає справу одноособове. В такому разi заяву про

- вiдвiд має бути подано не менше нiж за три днi до почат-

ку розгляду справи..Питання про вiдвiд вирiшується вiд-

повiдно головою районного (мiського) суду, вiйськового

суду гарнiзону. Якщо до складу районного (мiського) суду

обрано одного суддю або вiдвiд заявлений головi район-

ного (мiського) суду, який одноособове вирiшує справу, то

питання про їх вiдвiд вирiшує голова мiжрайонного (окру-

жного) суду. Питання про вiдвiд, заявлений головi вiй-

ськового суду, який одноособове вирiшує справу, розгля-

дається головою вiйськового суду вищої iнстанцiї.

5. Коли заяву про вiдвiд суддi подано по закiнченнi

встановленого коментованою статтею строку, вона зали-

шається без задоволення, якщо суд не знайде пiдстав для

поновлення строку (вiдповiдно до вимог ст. 85 ЦПК).

Стаття 23. Наслiдки задоволення заяви про

вiдвiд

В разi вiдводу суддi або всього складу суду районно-

го (мiського) суду, вiйськового суду гарнiзону справу роз-

глядає той самий районний (мiський) суд, вiйськовий

суд гарнiзону, але в iншому складi суддiв, а за наявнос-

тi обставин, зазначених у частинi третiй статтi 133 цьо-

го Кодексу, справа надсилається до вiдповiдного суду

вищої iнстанцiї для передачi її на розгляд iншого ра-

йонного (мiського) суду, вiйськового суду гарнiзону.

У разi вiдводу суддi або всього складу суду пiд час

розгляду справи у Верховному Судi України, Верховио-  .

му судi Республiки Крим, обласному. Київському i Се-

вастопольському мiських судах, мiжобласному судi, вiй-

ськовому судi регiону, Вiйськово-Морських Сил справу

розглядає той самий суд, але в iншому складi суддiв.

Справа передається до Верховного Суду України, якщо

у Верховному судi Республiки Крим, обласному. Київ-

ському чи Севастопольському мiському, мiжобласному,

вiйськовому судi регiону, Вiйськово-Морських Сил пiс-

ля задоволення вiдводiв або з причин, зазначених у стат-

тi 21 цього Кодексу, неможливо утворити новий склад

суду для розгляду даної справи.

(Стаття 23 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

,№ 1461-10 вiд 23.01.81; Законами № 2464-12 вiд 17.06.92.

№ 4018-12 вiд 24.02.94)

i. Пiсля того, як вирiшено питання про вiдвiд або са-

мовiдвiд суддi, виникає необхiднiсть призначення нового

складу суду.

Пiсля вiдводу суддi або всього складу суддiв у районно-

му (мiському) судi справа розглядається в тому ж судi, але

69

з замiною вiдведених суддiв. Якщо в даному судi замiна

неможлива, справа направляється у Верховний Суд Авто-

номної Республiки Крим, обласний. Київський або Севас-

топольський мiський суд, вiйськовий суд регiону, Вiйсько-

во-Морських Сил для передачi на розгляд iншому суду.

2. Як правило, у зв'язку з вiдводоьi суддi вирiшення

справи вiдкладається з таким розрахунком, щоб знову

призначенi члени суду мали змогу ознайомитися з матерi-

алами справи. Коли суддя вiдводиться пiсля початку судо-

вого розгляду, замiна його без вiдкладення справи можли-

ва за умови, що новий,член суду був присутнiй у залi судо-

вого засiдання i знає, що вiдбувалося до вiдводу суддi.

3. Коли пiсля задоволення вiдводу або з причин, зазна-

чених у ст. 21 ЦПК, неможливо сформувати новий склад

суду, справа передається до Верховного СУДУ України,

якому i належить вирiшити її вiдповiдно по першiй iн-

станцiї, у. касацiйному чи наглядному порядку.

4. Закон не передбачає наслiдкiв вiдводу таких учас-

никiв процесу, як прокурор, експерт, секретар судового,

засiдання. На практицi задоволення Клопотань про вiд-

вiд названих осiб звичайно призводить до вiдкладення

провадження у справi. Однак розгляд може бути продо-

вжено, якщо можна замiнити вiдведену особу протягом

невеликої перерви у судовому засiданнi. Про вiдвiд про-

курора суд 'зобов'язаний повiдомити вiдповiдний орган

прокуратури. У разi вiдводi експерта, секретаря судово-

го засiдання, перекладача суд повинен також вжити за-

ходiв до їх замiни, зазначивши в ухвалi про вiдкладення

провадження строк, упродовж якого ця замiна має бути

здiйснена.