Міжнародна конференція з проблем реформування правової системи України

'Л 0-29 квітня на базі ВНЗ «Національна акаде-/ы О мія управління» за сприяння Академії пра­вових наук України, Інституту держави і права НАН України ім.Корецького, Верховного Суду України, Конституційного Суду України, Генера­льної прокуратури України, Вищого господарсь­кого суду України, Інституту законодавства Вер­ховної Ради України відбулась Міжнародна нау­ково-практична конференція «Реформування пра­вової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів».

Учасники конференції протягом двох днів на пленарному засіданні і в роботі секцій обговори­ли низку важливих і необхідних для подальшого розвитку української державності питань, серед них питання реформування правової системи України; модернізація конституційних основ ре­ферендуму в аспекті прогресивного європейського конституціоналізму; реформування окремих галу­зей права.

В роботі конференції взяли участь вчені-юри-сти України, Білорусі, Росії, Великобританії.

Голова Конституційного Суду України, про­фесор М.Ф.Селівон звернув увагу учасників кон­ференції на проблеми, які виникають у правоза-стосовчій практиці та практиці нормотворення, у зв'язку з інтерпритацією деяких понять конститу­ційного права. Зокрема, Голова Конституційного Суду зазначив: «Сучасна конституційно-правова практика в Україні, в тому числі діяльність Кон­ституційного Суду України, ставить перед наукою конституційного права низку завдань. Основа будь-якої науки — це специфічний понятійний апарат, характерний саме для неї. Розвиток кон­ституційного права як галузі права та його засто­сування виявляють конфлікт інтерпретацій деяких понять конституційного права як серед науковців, так і в середовищі юристів-практиків.

З'ясування змісту певних категорій Основного Закону України, адекватне відображення консти­туційно-правової дійсності у формі визначення її основних понять має особливий вплив як на но-рмотворчість, так і на застосування норм консти­туційного права. Адже часто юридичний зміст тих чи інших понять залежить від волі законодавця, а при тлумаченні — судді. Слід також пам'ятати, що «жорстке» визначення будь-якого поняття консти­туційного права приховує певну небезпеку, пов'я-

зану не лише з розвитком теорії та практики кон­ституціоналізму, а й із складними загальносоціа-льними процесами у життєдіяльності людства та їх філософським осмисленням. Питання, таким чи­ном, зводиться до побудови відповідного тезауру­су, який би дозволив однозначно інтерпретувати текст Конституції».

Заступник міністра фінансів України, член-кореспондент Академії правових наук України, професор В.В.Костицький зупинився на «Еконо-міко-правових проблемах інтеграційних процесів в умовах глобалізації: Україна і світ». Проблема ця є актуальною і викликає неоднозначну реакцію як науковців, так і практиків.

У своїй доповіді «Правова система як соціа­льний феномен (поняття, зміст та структура» до­ктор юридичних наук (Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України) Н.М.Оніщенко підкреслила, що «правова система — один із різ­новидів соціальних систем. Поняття системи ви­користовується в різноманітних науках, у тому чи­слі в правознавстві. Правова система — поняття складне і багатопланове, що містить у собі цілий комплекс компонентів, справляє нормативно-ор­ганізаційний вплив на суспільні відносини. Еле­менти правової системи об'єднані спільною ме­тою, завданнями, виконують деякі загальні фун­кції, що, між іншим, не свідчить про однорідність і ідентичність останніх.

Поряд із загальними функціями, кожний компонент правової системи виконує тільки йому притаманні, специфічні функції, що не заважає їм, однак, бути в логічному зв'язку один з одним».

Темою доповіді професора відділу проблем законотворчості і місцевого самоврядування Ін­ституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, доктора юридичних наук, члена-корес-пондента Академії правових наук України Л.Т.Кривенко була проблемам модернізації кон­ституційних основ референдуму в аспекті прогре­сивного європейського конституціанолізму. На її думку, «всеукраїнській референдум — це одна із найважливіших форм безпосереднього вираження та здійснення суверенітету народу, яка полягає в прийнятті або затвердженні конституції або її по­ложень, законів, інших рішень загальнодержавно­го значення шляхом прямого голосування народу (корпусу виборців), котрі мають обов'язковий, ос-

114

ISSN 0132-1331. ПРАВО УКРАЇНИ, 2004, № 6

Обговорення проблем еволюції цивільного законодавства (з міжнародної конференції)

таточний характер, за умови додержання вимог, встановлених конституцією та законами щодо ор­ганізації, проведення і реалізації результатів рефе­рендуму. Конституція України 1996 р. змоделюва-ла інститут всеукраїнського референдуму таким чином, що ключовою фігурою у даній сфері всу­переч теорії суверенітету народу, парламентариз­му і розподілу влад, конституюється Президент України. Даний висновок абсолютно рельєфно віддзеркалює конституційне вирішення питань,

які торкаються суб'єктів призначення та проголо­шення всеукраїнського референдуму...».

Другий день конференції було повністю при­свячено секційній роботі. Сім секцій зібрали як провідних, так і молодих вчених (юристів, філосо­фів, соціологів) зі всієї України (з міст Харкова, Одеси, Львова, Донецька, Івано-Франківська, Севастополя). Роботу секцій організовували відомі вчені провідних київських вузів та наукових інсти­тутів.