Питання 14. Відповідальність фізичних і юридичних осіб за шкоду, заподіяну лісовому господарству, її компенсація та відшкодування.

Шкоду, заподіяну лісовому господарству відшкодовують від­повідно до загальних принципів цивільного права, це є один із різновидів майнової цивільно-правової відповідальності. Наяв­ність шкоди — обов'язкова умова настання майнової відпові­дальності.

Шкоду, заподіяну порушеннями лісового законодавства, по­діляють на договірну і позадоговірну.

Договірна шкода виникає внаслідок вчинення порушення законним лісокористувачем, котрий має відповідний дозвіл (лісорубний квиток (ордер), лісовий квиток) на здійснення лі­сокористування і не додержується вимог, передбачених у цьо­му дозволі та інших актах лісового законодавства (ЛК, Прави­лах відпуску деревини на пні, Санітарних правилах в лісах України та ін.).

Позадоговірна шкода заподіюється лісопорушеннями, суб'­єктами яких є особи, що не мають законних підстав для здійс­нення спеціального лісокористування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або від­шкодувати збитки в повному обсязі.

Основним способом відшкодування шкоди, заподіяної лісо­вому господарству, є відшкодування збитків, тобто компенса­ція грошового еквівалента, грошової оцінки негативних наслід­ків лісопорушення, як тих, що вже виникли, так і тих, що ма­ють перспективний характер, що зумовлено наявністю в струк­турі шкоди екологічної складової — зруйнованих або пошко­джених зв'язків між елементами лісової екосистеми. Екологіч­ну шкоду усувають шляхом відновлення природних ресурсів, відтворення природного об'єкта в натурі, оздоровлення довкіл­ля. Однак іноді її взагалі не можна ліквідувати, тому чинне за­конодавство передбачає стягнення з правопорушника відповід­них грошових сум, котрі в подальшому мають спрямовуватися на вжиття природоохоронних заходів.

Законодавство про довкілля

91

Шкоду, заподіяну лісовими правопорушеннями, може бути відшкодовано і в натурі. Суди повинні зобов'язувати винних осіб до цього в тих випадках, коли це можливо, наприклад відновити еродовані внаслідок порушення технології заготівлі деревини ґрунти, розчистити звалище відходів тощо. Це, насам­перед, стосується тих лісопорушень, що заподіюють лише еко­номічну шкоду і не завдають екологічної, наприклад, пошко­дження або знищення лісогосподарських знаків.

ЗК закріпив можливість приватної власності на землі лісо­вого фонду та вирощені на них насадження (ч.ч. 2-3 ст. 56), а це, своєю чергою, передбачає включення таких ділянок до ци­вільного обігу. Отже, до складу збитків у разі знищення лісу має входити ринкова вартість ділянки лісового фонду як ціліс­ного комплексу, а не лише вартість не вилучених внаслідок порушення ресурсів — втраченої чи недоотриманої деревини, живиці, іншої природної сировини. Саме цей елемент збитків, заподіяних лісопорушенням, має відповідати прямим збиткам у їх цивільно-правовому визначенні. Щодо неотриманої природ­ної сировини, то, залежно від того, яким об'єктам і яку саме шкоду було заподіяно, її вартість може бути віднесено як до прямих збитків (наприклад, самовільна рубка стиглих або пе­рестиглих деревостанів), так і до втраченої вигоди (самовільна рубка молодих дерев, що не досягли віку стиглості).

У структурі збитків, заподіяних порушеннями лісового за­конодавства, визначають такі елементи: прямі збитки, тобто вартість знищеного або пошкодженого лісу; втрачена вигода, тобто вартість лісових ресурсів, що утворилися б у майбутньо­му, якби цьому не перешкодило лісопорушення; невикористані витрати праці й матеріальних засобів, вкладені у лісове госпо­дарство з метою покращення стану лісів, підвищення їх про­дуктивності тощо; майбутні витрати, які доведеться зробити з метою відновлення порушеної природної рівноваги. Причому до цього елемента збитків належать витрати не лише на лісо­відновлення, а й на приведення у сприятливий стан інших природних об'єктів, екологічно пов'язаних з лісом, та довкілля в цілому.

З метою врегулювання деліктних відносин законодавець встановлює два основних способи обчислення розміру заподі­яної шкоди: за чітко визначеними таксами або, якщо цього вимагає характер лісопорушення, з використанням розрахунко­вого методу. Щодо договірної відповідальності, то тут мають

92            О. М. КОВТУН

застосовуватися майнові стягнення, передбачені Правилами відпуску деревини на пні від 29 липня 1999 р. та Санітарними правилами в лісах України від 27 липня 1995 р.

Розглянемо спочатку таксовий метод визначення розміру шкоди, заподіяної порушеннями лісового законодавства. Такси за юридичною природою — це специфічні майново-правові са­нкції, головна функція яких—компенсація шкоди, заподіяної неправомірним використанням природних об'єктів. Розмір такс залежить від розміру заподіяної шкоди. Однак, на відміну від санкцій цивільно-правової відповідальності, яка передбачає в першу чергу відшкодування шкоди в натурі і лише у разі неможливості цього — грошову компенсацію, такси станов­лять заздалегідь обчислений і зафіксований у твердій грошовій сумі розмір шкоди. Цим вони нагадують штраф як захід адмі­ністративного впливу. У складі такс передбачено такий компо­нент, як затрати на відновлення природних об'єктів, причому навіть у тих випадках, коли компенсація збитків є практично неможливою, враховуючи незворотність деяких природних процесів.

Єдине призначення такс — бути критерієм для визначення розміру шкоди, заподіяної природним об'єктам. Вони відобра­жають один із способів обчислення шкоди, однак останній не може бути підставою для виділення особливого виду відпові­дальності. Таксовий метод підрахунку шкоди не змінює поряд­ку застосування принципів та умов майнової відповідальності, тому варто погодитися із думкою про те, що майнова відпо­відальність за порушення вимог екологічного законодавства із застосування такс є цивільно-правовою відповідальністю.

Таксовий метод при визначенні відшкодування застосовують тільки до тих видів лісопорушень, які прямо визначено в зако­нодавстві, в усіх інших випадках — загальні правила цивільної відповідальності, пов'язані із заподіянням шкоди внаслідок по­рушення екологічного законодавства (ст. 69 Закону України «Про охорони навколишнього природного середовища»).

Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству, затверджено постановою Кабінету Міністрів від 5 грудня 1996 р. № 1464.

Розміри стягнень диференційовано залежно, перш за все, від того, яке правопорушення мало місце і в якій групі лісів його вчинено. Оскільки до першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції, то стягнення

Законодавство про довкілля

93

за відповідні лісопорушення є вищими, ніж за аналогічні по­рушення в лісах другої групи, що поряд з екологічним, мають експлуатаційне значення. Особливо обумовлено законодавцем також відповідальність за знищення або пошкодження лісових культур, насаджень і молодняка природного походження та са­мосіву в гірських лісах Карпат і Криму (примітка 1 до додат­ку № 3 до згаданої Постанови). Майнові санкції за це пору­шення збільшено вдвічі, знову ж таки, через особливу екологі­чну роль цих лісів.

У додатках № 1 та № 9 розміри стягнень залежать також від породи та якості знищених або пошкоджених дерев та ча­гарників. Наприклад, при пошкодженні до ступеня неприпи-нення росту самшиту, кипариса, айланта, платана, горіхів усіх видів, еталонних дерев і дерев на елітних лісонасіннєвих план­таціях таксу збільшено вдвічі, а за їх незаконної рубки або по­шкодження до ступеня припинення росту — втричі. Таку ж дво- і трикратну відповідальність встановлено відповідно за пошкодження і знищення молодих хвойних дерев віком до 41 року в грудні — січні. У разі привласнення буреломних, вітро­вальних дерев, а також самовільної рубки сухостійних дерев розмір відшкодування зменшується удвічі.

При визначенні розміру майнових стягнень враховують та­кож затрати людської праці, внесені в лісове господарство.

Крім того, розмір відшкодування залежить також від діаме­тру дерева у корі біля шийки кореня, віку знищених або по­шкоджених лісових культур та деяких інших чинників.

Більші розміри відшкодування передбачено чинним законо­давством для випадків, коли пошкоджено або знищено лісові рослини, занесені до Червоної книги України або які ростуть на природно-заповідних територіях. Майнову відповідальність у цьому випадку регламентує постанова Кабінету Міністрів України «Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Черво­ної книги України» від 1 червня 1993 р. № 399 (з наступними змінами).

Питання заподіяння шкоди лісам, що ростуть у межах те­риторій природно-заповідного фонду, розглядає постанова Ка­бінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчис­лення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єк­тів природно-заповідного фонду України» від 21 квітня 1998 р. № 521.

94

О. М. КОВТУН

Такси мають бути обґрунтованими, і, попри на всю свою умовність, максимально наближатися до відображення всіх не­гативних наслідків правопорушення. Розрахунок такс має бути проведено таким чином, щоб досягти відшкодування шкоди в повному обсязі, охопити всі елементи збитків, тобто, щоб у кожному випадку вчинення екологічного, і, зокрема, лісового правопорушення, розмір майнового стягнення відповідав роз­міру й характеру шкоди.

У разі заподіяння договірної шкоди до осіб, винних у вчи­ненні лісопорушення, застосовуються майнові стягнення, пе­редбачені Правилами відпуску деревини на пні, Санітарними правилами в лісах України. Суб'єктами таких правопорушень можуть бути лише законні лісокористувачі, права та обов'язки яких визначено названими нормативно-правовими актами і лі­сорубним квитком (ордером) або лісовим квитком.

Розміри майнових стягнень визначаються видом вчиненого лісопорушення. Залежно від характеру протиправних дій вико­ристовуються різні умовні одиниці. В більшості випадків май­нові стягнення є кратними до такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні.

Критерієм для визначення розміру шкоди, згідно з Прави­лами відпуску деревини на пні, є також витрати на відновлен­ня пошкодженого або знищеного.

Майнову відповідальність лісокористувачів регламентують також Санітарні правила в лісах України, п. 52 яких встанов­лює такі розміри стягнень:

за проведення суцільної санітарної рубки насаджень без по­

переднього обстеження їх спеціальною комісією або з об­

стеженням, але без лісопатолога спеціалізованої служби лі-

созахисту (міжрайонного інженера лісопатолога), а на тери­

торіях природно-заповідного фонду (за винятком заказників

та господарських зон національних природних і регіональ­

них ландшафтних парків) і без представника органу Міне-

коресурсів — десятикратна таксова вартість зрубаної дере­

вини;

за невивезення з лісосіки деревини в установлений термін

або залишення її в місцях рубок, на верхніх складах, вантаж­

них пунктах та інших територіях на відстані менше ніж 2

км від лісових насаджень (за винятком деревини, зрубаної

під   час   лісовпорядкування,   проведення   наукових   дослі­

джень, інших вишукувальних робіт), якщо залишену дере-

Законодавство про довкілля

95

вину не захищено від шкідників та хвороб, — двократна так­сова вартість цієї деревини;

за несвоєчасне очищення або з порушенням вимог лісового

законодавства місць рубок від порубкових залишків, заха­

ращення просік, доріг, смуг, завширшки ЗО м, що приляга­

ють до лісосік, — за кожний га неочищеної або захараще­

ної території — половина таксової вартості деревини, зру­

баної з 1 га лісосіки (сплата суми стягнення не звільняє лі­

созаготівельника від проведення очищення місць рубок у

визначені терміни);

за порушення термінів проведення санітарних рубок — три­

кратна таксова вартість деревини, що підлягає вирубуванню;

за несвоєчасне виявлення лісокористувачем осередків шкід­

ників із загрозою об'їдання 25 і більше відсотків листя,

хвої: у листяних насадженнях — таксова вартість, а у хвой­

них— двократна таксова вартість деревини втраченого у

зв'язку з цим приросту насаджень.